Рішення

від 02.07.2024 по справі 460/4640/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2024 року м. Рівне№460/4640/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії №057350007992 від 25.03.2024 року Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області; 2) зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати у страховий стаж період роботи ОСОБА_1 на різних посадах з 13.01.1993 року по 24.06.2004 року при розгляді заяви про призначення пенсії за віком від 18.03.2024 року. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що звернулася до територіального управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 25.03.2024 відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). Позивач вважає дану відмову протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству, а також вказує на наявність у нього необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду відзиву на позовну заяву чи інших заяв по суті справи, з яких можливо встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини, встановлені судом:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18 березня 2024 року звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким 25.03.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зазначено, що вік заявниці становить 60 років 2 місяці 17 днів (за необхідних 60 років). Страховий стаж становить 14 років 1 місяць 5 днів (за необхідних 31 рік). Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 13.01.1993 по 24.06.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.03.1982, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутня назва організації в яку прийнята заявниця. В системі персоніфікованого обліку відсутні відомості за вказаний період.

Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058).

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Тобто для призначення пенсії необхідне дотримання двох вимог: 1) досягнення віку 60 років; 2) наявність страхового стажу на момент досягнення пенсійного віку не менше 31 року.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягнув пенсійного віку 60 років.

Вказана обставина не є спірною в даній справі натомість спірним є наявність у позивача необхідного страхового стажу не менше 31 року. Наявність у позивача 14 років 1 місяця 05 днів страхового стажу сторонами не оспорюється.

Поряд з цим, як було зазначено вище, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 13.01.1993 по 24.06.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.03.1982, яка заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: відсутня назва організації в яку прийнята заявниця. В системі персоніфікованого обліку відсутні відомості за вказаний період.

Суд погоджується з доводами відповідача, що запис №15 трудової книжки позивача не містить зазначення назви організації в яку прийнята заявниця.

Поряд з цим, що запис №15 від 13.01.1993 про прийняття позивача на роботу, що запис №16 від 24.06.2004 про її звільнення містить відтиск печатки Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» (код ЄДРПОУ 30886029).

З наведеного слідує, що у спірний період позивач працювала Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю «Світанок»

Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Разом із тим, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності, їх порядковість, безвідривність, а також чітка часова послідовність не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.

Більше того, на переконання суду, такі підстави для не зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , як не зазначення назви організації в яку прийнята заявниця перед записом №15 трудової книжки не є тими недоліками трудової книжки чи записів у ній, за наявності яких трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Суд акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а.

Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 11.05.2022 в справі № 120/1089/19а вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Таким чином, на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов`язані із виною позивача.

З огляду на викладене, період роботи з 13.01.1993 по 24.06.2004 у Сільськогосподарському Товаристві з обмеженою відповідальністю «Світанок» протиправно не зарахований до страхового стажу позивача, а тому підлягає зарахуванню.

Поряд з цим, врахування такого періоду не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті, оскільки позивач не має права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутність 31 року страхового стажу.

З огляду на викладене, відмова відповідача, оформлена рішенням є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Також задоволенню не підлягає і позовна вимога щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком як похідна.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Правові підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 липня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк