Рішення

від 01.07.2024 по справі 480/6523/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Справа № 480/6523/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6523/23 за позовом ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області про визнання дій неправомірними, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменської міської ради Сумської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст.ст. 160,161 КАС України.

14.08.2023 від позивача до суду надійшли документи щодо усунення недоліків позовної заяви. Також позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії Роменської міської ради Сумської області відносно ОСОБА_1 ;

- надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду за рахунок земельної ділянки площею 1,6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314) землі запасу комунальної власності Роменської міської ради;

- зобов`язати Роменську міську раду Сумської області діяти виключно в нормах чинного законодавства і не створювати перешкод в подальшому оформленні документів, в тому числі договору про передачу в оренду бажаної земельної ділянки терміном на 7 років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 28.02.2023р. вона звернулась до Роменської міської ради з проханням надати в оренду терміном на 7 років земельну ділянку та відповідно надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.12га для городництва на території Плавинищенського старостинського округу.

У відповідь, позивачка отримала відмову у вигляді витягу з рішення п"ятдесят другої сесії восьмого скликання від 26.04.2023р.

Позивачка зазначає, що зазначеними діями відповідач порушив її права щодо користування земельною ділянкою, які передбачені ст.134 ЗК України.

Позивачка просить суд врахувати, що має намір платити за оренду земельної ділянки, а тому просить суд постановити рішення про надання дозволу для розробки проекту землеустрою і передачі земельної ділянки в оренду на умовах договору терміном на 7 років.

Судом було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеномуст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно з рішенням Роменської міської ради Сумської області від 07.05.2021 «Про вклю чення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Пере ліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах» земельна ділянка площею 1,6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314) включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах.

Саме зазначена обставина стала підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0.1200 та для городництва з метою подальшої передачі в оренду за ра хунок земельної ділянки площею 1.6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314. землі запасу комунальної власності Роменської міської територіальної громади), що розташована за межами населеного пункту на території Плавиниіценської сільської ради Роменського району - у зв`язку з включенням цієї земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах.

Отже, Роменська міська рада Сумської області вважає, що діє виключно і в межах наданих Законом повноважень, вважаємо позов повністю необґрунтованим та недоведеним достатніми та належними до казами, в зв`язку з чим, просимо суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивачка зазначає, що не отримувала жодної земельної ділянки, на земельну ділянку площею 1.6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314. спиралася, як на основне джерело доходу, просить припинити протиправні дії відповідача.

Дослідивши обставини у справі та докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

28.02.2023р. позивачка звернулась до Роменської міської ради з проханням надати в оренду терміном на 7 років земельну ділянку та відповідно надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.12га для городництва на території Плавинищенського старостинського округу.

У відповідь, позивачка отримала відмову у вигляді витягу з рішення п"ятдесят другої сесії восьмого скликання від 26.04.2023р.

Не погоджуючись з такими д і я м и відповідача (рішення Роменської міської ради фактично не оскаржується ), позивач звернувся до суду з даним позовом щодо протиправності дій відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідностатті 19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зістаттею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 3статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд має з`ясувати, зокрема, чи відповідали дії Роменської міської ради вимогам закону та чи дотримано відповідачем встановленої процедури при прийнятті рішення про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на відповідну земельну ділянку.

Норми матеріального права у цій справі суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1статті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Згідно зістаттею 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне сформулювати правовий висновок про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно достатті 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах.Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

За змістомстатті 3 Земельного кодексу Україниземельні відносини в Україні регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Практика застосування положеньЗемельного кодексу Українисформована Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.09.2018 у справі №П/811/7/18, від 23.11.2018 у справі №П/811/601/18, від 11.06.2019 у справі №803/1212/18, від 20.06.2019 у справі №349/986/18, від 08.09.2020 у справі № 125/1961/17 та від 01.06.2022у справі №580/2092/19.

Згідно з частиною 2статті 4 Земельного кодексу Українизавданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частин 1, 5статті 22 Земельного кодексу Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

За змістом частин 1-3 та 5статті 116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1статті 117 Земельного кодексу Українипередача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту «б» частини 1статті 121 Земельного кодексу Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями118,122 Земельного кодексу України.

Частиною 6статті 118 Земельного кодексу Українипередбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, щоЗемельним кодексом Українивизначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положеньстатті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 04.09.2020 у справі № 440/1176/19 про те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. При цьому невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів також може полягати у тому, що відповідно до статей124,134 Земельного кодексу Українив особи відсутнє право на отримання бажаної земельної ділянки на неконкурентних засадах без проведення земельних торгів.

Суд зазначає, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, проте така підстава для відмови передбачена у статті 136 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом, заява ОСОБА_1 від 28.02.2023 про надання в оренду земельної ділянки для огородництва була розглянута на пленарному засіданні 52 сесії 8 скликання Роменської міської ради від 26.04.2023.

За результатами розгляду питання, згідно з пунктом 12 рішення сесії Ро менської міської ради Сумської області «Про розгляд земельних питань» ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0.1200 та для городництва з метою подальшої передачі в оренду за ра хунок земельної ділянки площею 1.6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314. землі запасу комунальної власності Роменської міської територіальної громади), що розташована за межами населеного пункту на території Плавинищенської сільської ради Роменського району, у зв`язку з включенням цієї земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на з е м е л ь н и х т о р г а х.

Так, згідно з рішенням Роменської міської ради Сумської області від 07.05.2021 «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Пере ліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах» ( копія додана до відзиву разом з додатком до рішення - перелік земельних ділянок) земельна ділянка площею 1,6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314) включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах.

Згідно із частиною 5статті 136 Земельного кодексу Україниземельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Отже,Земельним кодексом Україничітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

Верховний Суд розглядав справи, де поставало таке ж питання, і у постанові від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17 дійшов висновку, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

У подальшому, вказана правова позиція була підтримана в інших постановах Верховного Суду, зокрема від 23.01.2020 у справі №620/1058/19, від 28.10.2020 у справі №819/1976/17, від 22.10.2020 у справі №815/7279/16, від 29.03.2021 у справі №2040/6485/18, від 13.04.2021 у справі №818/1470/18, від 29.10.2021 у справі №340/1039/20, від 29.11.2021 у справі №340/1037/20, від 15.07.2021 у справі №520/3930/19, від 25.05.2022 у справі №620/1060/21, від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 та від 30.01.2023 у справі № 120/1157/22-а, і суд не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

У справі, що розглядається, суд звертає увагу на те, що на момент розгляду заяви/клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка, якої стосувалася заява, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах. Тому, в силу приписів частини 5статті 136 Земельного кодексу Українице є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що рішення місцевої ради від 07.05.2021 «Про вклю чення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Пере ліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах» є чинним та його законність не ставиться під сумнів позивачем.

Суд зазначає, що частиною 2статті 5 Конституції Українипроголошено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно достатті 7 Основного Закону Українив Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно із частиною 1статті 140 Конституції Українимісцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України.

Відповідно достатті 142 Конституції Україниматеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з частиною 1статті 143 Конституції Українитериторіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннямистатті 6 Конституції Українипро те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні №6-рп/2002 від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що важливим є забезпечення органами місцевого самоврядування конкурентних способів розпорядження таким суспільним активом як земля. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі як національного багатства, а також реалізацію принципу рівності перед законом усіх суб`єктів, які бажають отримати в користування або у власність землі комунальної власності, та запобігання всім формам дискримінації.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на участь у земельних торгах з метою отримання бажаної для відведення земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що розглянувши клопотання позивача та встановивши, що бажана для отримання позивачем земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право оренди яких підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону, відповідачем було законно прийнято пункт 12 рішення сесії Ро менської міської ради Сумської області «Про розгляд земельних питань» яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0.1200 та для городництва з метою подальшої передачі в оренду за ра хунок земельної ділянки площею 1.6443 га (кадастровий номер 5924187300:01:005:0314. землі запасу комунальної власності Роменської міської територіальної громади), що розташована за межами населеного пункту на території Плавиниіценської сільської ради Роменського району, у зв`язку з включенням цієї земельної ділянки до Переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягають продажу на земельних торгах, з урахуванням положень частини 5 статті136 Земельного кодексу України.

Таким чином, спірне рішення відповідача та дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, рішення прийнято з дотриманням встановленої процедури, та відповідає критеріям, встановленим частиною 2статті 2 КАС України.

Згідно з частинами 1 та 2статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Роменської міської ради Сумської області про визнання дій неправомірними, надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання вчинити дії відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець