Рішення

від 01.07.2024 по справі 480/7761/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Справа № 480/7761/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7761/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" до Головного Управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" (вул. Трудова, 48,смт. Дубов`язівка,Конотопський район, Сумська область,41655), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2023 №423318280703 в частині донарахування ПДВ у розмірі 46 461,01 грн., за рахунок не здійснення нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених понаднормових втрат олії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ГУ ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дубов"язівськимй елеватор" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету та складено акт перевірки від 18.05.2023р. №3397/18-28-07-03-07/34072570/150.

За результатами перевірка податковим органом винесено податкові повідомлення- рішення:

-від 22 червня 2023р. №422918280703, згідно з яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2023р. на суму 13 049 476 грн.;

-від 22 червня 2023р. №423318280703, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за лютий 2023р. на суму 8 708 029 грн.

ТОВ "Дубов"язівськимй елеватор" не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 22 червня 2023р. №423318280703 в частині донарахування ПДВ у розмірі 46 461,01 грн., за рахунок не здійснення нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених понаднормових втрат олії при перекачуванні з ємності в ємність, оскільки вважає таке донарахування безпідставним, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 212.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги є безпілставними. Звертає увагу суду на те, що предметом розгляду даної справи є податкове повідомлення-рішення №423318280703 від 22.06.2023 в частині зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46461.01 грн. За твердженнями відповідача, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» в порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПКУ не здійснено нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених понаднормових втрат олії при перекачуванні з ємності в ємність, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 46 461,01 грн.

Щодо посилань позивача, що підставою висновків податкового органу, викладених у Акті перевірки, слугувало незабезпечення ТОВ «Дубов`язівський елеватор» проведення інвентаризації ТМЦ у присутності представників контролюючого органу та огляду місць зберігання, у зв`язку з чим, податковий орган не зміг підтвердити наявність олії, що вироблена у лютому 2023 року, відповідач просить суд врахувати - сума ПДВ у розмірі 46461,01 грн. є наслідком не нарахування позивачем податкових зобов`язань на суму понаднормових втрат олії, і не взаємопов`язана з неможливістю забезпечити позивачем проведення інвентаризації ТМЦ у присутності представників контролюючого органу та огляду місць зберігання олії.

Отже, на переконання позивача, спірне рішення ГУ ДПС у Сумській області від 22.06.2023 №423318280703 відповідає вимогам ст. 2 КАСУ. Натомість, як вважає відповідач, надані позивачем до позовної заяви докази жодним чином не підтверджують відповідність втрати олії у розмірі 3700 грн., у межах законодавчо встановлених норм.

Дослідивши обставини у справі та докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Сумській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дубов`язівський елеватор» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету та складено акт перевірки від 18.05.2023р. №3397/18-28-07-03-07/34072570/150.

Зі змісту висновків акту перевірки, вбачається, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 200.1 пп. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Дубов`язівський елеватор»:

-завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 8 708 029 грн. ( ряд. 21 декларація за лютий 2023р.);

-занижено на 13 049 476 грн. за рахунок не підтвердження суми бюджетного відшкодування (ряд. 21 декларація за лютий 2023р.)

Так, перевіркою встановлено, що у січні 2022 року ТОВ «Дубов`язівський елеватор» здійснив переміщення олії соняшникової з елеватору - відправлення Вінницький ОЖК, відправник - ТОВ «ДІ ЕНД ЕВОЛЮШН» на ПАТ «ЮЖК» зі станцією призначення Чорноморськ-Порт.

До перевірки надано 3 ж/д цакладні на транспортування олії соняшникової високоолеїнової (купаж) в загальній вазі 1171900 кг.

Згідно зведеного реєстру до АВР №122 від 31.01.2022 року (заявки №13973), при розвантаженні (тобто при перекачуванні з ємності в ємність) встановлено відхилення в кількості 3700 кг від ваги, що була завантажена.

Актом від 31.08.2022 року № 68 ТОВ «Дубов`язівський елеватор» проводить списання олії соняшникової (2021; NEPF) в кількості 3700 кг по ціні 64,84 грн. на суму 239 903,52 грн. Причиною списання зазначена вагова різниця. Списання відображено проводкою Дт 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» / Кт 26 «Готова продукція».

При цьому, до перевірки не надано акт втрат олії, що виникли під час її перевезення. Наданий до перевірки Акт складено при перевантаженні олії з цистерн до олійного терміналу.

Висновки відповідача базуються на положеннях постанови Держснабу СРСР від 23.08.85 року № 92 (чинна), якою встановлено Норми природного убутку сировини і продуктів масложирової промисловості (олії, тваринних жирів, саломасу, жирних кислот) при зберіганні в металевих нових баках або попередньо зачищених і пропарених баках. Згідно з ними, норма природного убутку олії становить 0,014% до ваги нетто залитих на зберігання сировини і продукції. Проте, зазначена постанова містить є застереження:

природний убуток застосовується на первісно залитий обсяг у новий металевий бак або в попередньо зачищений і пропарений бак;

зачищення і пропарювання бака мають бути оформлені відповідним актом.

Також, Нормами природного убутку сировини і продуктів масложирової промисловості (олії, тваринних жирів, саломасу, жирних кислот) при перекачуванні з ємності в ємність (додаток до тієї ж постанови) встановлено норматив втрат таким, що дорівнює 0,01 % ваги нетто.

Отже, згідно висновків податкового органу, кількість природного убутку олії має становити у вазі 117,19кг (1171900 кг * 0,01% =117,19 кг).

Різниця ваги між втратами в кількості 3700 кг та природнім убутком (117,19 кг) є понаднормовими втратами.

При їх списанні у платника податків виникає обов`язок нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, а саме:

Понаднормові втрати: 3700 кг - 117,19 кг = 3582,81 кг.

Вартість понаднормових втрат: 239 903,52 грн. / 3700 кг * 3582,81 кг = 232 305,06 грн.

Визначення податкового зобов`язання по ПДВ: 232 305,06 грн. * 20 % = 46 461,01 грн.

ТОВ «Дубов`язівський елеватор» не погодившись з висновками акту перевірки звернулось до Головного управління ДПС у Сумській області із запереченнями 05.06.2023 року № 250 (вх. № 14075/6 від 05.06.2023 року).

У своїх запереченнях ТОВ «Дубов`язівський елеватор» при списанні олії керується нормами втрат, які затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Відповідно до пункту 27 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом «Правила видачі вантажів», ТОВ «Дубов`язівський елеватор» обрано норму природного убутку 0,5% маси всіх інших вантажів.

Однак, на переконання відповідача, норми втрат на які посилається позивач, визначені пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, є загальними нормами, стосуються знеособлених товарів.

Натомість, норми втрат, зазначені у постанові Держснабу СРСР від 23.08.85 року №92, є нормами спеціальної дії і стосуються саме олії, тваринних жирів, саломасу, жирних кислот.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення- рішення:

-від 22 червня 2023р. №422918280703, згідно з яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування за лютий 2023р. на суму 13 049 476 грн.;

-від 22 червня 2023р. №423318280703, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за лютий 2023р. на суму 8 708 029 грн.

ТОВ «Дубов`язівський елеватор» не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 22 червня 2023р. №423318280703 в частині донарахування ПДВ у розмірі 46 461,01 грн., за рахунок не здійснення нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених понаднормових втрат олії при перекачуванні з ємності в ємність, просить врахувати, що втрати олії відбулись не при перекачуванні з цистерни в цистерну, а при транспортуванні олії до портового терміналу.

Отже, позивач вважає таке донарахування безпідставним, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Податкового кодексу України, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

ТОВ «Дубов`язівський елеватор» зареєстровано 30.03.2007 (номер запису: 16131020000000393) в якості суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, яке перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку на додану вартість.

Видами господарської діяльності ТОВ «Дубов`язівський елеватор», зокрема, але не виключно, є:

-52.10 Складське господарство (основний);

-01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві;

-01.63 Післяурожайна діяльність;

-46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

-77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання;

-49.20 Вантажний залізничний транспорт;

-49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

-52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту;

-52.24 Транспортне оброблення вантажів;

-52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

-68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

-71.20 Технічні випробування та дослідження;

-Виробництво олії та тваринних жирів.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульованіПодатковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту198.3статті198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1статті193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 198.5 статті198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом189.9статті189цьогоКодексу).

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту198.5статті198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту189.1статті189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Відповідно до вимог пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом201.1 статті 201 Податкового кодексу Українина дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту201.7 статті 201 Податкового кодексу Україниподаткова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту201.10 статті 201 Податкового кодексу Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що у випадку використання платником податків товарів, які не використовуються у його власній господарській діяльності, такий платник має визначити податкові зобов`язання на такий товар та подати відповідну податкову накладну.

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №0940/2484/18.

З матеріалів справи свідчить, що під час господарської діяльності, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (Продавець) з AGROPROSPERIS TRAID 2 LIMITED (Покупець) було укладено контракт від 06 вересня 2021р. №DE/APT2/SFO/21 на поставку олії соняшникової.

Додатковою угодою №1/OLIR від 20 грудня 2021р. до контракту від 06 вересня 2021р. №DE/APT2/SFO/21 сторони визначили, що поставка олії здійснюється продавцем у період з 11 січня 2022р. по 18 січня 2022р. на умовах DAP: портовий термінал у Одеській області.

Оскільки ТОВ «Дубов`язівський елеватор» не має виробничих потужностей на перевезення олії, між ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (Замовник) та «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН» (Виконавець) укладено Договір №01/09/2021 від 01.09.2021р. на транспортно-експедиційне обслуговування.

У відповідності до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника бере на себе зобов`язання організувати транспортно- експедиційне обслуговування з перевезення вантажу.

Факт перевезення олії підтверджується накладними наведеними у Зведеному реєстрі до Акту №122 від 31.01.2022р.

Зі змісту наведених ЖД накладних, вбачається, що вага завантаженої олії у ЖД вагони становила 1 171 900 кг, а вага розвантаженої олії у місці призначення становила 1 168 200 кг.

Тобто, на 3700 кг. (1 171 900-1 168 200) було менше вивантажено, ніж фактично завантажено, що ставить 0,32 % від завантаженої олії (3700/1 171 900*100). Це означає, що при транспортуванні ЖД вагонами, частина олії у кількості 3700 кг була втрачена або в межах 0,5 % від загальної завантаженої кількості 1 171 900 кг.

Втім, податковий орган стверджує, що списані втрати у розмірі 3700 кг. є більшими, ніж ті, що передбачені постановою Держснабу СРСР від 23.08.85 р. № 92 (сторінка 91 акту).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що наводячи такі висновки, ДПС не враховано, що втрати відбулись при переміщенні олії ЖД вагонами, відповідно потрібно застосовувати норми, які встановлені згідно із Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом "Правила видач вантажів", затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644.

Суд вважає дане обґрунтування позивача правомірним зважаючи на наступне:

Так, згідно п. 27 «Правил видачі вантажів» вбачається, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить: 0,5 % маси всіх інших вантажів.

За таких обставин, в процесі здійснення господарської діяльності із реалізації олії та на експорт, природні втрати при перевезенні не повинні перевищувати 0,5%.

Враховуючи передбачені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 максимально допустимі втрати, що становлять 0,5% та беручи до уваги об`єми завантаженої та вивантаженої олії згідно ЖД накладних, можна побачити, що списання олії відбувалося в межах допустимих норм 3700 кг. (1 171 900-1 168 200) або 0,32 % від завантаженої олії (3700/1 171 900*100), що відповідно спростовує висновки податкового органу викладені на сторінці 91 акту перевірки про списання ТОВ «Дубов`язівський елеватор» понаднормових втрат при переміщенні олії ЖД вагонами.

Крім цього, суд вважає слушним посилання позивача на те, що на даний час Верховним Судом та судами апеляційної інстанції розглядалося й питання щодо правомірності списання сільгоспвиробниками підприємствами, які входять в групу компаній АГРОПРОСПЕРІС зернових (Справа №560/711/19 та №560/742/19).

Зокрема, судами зроблено висновки, що втрати товарів у процесі зберігання, транспортування та навантаження, є об`єктивно існуючими природніми та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами прямого контролю та впливу підприємства і є невід`ємною частиною звичайного технологічного процесу.

При цьому втрати в межах норм слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Втому числі Верховним Судом у судовому рішенні по справі №560/711/19 (адміністративне провадження № К/9901/34958/19) зауважено, що чинне законодавство не виключає право на списання втраченого у межах норм товару на підставі довідок в тому числі осіб, за допомогою яких відбувалась процедура експорту товару, а саме портових елеваторів.

Твердження відповідача про те, що позивач не несе витрати по розвантаженню та навантаженню продукції на транспортний засіб у погодженому місці поставки, також є необґрунтованими, оскільки згідно з дослідженими судами контрактами позивача та його контрагентів датою переходу права власності на товар від позивача є дата завершення митного оформлення, тобто до цього часу саме ТОВ "Промінь Галичина" є власником продукції, який відповідно й несе портові втрати, котрі утворюються до моменту завантаження товару на судно.

Суд акцентує увагу на тому, що за результатами приймання, розміщення і зберігання зернових культур (кукурудзи, пшениці 6-го класу, пшениці 3-го класу, ріпаку 1-го класу, ячменю 3-го класу) позивачем навпаки вжито дії, які спрямовані на господарську діяльність, внаслідок чого товар експортовано та реалізовано з прибутком, отримана валютна виручка.

За таких обставин на думку Верховного Суду, висновки контролюючого органу про те, що втрати зернових культур, які виникли при прийманні, розміщенні і зберіганні зернових культур під час навантаження на судна, що знаходились на терміналах та реалізовані на експорт, свідчать про те, що вони використані не в межах господарської діяльності, є такими, що не підтверджені у передбачений процесуальним законодавством спосіб.

Зваживши ці обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України є безпідставними.

З врахуванням наведеного, станом на сьогоднішній день Верховним Судом сформована практика застосування норм матеріального права, з питань, які в стосуються втрат зернових.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормамистатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зістаттею 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною першоюстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" до Головного Управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009) від 22 червня 2023р. №423318280703 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" (вул. Трудова, 48, смт. Дубов`язівка, Конотопський район, Сумська область, 41655) ПДВ у розмірі 46 461,01 грн., за рахунок не здійснення нарахування податкових зобов`язань на суму встановлених понаднормових втрат олії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубов`язівський елеватор" (вул. Трудова, 48,смт. Дубов`язівка, Конотопський район, Сумська область, 41655) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець