Рішення

від 01.07.2024 по справі 500/2608/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2608/24

01 липня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС" звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 18.03.2024 №UA403000/2024/000014/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки ним визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено. Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Позивач з такими рішеннями не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.

Позивач вказує, що у відповідача були всі документи, які підтверджували можливість визначити митну вартість товару за ціною договору. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 15.05.2024 Тернопільською митницею подано до суду відзив на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією №24UA403030003123U6 від 15.03.2024 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

Таким чином, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2024/000014/2 від 18.03.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу № 3/03 від 11.07.2013, укладеного між компанією «NEDEX KIMYA SAN. VE TICARET A. S.» (Турція) та ТОВ «НЕДЕКС» (Україна) згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) № IHR2024000000158 від 26.02.2024, Позивачем на митну територію України ввезено товар «Хотмелт …».

15 березня 2024 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі МД) типу ІМ40ДЕ №24UA403030003123U6, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Хотмелт - 3432 кг, Однокомпонентна тверда термопластична замазка (герметик), що використовується для вторичної герметизації при виробництві склопакетів. Він утворюється з бутилрезини, синтетичних полімерів та еластомерів, щоб надати чудову адгезію до скла та алюмінію при ручній обробці або при формуванні в напівавтоматичному обладнанні. Продукт стійкий до термостаріння від ультрафіолету, перепадів температури та водної імерсії. Тільки для виробництва склопакетів. Зовнішній вигляд: чорний колір, твердий, з характерним запахом. Щільність 1,22 кг/л +/- 3% Вміст наповнювачів і пігментів до 39%. Не розфасований для роздрібної торгівлі. Не в аерозольній упаковці. Розфасовано у картонні коробки по 65 кг. Бутил (144 шт по 7 кг) - 1008 кг.; Назва продукту: Butvl-PIB-996 Сфера застосування: хімічна замазка (герметик). CAS № Поліізобутилен 9003-27-4

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

-пакувальний лист № б/н від 26.02.2024;

-рахунок-фактура (інвойс) № IHR20240000001583 від 26.02.2024;

-автотранспортна накладна № 885 від 27.02.2024;

-сертифікат про походження товару № 2NO A 1868063 від 26.02.2024;

-митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA403030003083U6.001 від 14.03.2024;

-акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № 24UA403030002736U8 від 13.03.2024;

-картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403030/2024/000105 від 14.03.2024;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 180 від 28.02.2024;

-прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 25.07.2023;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.12.2014;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 02.03.2015;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 03.04.2017;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 8 від 26.01.2024;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 3/03 від 11.07.2013;

-договір про надання послуг митного брокера № МП-01/06-12-23 від 06.12.2023;

-договір (контракт) про перевезення № 231 від 22.02.2024;

-договір (контракт) про перевезення № P-2024-07 від 21.02.2024;

-договір (контракт) про перевезення № Р-2024-07 від 21.02.2024;

-інші некласифіковані документи - IHR2024000000158 від 26.02.2024;

-інші некласифіковані документи - Витяг із сайту виробника: товар Бутил від 06.03.2024;

-інші некласифіковані документи - Витяг із сайту виробника: товар Хотмелт від 06.03.2024;

-інші некласифіковані документи - Інформація про продукт PUCOL від 02.11.2023;

-інші некласифіковані документи - Інформація про продукт Бутил від 01.02.2019;

-інші некласифіковані документи - Інформація про продукт Хотмелт від 01.01.2021;

-інші некласифіковані документи - Лист від отримувача № 40 від 01.12.2023;

-інші некласифіковані документи - Лист від отримувача товару № 40 від 01.12.2023;

-інші некласифіковані документи - Паспорт Безпеки PUCOL від 02.11.2023;

-інші некласифіковані документи - Паспорт Безпеки Бутил від 01.02.2019;

-інші некласифіковані документи - Паспорт Безпеки Хотмелт від 20.03.2020;

-інші некласифіковані документи - Поліуретан PUCOL від 06.032024;

-інші некласифіковані документи - фото Бутил від 06.03.2024;

-інші некласифіковані документи - фото Хотмелт від 06.03.2024;

-єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів 452/7.25-28-01-02/34 від 08.03.2024;

-копія митної декларації країни відправлення № 24341200EX00070222 від 27.02.2024.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками (АСАУР) відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, АСМО "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю:

« 000 Інформаційне повідомлення»;

« 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

« 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»;

« 107-3 Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД»;

« 108-3 Витребування документів, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД»;

« 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості».

Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронні повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару:

"Прошу відповідно ч.2 ст.53 МК України надати документи: - транспортні (перевізні) документи, (рахунок фактури на перевезення, відповідно контракту). У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта, надано лист виробника товару № 5 від 15.03.2024, заяву №310 від 18.03.2024 та повідомлено про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, інших додаткових документів не існує та не будуть подані.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000014/2 від 18.03.2024, у гр. 33 якого зазначено:

«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що у митного органу наявна цінова інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару, що є вищою за заявлену декларантом, у документах наявні розбіжності та декларантом до митного оформлення не подано: - транспортні (перевізні) документи - рахунок на оплату транспортних послуг; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів. На запит митного органу декларантом надано лист про помилку та лист від 15.03.2024 №41. За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 11.07.2013 №3/03. Відповідно до п. 3.1 договору від 21.02.2024 №Р-2024-07 ціни на послуги вказуються у рахунку-фактурі, яка до митного оформлення не подано. На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів, декларантом надіслано лист від 15.03.2024 № 41, в якому вказано, що рахунок-фактура відповідно до договору від 21.02.2024 №Р-2024-07 - це конфіденційна інформація, хоча даний документ стосується безпосередньо послуг наданих ФОП ОСОБА_2 для ТОВ «НЕДЕКС». Прайс-лист від 25.07.2023 не може бути прийнятий до уваги, оскільки адресований виключно покупцю та охоплює період дії - 2023.06, хоча рахунок-фактура №IHR2024000000158 виставлений 26.02.2024. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 16.09.2023 №UA100110/2023/530402 (товар - Мастики на основі полімерів (епоксидних смол), замазки для ущільнення, ГЕРМЕТИКИ:Teknopoliderz 2K black Two component polyurethane based joint sealent 10 kg set (20 pcs) / Teknopoliderz 2K Герметикполіуретановий двокомпонентний високоміцний чорний Металева діжка 10 кг, 20 шт., всього -200 кг.-Teknopoliderz 2K TIX black Jet and Fuel Resistant,Two Component Polyurethane Based Thixotropic Joint Sealant 10,30 kg set (5 pcs)/ Teknopoliderz 2K TIX - Стійкий до мастил та палива, двокомпонентний тиксотропний герметик для швів на основі поліуретану, чорний Комплект (металева діжка) 10,30 кг, 5 шт., всього -51,5 кг,Торговельна марка TEKNOВиробник TEKNO YAPI KIMYASALLARI SAN. VE TIC. А^.Країна виробництва TR, умови поставки FCA) на рівні 3,9959 євро/кг.».

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з МД №24UA403030003123U6 від 15.03.2024 були:

1. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 11.07.2013 №3/03. Відповідно до п. 3.1 договору від 21.02.2024 №Р-2024-07 ціни на послуги вказуються у рахунку-фактурі, яка до митного оформлення не подано.

2. На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів, декларантом надіслано лист від 15.03.2024 № 41, в якому вказано, що рахунок-фактура відповідно до договору від 21.02.2024 №Р-2024-07 - це конфіденційна інформація, хоча даний документ стосується безпосередньо послуг наданих ФОП ОСОБА_2 для ТОВ «НЕДЕКС».

3. Прайс-лист від 25.07.2023 не може бути прийнятий до уваги, оскільки адресований виключно покупцю та охоплює період дії - 2023.06, хоча рахунок-фактура № IHR2024000000158 виставлений 26.02.2024.

Таким чином, вище перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

На переконання відповідача ці обставини, а також те, що вартість подібних товарів, вже розмитнених у попередніх періодах, є значно вищою, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості з посиланням на різну вартість товару у рахунку та митній декларації країни відправлення є безпідставними.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача що прайс-лист від 25.07.2023 не може бути прийнятий до уваги, оскільки адресований виключно покупцю та охоплює період дії 2023.06, хоча рахунок-фактура №IHR2024000000158 виставлений 26.02.2024, оскільки прайс-лист не передбачений частиною 2 ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість, а є додатковим документом і зауваження Відповідача щодо дати прайс-листа не свідчить про наявність розбіжностей, які можуть вплинути на визначення числових значень складових митної вартості товарів.

Також, прайс-лист не є транспортним, товаросупровідним чи розрахунковим документом та не визначає базиси (умови) поставки, або інші умови поставки, а лише наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаросупровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, та які (документи) були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.

А отже, посилання на сумніви зазначені у документах частини третьої ст. 53 МК України не може вважатися законною підставою вимоги додаткових документів та для коригування митної вартості товару заявленої позивачем.

Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів як не подання декларантом рахунка - фактури на транспортні послуги відповідно до договору від 21.02.2024 №Р-2024-07, що, на думку митного органу, є порушенням пункту 3.1 Договору про організацію перевезення вантажу від 21.02.2024 №Р-2024-07, судом встановлено таке.

Відповідно до довідки про транспортні витрати №180 Від 28.02.2024 зазначено, що вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу для ТОВ "НЕДЕКС" згідно CMR№885 від 27.02.2024 та інвойсу №IHR202400000015 від 26.02.2024 становить 105 000, 000 грн.

Таким чином, суд висновує, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000014/2 від 18.03.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 10 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 16.04.2024 між адвокатом адвокатським бюро "Повразюк та партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС", в особі директора Полякова Павла Анатолійовича, укладено договір про надання правової допомоги №014-МВ.

Згідно п.4.5 даного договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язаний сплатити бюро гонорар у фіксованому розмірі 10000, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до акта прийому-передачі послуг по договору про надання правової допомоги бюро були надані клієнту юридичні послуги згідно наступного переліку: підготовлено позовну заяву до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів UA403000/2024/000014/2 від 18.03.2024р., а також сплачено судовий збір в сумі 4 589,90 грн.

На підтвердження оплати ТОВ "НЕДЕКС" послуг по договору про надання правової допомоги представником позивача надано рахунок на оплату №040 від 19.04.2024 на суму 10 000,00 грн та платіжну інструкцію №4787 від 19.04.2024 на суму 10 000,00 грн.

Також, згідно платіжного доручення №287 від 24.04.2024 позивачем за подання до суду відповідного позову сплачено 4589,90 грн. судового збору.

У даному випадку, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги приписи частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із того, що дана справа відноситься до справ незначної складності.

Разом з тим, предметом позовних вимог у справі було визнання протиправним і скасування рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості, що зумовило необхідність вивчення та опрацювання адвокатом значного масиву документів, опис, збір доказів та аналіз причин коригування митної вартості по кожній партії товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про співмірність заявленої до повернення суми коштів за надання правової допомоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 10 000,00 грн підлягає задоволенню.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4589,90 грн. та частина понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403000/2024/000014/2 від 18.03.2024.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4589 (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривні 90 коп. згідно платіжного доручення №287 від 24.04.2024 та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 01 липня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грушевського Михайла, 28/2, н.п. 43,м. Київ,01021 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

Головуючий суддяОсташ А.В.