Рішення

від 02.07.2024 по справі 620/9151/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2024 року Чернігів Справа № 620/9151/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши за особливостями, визначеними для розгляду окремих термінових адміністративних справ, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» (проспект Перемоги, буд. 62, кв. 402, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 42054205), застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 28.06.2024.

Підставою звернення визначено відмову відповідача допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності на це законних підстав.

Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити з наведених у ній підстав, заперечив наявність спору про право з огляду на практику Верховного Суду у справі № 640/17091/21.

Відповідач в судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем було подано відзив на заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, в якому вказав, що будь-які законні підстави для проведення перевірки товариства на підставі прийнятого позивачем наказу про перевірку №749-п від 13.06.2024 були відсутні, а тому застосування до ТОВ «ПАЛЬМІРА ОІЛ» умовного адміністративного арешту є необґрунтованим та незаконним. Крім того, вказує на наявність спору про право, оскільки ним подано позов до суду про визнання протиправним та скасування наказу №749-п від 13.06.2024.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» було включено до План-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік, який розміщений на веб-порталі Державної податкової служби України (https://tax.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/740029.html).

Наказом начальника Головного управління ДПС в Чернігівській області № 749-п від 13.06.2024 наказано провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» з 27.06.2024 тривалістю 10 робочих діб (а.с. 12).

Позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення надіслано повідомлення від 13.06.2024 № 144/ж4/25-01-07-07-04 та вищевказаний наказ, які вручено 14.06.2024 (а.с. 11, 13).

На підставі вказаного наказу були видані направлення на перевірку від 26.06.2024 №1402/ж3/25-01-07-00, №1403/ж3/25-01-07-00, №1404/ж3/25-01-07-00, №1405/ж3/25-01-07-00, №1406/ж3/25-01-07-00, №1407/ж3/25-01-07-00, №1408/ж3/25-01-07-00 (а.с. 14-20).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» 27.06.2024 не допустило перевіряючих до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області було складено акти №421/ж6/25-01-07-01 відмови від підпису направлень для проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» та №422/ж6/25-01-07-01 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» (а.с. 21-25).

28.06.2024 рішенням начальника Головного управління ДПС у Чернігівській області було застосовано умовний адміністративний арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл», підтвердження обґрунтованості якого є предметом розгляду у даній справі (а.с. 28).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до приписів підпункту 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладеннятрудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового табухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів таподаткової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особиконтролюючого органумають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб(належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводятьрозрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмоваплатника податківта/або посадових (службових) осіб платника податків (йогопредставниківабо осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В контексті наведеного суд зазначає, що платник податків має своїм обов`язком допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, якщо податковим органом, виконано умови пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Виконання такого обов`язку може бути постановлено під сумнів, тільки в тому випадку, якщо дії посадових осіб контролюючого органу, є незаконними, як це сказано в пункті81.1 статті 81 Податкового кодексу України(невручення наказу, направлень, не пред`явлення службових посвідчень тощо). Якщо ж платник податків безпідставно відмовляє в допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тобто має місце невиконання платником податку його податкового обов`язку, що передбачений підпунктом16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, то наведене є підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про застосування до платника податків примусових заходів забезпечувального характеру, що спрямовані на забезпечення виконання платником податків його податкового обов`язку, серед іншого, у спосіб адміністративного арешту майна платника податків.

За своїм змістом передбачена пунктом 2 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України категорія справ на етапі прийняття відповідної заяви і відкриття судом провадження у справі не може обумовлюватися перевіркою обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та/або законністю дій платника податків, який не допустив посадових осіб до проведення перевірки. На цьому етапі можливою є перевірка лише таких умов: 1) наявність однієї чи декількох обставин, визначених у пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, факт наявності яких (якої) має бути доведений; 2) додержання податковим органом строку подання заяви впродовж 24 годин від моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду (частина друга статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України); 3) дотримання податковим органом вимог до заяви у письмовій формі, передбачених у пунктах 1-6 частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 сформував правовий висновок, згідно якого за змістомстатті 283 Кодексу адміністративного судочинства України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першоюстатті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першоїстатті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертоїстатті 283 Кодексу адміністративного судочинства України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першоїстатті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що наказ на проведення перевірки відповідає вимогам, що передбачені до їх змісту підпунктом 81.1 статті 81 Кодексу, а саме: містить дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, адресу об`єкта, перевірка якого проводиться, мету (встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства), вид (документальна планова), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом (на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, статті 82 Податкового кодексу України), дату початку і тривалість перевірки (з 27.06.2024, тривалістю 10 робочих днів), період діяльності, який буде перевірятися (з 06.04.2018 по 31.12.2023), має підпис виконуючого обов`язки начальника контролюючого органу, який скріплено печаткою контролюючого органу (а.с. 12).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не зазначення в наказі про проведення планової документальної перевірки від 13.06.2024 № 749-п підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки вказаний пункт не є підставою для проведення перевірки в розумінні Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд зазначає, що порядок та підстави проведення документальної планової виїзної перевірки податковим органом було дотримано та здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому правомірність недопуску посадових осіб позивача до проведення перевірки, в даному випадку, судом на етапі розгляду даної заяви не вбачається.

Суд зауважує, що в разі наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо надалі наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.

Отже доводи відповідача щодо безпідставності наказу про проведення планової документальної перевірки від 13.06.2024 № 749-п не є предметом дослідження в межах розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна.

Крім того, посилання відповідача на наявність спору про право спростовується вищевикладеними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21.

Згідно пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання йогобезхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають навихіднітасвяткові дні.

Суд звертає увагу на те, що арешт майна платника є забезпечувальним заходом податкового примусу, однак в жодному разі не може розглядатись, як спосіб стягнення (покарання), який накладається на платника податків за неправомірну поведінку.

Оскільки судом встановлено, що відповідач, без достатніх на це підстав, відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановленийПодатковим кодексом України спосіб, задокументований актом № 422/ж6/25-01-07-01 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки від 27.06.2024, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податківвідповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право звернення податкових органів до суду із заявою щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що позивач звернувся із заявою про підтвердження обґрунтованості застосованого адміністративного арешту майна відповідача протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виникнення обставин, що зумовлюють звернення до адміністративного суду, а його обґрунтованість судом перевірено протягом 96 годин.

При цьому, суд зазначає, що обставиною, з якою стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 280/9761/21.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків необхідно задовольнити.

Відповідно до частини восьмої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду у справах, визначених пунктами 1-4, 7 частини першої цієї статті, підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» (проспект Перемоги, буд. 62, кв. 402, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 42054205) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Оіл» (проспект Перемоги, буд. 62, кв. 402, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 42054205), застосованого рішенням Головного управління ДПС у Чернігівській області від 28.06.2024.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 02.07.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА