Постанова

від 02.07.2024 по справі 520/23704/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р.Справа № 520/23704/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.12.23 року по справі № 520/23704/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" (далі по тексту позивач, ТОВ"РЕФІЛЛ" , товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган), в якому просили суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.06.2021 № 00106890706 про збільшення суми грошового зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю РЕФІЛЛ;

- стягнути на користь ТОВ РЕФІЛЛ суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області ґрунтується на помилкових висновках суб`єкта владних повноважень, які викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, позаяк позивач не допускав порушень приписів Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00106890706 від 09.06.2021 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 133075, 10 грн. (сто тридцять три тисячі сімдесят п`ять гривень 10 копійок), з яких 106460, 10 грн. (сто шість тисяч чотириста шістдесят гривень 10 копійок) за податковими зобов`язаннями та 26615, 00 грн. (двадцять шість тисяч шістсот п`ятнадцять гривень) за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" (вул. Велика Панасівська, буд. 68, кімн. 109, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 42328590) сплачену суму судового збору в розмірі 317, 80 грн. (триста сімнадцять гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом проігноровано, що по взаємовідносинах з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД», ТОВ «ЮБК ПЛЮС» і ТОВ «АЗС-Ч» суми податку, що відносяться до податкового кредиту, нараховані позивачем на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН), а саме на підставі податкових накладних: ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» від 30.04.2019 №№ 25 і 26; ТОВ «АЗС-Ч» від 30.11.2019 № 30050; ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» від 26.11.2019 № 297, від 27.11.2019 №№ 315 і 323; ТОВ «ЮБК ПЛЮС» від 31.05.2019 №№ 3100001, 3100002, 3100011, 3100015, 3100016, 3100018, 3100027, 3100029.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу (ГУ ДПС у Харківській області) щодо порушення ТОВ «РЕФІЛЛ» пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту під час декларування ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ», ТОВ «ЮБК ПЛЮС», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» і ТОВ «АЗС-Ч» явно суперечать п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, тобто є безпідставними.

Вказує, що єдиним аргументом для визнання відповідачем безтоварними, господарських операцій, що були предметом перевірки, є узагальнені податкові інформації самих же податкових органів про, нібито, неспроможність контрагентів ТОВ «РЕФІЛЛ» - постачальників товарів/послуг здійснювати господарські операції, що були предметом дослідження під час податкової перевірки позивача. Стосовно цих податкових інформацій позивачем у позові були надані численні аргументи, що такі інформації є неналежним доказом, а також що платник податків не зобов`язаний та не має повноважень контролювати стан ведення контрагентом своєї господарської діяльності та обліку. Проте відповідач у своїй правовій позиції не виклав будь-яких заперечень з цього приводу, а навпаки продовжує посилатися на неналежні докази (податкові інформації) та звинувачувати ТОВ «РЕФІЛЛ» у відсутності обачності при виборі постачальників, тобто у відсутності контролю з боку ТОВ «РЕФІЛЛ» за дотриманням законодавства контрагентами.

Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає щодо взаємовідносин між ТОВ «РЕФІЛЛ» та ТОВ «Еріда Стандарт», що в ході проведення аналізу схеми руху придбаних та реалізованих товарів/ послуг у січні, квітні 2019 року та беручи до уваги інформацію щодо не встановлення підприємства за податковою адресою, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов`язання та встановлено нереальність господарських операцій.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «РЕФІЛЛ» та ТОВ «АЗС-Ч» вказує, що у зв`язку з відсутністю основних засобів та трудових ресурсів, наявної податкової інформації та за відсутності повного обсягу первинної документації, на час складання податкової інформації неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання і реалізації товарів, робіт та послуг у листопаді 2019 року. З`ясовано нереальність продажу ідентифікованого товару/послуг, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «РЕФІЛЛ» та підприємством ТОВ «Челендж Трейд» захначає, що вході аналізу встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару, та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Челендж Трейд» можливостей здійснювати зазначені господарські операції з реалізації товарів та послуг.

За результатами проведених заходів місцезнаходження ТОВ «Челендж Трейд», не встановлено, що підтверджується листом оперативного підрозділу територіального органу ДФС.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Челендж Трейд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб з метою штучного формування податкової вигоди.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував приписи ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 14.1.171 пп. 14.1. ст. 14, п. 74.1 ст. 74 ст. 83, ст. 198 Податкового Кодексу України.

В результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності платника податків з ТОВ "ЮБК ПЛЮС" відповідно до наявних інформаційних баз даних та у зв`язку з відсутністю ТОВ "ЮБК ПЛЮС" за податковою адресою вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ "ЮБК ПЛЮС" з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 29.03.2021 № 3819, №3820, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області посадовими особами контролюючого органу, відповідно до п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 29.03.2021 № 2111-П проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «РЕФІЛЛ», з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин ТОВ «РЕФІЛЛ» (код за ЄДРПОУ 42328590) з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 40711906) за квітень 2019 року, ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39682076) за листопад 2019 року, ТОВ «ЮБК ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39817189) за травень 2019 року, ТОВ «АЗС-Ч» (код за ЄДРПОУ 41482464) за листопад 2019 року та подальшої реалізації.

За результатами здійсненої перевірки відповідачем складений акт від 09.04.2021 №5994/20-40-07-06-10/42328590 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕФІЛЛ» (код за ЄДРПОУ 42328590), 380577042134» (далі по тексту акт перевірки».

Відповідно до висновків акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області встановлено порушення ТОВ «РЕФІЛЛ»:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 7 591 614 грн., в т. ч. у квітні 2019 року на суму ПДВ 1 224 417 грн., у липні 2019 року на суму ПДВ 10 607 грн., у вересні 2019 року на суму ПДВ 78 673 грн., у листопаді 2019 року на суму ПДВ 3 152 601 грн., у лютому 2020 року на суму ПДВ 3 125 316 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті у сумі ПДВ 7 591 614 грн., в т. ч. у квітні 2019 року на суму ПДВ 1 224 417 грн., у липні 2019 року на суму ПДВ 10 607 грн., у вересні 2019 року на суму ПДВ 78 673 грн., у листопаді 2019 року на суму ПДВ 3 152 601 грн., у лютому 2020 року на суму ПДВ 3 125 316 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач до ГУ ДПС у Харківській області направив заперечення до акта перевірки від 19.05.2021 р., висновки якого листом ГУ ДПС у Харківській області №21141/6/20-40-07-06-16 від 03.06.2021 р. залишені без змін.

ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 09.06.2021 № 00106890706 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «РЕФІЛЛ» суми грошового зобов`язання на суму 9 489 517 грн. 50 коп., з яких: по податку на додану вартість - 7 591 614 грн. та 1 897 903 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем 13.07.2021 подано скаргу на податкове повідомлення рішення форми «Р» від 09.06.2021 № 00106890706 до ДПС України у якому просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 30.09.2021 № 22204/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги позивачу відмовлено у задоволенні скарги.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та скасувавши спірне податкове повідомлення рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 133075, 10 грн., з яких 106460, 10 грн. за податковими зобов`язаннями та 26615, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) по взаємовідносинам позивача із ТОВ «ЮБК Плюс».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Господарські операції, які фактично не відбулись, не можуть бути об`єктом оподаткування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що ТОВ «РЕФІЛЛ» зареєстровано юридичною особою в установленому чинним законодавством України порядку 25.07.2018 року за № 14801020000077612.

Між ТОВ «ЮБК Плюс» ("Орендодавець") та ТОВ «РЕФІЛЛ» ("Орендар") укладено договори оренди:

№ 37-АЗС від 13.08.2018 року на оренду АЗС за адресою: Харківська обл., м. Вовчанськ, Рубіжанське шосе, б. 2-А;

№ 01-АЗС від 13.08.18 року на оренду АЗС за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Кулиничі, вул. Леся Сердюка, буд. 62;

№ 07-АЗС від 13.08.18 року на оренду АЗС за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 271-А;

№ 27-АЗС від 13.08.18 року на оренду АЗС за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, сщ. Травневе, вул. Фабрична, буд. 5-а;

№33-АЗС від 13.08.18 року на оренду АЗС за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, м. Балаклія, вул. Центральна, буд. 1-б;

№34-АЗС от 13.08.18 року на оренду АЗС за адресою: Харківська обл., м. Харків,вул. Харківських Дивізій, буд. 22-Б.

Згідно п. 1.1. зазначених договорів Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове оплатне користування на умовах оренди стаціонарну АЗС. АЗС являє собою споруду, що призначена для приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів, що стоїть окремо, з підсобними спорудами. Обладнанням та комунікаціями, наземними резервуарами, згідно з технічним паспортом і свідоцтвом про право власності. Приміщення АЗС є телефонізованим.

У п. 3.1. Орендодавець повинен передати АЗС у стані, придатному для використання її з метою вказано у розділі 2.

Термін оренди визначено п. 4.1. та п. 4.2. договорів та згідно яких термін оренди складає 2 роки одинадцять місяців з моменту передачі АЗС за актом-прийому-передачі. Термін оренди може бути скорочений за згодою сторін.

Згідно п. 5.1. розмір щомісячної орендної плати за весь об`єкт зазначається в протоколі узгодження цін.

Факт приймання майна в оренду підтверджується копіями актів №1 прийому - передачі майна АЗС в оренду від 20.08.2018 р., від 23.08.2018 р., 28.08.2018 р., від 27.08.2018 р., від 20.08.2018 р.

31.05.2019 р. між ТОВ «ЮБК Плюс» та ТОВ «РЕФІЛЛ» підписані акти-приймання передачі послуг: № АР-0000117, № АР-0000118, № АР-0000127, № АР-0000131, № АР-0000134, № АР-0000132, № АР-0000143 та № АР-0000145 на загальну суму 638760,5 грн.

31.05.2019 р. ТОВ «ЮБК Плюс» виписано на адресу ТОВ «РЕФІЛЛ» наступні податкові накладні: № 3100001, № 3100002, № 3100011, № 3100015, № 3100018, № 3100016, № 3100027, № 3100029 на загальну суму ПДВ - 106460,1 грн.

За оренду вказаних автозаправних станцій ТОВ «РЕФІЛЛ» сплатило орендну плату згідно платіжних доручень від 07.05.2019 №№ 3348 та 3350, від 13.05.2019 № 3491, від 21.05.2019 № 3574, від 22.05.2019 № 3581, від 23.05.2019 № 3585, від 29.05.2019 № 3597 та від 31.05.2019 № 3678.

Наявність кваліфікованого персоналу на орендованих позивачем АЗС підтверджується копіями: наказу № 2-К від 18.08.2018 р. «Про прийняття на роботу», наказу № 4-К від 20.08.2018 р. «Про прийняття на роботу», наказу № 8-К від 22.08.2018 р. «Про прийняття на роботу», наказу № 11-К від 18.08.2018 р. «Про прийняття на роботу», штатним розкладом ТОВ «Рефілл».

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за травень 2019 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ липень 2019 року, вересень 2019 року, лютий 2020 року.

Як убачається з акту перевірки, перевіряючими вказано, що підприємством до перевірки не надано: дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, актів вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

На АЗС за вказаними вище адресами позивачем належним чином було оформлено ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, що підтверджується відповідними копіями (а.с. 232, 238 т. 1, а.с. 4, 10, 11, 14).

Також на час проведення перевірки посадовими особами ГУ ДПС направлялось до позивача:

- запит від 29.03.2021 № 10826/6/20-40-07-06-16 про надання оригіналів документів щодо господарських відносин ТОВ «РЕФІЛЛ» з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 40711906) за квітень 2019 року, ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39682076) за листопад 2019 року, ТОВ «ЮБК ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39817189) за травень 2019 року, ТОВ «АЗС-Ч» (код за ЄДРПОУ 41482464) за листопад 2019 року та подальшої реалізації,

- запит від 31.03.2021 № б/н про надання копій документів щодо господарських відносин ТОВ «РЕФІЛЛ» з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 40711906) за квітень 2019 року, ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 39682076) за листопад 2019 року, ТОВ «ЮБК ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 39817189) за травень 2019 року, ТОВ «АЗС-Ч» (код за ЄДРПОУ 41482464) за листопад 2019 року.

Аналізуючи зміст вказаних запитів (а.с. 12-15 т.3) колегією суддів встановлено, що контролюючим органом у позивача не вимагалося надати дозволи на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, актів вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Дослідивши копії договорів оренди АЗС колегія суддів вбачає відсутність обов`язку передачі позивачу (орендарю) від орендодавця копії вищезазначених документів.

Окрім того, згідно п. 20.1. ст. 20 ПКУ право у контролюючих органів, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, вимагати та перевіряти наявність чи відсутність у платника податків орендаря вказаних вище дозволів, актів, сертифікатів або інших документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відсутнє.

Таким чином, реальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ" по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮБК Плюс» підтверджена належним чином оформленими первинними документами та помилковістю контролюючого органу про порушення позивачем ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VI зі змінами та доповненнями в частині завищення податкового кредиту за травень 2019 року у сумі 106460 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається:

- на придбання пального - з ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗС-Ч»;

- на зберігання нафтопродуктів - з ТОВ «НАФТАСІТІ» від 20.08.2018 № 538;

- на перевезення нафтопродуктів - з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВ1С» (договір від 14.08.2018 № 19);

- оренди автозаправних станцій (далі - АЗС) на території м. Харків та Харківської області, в тому числі з ТОВ «ЮБК ПЛЮС».

Згідно вказаних вище договорів, пальне, що реалізовувалося оптом, відпускалося шляхом самовивезення нафтопродуктів покупцем з резервуарів зберігача (ТОВ «НАФТАСІТІ») або через автозаправні станції ТОВ «РЕФІЛЛ». Для відпуску через автозаправні станції, в тому числі у роздріб, паливо на підставі відповідного договору перевозилося до резервуарів АЗС позивача контрагентом-перевізником (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС»).

Так, між ТОВ «РЕФІЛЛ» (покупцем) і ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» (постачальником) укладено договори поставки нафтопродуктів на умовах EXW (самовивіз покупцем зі складу продавця - з нафтобази ТОВ «НАФТАСІТІ») від 01.04.2019 № ЕСІ9-0037 з додатковою угодою від 01.04.2019 № ЕС-190401000015 від 01.04.2019 та від 01.04.2019 № ЕС 19-0050 з додатковою угодою від 01.04.2019 № ЕС-190401000028 від 01.04.2019.

Сторонами складено акти приймання-передачі № ЕС-190430000026 від 30.04.2019 до договору від 01.04.2019 № ЕС 19-0050 на 100,374 т та № ЕС-190430000025 від 30.04.2019 до договору № ЕС 19-0037 від 01.04.2019 на 106 т.

За твердженням позивача придбане пальне перевезено до автозаправних станцій позивача транспортом ТОВ «ТД «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» за наступними адресами у Харківській області: с. Гонтів Яр, вул. Весняна, 61; м. Харків, просп. Науки, 45/1; м. Харків, вул. Харківських дивізій, 22-Б; м. Зміїв, вул. Харківська, 73-Б: м. Харків, вул. Леся Сердюка, 13: м. Вовчанськ, Рубіжанське шосе, 11; смт. Андріївка, вул. Балклійська, 1-В; с. Мусійки, вул. Харківська, 209; м. Лозова, вул. Кооперативна, 2/1; м. Харків, вул. Дружби народів, 246-А; с. Зернове, вул. Шляхова, 1/30; м. Харків, вул. Роганська, 132-Б; м. Харків, просп. Московський, 138-В; с. Піщанка, вул. Калинова, 49; с. Бердянка, вул. Степова, 2; м. Харків, вул. Сокільницька, 30; смт. Кулиничі, вул. Леся Сердюка, 62: м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б; м. Харків, вул. Свгена Котляра, 5; м. Харків, просп. Гагаріна, 104; м. Балаклія, вул. Центральна, 1-Б; м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 293-А; смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 7; смт. Нова Вадолага, пл. Мотики, 1; м. Вовчанськ, Рубіжанське шосе, 2-А.

Оплата за отримане пальне ТОВ «РЕФІЛЛ» на суму 7 346 501, 65 грн. здійснено згідно копій платіжних доручень від 09.07.2019 № 4159 та від 11.07.2019 № 4164.

ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ» виписано на адресу ТОВ «РЕФІЛЛ» податкові накладні від 30.04.2019 №25 та № 26 на суму ПДВ 1 224 417 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за квітень 2019 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень 2019 року у сумі 1 224 417 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «РЕФІЛЛ» (покупець) і ТОВ «АЗС-Ч» (постачальник) підписано договір поставки нафтопродуктів від 01.11.2019 № АЧ-0282 на умовах EXW (самовивіз покупцем зі складу продавця - з нафтобази ТОВ «НАФТАСІТІ») з додатковою угодою від 01.11.2019 № A4-191101000050.

Позивачем надано підписані сторонами копії актів приймання-передачі бензину А-92 на 18 648 816 грн. (у тому числі ПДВ 3 108 136 грн.): № А4-191130000079 від 30.11.2019 на 60 т, № АЧ- 191130000080 від 30. 11.2019 на 121 т., № A4-191130000081 від 30.11.2019 на 350 т.

Згідно тверджень позивача, придбане пальне перевезено до автозаправних станцій позивача транспортом ТОВ «ТД «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» за наступними адресами у м. Харкові та Харківській області: м. Харків, вул. Сокільницька, 30; с. Піщанка, вул. Калинова. 49; м. Харків, вул. Клочківська. 317-А; м. Харків, просп. Науки, 45/1; м. Лозова, вул. Гвардійська, 45-В; м. Лозова, вул. Кооперативна, 2/1; с. Санжари, вул. Спортивна, 138; м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 293-А; с. Нове Пекельне, вул. Центральна, б/н; с. Мусійки, вул. Харківська. 209; м. Зміїв, вул. Харківська, 73-Б; м. Вовчанськ, Рубіжанське шосе, 11; м. Ізюм, вул. Європейська, 98-Г; м. Дергачі, вул. Сумський шлях, 167; м. Балаклія, вул. Харківська, 2-В; м. Харків, Мерефянське шосе, 36; с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, 9; смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 7; с. Корсунівка, вул. Нагірна, 17; м. Харків, вул. Роганська, 132-Б; с. Бердянка, вул. Степова, 2; м. Балаклія, вул. Центральна, 1-Б; м. Харків, просп. Гагаріна, 104; м. Харків, вул. Євгена Котляра, 5; с. Веселе, вул. Шосейна, 4; с. Черкаська Лозова, 488 км а/д Київ- Довжанський; с. Черкаські Тишки, вул. Миру, 3-А; м. Харків, просп. Гагаріна, 318-Б; м. Вовчанськ, Рубіжанське шосе, 2-А; смт. Нова Водолага, пл. Мотики, 1; с. Веселе, вул. Шосейна, 5; м. Харків, вул. Леся Сердюка, 13: смт. Кулиничі, вул. Липецька, 10; смт. Кулиничі, вул. Леся Сердюка, 62; м. Харків, вул. Дружби народів, 246-А; смт. Пересічне, вул. Сумський шлях, 255; с. Гонтів Яр, вул. Весняна, 61; с. Травневе, вул. Перемоги, 248; м. Балаклія, вул. Перемоги, 248; м. Ізюм, Ростовський шлях, 14-Д.

Оплату за отриманий товар у сумі 18 648 816, 00 грн. здійснено ТОВ «РЕФІЛЛ» згідно копії платіжного доручення від 23.12.2019 р. № 17.

Сторонами підписано Акти приймання-передачі нафтопродуктів №№ АЧ-191130000079, АЧ-191130000080, АЧ-191130000081.

ТОВ «АЗС-Ч» виписано на адресу ТОВ «РЕФІЛЛ» податкову накладну від 30.11.2019 р. № 30050 на суму ПДВ - 3 108 136 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту за листопад 2019 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2019 року у сумі 3 108 136 грн.

Крім того, між ТОВ «РЕФІЛЛ» (покупець) і ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.11.2019 № ЧТП-063 на умовах 100% передоплати та умовах поставки - EXW (самовивіз покупцем зі складу продавця - з нафтобази ТОВ «НАФТАСІТІ»). Предметом зазначеного договору є постачання ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» на адресу ТОВ «РЕФІЛЛ» дизельного пального.

Попередню оплату ТОВ «РЕФІЛЛ» здійснило згідно копій платіжних доручень від 26.11.2019 р. № 6161 та від 27.11.2019 р. №№ 6181 і 6182.

ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» виписано на адресу ТОВ «РЕФІЛЛ» податкові накладні від 26.11.2019 № 297 та від 27.11.2019 р. №№ 315, 323.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за листопад 2019 року, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2019 року у сумі 3 152 601 грн.

У ході перевірки встановлено, що відповідно наданої до перевірки оборотно сальдової відомості по рахунку 631 за перевіряємий період дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» складає 18 915 606, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 152 601, 00 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми кореспондують положенням пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених положень вбачається, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Колегією суддів з`ясовано, що наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів (далі інструкція № 281).

У цій Інструкції зазначено, що її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.5.4.1 Інструкції №281, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N363 та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.5.4.2 , 5.4.3 Інструкції №281, маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукту матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Також, відповідно до п.7.5.8 Інструкції №281, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з пунктами 10.2.1, 10.2.2 Інструкції N 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно: перевірити наявність і непошкодженість пломб; переконатись у справності резервуара і його обладнання, технологічних трубопроводів і правильності функціонування запірної арматури; виміряти рівень нафтопродукту в резервуарі; переконатись у наявності і справності засобів пожежогасіння, правильності заземлення автоцистерн і справності її зливального пристрою; переконатись у наявності та придатності до застосування жорсткого буксира для відбуксирування автоцистерни в разі пожежі; ужити заходів щодо запобігання розливанню нафтопродукту; переконатись, що двигун автоцистерни вимкнено (під час зливання самопливом або під тиском); проконтролювати рівень наповнення автоцистерни; визначити за свідоцтвом про повірку автоцистерни об`єм автоцистерни і перевірити одержаний результат на відповідність об`єму, зазначеному в ТТН: відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту. Опечатати пробу за підписами своїм та водія автоцистерни, надати номер і зберігати її протягом 10 діб; проконтролювати наявність в автоцистерні підтоварної води.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 10.2.10 Інструкції N 281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

При цьому Додатком 13 до Інструкції № 281/171/578/155 затверджено форму Журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, яка передбачає внесення до Журналу, зокрема, таких відомостей як дата надходження нафтопродукту та номер ТТН, дані ТТН щодо найменування, об`єму нафтопродукту.

Отже, оприбуткування нафтопродуктів, прийнятих на АЗС на підставі ТТН, здійснюється шляхом занесення відповідних записів в Журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП, тобто саме Журнал є доказом забезпечення ведення обліку товарних запасів, що підлягають продажу на АЗС.

Відповідно до п.14.1, 14.8, 14.9 Інструкції №281, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання. Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу. Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі. Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси. На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту.

Позивачем жодних первинних документів, передбачених Інструкцією № 281, складського обліку, оформлення їх на АЗС та руху нафтопродуктів та інших до суду не надано.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин; небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Відповідно до ст.18-20 вказаного Закону, умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 і 16 цього Закону. В разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються органами Національної поліції. Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтва про допуск до перевезення. Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Проте, позивачем як до перевірки, так і до суду не надано доказів наявності у перевізника ТОВ «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс» копій свідоцтв про допущення до перевезення визначених небезпечних вантажів, як і не надано доказів наявності в таких перевізників ліцензій на право здійснення господарської діяльності у сфері перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом, що передбачено положеннями п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 17 вересня 2020 року Верховний Суд зазначив «про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави. Кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній після 15.12.2017), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку».

У подібних правовідносинах по справі № 816/2211/18 (постанова від 17 вересня 2020 року) Верховний Суд дійшов наступних висновків: «як правильно встановив суд першої інстанції, такий вид товару, як нафтопродукти, що придбавався позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Грін-Лайф», має певні особливості як транспортування, так і обліку. Як зазначено вище, спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та органів незалежно від форм власності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів. Суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками взаємовідносин позивача з його контрагентом, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій з реалізації позивачу його контрагентом бітуму, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності. Зокрема, дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (форма №1-ТТН (нафтопродукт), суд першої інстанції встановив, що товарно-транспортні накладні не містять номера посвідчень водіїв та повної назви пункту навантаження та розвантаження продукції, що не дає можливості їх ідентифікувати та визначити рух товарно-матеріальних цінностей. Крім того, на спірних товарно-транспортних накладних відсутні відомості щодо номеру резервуара, в якому перевозився нафтопродукт, відсутні дані щодо його об`єму, густини та температури, що є обов`язковим при перевезенні небезпечних вантажів.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано доказів обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, доказів обліку придбаних нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, що суперечить порядку приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульованого Інструкцією; не надано ліцензії на перевезення нафтопродуктів, що є обов`язковим документом про перевезенні небезпечних вантажів. Суд касаційної інстанції критично оцінює доводи позивача про використання придбаних у контрагента товарів у власній господарській діяльності, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, весь перелік наданих позивачем документів не дає можливості ідентифікувати, що асфальтобетонна суміш, виготовлена позивачем саме з бітуму, придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Грін-Лайф». Суд першої інстанції також умотивовано зауважив, що наявність у позивача товарно-транспортних накладних не є безумовним свідченням прийняття нафтопродуктів від контрагента у відповідності Інструкції, оскільки з вказаних документів неможливо встановити, що такі стосуються товарів придбаних саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Грін-Лайф», і що саме цей товар транспортувався за вказаними товаро-транспортними накладними. Таким чином, факт придбання, транспортування, зберігання та подальше використання в господарській діяльності позивача нафтопродуктів придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Грін-Лайф» не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Посилання позивача на докази проведення оплати за отриману продукцію, про що свідчить наявні в матеріалах справи платіжні доручення, не є безмовною умовою для визнання проведених між сторонами операцій товарними, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наявність у платника податкової та видаткової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактури чи товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне придбання позивачем у контрагента нафтопродуктів та свідчать про безтоварність проведених операцій. Суд дійшов умотивованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Грін-Лайф» фактично не поставляло позивачу бітум, а лише надало останньому бухгалтерські документи з метою незаконного формування податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток. За встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю «Кротон-А» правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними операціями з контрагентом-постачальником є правильним».

Також у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 826/1475/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що «платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат.

У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Верховний Суд наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів».

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає не підтвердженим факт реального здійснення поставки нафтопродуктів від ТОВ «ЕРІДА СТАНДАРТ», ТОВ «ЧЕЛЕНДЖ ТРЕЙД» та ТОВ «АЗС-Ч» на користь позивача, позаяк не оформлені усіма первинними документами, наявність яких вимагається чинним законодавством України з урахуванням специфіки товару та правил його навантаження, розвантаження, перевезення, приймання, зберігання та реалізації, та які за формою та змістом відповідають вимогам закону, а надані документи не є належними й допустимими доказами реального здійснення таких господарських операцій, а отже є такими, що формально складені та не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкове повідомлення рішення в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 133075, 10 грн., з яких 106460, 10 грн. за податковими зобов`язаннями та 26615, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) по взаємовідносинам позивача із ТОВ «ЮБК Плюс».

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року по справі № 520/23704/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача та відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФІЛЛ", Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі № 520/23704/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. КононенкоСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 02.07.2024 року