Постанова

від 02.07.2024 по справі 440/1217/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р. Справа № 440/1217/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.04.24 по справі № 440/1217/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціал

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню), в якій просила суд:

- визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг починаючи з 01.09.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 12 квітня 2022 року по теперішній час проживає у місті Глобине, як внутрішньо переміщена особа (ВПО) і в період з 01.03.2022 по 31.08.2023 отримувала соціальну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. З 01 вересня 2023 року рішенням Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) позивачу припинено виплату раніше призначеної допомоги, оскільки на депозитному рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у позивача є депозит на суму понад 100 000 грн. Крім того, позивач зазначив, що пояснив відповідачу, що кошти, розміщені на банківському рахунку були призначені для лікування, оскільки позивач має статус особи з інвалідністю ІІ групи. Підпункту 2 пункту 7 "Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332, - "Допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень". Зазначена норма права не підлягає застосуванню, оскільки вперше за допомогою позивач звернувся у квітня 2022 р., а тому припинення щомісячної виплати з 01 вересня 2023 року, є безпідставним. Відповідачем до 11.07.2023 (дата внесення змін до Постанови КМУ № 332) не було попереджено, що маючи на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, позивач буде позбавлений щорічних виплат у сумі 3000 грн. як інвалід 2 групи. А тому припинення виплати щомісячної допомоги ВПО у сумі 3000 грн. з 01 вересня 2023 року, є незаконним. У зв`язку із вищезазначеним, вважає за необхідне поновити щомісячну виплату допомогу ВПО у сумі 3000 грн. з 01 вересня 2023 року, як інваліду 2 групи. Також позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. 13 листопада 2023 року на електронну відповідача, Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) був надісланий лист щодо поновлення виплат. 13 листопада 2023 року надійшла відповідь, в зазначеній відповіді відповідач відмовив позивачу у поновленні щомісячної виплати 3000 грн з 01 вересня 2023 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області (Відділ №2 з питань призначення та виплати соціальних допомог та надання інших видів соціальної підтримки населенню) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 13.09.2023 №51607_669683 Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області "Про призупинення допомоги переміщеним особам на проживання".

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги внутрішньо переміщеній особі з 01 вересня 2023 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", позивачці призначено грошову допомогу на проживання. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

До Міністерства соціальної політики України надійшов лист Міністерства фінансів України від 31.08.2023 року з інформацією про результати проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на відповідність вимогам пункту 2 вищезазначеної постанови.

За результатами проведеної Мінфіном верифікації станом на 01.08.2023 року щодо окремих громадян виявлено невідповідність поданої ними інформації вимогам законодавства, що регламентує питання призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, та надано відомості, які потребують проведення структурними підрозділами з питань соціального захисту населений додаткової перевірки. Під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що ОСОБА_1 має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

З метою забезпечення цільового використання коштів державного бюджету на виплату допомоги на проживання, а також якісного та у повному обсязі опрацювання управлінням невідповідностей, наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації, Мінсоцполітики надає інформацію щодо опрацювання невідповідностей для прийняття відповідних рішень, а саме: виплата допомоги на проживання, враховуючи підпункту 3 пункту 2 Постанови № 709, з 01.09.2023 року припиняється, якщо внутрішньо перемішена особа має наявність на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Позивачка повідомила, що банківському рахунку перебувають кошти в сумі 80793,98 грн., для лікування останні, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи. З огляду на, що апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Позивач не скористалась своїм правом та не надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб з 12.04.2022.

Грошову допомогу на проживання отримувала з 21.04.2022 в розмірі 3000,00 грн. щомісячно.

Рішенням від 13.09.2023 № 51607_669683 Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, згідно п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (код невідповідності 439).

ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача щодо припинення виплати позивачу щомісячної допомоги ВПО у сумі 3000 грн з 01.09.2023, звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги, в розумінні зазначеної норми Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706).

Частиною 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

З 18.10.2022 введено в промислову експлуатацію процес призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в програмному забезпеченні ЄІССС.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" з 01.09.2023 установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови: внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Так відповідач зазначає, що завантажено результати верифікації до програмного комплексу ЄІССС.

Зазначено, що під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що ОСОБА_1 має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на депозитному банківському рахунку (рахунках) позивача розміщено кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Так, у межах цієї справи, суд має перевірити підстави прийняття відповідачем рішення про припинення виплати допомоги позивачу, станом на дату прийняття рішення.

Колегія суддів наголошує, що постанова КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" не покладає обов`язку на внутрішньо переміщену особу щодо доведення відсутності коштів у розмірі 100 тис грн на депозитних рахунках.

Тому посилання відповідача щодо не надання документів, що підтверджують те, що позивач на банківському депозитному рахунку немає коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн є безпідставними.

В матеріалах справи наявна довідка АТ КБ "Приватбанк" що станом на 13.11.2023 на депозитному рахунку ОСОБА_1 наявні кошти в сумі 80793,98, грн надана позивачем.

Таким чином, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що станом на дату припинення виплати позивачу на депозитному банківському рахунку ОСОБА_1 були наявні кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн.

Згідно ч. 1ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 року по справі № 440/1217/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кременчуцької районної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі № 440/1217/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський