Постанова

від 02.07.2024 по справі 520/4612/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р. Справа № 520/4612/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.04.24 по справі № 520/4612/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд"

до Одеської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21/10/2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем до митниці під час оформлення вантажу було надано усі документи, котрі свідчать про правомірність визначення вартості товару за ціною договору та правильності числових значень, а тому рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21/10/2022 є протиправним та таким, що підлягають скасуванню, так як ним порушено права та законні інтереси позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21/10/2022.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозленд" судовий збір у розмірі 3802 гривні 12 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ.

Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності.

На переконання представника відповідача, наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Надані декларантом документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозленд", зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як суб`єкт господарювання 13.07.2017 за кодом 41459351.

Основним видом економічної діяльності ТОВ "Хозленд" за КВЕД є: 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення. ІНші види діяльності за КВЕД:46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

01.06.2021 року між ТОВ "Хозленд" (покупець) та GUANGDONG WELL NEW MAERIAL Co. LTD (Китай) (постачальник) було укладено Контракт №44/НС.

Відповідно до пункту 1.1 Контракту передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товари окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, згідно Специфікації (Додатків) до цього договору, у визначені контрактом терміни, а покупець зобов`язується прийняти товари, поставлені таким чином та здійснити всі належні платежі на умовах цього договору.

Згідно п.2.3. Контракту, ціни за одиницю товару і сума кожної партії поставки визначається Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Контракту визначено, що умовами поставки товару є - FOB відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010. Поставка товару покупцеві здійснюється протягом 90 днів з моменту підписання відповідної специфікації.

Згідно додаткової угоди №1 від 11.07.2022 року до контракту п.2.1. контракту було викладено у наступній редакції: "Ціни на товар, що поставляється встановлюється в доларах США без ПДВ. Ціна товару формується на умовах FOB Шеньчжень, Китай.

Також додатковою угодою №2 від 12.07.2022 та додатковою угодою №3 від 05.09.2022 визначено, що при поставці товару за специфікацією №2 100% передплата за товар здійснюється у валюті ЄВРО. У разі несплати за товар до 01 вересня 2022, 100% передоплата за товар за Специфікацією №2 здійснюється у доларах США.

Відповідно до п.2.5. Контракту, ціни на поставлений товар встановлюються постачальником з урахуванням витрат на виготовлення упаковки і робіт, пов`язаних з упаковкою товару, виробництвом та наклеюванням етикеток, виготовленням та нанесенням транспортного маркування, а також на підготовку необхідної документації на відвантаження товару та з урахуванням витрат на доставку товару від місця виробництва до порту завантаження на борт судна, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром до моменту переходу товару через поручні судна у названому порту відвантаження.

Відповідно до п. 2.6. Контракту, сума кожної партії поставки, ціна за одиницю товару та кількість товару остаточно визначаються в рахунку-фактурі (інвойсі) на кожну партію поставки товару.

В рамках вказаного Контракту, позивач у жовтні 2022 року, імпортував чергову партію товару - клейонку з ПВХ з дизайном на нетканій основі (код згідно УКТЗЕД 5603141000, надалі товар №1) та клейонку з ПВХ з дизайном без основи (код згідно УКТЗЕД 3920431000, надалі товар №2).

Відповідно до Специфікації №2 від 11.07.2022, інвойсу №22MSB01 від 11.07.2022 року, загальна сума товару складає - 18687,30 доларів США.

Відповідно до п. 5.1. Контракту сторони узгодили, що оплата товару здійснюється після підписання Специфікації на кожну партію поставки товару на умовах 100% передплати.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 08.09.2022 року здійснено оплату товару в сумі 18687,30 доларів США, з яких товар №1 в кількості 1521 рулон на суму 10797,89 доларів США та товар №2 в кількості 1569 рулонів на суму 7889,41 доларів США.

На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч.2 ст.53 МК України надав до Одеської митниці наступні документи: митну декларацію №UA500020/2022/018321 від 19.10.2022 з декларацією митної вартості до МД; рахунок-фактуру (інвойс) №22MSB01 від 11.07.2022; сертифікат якості №22MSB01 від 11.07.2022; пакувальний лист №22MSB01 від 11.07.2022; Коносамент №ZM22070132 від 16.07.2022; автотранспортна накладна (СМР) №5129 від 13.10.2022; сертифікат походження товару №22С4406В0132/00069 від 02.08.2022; довідка про транспортні витрати б/н від 14.10.2022 року; контракт з постачальником №44/НС від 01.06.2021; додаткова угода №1 від 11.07.2022 року до контракту; додаткова угода № 2 від 12.07.2022 року до контракту; додаткова угода №3 від 05.09.2022 року до контракту; специфікація №2 від 11.07.2022 року до контракту; договір транспортного експедирування №18.09.2020/6590Д від 18.09.2020 року; договір про надання послуг митного брокера №БР-175 від 23.09.2019 року.

Зазначені документи були надані декларантом до митниці електронним повідомленням від 19.10.2022 №9761Е19Е-4389-4С26-А8А9-45В3F82CA6DB.

Для митного оформлення товару позивачем визначено митну вартість товару за ціною контракту згідно зі ст.ст.57, 58 Митного кодексу України (надалі МК України).

Так, в графі 12 митної декларації №UA500020/2022/018321 від 19.10.2022 позивач вказав митну вартість 1064948,66 грн, яка вираховується при додаванні загальної вартості товару за інвойсом та витрат на транспортування товару до кордону України наступним чином: фактурна вартість товару 683368,40 грн (18687,30 доларів США х 36,5686 грн. за курсом НБУ на момент подачі митної декларації) + 381580,26 грн (витрати на транспортування до кордону України).

19.10.2022 року позивачем від митниці отримано повідомлення №52bd960c-c9d0-408f-bab2-c9eda0def216, в якому зазначено про необхідність надання перелічених у ч.3 ст.53 МК України документів з метою спростування розбіжностей, які містять документи, надані декларантом до митного оформлення товару та підтвердження числового значення складових митної вартості товару.

На дану вимогу митниці, декларантом надано лист від 20.10.2022 №2010-1 та документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: банківський платіжний документ №220908CRDE0056 від 08.09.2022, щодо сплати товару; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 08.09.2022 про оплату товару, довідка про транспортно-експедиційні витрати б/н від 14.10.2022; прайс-лист виробника товару від 01.07.2022, строком дії до 30.10.2022.

Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21.10.2022 року за шостим (резервним) методом відповідно до ст.64 МК України.

Так, відповідно до графи 28 та 30 вказаного рішення, відповідачем скориговано митну вартість:

- товару №1 - 1,79 доларів США за кг нетто замість заявленого декларантом - 1,495765 доларів США за кг нетто (що становить 15674,03 доларів США замість заявленої вартості 13097,58 доларів США);

- товару №2 - 4,66 доларів США за кг нетто замість заявленого декларантом - 1,823954 доларів США за кг нетто (що становить 40940,48 доларів США замість заявленої вартості 16024,36 доларів США).

Підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст.54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

У подальшому на виконання цього рішення про коригування митної вартості Митницею було прийнято рішення у формі Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50020/2022/000613 від 21.10.2022 року.

З метою уникнення простою транспортних засобів та дефіцитну товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч.7 ст.55 МК України за митною декларацією: МД №UА500020/2022/018466 від 21.10.2022 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Одеською митницею не доведено належними доказами правомірність прийнятих рішень, у зв`язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21.10.2022 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Отже, колегія суддів вважає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем митна вартість товару складається з фактурної вартості товару за контрактом та транспортними витратами до кордону України.

На підтвердження фактурної вартості в розмірі 18687,30 доларів США позивачем було надано: Специфікацію №2 від 11.07.2022 до контракту, інвойс №22MSB01 від 11.07.2022 року та платіжним дорученням №1 від 08.09.2022 року про оплату товару.

На підтвердження витрат на транспортування товару у розмірі 381580,26 грн позивачем надано: договір транспортного експедирування №18.09.2020/6590Д від 18.09.2020 року, довідку про транспортні витрати б/н від 14.10.2022 року, акт про надання транспортно-експедиційних послуг №ЄКС2018 від 21.10.2022 на суму 193813,58 грн та №ЄКС2033 від 21.10.2022 на суму 284121,10 грн, платіжну інструкцію №99014 від 18.08.2022 на суму 193813,58 грн та №99015 від 18.08.2022 на суму 284121,10 грн.

Колегія суддів дослідивши зазначені документи зазначає, що документи містять числові значення, не містять в собі розбіжностей та є такими, що дають можливість для визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про те, що надані документи мають розбіжності, позивачем не подано документів на вимогу відповідача передбачених ч.2 та ч.3 ст.53 МК України не відповідає обставинам справи та спростовується згаданими документами.

Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення митниці декларанту та рішення про коригування митної вартості, не містить в собі обґрунтування, які саме сумніви виникли у митного органу у наданих документах та у чому вони полягають, не містить обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, а має лише формальне цитування ст.53 МК України.

Верховний Суд в постанові від 09.04.2021 у справі №809/119/17 виклав такий правовий висновок в цього приводу: "митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення".

Застосовуючи положення статей 53, 54 МК України, Верховний Суд в постановах від 24.12.2020 №810/495/16 (адміністративне провадження № К/9901/6451/18) за позовом ТОВ "Ела Групп" до Київської митниці ДФС, та від 01.04.2021 у справі № 826/10755/16 (адміністративне провадження № К/9901/19619/18) за позовом ТОВ "Лайфселл" до Київської міської митниці ДФС, прийшов до висновків про те, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Відповідно до фактичних обставин справи, надані позивачем до Одеської митниці документи кореспондувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності всі відомості, які підтверджували числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Враховуючи викладене, у відповідача відсутні підстави, передбачені нормою частини 2 та 3 статті 53 МК України, для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Щодо посилання відповідача на спрацювання системи управління ризиків, колегія суддів зазначає, що ця система є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції на наявність підстав витребування додаткових документів та не може бути безумовною підставою для відмови в оформлені товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості товару, обраного декларантом та не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, так як надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

З цього приводу Верховний Суд неодноразово вказував, що наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі така інформація не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі №2040/6019/18, від 19.02.2019 №805/2713/16-а, від 30.06.2022 №280/1824/19.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні використав шостий/резервний метод визначення митної вартості, зазначивши номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а саме: №UA408020/2022/47995 від 18.10.2022 року для товару №1 та №UA500070/2022/1111 від 23.02.2022, №UA807200/2022/1945 від 09.02.2022, №UA500110/2022/5669 від 26.06.2022 для товару №2.

З аналізу вказаних декларацій вбачається, що митна вартість товару, була визначена за 6 (резервним) методом (п.43 МД), тобто вже відкоригована митницею, що не відповідає принципам застосування інших методів визначення митної вартості ніж перший. Умови поставки та обсяги відрізняються від умов поставки за декларацією позивача.

Відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів і за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року по справі №260/718/19, постанові від 25.05.2021 року у справі №520/10386/2020, постанові від 24.11.2021 року у справі №520/11059/2020, постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020, від 09.02.2022 року у справі №520/12621/2020, від 09.11.2022 року №520/10381/2020 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, Верховний Суд визнав необґрунтованим, оскільки вважає, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з`ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Тому застосування Митницею за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, де вказані митні декларації різних суб`єктів господарювання, позивач вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було.

Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що прийнявши спірне рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.

Крім того, слід зазначати, що у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень статті 55 МК України та "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, митні декларації, що слугували підставою для коригування митної вартості товарів позивача суду не надано, що унеможливлює порівняння їх умов поставки, визначення торгової марки товарів, технічних характеристик товарів, що має значення, оскільки ціна товарів за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, зокрема, в постанові постанова від 22.04.2019 №815/6242/17, наступні правові висновки: "Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування".

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Слід зазначити, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, Одеська митниця не врахувала того, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що митне оформлення яких здійснювалось у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників ЄАІС Держмитслужби.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом, у спірному рішенні контролюючим органом не зазначено які саме розбіжності містяться у поданій декларації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларант відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України надав до Одеської митниці документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товарів, та не мали розбіжностей, зворотнього матеріали справи не містять, відповідачем не надано, а тому у відповідача були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54, частиною 1 статті 55 МК України для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2022/000258/2 від 21.10.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року по справі № 520/4612/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/4612/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва