Постанова

від 02.07.2024 по справі 440/201/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 р. Справа № 440/201/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 14.03.24 у справі №440/201/24

за позовом приватного підприємства "Тітан Плюс"

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

третя особа Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тітан Плюс" (далі по тексту - ПП "Тітан Плюс", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення на штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29-ДПС-ФС від 08 вересня 2023 року на ПП "Тітан Плюс".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року позов ПП "Тітан Плюс" в особі ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №29-ДПС-ФС від 08.09.2023 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь ПП "Тітан Плюс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Північно - Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №440/201/24 про визнання протиправною та скасування постанови повністю, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "Тітан Плюс" про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов помилкового висновку про те, що докази, отримані за результатами заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС у Харківській області №21729/20/31/РРО/35473991 від 14.07.2023 є недопустимими доказами. Вважає, що такі висновки не відповідають обставинам справи. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору. Зазначає, що суд не надав належної оцінки правомірності оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень, хоча повинен був застосувати принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи - витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається (відповідно до ч.4 ст.9 КАС України). Посилається, що Верховний суд вказав на це у постанові від 18 січня 2023 року у справі №826/10888/18. Відтак, вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №440/201/24 є таким, що підлягає скасуванню.

ПП "Тітан Плюс" скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому, не погоджуючись із доводами апеляційної скарги, зазначаючи при цьому, що прийняття оспорюваної постанови відповідача на підставі акта фактичної перевірки є протиправним, що є достатньою підставою для визнання та скасування такої постанови, просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 року у даній справі залишити без змін.

Третя особа, Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області направлено відповідачу 21.07.2023 за вихідним №12943/5/20-40-07-08-08 лист в якому зазначено, що за результатами фактичної перевірки ПП «Тітан Плюс», розташованого за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. Центральна, 138, встановлені порушення трудового законодавства, а саме: допущення до роботи найманої особи - продавця без належного оформлення трудових відносин. До листа додано: копія акту перевірки ПП «Тітан Плюс» (код 25473991) від 14.07.2023 №21729/20/31/РРО/35473991 на 4 арк., додаток на 1 арк.

Відповідач зазначив, що під час розгляду справи Міжрегіональним управлінням були досліджені матеріали, які надійшли від ГУ ДПС у Харківській області, а саме: лист ГУ ДПС у Харківській області про направлення матеріалів перевірок від 21.07.2023 №12943/5/20-40-07-08-08; копія Акту перевірки; копія опису наявних купюр та монет; копія опису порушень трудового законодавства, виявлених в ході проведення фактичної перевірки ПП «Тітан Плюс» (код 35473991) ГУ ДПС у Харківській області; копія відомості про нарахування заробітної плати, а також документи, які надійшли від ПП «Тітан Плюс», а саме: пояснювальний лист ПП «Тітан Плюс»; копія цивільно-правового договору від 10.07.2023 № 1007; копія акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору від 10.07.2023 № 1007; копія наказу від 16.03.2022 №9, копії банківських платіжних інструкцій.

Співробітники ГУ ДПС у Полтавській області головні державні ревізори - інспектори Шамраєв В.М. та ОСОБА_2 14.07.2023 здійснили перевірку діяльності ПП «Тітан Плюс» в магазині, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. Центральна, 138. Згідно пункту 2.2.11 акту перевірки позивач перебуває на обліку на загальній системі оподаткування. Відповідно до пункту 1.1 та пункту 1.5 Акту перевірки, перевірка розпочата 14.07.2023 о 13 год. 50 хв. та була проведена в присутності директора ПП «Тітан Плюс» ОСОБА_1 та продавця Оксани (від надання особистих даних відмовилась). В пункті 2.2.20 акту перевірки зазначено, що в ході перевірки встановлено факт допуску до роботи продавця Оксани, яка відмовилась від надання особистих даних, без оформлення трудових відносин відповідно до діючого законодавства України.

Позивачем було надано відповідачу пояснювальний лист, в якому зазначено про укладення з продавцем цивільно-правового договору.

07 серпня 2023 року, між ПП «Тітан Плюс» та ОСОБА_3 10.07.2023 було укладено цивільно-правовий договір №1007 про надання послуг (виконання робіт), за яким ОСОБА_3 зобов`язана по мірі необхідності надавати такі послуги: розставляти товар в торговому залі; розвішувати цінники на товар; допомагати продавцю приймати товар; допомагати в прибиранні торгового залу та підсобних приміщень; перевіряти термін придатності товару; допомагати при реалізації товару.

Відповідач стверджує, що ПП «Тітан Плюс», укладаючи цивільно-правовий договір з ОСОБА_3 , не визначив конкретний результат робіт, якого повинна була досягти особа за цивільно - правовим договором, а лише зазначив загальне визначення робіт розставляти товар в торговому залі, розвішувати цінники на товар, допомагати продавцю приймати товар, допомагати в прибиранні торгового залу та підсобних приміщень, перевіряти термін придатності товару, допомагати при реалізації товару, що є не характерним для цивільно-правового договору, оскільки предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи. Також, слід звернути увагу на те, що за цивільно-правовим договором, укладеним ПП «Тітан Плюс», оплата праці здійснювалась не за виконану роботу, а за фактично відпрацьований час - за кількість відпрацьованих годин (пп. 4.1 п. 4 договору).

Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_3 фактично була допущена позивачем до роботи продавця без оформлення трудових відносин, про що зазначено в пункті 2.2.20 розділу 2 «Описова частина» та пункті 3.1 розділу 3 «Висновок перевірки» Акту перевірки.

За результатами розгляду матеріалів справи, враховуючи достатність підстав для накладення штрафу, було складено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 08.09.2023 № 29ДПС-ФС у розмірі 67 000,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення на штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29-ДПС-ФС від 08 вересня 2023 року на ПП "Тітан Плюс", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову ПП "Тітан Плюс", суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області є протиправним, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Згідно з п.2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п.3 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 4 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено з матеріалів даної справи, підставою для застосування відповідачем штрафу до позивача був акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Харківській області від 14.07.2023 №21729/20/31/РРО/ НОМЕР_1 , згідно якого встановлені порушення ПП «Тітан Плюс» трудового законодавства, а саме: допущення до роботи найманої особи - продавця без належного оформлення трудових відносин.

На підставі вказаного акту, Північно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці було винесено постанову Північно - Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення на штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №29-ДПС-ФС від 08 вересня 2023 року, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 67 000, 00 грн. (а.с.10-11).

Водночас, відповідачем не враховано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до частини другої статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 набрало законної сили 14.09.2021.

Окрім того, постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 640/17424/19 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної служби України з питань праці залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року без змін.

Згідно з приписами статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України Про внесення змін до Конституції України від 08.12.2004 №2222-IV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

Колегія суддів зазначає, що визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 не підлягали застосуванню.

Відповідно, Порядок №509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Пунктом 2 Порядку №509 (у відповідній редакції) передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в спірних правовідносинах.

До того ж, нормами Порядку №509 (в редакції, чинній до внесення в нього змін) постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", встановлювалося, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

В розумінні вимог ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відтак, враховуючи наведене вище, докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області №21729/20/31/РРО/35473991 від 14.07.2023 є недопустимими доказами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи наведені нормативно-правові акти та обставини, встановлені у даній справі, прийняття відповідачем оспорюваної постанови про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області є протиправним, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов помилкового висновку про те, що докази, отримані за результатами заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС у Харківській області №21729/20/31/РРО/35473991 від 14.07.2023 є недопустимими доказами, є необґрунтованими.

Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14 про те, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, у рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 року у справі №912/2797/21 принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття постанови Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №29-ДПС-ФС від 08.09.2023 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення мало місце поза межами правового регулювання, що є достатніми і самостійними підставами для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки, що відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 30.06.2019 у справі №825/1747/17, від 21.01.2021 у справі № 821/845/18, від 21.01.2021 у справі №826/3200/14.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки правомірності оспорюваного рішення суб`єкта владних повноважень, хоча повинен був застосувати принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи - витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається (відповідно до ч.4 ст.9 КАС України), з посиланням на постанову Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі №826/10888/18, також є необґрунтованими.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №440/201/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко