Постанова

від 19.06.2024 по справі 280/225/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/225/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року (головуючий суддя Артоуз О.О.)

в адміністративній справі 280/225/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Паудер Україна» до відповідача Запорізької митниці про визнання протиправним в скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро-Паудер Україна», звернувся 05.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Запорізької митниці, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000035/1 від 19.12.2023.

В обґрунтування позову вказав, що на підставі контракту № WL20112022 від 20.11.22 і додатку до нього, підписаного 01.08.23, позивачем в Китаї були придбані наступні товари: поліефірна смола в кількості 41.800 кг; затверджувач для поліефірних фарб в кількості 2.200 кг. Позивачем 18.12.2023 до митного оформлення подано митну декларацію № 23UA112080013035U2 на придбані товари. На обґрунтування митної вартості товару Позивачем були надані контракт з додатком, пакувальний лист, сертифікати якості, рахунок на оплату, платіжні інструкції, що підтверджують факт оплати товару, договори перевезення, довідки підприємств-перевізників і міжнародні накладні. При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять недостовірні відомості. 19.12.2023 року відповідачем прийнято рішення №UA112080/2023/000035/1, яким відкориговано митну вартість товару. На підставі даного рішення позивач, враховуючи вартість зберігання товару під митним контролем, діючи вимушено, під загрозою подальшого порушення його прав на вільне користування належним йому майном, додатково сплатив митні платежі за відкоригованою вартістю товару. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відкоригував митну вартість ввезеного товару, спричинивши тим самим збитки.Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.12.2023 № UA112080/2023/000035/1.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Серед іншого вказує, що Запорізькою митницею було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1. У наданому до митного оформлення рахунку від 01.08.2023 № LC202308780JZ відсутній № банківського рахунку платника, не зазначена інформація про країну походження товару та інше, згідно п.3.2 контракту від 24.09.2023 № WL20112022. Також у цьому рахунку не має посилання на додаток від 01.08.2023 №2 до контракту від 20.11.2022 № WL20112022 який є невід`ємною його частиною та згідно якого здійснюється постачання товарів з обумовленою ціною;

2. Згідно п. 5.8. контракту покупцю надається сертифікат походження товару, але до митного оформлення цій документ не надавався;

3. Декларація країни відправлення від 24.09.2023 № 420420230000261686 не містить відомості щодо доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022 та самого контракту, що визначає ціну, умови поставки, перелік документів на підставі яких здійснюється оплата тощо та подана без перекладу.

Додатково виявлені розбіжності:

4. Сума витрат, яка зазначена у Заявці № 2224 від 12.09.2023 не відповідає витратам

що вказані в документах, які підтверджують вартість перевезення від 04.12.2023 № 2224-1 та 04.12.2023 № 2224-2;

5. Порушено термін поставки згідно п.5.3 контракту від 20.11.2022 № WL20112022 та

доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022.

Посадовою особою митниці надіслана інформація із запитом на надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом 19.12.2023 повідомлено митниці про те, що інші додаткові документи

подаватися не будуть.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що встановлено, що позивач - ТОВ «Мікро-Паудер Україна» (ЄДРПОУ 42112607) зареєстроване як юридична особа 05.05.2018.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД:

20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (основний);

46.62 Оптова торгівля верстатами;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами;

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами;

46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: 69008, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 61.

Запорізькою митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) 19.12.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000035/1. Позивач вважає протиправним вказане рішення відповідача про коригування митної вартості товару.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 54 МКУ).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 ст. 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

При цьому, частиною 6 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частині 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МКУ).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.11.2022 року між Компанією «Weihai Longcai Advanced Materials Co., Ltd» м. Вейхей, Шанднг 264500, Китай, (Продавець) та ТОВ «Мікро-Паудер Україна» (Покупець) укладено контракт № WL20112022 (Контракт).

Згідно п.1 Контракту продавець продає, а покупець купляє товари, перелічені в додатках, що є невід`ємною частиною даного договору на умовах, передбачених додатках.

Ціна товару, включаючи пакування та маркування, наведені в додатках до даного договору. Протягом строку дії контракту ціни можуть змінюватися, зміни погоджуються і фіксуються в письмовій формі у Додатку до контракту. (п. 2.2 Контракту).

Валюта контракту долари (USD). (п. 2.3 Контракту).

Продавець відправляє покупцю для оплати товару специфікований рахунок англійською, який містить наступну інформацію:

найменування і артикуляційний номер товару;

номер даного договору, на підставі якого сформовано рахунок і номер Додатку;

кількість товару і вартість;

митний код товару (МНЗЕД);

умови поставки (Інкотермс 2010);

країну походження товару;

вага брутто та нетто (п. 3.2 Контракту).

Витрати за міжнародними платіжними операціями, ліцензування, сертифікації та всім митним формальностям, необхідним для вивозу товару несе продавець на території країни продавця та покупець на території країни покупця відповідно. (п. 3.5 Контракту).

Товар поставляється на умовах, передбачених в додатках (Incoterms 2010). (п. 5.2 Контракту).

Датою поставки вважається дата відвантаження із заводу виробника. (п. 5.3 Контракту).

Продавець разом із товаром надає покупцю наступні документи:

CMR або коносамент; інвойс із зазначенням країни походження, базовими умовами поставки товару, найменування і кількості товару: 3 оригіналу; сертифікат походження товару: 1 оригінал; сертифікат якості: 1 оригінал; пакувальний лист: 3 оригінали; сертифікат аналізу (COA): 1 оригінал).

Попередньо всі перелічені документи продавець надсилає на адресу покупця електронною поштою (п. 5.8 Контракту).

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами.

Контракт діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання сторонами. (п. 12.1 12.2 Контракту).

При цьому, Додатком № 2 від 07.08.2023 до Контракту від 24.09.2023 № WL20112022 визначено передбачено постачання:

поліефірної смоли Р8670Т у кількості 41 800 кг на суму 58 102,00 USD; затверджувача LC-552 у кількості 2 200 кг на суму 5 698,00 USD.

Загальна вартість товару 63 800 USD.

Умови поставки FOB QINGDAO, Китай (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Умови оплати: 30% внесення передоплати, 70% передоплати перед завантаженням.

Строк постачання: протягом 60 днів після 30% внесення передоплати.

Позивачем з метою здійснення митного оформлення товару, було подано відповідачу митну декларацію (МД) № 23UA112080013077U9.

Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA112080013077U9 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Водночас, Запорізькою митницею встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1. У наданому до митного оформлення рахунку від 01.08.2023 № LC202308780JZ відсутній № банківського рахунку платника, не зазначена інформація про країну походження товару та інше, згідно п.3.2 контракту від 24.09.2023 № WL20112022. Також у цьому рахунку не має посилання на додаток від 01.08.2023 №2 до контракту від 20.11.2022 № WL20112022 який є невід`ємною його частиною та згідно якого здійснюється постачання товарів з обумовленою ціною;

2. Згідно п. 5.8. контракту покупцю надається сертифікат походження товару, але до митного оформлення цій документ не надавався;

3. Декларація країни відправлення від 24.09.2023 № 420420230000261686 не містить відомості щодо доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022 та самого контракту, що визначає ціну, умови поставки, перелік документів на підставі яких здійснюється оплата тощо та подана без перекладу.

Додатково виявлені розбіжності:

4. Сума витрат, яка зазначена у Заявці № 2224 від 12.09.2023 не відповідає витратам що вказані в документах, які підтверджують вартість перевезення від 04.12.2023 №2224-1 та 04.12.2023 № 2224-2;

5. Порушено термін поставки згідно п.5.3 контракту від 20.11.2022 № WL20112022 та доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022.

Посадовою особою митниці надіслана інформація із запитом на надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме:

1) виписки з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом 19.12.2023 повідомлено митниці про те, що інші додаткові документи подаватися не будуть.

Запорізькою митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) 19.12.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2023/000035/1

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом за ціною договору (контракту).

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 53 МКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивачем подано разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт; банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України).

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МКУ).

У розумінні частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною 10 статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом.

Так, декларантом на підтвердження митної вартості надано, зокрема, Декларацію країни відправлення від 24.09.2023 № 420420230000261686, контракт від 24.09.2023 №WL20112022, Додаток №2 від 07.08.2023 до Контракту від 24.09.2023 № WL20112022, інвойс, пакувальні листи, платіжні інструкції в іноземній валюті від 07.08.2023 №4 та від 25.08.2023 №6, договори надання транспортно-експедиційних послуг; довідки про транспортні витрати від 04.12.2023 № 2224-1 та № 2224-2.

Згідно правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст. 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за митною декларацією №23UA112080013035U2 позивач надав всі вищевказані вичерпні документи, відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

З приводу зауважень відповідача до оформлення рахунку від 01.08.2023 №LC202308780JZ, зокрема, щодо відсутності № банківського рахунку платника, не зазначена інформація про країну походження товару та інше, згідно п.3.2 контракту від 24.09.2023 №WL20112022 суд апеляційної інстанції зазначає, що обсяг інформації у вказаному рахунку дозволяє митному органу встановити товар та числові значення складових митної вартості товару.

Не зазначення в рахунку від 01.08.2023 № LC202308780JZ, інформації щодо №банківського рахунку платника, не зазначена інформація про країну походження товару та інше, згідно п.3.2 контракту від 24.09.2023 № WL20112022 з огляду на наявність відповідної інформації в наданому контракті від 24.09.2023 № WL20112022 та інших документах не впливає та не свідчить про недостовірність числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо не надання до митного оформлення сертифікат походження товару суд апеляційної інстанції зазначає, що основною метою такого документу є підтвердження інформації щодо країни походження товару.

Водночас, декларантом надано митному органу пакувальний лист, що містить відомості з приводу того, що країною походження товару є Китай.

Відносного того, що Декларація країни відправлення від 24.09.2023 №420420230000261686 не містить відомості щодо доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022 та самого контракту, що визначає ціну, умови поставки, перелік документів на підставі яких здійснюється оплата тощо та подана без перекладу необхідно зазначити, що в рахунку та декларації наведена абсолютно ідентична інформація про найменування товару, його кількість та вартість, а тому відсутність посилання на доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 №WL20112022 та контракт не впливає на можливість визначення митним органом складових числового значення заявленої митної вартості.

У статті 254 МК України зазначається, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У відзиві відповідач посилається на подані позивачем документи, визнаючи факт їх подання. Відзив також свідчить, що зміст зазначених документів відомий і зрозумілий відповідачу, а відсутність їх перекладу не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення та для відмови у митному оформленні.

Відносно доводів відповідача з приводу того, що сума витрат, яка зазначена у Заявці №2224 від 12.09.2023 не відповідає витратам що вказані в документах, які підтверджують вартість перевезення від 04.12.2023 № 2224-1 та 04.12.2023 № 2224-2 суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження транспортних витрат до ЕМД відповідно до п.6 ч. 2 ст. 53 МК України були надані транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:

договори на надання послуг з організації та надання транспортно-експедиційних послуг та надання транспортно-експедиційних послуг, довідки про транспортні витрати в яких міститься маршрут перевезення, вартість морського фрахту, транспортно-експедиційні послуги, перевезення до пунктів-пропуску на митну територію України.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.03.2020 року по справі №480/4423/18, неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та або недостовірність відомостей про митну вартість.

З приводу порушення термін поставки згідно п.5.3 контракту від 20.11.2022 №WL20112022 та доповнення від 01.08.2023 №2 до контракту від 24.09.2023 № WL20112022 суд апеляційної інстанції зазначає. що митним органом не обґрунтовано як саме таке порушення впливає на визначення митної вартості товару та породжує у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Водночас, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, що викладена у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 згідно якої, вимоги частини 3 та 4 статті 53 та частини 2 статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Також слід взяти до уваги, що в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є відмінною від заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на склад, умови поставки (оптова/роздрібна ціна), транспортування тощо.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

На думку суду апеляційної інстанції, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару.

Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 19.06.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова