Постанова

від 01.07.2024 по справі 320/322/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/322/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-К» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року по справі за позовом Державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-К» про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державна податкова служба України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-К», у якому просить суд стягнути кошти платника податків з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 692126,00 грн на користь Головного управління Державної податкової служби в м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок невиконання податкового обов`язку по сплаті узгоджених зобов`язань з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість. У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути вказаний податковий борг у примусовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року позов задоволено повністю: стягнуто кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 692126 грн 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове про залишення позову без розгляду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що згідно з положеннями статей 95, 102 ПК України податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення такого боргу. Враховуючи, що сума податкового боргу в розмірі 692126,00 грн була узгоджена 23.05.2016, звернення до суду з даним позовом відбулось з порушенням 1095-денного строку, що є правовою підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» є юридичною особою (ЄДРПОУ 32589246) зареєстроване за адресою: 03083, м. Київ, пров. Моторний, буд 9-а, кв. 157. Основний вид діяльності за КВЕД: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний).

Відповідач є платником податків і знаходиться на обліку у ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПС станом на 05.09.2022 за відповідачем обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та з податку на прибуток підприємств на загальну суму 692126,00 грн.

Зазначена заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 22 травня 2015 року № 0003692207, яким ТОВ "ЩИТ-К" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 348000,00 грн, у тому числі за основним платежем на 278400,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 69600,00 грн та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 22 травня 2015 року № 0003702207, яким ТОВ "ЩИТ-К" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 386668,00 грн, у тому числі за основним платежем на 309334,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 77334,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩИТ-К» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання їх протиправними та скасування.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10.02.2016 у справі № 826/19299/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст. 42, 59 ПК України було направлено відповідачу податкову вимогу від 29.01.2019 № 41245-17, яка згідно з рекомендованим повідомленням про вручення повернулась за закінченням терміну зберігання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення у силу положень Податкового кодексу України, вважаються узгодженими. Оскільки відповідачем не надано суду доказів добровільної сплати суми податкового боргу, або адміністративного чи судового його оскарження, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

За визначенням п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, якщо платник податків не сплатив суму узгодженого грошового зобов`язання, самостійно визначеного у податковій декларації або визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення, протягом 10 днів з моменту такого узгодження, ці суми вважаються податковим боргом.

Відповідно до вимог п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 101.1 ст. 101 ПК України передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

За визначенням, наведеним у пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час визначення моменту узгодженості грошового зобов`язання у сумі 692126,00 грн, судом апеляційної інстанції враховується, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 22 травня 2015 року № 0003692207 та № 0003702207 про визначення відповідачу вказаного зобов`язання було предметом судового розгляду.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2016 у справі № 826/19299/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відтак, датою узгодження суми податкового боргу в розмірі 692126,00 грн, є день набрання рішенням суду законної сили, а саме: 23.05.2016.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2021 у справі №812/1541/16, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

В свою чергу слід зазначити, що у даному випадку граничним терміном звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу у сумі 692126,00 грн, що виник у зв`язку з несплатою зобов`язань, визначених у вищевказаних податкових повідомленнях-рішеннях від 22.05.2015, - є 23.05.2019.

Поряд з цим, податковий орган звернувся до суду 22.12.2022, тобто, з порушенням строку в 1095 днів, передбачених для стягнення податкової заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем попущено встановлений ПК України строк давності стягнення податкового боргу в 1095 днів, нарахованого на підставі податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2015 року № 0003692207 та № 0003702207 у сумі 692126,00 грн, що є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення відповідного податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 812/1541/16.

Відповідно до положень ПК України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який «починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку».

Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Колегія суддів звертає увагу, що чинне правове регулювання не передбачає можливості, продовжувати 1095 денний строк давності стягнення податкового боргу, поновлювати цей строк. Правові наслідки пропуску граничних строків стягнення податкового боргу встановлені податковим законодавством.

Так податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений ПК України, розуміється «безнадійним» і підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Таким чином, поновлення строку звернення до суду мас інше функціональне навантаження, призначення ніж 1095-денний строк, встановлений статтею 102 ПК України.

Поновлення строку звернення до суду не продовжує, не змінює 1095-денний строк давності. Ці строки є різними за своїм правовим значенням: поновлення строку звернення до суду забезпечує розгляд справи, тоді коли пропуск контролюючим органом строку давності унеможливлює задоволення позовних вимог. Строк звернення до суду може бути поновлений судом, тоді ж коли строк давності поновленню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 2а/1570/176/2011.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим прийняв незаконне та необґрунтоване рішення, а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Водночас, доводи викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при прийнятті рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, безпідставно задовольнивши позовні вимоги.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції шляхом прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Щит-К» - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан