Постанова

від 01.07.2024 по справі 460/28553/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28553/23 пров. № А/857/8267/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

СуддівОнишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28553/23 за адміністративним позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства «ПРОЛІСОК» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

суддя у І інстанції Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення 29 лютого 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 29 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі апелянт, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фермерського господарства «ПРОЛІСОК» (далі відповідач, ФГ «ПРОЛІСОК»), в якому просило суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 33146,59 грн та пеню в сумі 2227,68 грн, а всього в сумі 35374,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Так, згідно розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становить 11 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 66293,18 гривень. Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають працювати на робочих місцях - 1, працевлаштовано - 0. Відтак, відповідачем норматив не був виконаний, такий не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю, що згідно зі ст.20 Закону №875-ХІІ є підставою для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 35374,27 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №460/28553/23 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що він не погоджується та вважає безпідставним застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, оскільки спірні правовідносини у даній справі є іншими по своїй суті. Також апелянт вказує, що на підтвердження позовних вимог долучає скрін-копію з Централізованого банку даних з проблем інвалідності детальну інформацію по відповідачу, яку взято та загружено Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, який подано відповідачем за 2022 рік. Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено, що ним було створено робочі місця і вжито заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак, у нього виник обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції.

Апелянт просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28553/23 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо невиконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, а, відповідно, і для накладення на такого роботодавця адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, повинні бути підтверджені актом перевірки органу Держпраці, зазначивши, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21.

Суд першої інстанції наголосив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до або після формування розрахунку територіальному органу Держпраці повідомлялась інформація про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також докази того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Позивачем не надано і жодних доказів того, що ним від Пенсійного фонду України отримана інформація про ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання Фермерським господарством «ПРОЛІСОК» нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Більше того, позивачем суду взагалі не надано жодного доказу на підтвердження того, що у 2022 році у відповідача середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю була меншою, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону №875-XII. Відсутні будь які дані про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2022 рік, в тому числі в розрізі кожного місяця; про осіб з інвалідністю, що перебувають у трудових відносинах із суб`єктом господарювання; про кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих такими особами. До матеріалів справи долучено лише сам розрахунок, який, зі слів позивача, здійснений виключно на підставі даних податкової звітності відповідача, а також інформація щодо неподання відповідачем у 2022 році звітності за формою 3-ПН (затверджена наказом Міністерства економіки України №827-22 від 12.04.2022, що набрав чинності з 07.07.2022), які самі по собі не доводять невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Фермерське господарство «ПРОЛІСОК» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та йому присвоєно код ЄДРПОУ 31148704.

Позивач зазначає, що відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №14-1 від 10.03.2023 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №17 від 10.03.2023, позивачем, у формі електронного документу, через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для Фермерського господарства «ПРОЛІСОК» ОСОБА_1 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Згідно з цим розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2022 рік склала 11 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 66293,18 грн. Середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа. середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

При цьому, як стверджено позивачем, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку без можливості їх коригування.

У зв`язку з несплатою адміністративно-господарської санкції в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 2227,68 грн та звернувся з даним позовом до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (далі Закон №875-XII) визначені засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантовано їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно зі ст. 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-XII (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно зі ст. 20 Закону №875-XII (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

06.11.2022 набрав чинності Закон України №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022, який скасував реєстрацію у територіальних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПОІ.

Таким чином, зобов`язання роботодавця подавати до 01.03.2023 звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік припинився.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом України «Про зайнятість населення» та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013, яким затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (останній втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки №827-22 від 12.04.2022 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання»);

- у разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

При цьому, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у 2022 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 11 осіб, з огляду на що середньооблікова чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю у 2022 році повинна складати 1 особу.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у визначеному порядку.

При цьому, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Згідно з п. 1.4 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки №827-22 від 12.04.2022, форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п. 1.5 вказаного Порядку форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) (далі центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи-підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

В силу приписів п. 1.6 зазначеного Порядку роботодавець визначає вид форми №3-ПН первинна або уточнювальна.

Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Згідно з п. 1.7 цього Порядку актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.

Пунктом 1.8 згаданого Порядку передбачено, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

Отже, відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 11.09.2020 у справі №440/2010/19, від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія судді зазначає, що на підтвердження позовних вимог Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю долучило до матеріалів справи наступні докази, та надає їм відповідну правову оцінку:

- розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відносно ФГ «ПРОЛІСОК», однак, не долучило доказів на підтвердження скерування такого розрахунку відповідачу на юридичну адресу, в тому числі через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, а також підтвердження отримання такого розрахунку;

- відповідь з Рокитнівського управління Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 19.05.2023 №28-414 на №328/01-16 від 28.04.2023, згідно з якою «Рокитнівське управління Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості, проаналізувавши наданий Вами перелік роботодавців, повідомляє, що роботодавці зазначені в даному переліку, до служби зайнятості у 2022 році звіту за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії), в тому числі для працевлаштування осіб з інвалідністю не подавали.».

Разом з тим, позивачем до матеріалів адміністративного позову/апеляційної скарги не долучено звернення №328/01-16 від 28.04.2023 з переліком роботодавців, відтак, з відповіді Рокитнівського управління Сарненської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 19.05.2023 №28-414 неможливо встановити, чи запитувалась Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформація відносно ФГ «ПРОЛІСОК», як і неможливо встановити факт неподання ФГ «ПРОЛІСОК» до служби зайнятості звіту за формою 3-ПН у 2022 році;

- скрін-копію з Централізованого банку даних з проблем інвалідності відносно ФГ «ПРОЛІСОК». Однак, колегія суддів зазначає, що вказана скрін-копія, за умови виконання позивачем вимог щодо надання такій копії статусу офіційного документу, підтверджує лише статистичну інформацію, сформовану відносно ФГ «ПРОЛІСОК» за відповідний період, зокрема, щодо ідентифікаційних/контактних даних, фонду оплати праці, облікової/середньооблікової кількості штатних працівників, кількості зайнятих осіб з інвалідністю тощо, однак жодним чином не підтверджує невиконання відповідачем вимог законодавства України щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Враховуючи наведене, позивачем суду не надано доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, невжиття відповідачем заходів для недопущення господарського правопорушення, наявності правових підстав для господарсько-правової відповідальності та, відповідно, підставності здійснення Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік відносно ФГ «ПРОЛІСОК».

Щодо мотивів суду першої інстанції стосовно необхідності проведення відповідної перевірки органами Держпраці, колегія суддів зазначає, що непроведення перевірки органами Держпраці не впливає на можливість самостійного визначення та нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Окрім цього, відповідно до приписів Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в період дії воєнного стану не передбачено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю за заявами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Такі ж положення викладено у Постанові Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13.03.2022, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Фактичні обставини у справі №400/3957/21, на висновок Верховного Суду в якій покликається суд першої інстанції, не є подібними таким обставинам у цій справі, оскільки спір у справі №400/3957/21 стосується не зарахування Фондом кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць у зв`язку з виявленням розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ та не усунення їх відповідачем (п. 68 постанови).

Разом з тим, суд касаційної інстанції ухвалював зазначене судове рішення у правовідносинах, що склалися до введення воєнного стану в Україні, який значним чином вплинув на механізм роботи державних органів та бюджетних установ.

Оскільки до матеріалів даної справи взагалі не долучено належних доказів, які б свідчити про факт подання/неподання ФГ «ПРОЛІСОК» звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, не є правозастосовною у цій справі.

Таким чином, за встановлених судом обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки вказаним у мотивувальній частині постанови апеляційного суду обставинам, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити у частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог та апеляційну скаргу задовольнити частково.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28553/23 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 01.07.2024