Постанова

від 02.07.2024 по справі 380/28019/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28019/23 пров. № А/857/6338/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

за участю секретаря судового засіданняГладкої С.Я.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення 11:43:01,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 19 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» (далі ТзОВ «СРС ПРЕСИШН») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області), Державної податкової служби України (далі ДПС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області від 22 серпня 2023 року № 9390542/43762817 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 27 грудня 2022 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 12 від 27 грудня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 22.08.2023 № 9390542/43762817 про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.12.2022 №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подачі податкову накладну від 27.12.2022 № 12, надіслану Товариством з обмеженою відповідальністю СРС «ПРЕСИШН». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» судовий збір у розмірі 2147 грн 00 коп.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 380/28019/23 повернуто скаржнику.

05 лютого 2024 року представником ТзОВ «СРС ПРЕСИШН» адвокатом Пилип`як О.П. подано до Львівського окружного адміністративного суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь ТзОВ «СРС ПРЕСИШН» з відповідачів 6000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп. В іншій частині заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи складність справи, обсяг доказового матеріалу, усталеність судової практики у цій категорії справ, витрати на надання правової допомоги у розмірі 6000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок суб`єкта владних повноважень, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Оскаржене рішення прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області, а тому безпідставною є заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Державної податкової служби України. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 6000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). З огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції, виходячи з критерію пропорційності вважав, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області, повинен становити 2000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач належним чином не обгрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Згідно з ч. 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «СРС ПРЕСИШН» (Клієнт) та адвокатом Пилип`як Олександрою Петрівною (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 25 квітня 2023 року.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 01 лютого 2024 року Адвокат виконав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- вивчення та аналіз первинних та інших документів з метою підготовки позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області від 22.08.2023 № 9390542/43762817 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 27.12.2022; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 12 від 27.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «СРС ПРЕСИШН»;

- складення та подання до суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СРС ПРЕСИШН» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області від 22.08.2023 № 9390542/43762817 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12 від 27.12.2022; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 12 від 27.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ «СРС ПРЕСИШН»;

- представництво Клієнта у Львівському окружному адміністративному суді в судовому засіданні 29.01.2024 у справі № 380/28019/23;

- складення та подання до суду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/28019/23.

Відповідно до пункту 2 вказаного Акта сторони погодились, що вартість наданої правової допомоги становить 6000,00 грн.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем було сплачено гонорар у розмірі 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2123 від 02 лютого 2023 року (т.1., а.с.185).

Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Із матеріалів справи слідує, що Головним управлінням ДПС у Львівській області у судовому засіданні у суді першої інстанції подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, розмір витрат на надання правничої допомоги не є справедливим і співмірним саме в зазначеному розмірі.

Аналіз вищенаведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції враховано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу та зроблено обгрунтований висновок про те, що заявлений розмір витрат у сумі 6000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Колегія суддів також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20.

В оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначена сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що розмір вказаних витрат має бути зменшений з 6000,00 грн до 2000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області в апеляційній скарзі не доведено необхідності зменшення розміру вказаної суми.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 380/28019/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 02 липня 2024 року.