Постанова

від 02.07.2024 по справі 140/36155/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/36155/23 пров. № А/857/8593/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі № 140/36155/23 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГУВЕР» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя в 1-й інстанції Лозовський О.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гувер» (далі АТ «ЗНВ КІФ «Гувер») звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №00/15497/04-08 від 21.11.2023 (форма «В4») та №00/15498/04-08 від 21.11.2023 (форма «Р»).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області була проведена камеральна перевірка АТ «ЗНВ КІФ «ГУВЕР», за результатами якої контролюючим органом складено акт №14443/03-20-04-08/40632091 від 20.09.2023. На підставі висновків вказаного акту камеральної перевірки відповідач прийняв оскаржувані рішення про зменшення від`ємного значення на суму 2 124 653 грн, а також донарахування грошового зобов`язання у вигляді позитивної різниці ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 16 440 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 644 грн. за охоплений період.

Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема, вказує на те, що висновки попереднього ППР №00/5602/04-08 від 11.05.2023 ґрунтувались на хибному твердженні контролюючого органу про узгодження податкового зобов`язання, визначеного платнику податків ГУ ДПС у м. Києві за початковим ППР №00363370702 від 09.12.2022 за результатами проведення іншої документальної перевірки у вигляді зменшення суми від`ємного значення ПДВ в розмірі 2 221 202 грн., яка була відображена у податковій декларації за липень 2022 року.

Товариство зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №320/27679/23 визнано протиправним та скасовано початкове податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00363370702 від 09.12.2022 про зменшення АТ «ЗНВ КІФ «ГУВЕР» від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 221 202,00 грн., яке було відображене у податковій декларації за липень 2022 року та підлягало зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Також позивачем було оскаржено ППР № 00/5602/04-08 від 11.05.2023 (форма «В4») до Волинського окружного адміністративного суду, в теперішній час у суді триває розгляд даного спору про протиправність цього рішення в межах адміністративної справи №140/33288/23.

За таких обставин, товариство вважає, що податкові зобов`язання згідно даних податкових повідомлень-рішень на момент проведення камеральної перевірки були не узгодженими, а тому відповідач безпідставно вважав їх узгодженими на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також товариство зазначає, що відповідачем було порушено порядок проведення камеральної перевірки у зв`язку з відсутністю підстав та предмету проведення перевірки. Зокрема просить суд врахувати, що до предмету камеральної перевірки не відноситься правильність, достовірність чи повнота задекларованих показників в податкових деклараціях, які є предметом лише документальної перевірки. ГУ ДПС у Волинській області не мало повноважень за результатами проведення камеральної перевірки робити висновки про заниження позивачем в податковій декларації з ПДВ за липень 2023 року позитивної різниці ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 16 440 грн., та про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 2 124 653 грн., адже такі висновки без вивчення документів є лише припущеннями щодо підстави відображення в декларації цих показників.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №00/15497/04-08 від 21.11.2023 (форма «В4») та №00/15498/04-08 від 21.11.2023 (форма «Р»).

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач ГУ ДПС у Волинській області, подавши на нього апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи.

Зокрема вказує, що згідно пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2023 року (реєстр. № 9221178190 від 30.08.2023) складена та підписана АТ «ГУВЕР» відповідно до пункту 48.5 статті 48 Кодексу і подана у спосіб визначений діючим законодавством.

Апелянт наголошує на тому, що платник податку АТ «ГУВЕР» мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. АТ «ГУВЕР» для забезпечення виконання обов`язку обчислити, задекларувати суми податку на додану вартість обізнано з інформацією щодо обліку показників в інтегрованій картці платника, який розміщено на сайті ДПС та в Електронному кабінеті платника податку, зокрема відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, у тому числі, але не виключно донараховані суми податкових зобов`язань, зменшення від`ємного значення податку на додану вартість.

На момент складання акту камеральної перевірки Головне управління ДПС у Волинській області не отримувало від платника податку АТ «ГУВЕР» будь-якої інформації, письмових пояснень та додаткових документів, листів з інформацією щодо неможливості виконання податкового обов`язку обчислити, задекларувати та/або сплатити податок на додану вартість в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2023 року (реєстр. № 9221178190 від 30.08.2023), зокрема щодо обставин виявлених порушень, інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до Кодексу, у тому числі, але не виключно у відповідності пункту 112.8 статті 112 та статті 1121 Кодексу.

Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог АТ «ГУВЕР» відсутні, відтак просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі № 140/36155/23 та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно в рядок 16.3 Декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року не віднесено суму 2124653 грн - зменшення від`ємного значення з ПДВ на підставі податкового повідомлення-рішення №00/5602/04-08 від 11.05.2023. Суд зазнасив, що податковий орган на момент прийняття оскаржуваних рішень 21.11.2023 мав наявну інформацію про судове оскарження податкового повідомлення-рішення №00/5602/04-08 від 11.05.2023 (ухвала про відкриття провадження в справі №140/33288/23 від 13.11.2023), яка була покладена в основу висновків про нарахування грошового зобов`язання та зменшення задекларованого від`ємного значення ПДВ, а відтак вважав, що відповідач діяв недобросовісно та протиправно, що виключає вину платника податків та кваліфікацію його діяння як податкове правопорушення, а тому унеможливлює притягнення його до фінансової відповідальності.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів з такими погоджується, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку АТ ЗНВ ВКІ Гувер, за результатами якої складено акт камеральної перевірки №14443/03-20-04-08/40632091 від 20.09.2023.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200; пункту 201.15 статті 201 Розділу V з врахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України; підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Мін`юсті 29.01.2016 за № 159/28289.

Зокрема, перевіркою встановлено, що в поданій позивачем податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2023 року (реєстр. № 9221178190 від 30.08.2023) платником податку не задекларовано в рядку 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період липень 2023 року (реєстр. № 9221178190 від 30.08.2023) суму - 2 141 093 грн, а саме зменшення на 2 141 093 грн залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі винесеного ГУ ДПС у Волинській області податкового повідомлення-рішення від 11.05.2023 №00/5602/04-08 (форма В4), що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (рядок 18) в сумі 16440 грн, та до завищення задекларованої суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) в сумі 21234653 грн.

На підставі акту камеральної перевірки №14443/03-20-04-08/40632091 від 20.09.2023 ГУ ДПС у Волинській області 21.11.2023 винесені податкові повідомлення-рішення №00/15498/04-08 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 18084 грн (16440 грн основного платежу, 1644 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), та №00/15497/04-08 (форма В4), яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2124653 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся з позовом до суду за їх захистом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, регламентовано статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 означеної норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (пункт 200.9 статті 200 ПК України).

За приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Як визначено пунктом 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Розділом III наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок №21) регламентовано порядок оформлення та подання податкової звітності. Згідно з пунктом 10 розділу III Порядку №21 додатками до декларації є, зокрема: довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 передбачено обов`язкове зазначення суми збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду в рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується, у поданій податковій декларації з ПДВ за звітний період липень 2023 року товариством у рядку 16.3 декларації не відображено суму залишку від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу.

Із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слідує, що підставою для висновків про порушення товариством вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200; пункту 201.15 статті 201 Розділу V з врахуванням підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу ХХ ПК України; підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку №21 при декларуванні від`ємного значення з ПДВ в податковій декларації за липень 2023 року стало те, що в рядку 16.3 декларації не було відображено зменшення на суму 2141093 грн залишку від`ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення №00/5602/04-08 від 11.05.2023, яке відповідач вважав узгодженим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення №00/5602/04-08 від 11.05.2023 оскаржено позивачем до суду (справа №140/33288).

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в судовому порядку, від`ємне значення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, визначене у ньому - не набуло статусу узгодженого податкового зобов`язання.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що зазначений відповідачем в тексті оскаржуваних рішень в якості підстави для їх прийняття факт узгодження визначених контролюючим органом податкових зобов`язань є безпідставним.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що податковий орган на момент прийняття оскаржуваних рішень 21.11.2023 мав наявну інформацію про судове оскарження податкового повідомлення-рішення №00/5602/04-08 від 11.05.2023, яка була покладена в основу висновків про нарахування грошового зобов`язання та зменшення задекларованого від`ємного значення ПДВ, а відтак відповідач діяв недобросовісно та протиправно, що виключає вину платника податків та кваліфікацію його діяння як податкове правопорушення, а тому унеможливлює притягнення його до фінансової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові ВСУ від 20.04.2021р. у справі №560/1158/20 Касаційний суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі розділу V ПКУ, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Окрім того, суд також зауважує, що податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення ПДВ.

Відповідно до вимог пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 112.1 статті 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Судом встановлено, що збільшення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість у позивача відбулось не у зв`язку з діяльністю АТ «ЗНВ КІФ «Гувер», спрямованої на умисне зменшення об`єкту оподаткування з податку на додану вартість, а у зв`язку з не відображенням в податковій декларації за липень 2023 року податкового зобов`язання на підставі рішення контролюючого органу, яке не набуло статусу узгодженого податкового зобов`язання, що виключає протиправність дій позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 72 ч. 1 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначено «Суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі «Lithgow and Other v. the United Kindom» від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102,стор. 50-51, п. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у справі № 140/36155/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 02.07.24