Постанова

від 06.06.2024 по справі 927/1598/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа№ 927/1598/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Кропивної Л.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Тіток Д.О. (поза межами приміщення суду);

від відповідачів: Сааді Р.М. (поза межами приміщення суду) (представник першого та другого відповідачів);

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024, повний текст рішення складено 07.03.2024

у справі № 927/1598/23 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт»

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/23-ПВ від 03.10.2023.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозем Холдинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1/23-ПВ від 03.10.2023.

Рішення мотивоване тим, що суд установив, що в п. 15.5. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 сторонами визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною, однак, судом не приймаються доводи позивача щодо відсутності письмового погодження з ним відступлення права вимоги, оскільки обмеження щодо відступлення права вимоги набутого ТОВ «Агрозем Холдинг» в статусі орендодавця, з моменту продажу об`єкту нерухомості 07.11.2019, перестало регулюватися п. 15.5. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 для ТОВ «Агрозем Холдинг». Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб`єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідачів, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 1/23-ПВ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23, Фізична особа підприємець Кривенко Богдан Анатолійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28 лютого 2024 року по справі № 927/1598/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №1/23-ПВ від 03 жовтня 2023 року укладений між ТОВ «Агрозем Холдинг» та ТОВ «Укрріелістейт»; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 927/1598/23 у суді першої інстанції та покласти всі судові витрати на відповідачів. Здійснити розподілу судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи № 927/1598/23 у суді апеляційної інстанції та покласти всі витрати на відповідачів.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, Господарський суд Чернігівської області встановив факт порушення відповідачами норм матеріального права, саме: п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 та ст. 516 ЦК України, проте, в порушення норм матеріального права, відмовив у визнанні такого договору недійсним.

На переконання апелянта, суд першої інстанції прийшовши до вищевказаних висновків про вчинення відступлення права вимоги всупереч умов п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна та вимогам статті 516 ЦК України мав би задовольнити тільки з цих підстав позовні вимоги ФОП Кривенко Б.А. Проте суд першої інстанції виходячи за межі позовних вимог, робить висновок, що законна вимога позивача про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги щодо зобов`язання на суму орендної плати в розмірі 57 578,08 грн може бути кваліфікована як зловживання правом, направленим на уникнення сплати боргу за договором оренди нерухомого майна та задоволення вимог кредиторів.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, належним чином не дослідивши та не з`ясувавши обставин стосовно того, а чи виникло взагалі право вимоги у ТОВ «Агрозем Холдинг» та ТОВ «Укрріелістейт» як орендодавців від ФОП Кривенко Б.А. сплати орендної плати за договором оренди, робить передчасні висновки про зловживання правами позивачем.

Скаржник вказує на те, що у справі № 927/1467/23 мають бути досліджені обставини несплати орендної плати, проте Господарський суд Чернігівської області належним чином не досліджуючи та не з`ясовуючи дійсних обставин несплати орендної плати, фактично констатує, що остання неправомірно не сплачена позивачем. З врахуванням положень ст. 538 ЦК України та п. 5.2 укладеного між сторонами договору оренди, через не вчинення Орендодавцем дій по виставленню рахунку у Орендаря ФОП Кривенко Б.А, фактично не виникло зустрічне зобов`язання з оплати, а у Орендодавця не виникло право вимагати стягнення заборгованості та посилатися на неналежне виконання договору. Апелянту жодного разу ні ПрAT «Побутсервіс», ні ТОВ «Агрозем Холдинг», ні ТОВ «Укрріелістейт» не було виставлено рахунку, на підставі якого згідно п. 5.2 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, мала бути сплачена орендна плата. Окрім того матеріали справи не містять жодного доказу про те, що ФОП Кривенко Б.А було повідомлено про заміну кредиторів при укладенні договорів купівлі-продажу, також відсутні докази, що новими кредиторами як власниками орендованого майна орендарю виставлялися рахунки на оплату орендної плати.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, перший та другий відповідач у відзивах на апеляційну скаргу вказали на те, що не «Сторона договору» відступила право вимоги «третій особі», а «третя особа» відступила право вимоги «Стороні договору», якою є ТОВ «Укрріелістейт». Тобто, обмеження щодо відступлення права вимоги, набутого ТОВ «Агрозем Холдинг» в статусі Орендодавця, з моменту продажу об`єкту нерухомості 07.11.2019, перестало регулюватися п. 15.5 Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 для ТОВ «Агрозем Холдинг». Натомість перехід права вимоги від третьої особи (ТОВ «Агрозем Холдинг») до Орендодавця (ТОВ «Укрріелістейт») є по суті поверненням права вимоги Орендодавцю, як Стороні договору, тобто, позивач наразі винен орендну плату Орендодавцю, а не особі, яка не є стороною договору оренди.

Перший та другий відповідач звернули увагу на те, що новий кредитор є Орендодавцем, тобто особою, тотожною за статусом первісному кредитору на момент виникнення зобов`язання, що виключає обставину порушення права позивача у цій справі.

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для боржника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі договору оренди нерухомого майна.

Також у відзивах перший та другий відповідачі вказали на те, що очікують понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції орієнтовно у розмірі 10000,00 грн. Наразі, правнича допомога адвоката відповідачам не надана у повному обсязі, механізм визначення розміру гонорару залежить від результату розгляду справи, а тому відповідач не взмозі на даний час надати апеляційному господарському суду вичерпним перелік доказів понесених відповідачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу (правову) допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/1598/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Кропивна Л.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23. Призначено справу № 927/1598/23 до розгляду у судовому засіданні 02.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 задоволено заяву Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 02.05.2024 оголошено перерву до 06.06.2024 о 14:00 в режимі відеоконференції.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/1598/23 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників у судове засідання та позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 06.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28 лютого 2024 року по справі № 927/1598/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №1/23-ПВ від 03 жовтня 2023 року укладений між ТОВ «Агрозем Холдинг» та ТОВ «Укрріелістейт».

Представник першого та другого відповідачів у судовому засіданні 06.06.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 27.03.2015 між Приватним акціонерним товариством «Побутсервіс» (правонаступником якого є ТОВ «Побутовий сервіс») (орендодавець, далі ПрАТ «Побутсервіс») та ФОП Кривенко Богданом Анатолійовичем (орендар, позивач) укладено договір оренди нерухомого майна (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передав, а позивач, за договором орендар, прийняв у передбаченому цим Договором порядку в строкове платне володіння та користування нерухоме майно нежитлові приміщення (далі майно), що входять до складу належних ПрАТ «Побутсервіс» будівель за адресою: вул. Комсомольська, 2, смт Козелець, Чернігівської області та вул. Комсомольська, 13 смт Козелець, Чернігівської області.

Договір оренди нерухомого майна від 27.03.2015 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 337.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованим 27.03.2015 № 35589981, зареєстроване право оренди приміщень в цілісному майновому комплексі зі строком дії з 27.03.2015 по 26.03.2035, на підставі договору оренди № 337 від 27.03.2015, зокрема щодо приміщень в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1-й поверх) площею 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 в смт Козелець Чернігівської області (1-й та 2-й поверхи) площею 157,8 кв. м; орендар Кривенко Б.А., орендодавець ПрАТ «Побутсервіс».

Передача майна проведена за актом приймання передачі нерухомого майна, складеним 27.03.2015, за підписом повноважних представників сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду.

Майно надане в оренду для розміщення офісу, магазинів, перукарні, складів (п. 2.1.).

Термін оренди 20 років, з 27.03.2015 по 26.03.2035 (п. 4.1.).

Відповідно до п. 14.1. Договір оренди нерухомого майна укладений та набирає чинності з моменту підписання акту прийому-передачі майна сторонами.

Сторони в п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна узгодили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

В подальшому сторони шляхом укладення 13.04.2015 договору про внесення змін, переглянули редакцію пунктів 1.1. та 1.2. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015, в частині орендованих площ, за якими: площа орендованого майна в будівлі по вул. Комсомольській, 2 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 80 кв. м та в будівлі по вул. Комсомольській, 13 у смт Козелець Чернігівської області (1й поверх) 108,3 кв.м, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.04.2015 внесені відповідні відомості (витяг за № 37031448).

20.07.2017 між ПрАТ «Побутсервіс» (продавець) та перший відповідач, як покупець, укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за п. 1.1. та п. 1.2. якого продавець передає майно в власність першого відповідача, а перший відповідач приймає майно і сплачує за нього обговорену грошову суму, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв.м, розташовану в смт Козелець Козелецького району Чернігівської області по вул. Соборності, будинок № 2 та має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 20.07.2017 посвідчений приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Афанасьєвою О.Ф., зареєстрований в Реєстрі за № 1365.

07.11.2019 між першим та другим відповідачами укладено договір купівлі продажу нежитлової будівлі, за пунктами 1.1. - 1.3. якого перший відповідач, за договором продавець, продає (передає у власність), а другий відповідач, за договором покупець, купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Указана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002.

Договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 07.11.2019 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., зареєстрований в Реєстрі за № 3363.

03.10.2023 між першим та другим відповідачами укладено договір № 1/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого договір № 1/23-ПВ про відступлення права вимоги, за п. 1.1. якого перший відповідач, за договором первісний кредитор, відступає, а другий відповідач, за договором новий кредитор, приймає на себе право вимоги, належне першому відповідачу, і стає кредитором Кривенка Богдана Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), далі боржник, позивач), як фізичної особи підприємця, так і фізичної особи, щодо зобов`язання на суму 57 183,56 грн орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, укладеного між ПрАТ «Побутсервіс» та боржником, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Козелецького районного нотаріального округу Чернігівської області Афанасьєвою О.Ф. (речове право оренди нерухомого майна зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим же нотаріусом 27.03.2015 за № 19278395), яке виникло в період з 21.07.2017 по 07.11.2019, в частині оренди приміщень загальною площею 80 кв.м (1 поверх) по вул. Комсомольській, 2, смт Козелець Чернігівської області .

Відповідно до п. 1.2. договору № 1/23-ПВ другий відповідач одержує право замість першого відповідача вимагати від боржника (позивача у даній справі) виконання зобов`язань, визначених у п. 1.1. цього Договору, а також сплати неустойки, збитків, відсотків річних та інших можливих платежів (сум), похідних від основних зобов`язань, визначених у цьому пункті договору, за період з дати виникнення заборгованості за основним зобов`язанням.

Право вимог за договором № 1/23-ПВ переходить з моменту його укладення (підписання) (п. 1.3.).

Відступлення права вимоги, передбачене цим договором, здійснюється за 57 183,56 грн, які другий відповідач зобов`язаний сплатити першому відповідачу до 31.12.2024 (п. 2.1.).

Перший відповідач зобов`язаний передати другому відповідачу в день підписання цього договору усі документи, що підтверджують право вимоги за зобов`язаннями боржника (позивача) (п. 3.1.)

Перший відповідач зобов`язаний сповістити боржника (позивача) про відступлення права вимоги за цим Договором на протязі одного місяця після переходу до дургого відповідача права на вимогу. У випадку неповідомлення боржника (позивачем) першим відповідачем протягом одного місяця після переходу до другого відповідача права на вимогу, таке повідомлення здійснює другий відповідач (п. 3.2.).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п. 5.1.)

Позивач оскаржує дійсність договору про відступлення права вимоги від 03.10.2023 № 11/23-ПВ, що за правовим змістом є договором цесії, мотивуючи свої вимоги приписами частин 1 - 3, 5 статті 203, частин 1 - 3 статті 215 та частини 1 статті 516 ЦК України, оскільки всупереч положенням п. 15.1. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 (правочин за яким у нього виникло зобов`язання перед первісним кредитором, першим відповідачем), письмову згоду, на відступлення прав вимоги до нього, як боржника за цим договором, до нового кредитора (другого відповідача), він не надавав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Положеннями п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких поданий позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених частиною 2 статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 215 наведеного Кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненим правочином.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і в випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована в постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18 та в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Враховуючи викладене, отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки в такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

За статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Як вбачається із матеріалів справи, в п. 15.5. договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 сторонами визначено, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обмеження щодо відступлення права вимоги набутого ТОВ «Агрозем Холдинг» в статусі Орендодавця, з моменту продажу об`єкту нерухомості 07.11.2019, перестало регулюватися п. 15.5. Договору оренди нерухомого майна від 27.03.2015 для ТОВ «Агрозем Холдинг», у зв`язку із чим, доводи позивача щодо відсутності письмового погодження з ним відступлення права вимоги, оцінюються критично.

Тобто, враховуючи те, що 07.11.2019 між першим та другим відповідачами укладено договір купівлі продажу нежитлової будівлі, за пунктами 1.1. - 1.3. якого перший відповідач, за договором продавець, продає (передає у власність), а другий відповідач, за договором покупець, купує (приймає у власність) нежитлову будівлю, загальною площею 493,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1187055574220, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, смт Козелець, вул. Соборності, будинок 2, і сплатив за нерухоме майно в повному обсязі грошову суму за ціною, в порядку та в строки, встановлені цим Договором. Указана нежитлова будівля має наступні характеристики: основна будівля «А», підвал «Пд», ганок «а», ганок - «а1», ганок «а2», сарай «Б», гараж «Д», вбиральня «У», огорожа 2 - 4. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,1965 га, за кадастровим номером 7422055100:72:041:0002, статус орендодавця за договором оренди набув саме другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрріелістейт», як власник нежитлової будівлі.

Також колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про те, що звертаючись до суду з метою захисту свого порушеного права із позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги позивач залишив поза увагою суду обставини невиконання ним зобов`язань перед ТОВ «Агрозем Холдинг» щодо оплати орендної плати за період з 21.07.2017 по 27.11.2019, і такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм, які регулюють спірні правовідносини, але свідчать про нехтування позивачем обов`язком щодо належного виконання зобов`язань за договором оренди нерухомого майна від 27.03.2015, недобросовісне користування правами і зловживання ними при вирішенні спору в даній справі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, те, що позивачем не надано до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб`єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідачів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що предметом даної справи не є дослідження наявності чи відсутності заборгованості за договором оренди, водночас, колегія суддів зазначає про те, що сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для боржника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання, а у разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі договору оренди нерухомого майна.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Кривенка Богдана Анатолійовича на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 927/1598/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 927/1598/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 01.07.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.В. Кропивна

Б.О. Ткаченко