Ухвала

від 02.07.2024 по справі 917/1119/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

02 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/1119/23

Східний апеляційний господарський суд у складі судді- доповідача: Плахова О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької гімназії №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук Полтавської області, (вх. №1558 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/1119/23 (суддя Ківшик О.В., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 06.06.2024)

за позовом: Кременчуцької гімназії №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук Полтавської області,

до відповідача: Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,

про зобов`язання здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,

ВСТАНОВИВ:

Кременчуцька гімназія №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм законодавства України при нарахуванні плати за постачання теплової енергії.

Зокрема, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі Закон № 2479-IX), який набрав чинності 19.08.2022, запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Позивач вважає, що постачання відповідачем теплової енергії в гарячій воді має здійснюватися за тарифами, які не повинні перевищувати тарифи, за якими позивач отримував теплову енергію станом на 24.02.2022, та які були встановлені для ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ".

За твердженням позивача, відповідач з 01.11.2022, тобто після набрання сили Законом № 2479-IX, почав застосовувати при обрахунку вартості поставленої позивачу теплової енергії двоставковий тариф, чим, на думку позивача, порушив цей Закон, так як сплата коштів за двоставковим тарифом є більшою, ніж за одноставковим тарифом, який діяв в м. Кременчуці Полтавської області станом на 24.02.2022.

Позивач зазначав, що при незмінній площі (об`ємі) приміщення та однаковій кількості теплової енергії (Гкал), яка споживається цією площею (об`ємом) приміщення, при двоставковому тарифі, який в даний момент застосовує відповідач, позивач вимушений заплатити на 431547,3 грн за рік (12 місяців) більше, ніж при застосуванні одноставкового тарифу, який діяв по відношенню до позивача станом на 24.02.2022.

Також позивач стверджував, що при застосуванні до нього відповідачем двоставкового тарифу була порушена процедура його встановлення. Зокрема, згідно п. 6 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим Постановою КМУ України № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869), у разі коли ліцензіат (в даному випадку відповідач) провадить (має намір провадити) діяльність у межах кількох територіальних громад, формування та встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється окремо для кожної територіальної громади. При цьому витрати формуються за кожним видом ліцензованої діяльності у межах відповідної територіальної громади.

Отже, на думку позивача, формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання повинно було бути проведено відповідачем для Кременчуцької міської територіальної громади окремо. Натомість відповідач неправомірно автоматично застосував до всіх споживачів Кременчуцької міської територіальної громади раніше встановлені тарифи, які ніяким чином не розраховувались та уповноваженим органом не схвалювались.

Позивач вважав, що тарифи на послугу з постачання теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для споживачів м. Кременчука не можуть перевищувати рівень тарифів, що застосовувались для цих споживачів до 24 лютого 2022 року, навіть якщо ці послуги до вказаної дати надавались іншим суб`єктом господарювання.

Оскільки відповідач направив споживачам м. Кременчука, в тому числі позивачу, рахунки, у яких при визначенні вартості поставленої теплової енергії був застосований двоставковий тариф, позивач стверджує, що відповідач такими діями порушив норми чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд зобов`язати Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача Кременчуцької гімназії №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за адресою: 39600, м. Кременчук, вул. Володимра Великого,52 за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до Позивача станом на 24.02.2022.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/1119/23 в позові відмовлено повністю.

Кременчуцька гімназія №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/1119/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1119/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

01.07.2024 матеріали справи №917/1119/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Так, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 4 Закону України Про судовий збір зі змінами та доповненнями станом на момент подання апеляційної скарги ставка судового збору, що справляється з апеляційних і касаційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022р. у справі № 916/228/22.

Суддя - доповідач враховує, що апеляційну скаргу у справі подано апелянтом через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", а тому судовий збір обраховується з понижуючим коефіцієнтом 0,8.

Виходячи з положень Закону України "Про судовий збір", апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 3220,80грн.

Проте, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення, посилаючись на те, що є навчальним (освітнім) закладом, комунальної форми власності, який фінансується за рахунок місцевого бюджету. Через військову агресію фінансування навчального закладу обмежено, він не має вільних коштів і фінансової можливості для оплати судового збору, оскільки всі можливі кошти направляються власником на допомогу армії, улаштування укриттів та інших заходів для забезпечення безпеки учасників освітнього процесу і населення.

Враховуючи, що позивач є комунальним закладом освіти, який фінансується з міського та державного бюджету, а також враховуючи його соціальну значимість і недостатність бюджетного фінансування, скаржник просить суд відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

Суддя - доповідач зазначає, що порядок справляння та розміри судового збору, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема у разі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

У статті 8 Закону України "Про судовий збір" наведено вичерпний перелік умов, за наявності яких ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Отже, відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору буде законним за наявності підстав, вказаних у частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов`язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Підставою для відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію (за попередній календарний рік), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

Аналогічна правова позиція викладена у ухвалі Верховного Суду від 08.09.2021р. у справі № 221/6875/19.

Проте, наведені апелянтом обставини не можуть бути підставою для відстрочення йому сплати судового збору, оскільки скаржником не було надано належних доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу, а його майновий стан на день звернення з апеляційною скаргою перешкодив йому сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до статті 129 Конституції України господарські суди, здійснюючи свої конституційні обов`язки, повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи положення статті 129 Конституції України та статті 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення або відстрочення судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України.

Таким чином, вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору окрім випадків встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" призведене до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищенаведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за відсутності відповідних доказів.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суддя- доповідач дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України також є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, ст. 234, п. 2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Кременчуцької гімназії №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення господарського суду Полтавської області від 28.05.2024 у справі №917/1119/23 залишити без руху.

2.Кременчуцькій гімназії №12 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Плахов