Постанова

від 02.07.2024 по справі 908/2529/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 року м.Дніпро

Справа № 908/2529/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 (прийняту суддею Боєвою О.С.) у справі № 908/2529/23

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1

до відповідача Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", Фермерське господарство "СХІД-Л", Селянське (фермерське) господарство "ВАСИЛЬКО"

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про солідарне стягнення з відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", 2. Фермерського господарства "СХІД-Л", 3. Селянського (фермерського) господарства "ВАСИЛЬКО", 4. ОСОБА_1 частини заборгованості за основною сумою кредиту за Договором про надання банківської послуги кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5від 25.06.2021, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ГЛ-ZАР-2046 від 24.01.2019, у розмірі 3 000 000,00 грн.

08.12.2023 до господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (через електронний кабінет адвоката Самборського Є.О.) від відповідача-4 ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява у справі № 908/2529/23 до відповідача: Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", Фермерське господарство "СХІД-Л", Селянське (фермерське) господарство "ВАСИЛЬКО", з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки № МБ-П-ZАР-2046/2 від 24.01.2019, укладеного між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 .

У зустрічній позовній заяві, в тому числі, викладено клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у цій справі, відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подачу зустрічного позову у справі № 908/2529/23; зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 908/2529/23 повернуто заявнику.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що зустрічний позов поданий відповідачем-4 до суду 08.12.2023, після закриття ухвалою суду від 09.11.2023 підготовчого провадження у справі № 908/2529/23 та призначення справи до розгляду по суті. При цьому, той факт, що відповідач-4 (його представник) подав заяву про закриття провадження у справі в частині заявлених до нього позовних вимог жодним чином не перешкоджав подачі зустрічного позову. Вирішення (розгляд) судом клопотання про закриття провадження не пов`язується із вчиненням відповідачем інших процесуальних дій, для вчинення яких законом встановлений процесуальний строк, який є імперативним.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2529/23.

Апелянт звертає увагу, що особи, які визначені відповідачами по справі, мають місце знаходження на тимчасово окупованій території Токмацької міської територіальної громади.

Скаржник зазначає, що 03.11.2023 Господарським судом Запорізької області зареєстровано та передано на розгляд головуючої судді Боєвої О.С. заяву про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 4. У вказаній заяві скаржник посилався на ту обставину, що даний спір не може бути розглянутий судом господарської юрисдикції, оскільки разом з відповідачем 4 не можуть бути залучені до процесуальної співучасті інші фізичні особи, щодо чиїх майнових прав та інтересів може бути прийнято рішення у разі задоволення позову.

05.12.2023 на першому судовому засіданні при розгляді справи по суті (з порушенням норм п.1.ч.1 ст. 177 та ч.2 ст. 181 ГПК України) було вирішено питання про закриття провадження та у задоволенні заяви про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 4 було відмовлено.

У зв`язку з наведеним, апелянтом 08.12.2023 через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" було подано до Господарського суду Запорізької області в інтересах відповідача - 4 зустрічну позовну заяву разом з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку у справі № 908/2529/23 до відповідача: Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", Фермерське господарство "СХІД-Л", Селянське (фермерське) господарство "ВАСИЛЬКО", з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки № МБ-П-ZАР-2046/2 від 24.01.2019, укладеного між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 .

При цьому, апелянт вважає, що подача заяви про закриття провадження в частині вимог до одного з відповідачів та одночасна подача ним зустрічного позову є вчиненням взаємовиключних процесуальних дій та могла бути розцінена судом як зловживання правом.

За доводами скаржника, причина пропуску строку на подачу зустрічного позову була поважною, обумовленою логікою господарського процесу та діями суду, який не вчинив процесуальну дію у строк, визначений процесуальним законом. Суд же у своїх висновках неправомірно посилається на те, що зустрічна позовна заява подана за межами передбачених строків, допустив превалювання формальних міркувань над завданням господарського судочинства, чим позбавив ОСОБА_1 права на судовий захист.

На переконання скаржника, відмова суду в прийнятті позовної заяви, оформленої відповідно до процесуального закону, поданої разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку суперечить ст. 4 ГПК України та є порушенням права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно відповіді на відзив позивача відповідач вказує, що судом першої інстанції було порушено порядок проведення підготовчого засідання: вирішення заяви, яка була подана у підготовчому засіданні було безпідставно відкладено на наступну стадію судового розгляду, розгляд справи по суті, що нормами ст. 183 ГПК України не передбачено.

Саме відсутність рішення суду щодо закриття провадження в частині вимог до мого довірителя створила правову невизначеність.

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно поданого відзиву Селянське (фермерське) господарство "ВАСИЛЬКО" просить апеляційну скаргу задовольнити. В обґрунтування відзиву зазначає, що вказаний позов перебуває на розгляді у господарському суді Запорізької області з 14 серпня 2023 року. Особливістю даної справи є те, що відповідачі по справі мають місце знаходження на тимчасово окупованій території Токмацької міської територіальної громади, тому їх повідомлення здійснювалось шляхом опублікування тексту ухвали про відкриття провадження у справі від 14 серпня 2023 року на офіційному веб-порталі судової влади України.

Селянське господарство вказує, що як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги лише 10.10.2023 з адвокатом Самборським Є.О., якому було необхідно вивчити матеріали справи та сформувати позицію по захисту прав відповідача-4. Згідно матеріалів справи, 02.11.2023 ОСОБА_1 (фізична особа) подав заяву про закриття провадження у справі в частині вимог до нього, вважаючи справу у вказаній частині такою, що не може підлягати розгляду судом господарської юрисдикції, у задоволенні якої було відмовлено.

На переконання третьої особи, після відмови у задоволенні заяви про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача 4, у останнього виникла процесуальна можливість реалізувати право на подачу зустрічного позову та в порядку ст. 118 та п. 10 ч. 2 ст. 207 ГПК України поставити питання про поновлення строку на вчинення цієї процесуальної дії.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що учасники справи, реалізуючи свої права, зобов`язані вчиняти відповідні процесуальні дії, в тому числі, подавати заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, зустрічні позовні заяви тощо, у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та не допускати зловживання своїми процесуальними правами. В іншому ж випадку посилання учасника справи на недодержання гарантій на справедливий суд та доступ до ефективного судочинства є безпідставним.

Позивач звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, Відповідач був заздалегідь повідомлений та обізнаний про відкриття провадження у справі № 908/2529/23 (провадження у даній справі № 908/2529/23 відкрито ще 14.08.2023). Підготовчі засідання неодноразово відкладались, зокрема, за клопотаннями Відповідача (ухвали суду від 13.09.2023, від 12.10.2023), які ґрунтувались на необхідності укладення ОСОБА_1 договору на надання правової допомоги з метою забезпечення права на захист та наданні часу для підготовки адвокатом заяв по суті справи. Зазначені обставини були враховані судом, у зв`язку із чим в т.ч., поновлено строк для подання відзиву, прийнято його до розгляду.

При цьому, зустрічний позов поданий відповідачем до суду 08.12.2023, тобто після закриття ухвалою суду від 09.11.2023 підготовчого провадження у справі № 908/2529/23 та призначення справи до розгляду по суті.

Також позивач вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що на стадії підготовчого провадження існувала правова невизначеність у питанні, чи є його довіритель учасником даної справи. Банком заявлено позовні вимоги зокрема і до ОСОБА_1 . Отже, він є відповідачем у справі. Правомірність заявлення Банком позовних вимог до ОСОБА_1 та чи є він належним відповідачем у справі є предметом дослідження та оцінки під час вирішення справи по суті.

На переконання позивача, безпідставним є твердження представника відповідача, що подача заяви про закриття провадження в частині вимог до одного з відповідачів та одночасна подача ним зустрічного позову є вчиненням взаємовиключних процесуальних дій, оскільки таке твердження не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу.

Позивач вважає, що подання представником відповідача заяви про закриття провадження у справі в частині заявлених до нього позовних вимог жодним чином не перешкоджало подачі зустрічного позову. Вирішення (розгляд) судом клопотання про закриття провадження не пов`язується із вчиненням відповідачем інших процесуальних дій, для вчинення яких законом встановлений процесуальний строк, який є імперативним.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23; вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.Встановлені судом обставини справи.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про солідарне стягнення з відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", 2. Фермерського господарства "СХІД-Л", 3. Селянського (фермерського) господарства "ВАСИЛЬКО", 4. ОСОБА_1 частини заборгованості за основною сумою кредиту за Договором про надання банківської послуги кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5від 25.06.2021, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг №МБ-ГЛ-ZАР-2046 від 24.01.2019, у розмірі 3 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2529/23 (суддя Боєва О.С.), присвоєний номер провадження 9/176/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Повідомлення відповідачів, в тому числі відповідача-4 ОСОБА_1 , про відкриття провадження у справі № 908/2529/23 здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до положень ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", згідно з якою з опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про вчинення відповідної процесуальної дії, про дату, час і місце розгляду справи.

В ухвалі суду від 14.08.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2529/23 судом запропоновано відповідачам подати відзиви з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 13.09.2023.

Разом із тим, відзив відповідача-4 надійшов до суду 06.11.2023. У підготовчому засіданні 09.11.2023 представник відповідача-4 в усній формі заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву.

Судом поновлено пропущений процесуальний строк для подання відзиву за усним клопотанням відповідача-4 та прийнято його до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 09.11.2023.

Ухвалою суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2529/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023. В судовому засіданні 05.12.2023 судом розпочато розгляд справи по суті. Ухвалою суду від 05.12.2023 розгляд справи відкладено на 18.12.2023.

08.12.2023 до господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (через електронний кабінет адвоката Самборського Є.О.) від відповідача-4 ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява у справі № 908/2529/23 до відповідача: Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСТОК-Л", Фермерське господарство "СХІД-Л", Селянське (фермерське) господарство "ВАСИЛЬКО", з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки № МБ-П-ZАР-2046/2 від 24.01.2019, укладеного між АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" та ОСОБА_1 .

У зустрічній позовній заяві, зокрема, вказано, що основний та зустрічний позови є взаємопов`язаними та задоволення зустрічного позову виключає задоволення основного позову в частині вимог до відповідача-4. Оскаржуваний договір поруки суперечить як ч. 2 ст. 13 ЦК України, так і ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та прийнятим на їх виконання нормативно-правовим актам Національного банку України.

У зустрічній позовній заяві, в тому числі, викладено клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову, в обґрунтування якої зазначено наступне. Адвокатом Самборським Є.О. 10 жовтня 2023 укладено договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 , предметом якого є надання правової допомоги по справі № 908/2529/23. Вивчивши підстави та предмет позову, подані позивачем докази, на виконання вимог ухвали про відкриття провадження від 14.08.2023 адвокатом подано відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що провадження у справі щодо відповідача-4 ОСОБА_1 повинно бути закрито. 02.11.2023 подано окрему заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яка у підготовчому провадженні розглянута не була. Оскільки питання про закриття провадження було вирішене на першому судовому засіданні при розгляді справи по суті, подача зустрічного позову була неможливою та могла б розглядатися як прояв суперечливої поведінки. За наслідками вирішення вказаної заяви та відмовою у її задоволенні, права клієнта повинні бути захищені у спосіб подачі зустрічного позову. Представник відповідача-4 вказує, що на його думку, до розгляду заяви про закриття провадження у справі подача зустрічного позову була неможливою, тому строк на подачу зустрічного позову повинен бути поновлений судом.

11.12.2023 до господарського суду надійшло окремо викладене (оформлене) клопотання відповідача-4 (його представника) щодо поновлення процесуальних строків для подачі зустрічного позову (документ сформований в системі "Електронний суд" 08.12.2023), згідно з яким доповнено заяву про поновлення строку для подання зустрічного позову у справі № 908/2529/23, викладену у зустрічній позовній заяві додатковими доводами.

Так, у вказаному клопотанні представником відповідача-4, зокрема, зазначено, що в судовому засіданні 05.12.2023 судом відмовлено у задоволенні заяви про закриття провадження в справі, в зв`язку з чим у довірителя виникає питання обрання способу захисту шляхом подачі зустрічної позовної заяви про визнання договору поруки недійсним та залучення у справу інших заінтересованих осіб. Судом задоволено клопотання про відкладання розгляду справи з метою можливості підготовити та подати зустрічну позовну заяву з метою забезпечення принципу змагальності сторін та об`єктивного розгляду справи (повноти та всебічності дослідження обставин справи). Враховуючи той факт, що одночасно з відзивом на позовну заяву, відповідачем подано і заяву про закриття провадження в справі з підстав, що зазначені у відзиві та в самій заяві, але заява фактично розглянута 05.12.2023 і суд задовольнив клопотання про відкладання розгляду справи для підготовки та подачі позовної заяви, є всі підстави просити суд поновити процесуальний строк на подачу зустрічної позовної заяви.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції щодо повернення зустрічної позовної заяви.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Статтею 180 ГПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню господарським судом заявнику.

Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з частиною першою статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

Як зазначено вище, в ухвалі суду від 14.08.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2529/23 судом запропоновано відповідачам подати відзиви з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 13.09.2023.

Разом із тим, відзив відповідача-4 надійшов до суду 06.11.2023. У підготовчому засіданні 09.11.2023 представник відповідача-4 в усній формі заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву.

Судом поновлено пропущений процесуальний строк для подання відзиву за усним клопотанням відповідача-4 та прийнято його до розгляду, що відображено в ухвалі суду від 09.11.2023.

Ухвалою суду від 09.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2529/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.12.2023. В судовому засіданні 05.12.2023 судом розпочато розгляд справи по суті. Ухвалою суду від 05.12.2023 розгляд справи відкладено на 18.12.2023.

Проте, 08.12.2023 до господарського суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" (через електронний кабінет адвоката Самборського Є.О.) від відповідача-4 ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-4 був завчасно повідомлений та обізнаний про відкриття провадження у справі № 908/2529/23 (провадження у даній справі № 908/2529/23 відкрито ще 14.08.2023). Підготовчі засідання неодноразово відкладались, в т.ч. за клопотаннями відповідача-4 (ухвали суду від 13.09.2023, від 12.10.2023), які ґрунтувались на необхідності укладення ОСОБА_1 договору на надання правової допомоги з метою забезпечення права на захист та наданні часу для підготовки адвокатом заяв по суті справи. Зазначені обставини були враховані судом, у зв`язку із чим в т.ч., поновлено строк для подання відзиву, який надійшов до суду 06.11.2023, та прийнято його до розгляду.

Отже зустрічний позов, відповідно до приписів ч. 1 ст. 180 ГПК України, мав бути поданий у строк для подання відзиву. Але ані у строк для подання відзиву, що був визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, ані разом з відзивом, який був поданий відповідачем-4 лише 06.11.2023, відповідач-4 зустрічний позов не подав.

Разом з тим, зустрічний позов поданий відповідачем-4 до суду 08.12.2023, після закриття ухвалою суду від 09.11.2023 підготовчого провадження у справі № 908/2529/23 та призначення справи до розгляду по суті.

У зустрічній позовній заяві, в тому числі, викладено клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову, зокрема обґрунтоване тим, що в судовому засіданні 05.12.2023 судом відмовлено у задоволенні заяви про закриття провадження в справі, в зв`язку з чим у довірителя виникає питання обрання способу захисту шляхом подачі зустрічної позовної заяви про визнання договору поруки недійсним та залучення у справу інших заінтересованих осіб.

Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.

Проте, відповідач-4 не навів жодних об`єктивних обставин, які були викликані відсутністю рішення щодо клопотання про закриття провадження та унеможливили вчасне звернення відповідача із зустрічною позовною заявою до суду, оскільки зазначені причини не являються поважними для поновлення строку на подання відзиву.

Вирішення (розгляд) судом клопотання про закриття провадження не пов`язується із вчиненням відповідачем інших процесуальних дій, для вчинення яких законом встановлений процесуальний строк, який є імперативним.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обрана представником відповідача-4 стратегія захисту при представництві інтересів довірителя у суді, шляхом самостійного обрання ним на власний розсуд порядку та черговості подання до суду заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, є його власною ініціативою та не змінює строки встановлені законом для вчинення певних процесуальних дій.

При цьому, як зазначалось судом, у статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змістовний аналіз правової природи, сутності, ознак процесуальних строків та їх нормативна регламентація, в тому числі щодо їх поновлення /продовження, дають підстави для висновку, що реалізація процесуальних прав та обов`язків учасника справи перебувають в залежності від дій (бездіяльності), рішень саме конкретно визначеного відповідного учасника справи. Процесуальні строки, як нетипові нормативні приписи, регламентують процесуальну діяльність не усіх учасників господарського процесу, а лише конкретного учасника справи.

При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Враховуючи викладене, вказані відповідачем-4 причини пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви не є поважними, тому у задоволенні заяви відповідача-4 про поновлення строку для подання зустрічного позову судом обґрунтовано відмовлено.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї.

Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяЛ.А. Коваль

СуддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є. Чередко