Рішення

від 01.07.2024 по справі 526/3111/23

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/3111/23

Провадження № 2/526/278/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Гадяч упорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справу№ 526/3111/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, індексації орендної плати)

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних, індексації орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320485500:00:002:0099 за 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 34657.31 грн.

Ухвалою суду від11жовтня 2023 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Відповідно до ч.1ст.274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Представник позивача ОСОБА_2 та відповідач ТОВ «Агро-Край» копію ухвали отримали відповідно 11.10.2023 року та 12.10.2023 року.

24.10.2023 ТОВ «Агро-Край» направило до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі за відсутності доказів, які підтверджують законність та обґрунтованість позовних вимог.

24.10.2023 ТОВ «Агро-Край» надав суду довідку - розрахунок по орендній платі за землю, згідно якої станом на 16.10.2023 заборгованість за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:002:0099 за 2021 та 2022 роки перед ОСОБА_1 становить 23151.48 грн, яка ОСОБА_1 виплачена 29.02.2024, що підтверджується платіжними інструкціями.

06 березня 2024 року ТОВ «Агро-Край» направило до суду клопотання про долучення доказів та закриття провадження у справі, вказуючи, що 29 лютого 2024 року ОСОБА_1 перераховано заборгованість по орендній платі за 2021-2022 рр. в сумі 23151.48 грн, тому на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору провадження по справі слід закрити.

07 березня 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Рой І. В. надійшла заява про уточнення позовних вимог у зв`язку з надходженням вищезазначеної довідки про заборгованість по орендній платі за землю, в якій просить в зв`язку з погашенням орендної плати стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 1155.99 грн (3% річних), 4523.31 грн (інфляційні втрати).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2.7766га.

09 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт-агро» укладено Договори оренди землі, відповідно до яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2.7766га, кадастровий номер 5320485500:00:002:0099, яка розташована на території Рашівської сільської ради. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4992.99 грн.

Згідно п. 8 договору оренди землі, договір укладено на 7 років до 31 грудня 2022 року. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довідки - розрахунку по орендній платі за землю, ТОВ «Агро-Край» станом на 16.10.2023 мав заборгованість за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320485500:00:002:0099 за 2021 та 2022 роки перед ОСОБА_1 в сумі 23151.48 грн.

З довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «Агро-Край» виплатило позивачу 23151.48 грн., що також підтверджується платіжними інструкціями від 29.02.2024.

Розглядаючи клопотання ТОВ «Агро-Край» про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд виходить з положень ст. 49 ЦПК України, згідно якої сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно частини 2 вказаної статті крім прав та обов`язків, визначених устатті 43цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

3. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, специфіка судового механізму захисту прав відповідача порівняно з відповідним механізмом, що є у розпорядженні позивача, полягає в тому, що вказані учасники цивільного процесу, хоча і займають рівне правове становище в суді, але використовують неідентичні правові засоби захисту. При цьому під засобами захисту прав відповідача розуміються надані йому цивільним процесуальним законодавством можливості для відстоювання своєї правової позиції, спрямовані на припинення провадження у справі, відмову позивачу в позові повністю або в частині або винесення іншого бажаного для відповідача судового акту, а також в цілому на створення сприятливих умов участі відповідача в судовому розгляді. Однак цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості закриття провадження за клопотанням сторони відповідача, це є прерогативою особи, яка звернулася до суду за захистом своїх прав і тільки позивач наділений правом клопотати перед судом про закриття провадження у справі з тих чи інших підстав.

Стаття 255 ЦПК України передбачає підстави закриття провадження у справі, у тому числі і з підстав відсутності предмета спору. При цьому суд звертає увагу відповідача, що у даній справі предметом спору є не лише орендна плата за землю, а і виплата інших акцесорних, похідних від основного зобов`язання виплат, пов`язаних з договірними відносинами, від яких позивач не відмовилась, тому суд не вбачає правових підстав для закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з умов договору оренди земельних ділянок, де в п. 10 Договорів оренди землі - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Статтею 526Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13ЗУ «Прооренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.24 даного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 96ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 15ЗУ «Прооренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом частин 1, 2 статті 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За умовами п. 5 Договору оренди землі орендна плата вноситься у такі строки - до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Як вбачається з наведених вище норм права, договір оренди землі обов`язково є платним. Розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди землі.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ТОВ «Агро-край» мало заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 23151.48 за 2011-2022 рр., яку в лютому 2024 року виплатило позивачу.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості, яка складає 1155.99 грн та 4523.21 - інфляційні втрати.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо зменшення до розумного розміру неустойки, вважаючи, що нарахування 3 відсотків річних та інфляційних втрат є неустойкою. Зобов`язаннязі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річнихє акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Тобто, інфляційні втратине є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання(правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та постанові КГС ВС від 23.03.2023 №920/505/22).

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку по оплаті орендної плати та наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника сумизаборгованості та інших виплат, передбачених чинним законодавством.

04 березня 2024 року представник ТОВ «Агро-Край» Омельченко О.М. звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правової допомоги з 5000 грн до 1500 грн, де зазначає, що з матеріалів справи чітко вбачається, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, процесуальні документи подані позивачем не містять ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт.

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Адвокатом Рой І. надано до суду договір про надання адвокатських послуг та розрахунок наданих нею послуг на суму 5000 грн., які на думку суду є абсолютно співмірними з обсягом виконаних нею робіт.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, суд дійшов висновку, що у даній конкретній справі витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є реальними, співмірними зі складністю цієї справи та наданими послугами, затраченим часом на надання таких послуг, підтвердженими матеріалами справи, відповідають критерію розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає.

Ураховуючи те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що представником відповідача не доведено наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, оскільки представником позивача адвокатом Рой І. надано беззаперечні докази понесення позивачем таких витрат саме у розмірі, заявленому до стягнення.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 провадження № 61-10459св20 Верховним судом наведено правовий висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Оскільки сумавитрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, підстав для відмови у стягненні з відповідача цих витрат у суду немає.

Захисником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості, зважаючи на складність справи, кількість поданих захисником процесуальних документів, тому виходячиз критеріюрозумності таспіврозмірності розмірутаких витратна правничудопомогу, заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, які в даному теж підлягають стягненню з відповідача.

За наведених обставин суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягти понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5 тис. грн.

Відповідно до ч 9.ст 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки позов надійшов до суду 28.08.2023, провадження по справі відкрито 11.10.2023, відзив відповідач подав до суду 24.10.2023, в якому не визнав позов та просив відмовити в його задоволенні. Проте 29.02.2024 сплатив позивачу орендну плату в сумі 23151.48 грн., що свідчить про зловживання стороноючи їїпредставником процесуальнимиправами, спірвиник внаслідокнеправильних дійсторони, томусумавитрат напрофесійну правничудопомогу,заявлена позивачем,є співмірноюзі складністюцієї справи,наданим адвокатомобсягом послуг,відповідає критеріюреальності такихвитрат,розумності їхньогорозміру, тому суд вважає, що слід стягти з відповідача витрати на правову допомогу в повному обсязі в сумі 5000 грн.

Захисником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості, зважаючи на складність справи, кількість поданих захисником процесуальних документів, тому виходячиз критеріюрозумності таспіврозмірності розмірутаких витратна правничудопомогу, заявлена сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, які теж підлягають стягненню з відповідача.

Керуючисьст.12,81,263-265,268,273ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) - задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 1155.99 грн. та інфляційних витрат в розмірі 4523.31 грн.

Стягти з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1073.60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня йогопроголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання - с. Млини, Миргородського р-ну, РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач ТОВ «Агро-Край», місцезнаходження м. Гадяч, вул. Лохвицька, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41103827.

Головуюча: Л. В. Максименко