Рішення

від 01.07.2024 по справі 757/7317/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7317/23-ц

Пр. № 2-3135/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

представника третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто страхування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЛІЗИНГ» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі - позивач, ПрАТ «СК «УНІКА») звернулось до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 113 300,94 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.03.2020 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування № 245003/4093/00018807, предметом якого є страхування транспортного засобу VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 19.10.2020 року в м. Києві на площі Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля VW TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Власник автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП та в подальшому було складено страховий акт № 00380195 та страховий акт № 00380195/доплата, на підставі яких, позивач здійснив власнику автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виплату страхового відшкодування у розмірі 423 208,86 грн. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Просто страхування» (далі - ПрАТ «СК «Просто страхування») на підставі полісу № АР/174124 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну 130 000,00 грн. На підставі заяви позивача ПрАТ «СК «Просто страхування» сплатило страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. та 179 907,92 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить різницю між відшкодованою позивачем потерпілому сумою страхового відшкодування у розмірі 423 208,86 грн. та сумою відшкодування позивачу ПрАТ «СК «Просто страхування» у розмірі 130 000,00 грн. і складає 113 300,94 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 27.02.2023 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.06.2023 року; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто страхування» (далі - третя особа-1, ПрАТ «СК «Просто страхування»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.06.2023 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 09.10.2023 року.

20.06.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - Білої А.П. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

09.10.2023 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 07.12.2023 року.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року витребувано у ПрАТ «СК «УНІКА» належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи щодо Договору страхування № 245003/4093/0001807 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЛІЗИНГ» (далі - третя особа-2, ТОВ «ПАРТНЕР ЛІЗИНГ»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року, у зв`язку із витребуванням доказів та залученням третьої особи, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.04.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 01.07.2024 року.

В судове засідання 01.07.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у клопотанні від 23.06.2023 року просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як визначено у ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки судова повістка була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що судова повістка відповідачу вручена.

Крім того, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у клопотанні від 23.06.2023 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 19.10.2020 року о 12 год. 40 хв. в м. Києві на площі Перемоги сталася ДТП за участю автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля VW TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ПАРТНЕР-ЛІЗИНГ», під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду № 3020294475995273 від 22.12.2020 року (а. с. 19 - 20).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2021 року у справі № 761/6565/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а. с. 44 - 46).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 4 Закону, суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 245003/4093/00018807 від 13.03.2020 року (а. с. 25 - 26).

Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

20.10.2020 року власник автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку та відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, яка заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 19.10.2020 року з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем VW TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 15).

Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 29 Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Так, відповідно до страхового акту № 0038012 від 15.01.2021 року, сума страхового відшкодування власнику автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 387 870,69 грн. (а. с. 14), а відповідно до страхового акту № 0038012/доплата від 26.01.2021 року - 35 338,17 грн. (а. с. 4).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За наслідком розгляду заяви власника автомобіля VW PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 20.10.2020 року, ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало потерпілому страхове відшкодування у розмірі 423 208,86 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 195619 від 20.01.2021 року (а. с. 42) та № 197466 від 28.01.2021 року (а. с. 13).

Позивач вказує, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля VW TRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Просто страхування» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/174124, відповідно до якого передбачений ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну у розмірі 130 000,00 грн.

За приписами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Аналогічне положення містить ст. 1191 ЦК України, відповідно до частини першої якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 113 300,94 грн., а саме різницю між відшкодованою позивачем потерпілому сумою страхового відшкодування у розмірі 423 208,86 грн. та сумою відшкодування позивачу ПрАТ «СК «Просто страхування» у розмірі 130 000,00 грн. (ліміт за полісом) та 179 907,92 грн. (відповідно до договору добровільного страхування (додаткового) цивільно-правової відповідальності).

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).

У постанові від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження своїх вимог, а саме, полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/174124 чи доказів того, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, що давало б підстави для покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на відповідача.

Суд врахував, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до ПрАТ «СК «Просто страхування» щодо покриття збитків, результат розгляду такого звернення та не надано доказів щодо ліміту відповідальності страховика відповідача на підставі полісу обов`язкового страхування-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/174124.

Як визначено у ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023 року витребувано у ПрАТ «СК «УНІКА» належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи щодо Договору страхування № 245003/4093/0001807. Копія ухвали суду була направлена для виконання позивачу в його електронний кабінет, проте, залишена останнім без виконання.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ПрАТ «УАСК «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а іншими учасниками справи належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 9, 17, 22, 29, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 82, 84, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Просто страхування», про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-в, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інші дані невідомі.

Третя особа-1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Просто страхування»: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673.

Третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЛІЗИНГ», 04116, м. Київ, вул.. Богдана Гаврилишина, буд. 14, код ЄДРПОУ 38910378.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.07.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко