Рішення

від 25.06.2024 по справі 760/9134/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/9134/23

2/760/1514/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.,

при секретарі-Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 18.04.2024, заборгованість у розмірі 25603,44 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 31.08.2018 в будинках за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» та затверджено Статут Об`єднання.

15.10.2018 ОСББ «Гарматна-Західна» прийняло рішення про передачу в управління Об`єднанню будинки що за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ) та визначення розміру внесків.

На виконання рішення правління ОСББ «Гарматна-Західна» від 30.11.2018 та рішення загальних зборів Об`єднання від 15.10.2018 для виконання мети, для забезпечення належного утримання та використання неподільного і загального майна, ОСББ «Гарматна-Західна» уклало договори з надання послуг по обслуговуванню та утриманню житлових будинків і прибудинкової території.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та членом ОСББ «Гарматна-Західна».

З огляду на те, що відповідач неналежно виконувала свої зобов`язання, у неї утворилася заборгованість за період з березня 2020 року (дата оплати 20.04.2020) по березень 2024 року, яка складає 25603,44 грн., з яких: 24169,29 грн. - заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційні втрати - 1086,93 грн. та 3% річних - 347,22 грн.

Просить позов задовольнити та стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

26.04.2023 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк на подання відзиву та відповіді на відзив.

Сторонам направлено копію ухвали від 30.04.2023.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2024 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Вказаною заявою також долучила до справи докази витрат на правничу допомогу.

Просила задовольнити позов, стягнути заборгованіссть у розмірі 25603,44 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останньої щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, враховуючи письмову згоду представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення за наявними в справі доказами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 31.08.2018 в будинках за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна» та затверджено Статут Об`єднання.

15.10.2018 ОСББ «Гарматна-Західна» прийняло рішення про передачу в управління Об`єднанню будинки, що за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ) та визначення розміру внесків.

На виконання рішення правління ОСББ «Гарматна-Західна» від 30.11.2018 та рішення загальних зборів Об`єднання від 15.10.2018 для виконання мети, для забезпечення належного утримання та використання неподільного і загального майна, ОСББ «Гарматна-Західна» уклало договори, копії яких містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та членом ОСББ «Гарматна-Західна».

З огляду на те, що відповідач неналежно виконувала свої зобов`язання, у неї утворилася заборгованість за період з березня 2020 року (дата оплати 20.04.2020) по березень 2024 року у сумі 24169,29 грн. по внескам на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

За ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Відповідно до ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За ст.ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно з інформаційною довідкою № 329722829 від 20.04.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачу на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунок заборгованості по особистому рахунку НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , згідно з яким сума заборгованості по внескам становить 24169,29 грн., які суд важає за необхідне стягнути з відповідача .

Суд зазначає, що відповідачка доводів позивача про вказану заборгованість не спростувала, контр розрахунку заборгованості не зробила, доказів сплати заборгованості не подала, факт ненадання позивачем відповідних послуг - не довела.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення у боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі - 24169,29 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд враховує наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 30.10.2013 у справі за № 6-59цс13).

Перевіривши розрахунок заборгованості по особистому рахунку НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , за період березень 2020 року - березень 2024 року, наданий позивачем, судом встановлено правильність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і визнаний відповідачем.

Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1086,93 грн. та 3 % річних у розмірі 347,22 грн.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі досліджених судом доказів судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими, а отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладенен вище, позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме: копія Договору про надання правничої (правової) допомоги № 29-08/19 від 29.08.2019; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1000519 від 03.04.2023; копія Акта № 28 приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2023 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 29-08/19; копія Акта приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2024 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 29-08/19; копія Акта № 2401 приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2024 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 29-08/19; копію платіжної інструкції №1699 від 25.06.2024, згідно з якою позивач сплатив на рахунок адвоката 5000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2023 адвокат передав, а клієнт (позивач) прийняв такі замовлені правничі послуги:

-адвокатські послуги з підготовки позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 , вартість години - 3500,00 грн., кількість годин - 1, сума гонорару 3500,00 грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2024 адвокат передав, а клієнт (позивач) прийняв такі замовлені правничі послуги:

-адвокатські послуги з підготовки заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 , вартість години - 1500,00 грн., кількість годин - 1, сума гонорару - 3500,00 грн.;

-представництво інтересів у суді, вартість години - 2500,00 грн., кількість годин - 1, сума гонорару - 2500,00 грн.

Суд зауважує, що у даному Акті йдеться про надання адвокатської послуги у справі щодо ОСОБА_2 , тоді як відповідачем у справі, що розглядається, є ОСОБА_1 .

Таким чином, даний Акт не може бути врахований під час вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі, тому суд не бере його до уваги.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг №2401 від 24.06.2024 адвокат передав, а клієнт (позивач) прийняв такі замовлені правничі послуги:

-адвокатські послуги з представництва інтересів в суді у справі про стягнення боргу з ОСОБА_1 , вартість години - 2500,00 грн., кількість годин - 1, сума гонорару - 2500,00 грн.

Загалом представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є не співмірним зі складністю даної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд не вбачає підстав для стягнення витрат на таку адвокатську послугу як представництво інтересів у суді, судового засідання за участі сторін у даній справі проведено не було.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на те, що справа є незначної складності, досвід адвоката у подібних справах, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає за можливе зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3500,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2684,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1259 від 19.04.2023.

Виходячи з цього, суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2684,00 судового збору.

Керуючись ст. 322, 509, 526, 625, 628, 629, 901 ЦК України, ЖК Української РСР, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 37 А, код ЄДРПОУ 42429621) заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 24169,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 1086,93 грн. та 3 % річних у розмірі 347,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гарматна-Західна (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 37 А, код ЄДРПОУ 42429621) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. та 3500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.07.2024.

Суддя: О.М. Букіна