Постанова

від 02.07.2024 по справі 689/1983/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 689/1983/23

Провадження № 22-ц/4820/1006/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року, суддя Соловйов А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки,

встановив:

В серпні 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей, ОСОБА_3 , 28.04.2014 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Агрохолдинг 2012», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , в якому просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881400:03:017:0094, площею 1,04 га, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6825881400:03:017:0094, площею 1,04 га, що зареєстроване на підставі договору оренди даної земельної ділянки, укладеному між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрохолдинг 2012».

В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , спадкоємцями першої черги за законом якого є його діти, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_6 за життя успадкував майнові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881400:03:017:0094. Однак, відповідач ОСОБА_4 неправомірно набула право власності на спірну земельну ділянку, провівши її державну реєстрацію, в подальшому передавши цю земельну ділянку в оренду ТОВ «Агрохолдинг 2012». Такими діями відповідачів створено перешкоди по оформленню їх спадкових прав щодо спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим просили позов задовольнити.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06.03.2024 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881400:03:017:0094 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1975735568258, площею 1,04 га. Скасовано державну реєстрацію права оренди, зареєстрованого на підставі договору оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрохолдинг 2012» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6825881400:03:017:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1975735568258, площею 1,04 га.

Задовольняючи позов суд виходив з тієї обставини, що рішення про державну реєстрацію права власності спірної земельної ділянки є незаконним та порушує права позивачів. Оскільки право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_4 не виникало, тому не виникало і право власника на передачу землі в оренду, державна реєстрація була проведена протиправно.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрохолдинг 2012» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Товариство при укладенні договору оренди землі не знало та не могло знати про відсутність правомочностей у ОСОБА_4 на його укладення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що апелянт невірно витлумачив норми матеріального права. Позивачі не є власниками спірної земельної ділянки, відтак звертатися з позовом про витребування чи усунення перешкод у користуванні земельної ділянки вони не вправі, спосіб захисту обраний позивачами є ефективним та належним.

В судове засідання представник апелянта не з`явився, про судове засідання був повідомлений апеляційним судом у відповідності з вимогами ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в суді проти апеляційної скарги заперечила, підтримала рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкоємцями за законом є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя ОСОБА_6 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , однак не оформив своїх спадкових прав. У свою чергу, ОСОБА_7 за життя прийняла спадщину, після смерті свого рідного брата, ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак також не оформила своїх спадкових прав.

За життя ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , вона заповіла ОСОБА_9 , а все інше майно, у тому числі земельну ділянку, яку вона прийняла у спадщину після смерті свого брата ОСОБА_8 , вона заповіла ОСОБА_6 .

ОСОБА_8 , згідно із державним актом на право приватної власності на землю, виданим 25.01.2005 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010576500109, за життя належали дві земельних ділянки: з кадастровим №6825881400:03:021:0029, площею 0,29 га та з кадастровим №68225881400:03:017:0094, площею 1,04 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2023 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881400:03:017:0094, площею 1,04 га, зареєстроване 28.11.2019 року за ОСОБА_4 на підставі відомостей з ДЗК №15500557, виданих 28.11.2019 року.

16.03.2016 року було зареєстроване право оренди цієї ж земельної ділянки на підставі договору оренди від 30.12.2015 року, з урахуванням додаткової угоди від 09.06.2021 року між орендодавцем, ОСОБА_10 , та орендарем - ТОВ «Агрохолдинг 2012».

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих положень правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з наступними змінами та доповненнями, (далі Закон №1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1952 державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знесення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За частиною першою статті 11 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації.

Частиною восьмою статті 18 Закону №1952 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону №1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованим відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункт 98), від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 115, 116), від 19.05.2020 року у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 80), від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися в суд з позовом з метою захисту своїх спадкових прав щодо оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825881400:03:017:0094, площею 1,04 га, яка належала ОСОБА_6 , та яку останній успадкував після смерті ОСОБА_7 , яка, в свою чергу, успадкувала її після смерті ОСОБА_8 , якому земля належала на підставі державного акту №883154, серії Р2 від 25.01.2005 року.

Належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди ТОВ «Агрохолдинг 2012» відсутнє, є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а не скасування відповідної державної реєстрації права оренди.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі №513/879/19).

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 , як відповідач у справі, в суді першої інстанції визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , до апеляційного суду з відповідними вимогами щодо скасування рішення суду першої інстанції не зверталася, апелянт наведених позивачем обставин, відсутності у ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку, в апеляційній скарзі не спростовував, фактично з ними погодився, колегія суддів, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Агрохолдинг 2012» задовольнити частково, оскаржуване судове рішення в частині скасування державної реєстрації права оренди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, в решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06 березня 2024 року в частині скасування державної реєстрації права оренди, зареєстрованого на підставі договору оренди землі між ОСОБА_4 та ТОВ «Агрохолдинг 2012» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6825881400:03:017:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1975735568258, площею 1,04 га, скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова