Рішення

від 28.05.2024 по справі 369/2554/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2554/24

Провадження № 2/369/4160/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.05.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Соловюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом служби у справах дітей Боярської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року позивач звернувся з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, 03.08.2023 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради було прийнято рішення № 1/1 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , та надання висновку до суду щодо відібрання малолітнього від матері без позбавлення її батьківських прав». Того ж дня дитина була невідкладно направлена та тимчасово влаштована до Київської обласної дитячої лікарні для проведення обстеження його стану здоров`я та надання необхідної медичної допомоги. Малолітній ОСОБА_3 , 2013 року народження, був взятий на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. За час перебування дитини в лікарні та з бабою мати ОСОБА_2 дитину жодного разу не відвідувала, не телефонувала, матеріально не допомагала, долею дитини не цікавилась.

Після відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 особисто звернулась до ради та написала заяву про надання відповідних соціальних послуг. Фахівцем із соціальної роботи разом із ОСОБА_2 та її співмешканцем був обговорений та розроблений індивідуальний план соціального супроводу з визначенням термінів, цілей і завдань, які спрямовані на подолання складних життєвих обставин задля повернення дитини в сім`ю. За попередньою домовленістю в телефонному режимі з метою моніторингу виконання плану індивідуального супровіду фахівцем із соціальної роботи повинно було здійснюватися відвідування сім`ї. Але ОСОБА_2 зустрічей уникала, на телефоні дзвінки припинила відповідати, запрошення на відвідування центру з метою з`ясування обставин ігнорувала.

Просили суд:

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 часини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Враховуючи те, що судом були використані передбачені чинним законодавством способи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та приймаючи до уваги той факт, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд зі згоди позивача у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.121 права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуватися свідоцтвом про народження Серіі НОМЕР_1 від 15.01.2014.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що 03.08.2023 року після надходження до Служби у справах дітей Боярської міської ради повідомлення від відділення поліції №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області, представниками позивача спільно з працівниками Національної поліції та представниками КУ «Центр надання соціальних послуг » Боярської міської ради виїхали за адресою фактичного перебування дитини. Зазначеними вище спеціалістами було встановлено факт загрози життю та здоров`ю дитини, складено відповідний Акт проведення оцінки рівня безпеки дитини та визначена потреба у негайному відібранні малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що дитина перебувала в місці збору наркозалежних, у неналежних умовах, голодний. Того ж дня прийнято рішення Виконавчим комітетом Боярської міської ради № 1/1 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , та надання висновку до суду щодо відібрання малолітнього від матері без позбавлення її батьківських прав.»

Також рішенням Виконавчого комітету Боярської міської ради № 1/1 «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 , та надання висновку до суду щодо відібрання малолітнього від матері без позбавлення її батьківських прав.»

Наказом № 101-с від 03.08.2023 року Служби у справах дітей Боярської міської ради малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був взятий на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Наказом № 23-23 від 10.08.2023 року Служби у справах дітей Боярської міської ради малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був влаштований на тимчасове проживання в сім`ю родичів/знайомих: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою; АДРЕСА_1 , яка є рідною бабою малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування дитини в КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» та з бабою мати - гр. ОСОБА_2 дитину жодного разу не відвідувала, не телефонувала, матеріально не допомагала, долею дитини не цікавилась.

Після відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_2 особисто звернулась до КУ «ЦНСП» Боярської міської ради, написала заяву про надання відповідних соціальних послуг. З урахуванням акту оцінки потреб та рішення про надання Управлінням соціального захисту населення Боярської міської ради від 15.08.2023 року № 03004/396, наказом КУ "Центр надання соціальних послуг" Боярської міської ради Корнійчук Оксана Миколаївна отримувачем соціальних послуг, а саме соціально послуги- соціального супроводу осіб/сімей, які опинились у складних життєвих обставина для подолання та/або мінімізації складних обставин в яких опинилась дана особа. Фахівцем із соціальної роботи разом із ОСОБА_2 та її співмешканцем був обговорений та розроблений індивідуальний план соціального супроводу з визначенням термінів, цілей і завдань, які спрямовані на подолання складних життєвих обставин задля повернення дитини в сім`ю. За попередньою домовленістю в телефонному режимі з метою моніторингу виконання плану індивідуального супровіду фахівцем із соціальної роботи повинно було здійснюватися відвідування сім`ї.

Але ОСОБА_2 зустрічей уникала, на телефоні дзвінки припинила відповідати, запрошення на відвідування центру з метою з`ясування обставин ігнорувала.

11.01.2024 року прийнято рішення Виконавчим комітетом Боярської міської ради № 8/62 "Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ."

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Служби у справах дітей від 11.01.2024 року комісія вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Виходячи з наведеного, враховуючи інтереси дитини, позицію відповідача, та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей.

До суду відповідач не надав жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав та відсутності її вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню малолітньої дитини, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Неявка відповідача в судові засідання також свідчить про її байдужість до долі дитини. Тому позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182, 183 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За таких обставин, суд також вважає необхідним стягнути з відповідачки аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, на користь бабусі, з якою проживає дитина.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов служби у справах дітей Боярської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 часини всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про позивача: служба у справах дітей Боярської міської ради Фастівського району Київської області, адреса: Київська область, Фастівський район, м.Боярка, вул. М.Грушевського, буд.39, код ЄДРПОУ 44277521.

Інформація відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса : будинок АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ