Рішення

від 27.06.2024 по справі 528/436/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/436/24

Провадження № 2/528/278/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 червня 2024 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Вітківського М.О.,

при секретарі - Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за адвоката Коваль Лариси Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про визнання договору укладеним,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Коваль Л.М., звернулася до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить: визнати дійсним правочин, реальним та виконаним Договір купівлі-продажу, реєстровий №НГР-373 від 06.06.2001 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок «А-1», «а», загальною площею 34,60 кв.м., житловою площею 20,0 кв.м., до складу якого входять: житлова кімната 20,0 кв.м., кладова 6,2 кв.м., коридор 4,8 кв.м., коридор 3,6 кв.м., сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», колодязь «№1», паркан «№2»; земельну ділянку, площею 0,3618 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320881903:03:001:0033; земельну ділянку, площею 0,0572 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, кадастровий номер 5320881903:03:001:0035.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, 06.06.2001 року через ТОВ «Українська універсальна біржа» за договором купівлі-продажу № НГР-373 позивачем ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,42 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу №НГР-373, того ж дня був зареєстрований на ТОВ «Українська універсальна біржа».

Вказує, що у п. 6.5 Договору було зазначено, що на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню, у зв`язку із чим, сторони вважали, що договір є належним правовстановлюючим документом, який посвідчений у встановленому порядку, тому сторони для посвідчення договору купівлі-продажу до нотаріальної контори не звертались.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу № НГР-373 від 06.06.2001 року та відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була чинною на час укладення зазначеного договору, право власності позивача на: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,42 га, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 06.06.2001 року, про що у реєстрову книгу №1 внесено відповідні відомості.

У лютому 2024 року позивачу стало відомо з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №367749138 від 28.02.2024 року про те, що за нею не зареєстровано право власності вказаний вище житловий будинок та земельні ділянки.

При зверненні позивача до державного реєстратора Гребінківської міської ради з питання проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на належне їй майно, їй було повідомлено, що вона не є власником вказаного нерухомого майна, оскільки договір купівлі-продажу був зареєстрований ТОВ «Українська універсальна біржа», належним правовстановлюючим документом не являється, в силу положень ст. 227 ЦК УРСР чинного на час укладення договору, згідно яких договір купівлі- продажу будинку мав бути посвідчений нотаріально.

В зв`язку з наведеним позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх майнових прав.

08 травня 2024 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 14.05.2024 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання на 04.06.2024 року о 09-00 год. (а.с.45-47).

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 27.06.2024 року о 10-00 год. (а.с.69,70).

27.06.2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Коваль Л.М., у судове засідання не з`явились, вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, натомість представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про проведення судового засідання без участі сторони позивача, на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с.74,75).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, 04.06.2024 року через канцелярію суду подала заяву про визнання позову, просить розгляд справи провести у її відсутність (а.с.55).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Українська універсальна біржа в судове засідання не з`явивсь, він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Від нього не надходило заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи (а.с.51).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №НГР-373 від 06.06.2001 року, який укладено на Українській універсальній біржі, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,42 га, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8, 8 зворот).

Вказаний вище договір купівлі-продажу оформили на Українській універсальній біржі, згідно із Законом України «Про товарну біржу».

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №007719, який видано на підставі рішення виконкому Короваївської сільської ради від 13.11.1997 ОСОБА_2 , у розділі «Зміни у межах і розмірах земельної ділянки» зазначено, що по цьому Державному акту продано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,42 га, згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого на ТОВ «Українська універсальна біржа» від 06.06.2001 року №НГР-373. (а.с.9,9 зворот).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5900708582022 від 19.10.2022 року, земельна ділянка площею 0,3618 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована у Державному земельному кадастрі та має кадастровий номер 5320881903:03:001:0033, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.14,15).

Згідно витягу №НВ-9913595042024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320881903:03:001:0033, становить 10 884,30 грн. (а.с.19).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6100601152022 від 12.12.2022 року, земельна ділянка площею 0,0572 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстрована у Державному земельному кадастрі та має кадастровий номер 5320881903:03:001:0035, власник ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.16,17).

Згідно витягу №НВ-5300119372024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320881903:03:001:0035, становить 74 713,73 грн. (а.с.18).

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №367749138 від 28.02.2024 року, №367748245 від 28.02.2024 року, за позивачем не зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, площею 0,42 га, за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.10,13).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем станом на 08.03.2024 року проведено технічну інвентаризацію, виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та проведено незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна за вказаною адресою, ринкова вартість об`єкту оцінки становить 23 529,00 грн. (а.с. 20-29, 34-36).

Із Інформаційної довідки ФОП ОСОБА_4 від 06.03.2024 року №829, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП Лубенському МБТІ в книзі №1 реєстровим №143 за ОСОБА_1 . Документи, що стверджують право особистої власності: договір купівлі-продажу виданий Українською універсальною біржею від 06.06.2001 року, реєстровий №НГР-373. (а.с.30).

Згідно довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 11.03.2024 № 426 слідує, що станом на 29.12.2012 року житловий будинок АДРЕСА_2 , зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ» в книзі №1 за реєстровим №143 за ОСОБА_1 - згідно договору купівлі-продажу реєстровий №НГР-373, виданого Українською універсальною біржею від 06.06.2001 року. (а.с.30 зворот).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Предметом судового розгляду у цій справі є визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) та земельної ділянки дійсним, визнання права власності на нерухоме майно.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17.

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод можливе лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів

Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до справ, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року. Відповідні правові положення унормовано в ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України при вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц ).

Документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До 01.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові № 640/2034/15-ц.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За наслідком судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки було оформлено на Українській універсальній біржі, визначено всі істотні умови договору та передано предмет договору покупцю ОСОБА_1 , покупець повністю сплатив кошти продавцю за договором. Проте, спірний договір залишився не посвідченим нотаріально, так як на момент укладення працівники Української універсальної біржі та продавець запевнили покупця, що договори купівлі-продажу, які укладені на Української універсальної біржі не підлягають нотаріальному посвідченню та мають повну юридичну силу.

Як слідує з договору купівлі-продажу № НГР-373 від 06.06.2001 року зареєстрованого товарною біржою, продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 діяли через брокерів брокерської контори, а від так були членами Української універсальної біржі. Укладений договір купівлі-продажу відповідав дійсності та законності. Реєстрація комунальним підприємством «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на червень 2001 року не суперечило чинному законодавству. Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі. Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в КП «Лубенське МБТІ», тому позивач ОСОБА_1 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на житловий будинок і земельну ділянку. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2001 році.

Таким чином, суд вбачає підстави для визнання правочину дійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у цій справі. Зазначене є підставою для визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку.

Принцип юридичної визначеності та остаточності, не повинен суперечити статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Як констатував ЄСПЛ, держава, яка створює суди, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватися всіма фундаментальними гарантіями п. 1 ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Delcourt v. Belgium», заява № 2689/65, п. 25).

При застосуванні процедури правил, суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури (справа «Walchili v. France», № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), а особливо суворе застосування процесуальної норми може знівелювати саму суть права на доступ до суду (справа Labergere v. France, № 16846/02, п. 23, від 26.09.2006).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов адвоката Коваль Лариси Миколаївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» про визнання договору укладеним - задовольнити повністю.

Визнати дійсним правочин, реальним та виконаним Договір купівлі-продажу, реєстровий №НГР-373 від 06.06.2001 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- житловий будинок «А-1», «а», загальною площею 34,60 кв.м., житловою площею 20,0 кв.м., до складу якого входять: житлова кімната 20,0 кв.м., кладова 6,2 кв.м., коридор 4,8 кв.м., коридор 3,6 кв.м., сарай «Б», сарай «В», вбиральня «Г», колодязь «№1», паркан «№2»;

- земельна ділянка, площею 0,3618 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320881903:03:001:0033;

- земельна ділянка, площею 0,0572 га, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, кадастровий номер 5320881903:03:001:0035.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 07.07.2024 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», ЄДРПОУ 25158707 (місцезнаходження: 36039 м. Полтава, вул. Шевченка, буд.52, 4 поверх).

Повний текст рішення складено 03.07.2024.

Суддя М. О. Вітківський