Рішення

від 03.07.2024 по справі 908/1105/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/79/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 Справа № 908/1105/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства АКЦЕНТ-БАНК (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)

до відповідача: Приватного підприємства ІНХОЛ (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 6, кв. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 33570461)

про стягнення 138 341,43 грн.

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство АКЦЕНТ-БАНК звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства ІНХОЛ заборгованості за кредитним договором №20.03.0000001150 від 16.07.2021 у розмірі 138 341,43 грн, яка складається з: суми 85 202,79 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 27 513,64 грн заборгованості за процентами, суми 19 625,00 грн заборгованості за винагородою, суми 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова), суми 5 000,00 грн штрафу (змінна складова).

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів (тіло кредиту), сплати процентів за користування кредитними коштами та винагороди в рамках Кредитного договору №20.03.0000001150 від 16.07.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1105/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 138 341,43 грн, розмір якої не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд прийшов до висновку, що дана справа є справою незначної складності та може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1105/24; присвоєно справі номер провадження 19/79/24. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Ухвала суду від 22.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/1105/24, була отримана відповідачем 01.05.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

09.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнав позовні вимоги частково в сумі 85 202,79 грн.

Відповідно до приписів ст. 165 ГПК України вказано, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем, в порушення умов ст. 165 ГПК України, не подано доказів надсилання копії відзиву іншим учасникам справи. Таким чином, суд не приймає до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1105/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

16 липня 2021 року між Акціонерним товариством АКЦЕНТ-БАНК (далі - Банк) та Приватним підприємством ІНХОЛ (далі - Позичальник) укладено Кредитний договір №20.03.0000001150 (далі Договір).

Відповідно до п. А.2 Договору, ліміт цього договору: 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності.

Пунктом А.3 Договору встановлено, що термін повернення кредиту 12 липня 2024 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору).

За користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (п. А.6 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів факт/360) (п. А.8 Договору).

Відповідно до п.п. 2.2.2 Договору, Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору.

Пунктом А.10 Договору встановлено, що Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеної у п. А.2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденного. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Згідно з п. А.11 Договору, Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,0 % від суми, встановленої у п. А.2 цього Договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору встановлено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цього Договору, здійснюється протягом 5 років з дня, коли відповідне зобов`язання повинне було бути виконане Позичальником.

Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 5.7 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок Позичальника грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн, про що свідчить меморіальний ордер №TR.18474402.26163.64999 від 16.07.2021. В графі призначення платежу зазначено: видача кредиту згідно договору №20.03.0000001150 від 16.07.2021.

Приписами п. А.3 Договору встановлено, що згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою, У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 12 липня 2024.

В зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення кредиту, позивачем на адресу відповідача 15.03.2024 було надіслано лист-вимогу про сплату заборгованість за Договором в строк до 20.03.2024, зазначивши, що строк прострочення станом на 13.03.2024 складає 621 днів.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний вище лист-вимогу.

Позивач посилається на те, що відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконував, станом на 03.04.2024 виникла заборгованість, яка складається з: суми 85 202,79 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 27 513,64 грн заборгованості за процентами, суми 19 625,00 грн заборгованості за винагородою, суми 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова), суми 5 000,00 грн штраф (змінна складова).

Невиконання свого зобов`язання відповідачем стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу кредит в сумі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18474402.26163.64999 від 16.07.2021.

Разом з тим, відповідно до виписки з рахунку відповідача, останній свої зобов`язання по своєчасному поверненню суми кредиту (тіло), сплаті процентів за користування кредитними коштами, винагороди у встановлених розмірі та строки не виконав, внаслідок чого у відповідача станом на 03.04.2024 утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 85 202,79 грн, суми 27 513,64 грн заборгованості за процентами, суми 19 625,00 грн заборгованості за винагородою.

Враховуючи вищевикладене та невиконання Позичальником у строк своїх зобов`язань у Банку виникло право вимагати повернення заборгованості за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів, своєчасної сплати процентів за користування кредитом та винагороди суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 85 202,79 грн заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суми 27 513,64 грн заборгованості за процентами, суми 19 625,00 грн заборгованості за винагородою є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн та штрафу у розмірі 5 000,00 грн (змінна складова).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020, на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи. Карантин відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 № 651.

04.07.2020 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 № 691-20 від 16.06.2020, яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 15.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020), у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України й триває на теперішній час.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного Кодексу України доповнено пунктом 18 наступного змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи імперативні вимоги чинного законодавства, суд відмовляє в задоволенні заявлених АТ Акцент-Банк позовних вимог про стягнення 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова) та 5 000,00 грн штрафу (змінна складова) у зв`язку з їх безпідставним нарахуванням та пред`явленням до стягнення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидні сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ІНХОЛ (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 6, кв. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 33570461) на користь Акціонерного товариства Акцент-Банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за Кредитним договором №20.03.0000001150 від 16.07.2021, що складається з: 85 202 (вісімдесят п`ять тисяч двісті дві) грн 79 коп. заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 27 513 (двадцять сім тисяч п`ятсот тринадцять) грн 64 коп. заборгованості за процентами, 19 625 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 00 коп. заборгованості за винагородою.

3. Стягнути з Приватного підприємства ІНХОЛ (69037, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 6, кв. 44, ідентифікаційний код юридичної особи 33570461) на користь Акціонерного товариства Акцент-Банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 896 (дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 67 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано після виходу судді з щорічної відпустки - 03.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.