Рішення

від 03.07.2024 по справі 908/1119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/75/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2024 Справа № 908/1119/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 71, ідентифікаційний код 36465159)

про стягнення 457 000,00 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Аерлайн про стягнення 457 000,00 грн штрафу.

Позов мотивовано тим, що відповідачем не виконано своє зобов`язання в частині виконання послуг з технічного переоснащення автомотриси за Договором № П/Е-211100/НЮ від 11.11.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.04.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1119/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 457 000,00 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 22.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1119/24; присвоєно справі номер провадження 19/75/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

29.04.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що беручи до увагу дію форс-мажорних обставин що діють з 01.12.2021 та тривають станом на 26.04.2024 про які позивач неодноразово повідомлявся, вважаємо позовні вимоги передчасними, а також таким що задоволенню не підлягають. Про наявність форс-мажорних обставин, що не тільки затримують ремонт, а й в деяких його частинах взагалі унеможливлюють позивач неодноразово повідомлявся підприємством відповідача. Невиконання умов договору стало наслідком дії форс-мажорних обставин, небажання позивача пошуку компромісу та сприянню найшвидшого завершення ремонту, не вжиття дій щодо своєчасного проведення огляду автомотриси та складання відповідного акту огляду. При цьому про дію форс-мажорних обставин, а також неможливість повного проведення ремонту позивач неодноразово попереджався, відповідач виконав зобов`язання частково, разом з тим, позивач не здійснив жодної оплати на користь відповідача, тобто позивач не поніс збитків у зв`язку із простроченням відповідача. Позивачем не заявлялося про те, що часткове невиконання відповідачем Договору завдало будь-яких інших збитків позивачу, адже вони відсутні. Матеріали справи не містять доказів того, що порушення зобов`язання за Договором відповідачем призвело до неминучих витрат для позивача, при цьому сума штрафу, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача 457 000,00 грн є неспіввісною. Просив суд відмовити в задоволені позову повністю, а якщо суд дійде до висновку про задоволення позову, в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки.

06.05.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що Договір був укладений через півтора року з початку встановлення на території України карантину, а тому відповідач на час підписання графіку подачі устаткування під модернізацію та видачі з модернізації, послуги з технічного переоснащення не пізніше 29.12.2021 був добре обізнаний про існування карантину, який встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19. Військовий стан в України було введено з 24.02.2022, тобто після спливу майже двох місяців з моменту коли зобов`язання за договором мало бути виконано та поза межами дії останнього. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини не можуть звільнити його від відповідальності за договором, оскільки карантин розпочався за півтора року до підписання відповідачем договору та погодження ним строку надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) автомотриси, а тому не підпадає під звільнення від зобов`язань відповідно до пункту 8 договору, а посилання відповідача на військовий стан взагалі не стосується умов договору, у зв`язку з тим, що такий був введений з 24.02.2022 поза межами дії строку договору. Через активні бойові дії внаслідок агресії російської федерації проти України залізничній інфраструктурі та рухомому складу було завдано суттєвої шкоди. Автомотриса призначена для виконання монтажних, ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт на контактній мережі та повітряних лініях електрифікованих залізничних шляхів. Відсутність такого устаткування унеможливлює відновлювальні роботи на залізничних ділянках, що в свою чергу може призвести к затримці руху вантажів та пасажирських поїздів. Розмір заявлених позивачем штрафних санкцій не був перевищений і складає всього 10% від загальної суми відповідно до пункту 7.4 Договору, який був погоджений та підписаний відповідачем.

Від відповідача 10.05.2024 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вказує, що позивач посилається на те, що форс-мажорні обставини не повинні були існувати на момент укладення договору, проте, позивач не враховує того, що причиною затримки у виконанні ремонту дрезини не було само по собі запровадження карантину, а був спалах захворюваності серед працівників ТОВ «АЕРЛАЙН». Про наявність форс-мажорних обставин позивач був повідомлений 06 грудня 2021, поряд із цим слід зазначити, що за умовами договору, відповідач не повинен був надавати позивачу саме сертифікат торгово-промислової палати. Інакше кажучи, достатнім є лише посилання на дію форс-мажорних обставин, а не підтвердження чи доведення їх у позасудовому порядку. Позивач із вимогою про поверненням автомотриси після 29.12.2021 не звертався, бажання розірвати договір, або укласти його з іншою стороною не виявляв. Знищення промислових об`єктів відповідача у місті Василівка Запорізької обл., а також захоплення його складів, в яких зберігалось запасні частини автомотриси і було тією самою обставиною що унеможливила виконання договору після 24 лютого 2022, що є наслідком тимчасової окупації м. Василівка в якому до початку повномасштабного вторгнення знаходились виробничі потужності відповідача, де він був зареєстрований, та де зберігав запасні частини від автомотриси, тобто обставини непереборної сили, що відповідно унеможливлює нарахування штрафних санкцій. Відповідач просив суд відмовити в задоволені позову повністю, а якщо суд дійде до висновку про задоволення позову, в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.07.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

11.11.2021 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН (Виконавець) укладено Договір № П/Е-211100/НЮ (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов`язується надати Замовнику на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами послуги з технічного переоснащення (модернізації) дизельної автомотриси (далі - послуги) типу АДМ-1609 «Харківської дистанції електропостачання», інв. № 18320093, 2008 року побудови (далі - устаткування), згідно специфікації (Додаток 1), графіку подачі устаткування під модернізацію та видачі з модернізації (Додаток 2), які є невід`ємними частинами цього Договору.

Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити послуги, надані Виконавцем, відповідно до Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається Плановою калькуляцією (Додаток 3) і складає 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.

Відповідно до Специфікації (Додатку 1 до Договору), вартість послуг з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609 становить 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.

Пунктом 5.1.2 Договору встановлено, що здача устаткування для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) проводиться на території ремонтного підприємства Виконавця, яке розташовано за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15. Здача устаткування для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) проводиться з представниками Замовника.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору, фактичний стан устаткування відображається в акті здачі для надання послуг з виконання технічного переоснащення (модернізації), підписаному уповноваженими представниками Замовника та Виконавця у двох примірниках.

16.11.2021 представниками Замовника та Виконавця було складено та підписано акт приймання-передачі про те, що на підставі договору № П/Е-211100/НЮ від 11.11.2021 для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації), Замовник передає, а Виконавець приймає дизельну автомотрису типу АДМ- 1609.

Відповідно до умов Договору, дата видачі з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) встановлена, згідно Додатку 2 до Договору, у термін не пізніше 29.12.2021.

Позивач посилався на те, що відповідачем свої зобов`язання за Договором не виконані.

Відповідно до п. 7.4 Договору, за невиконання своїх зобов`язань за Договором, у тому числі п. 11.1, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% вартості Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за їх наявності) і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 10.1 Договору).

Матеріали справи містять лист позивача № Е-02-05/1645 від 14.08.2023, відповідно до якого надано відповідачу зразки документації.

Листом №1808/1 від 18.08.2023 ТОВ «АЕРЛАЙН» повідомило позивача про те, що ремонту майже виконаний, однак внаслідок відсутності деяких агрегатів, що зумовлена тимчасовою окупацією території підприємства, де зберігались деталі та агрегати для технічного переоснащення (модернізації) дизельної автомотриси 1609, завершити ремонт не представляється можливим, задля закінчення ремонту, ТОВ «АЕРЛАЙН» запропоновано позивачу надати безоплатно автозапчастини: монтажна площадка та капот двигуна, в якості давальницької сировини.

Позивач своїм листом № Е-02-06/264 від 19.09.2023 повідомив що умовами Договору не передбачається передача запчастин як давальницька сировина. Також, позивач зауважив що апаратом директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» це буде розцінене як отримання неправомірної переваги чи іншої цілі та зазначив, що не має можливості передати запасних частин для закінчення модернізації.

Відповідно до пред`явницького сповіщення від 02.10.2023 та акту огляду технічного стану автомотриси від 08.06.2023 було встановлено, що ремонт виконано частково та перелічено прийняті та не прийняті роботи.

29.01.2024 позивачем направлено відповідачу лист №Е-02-06/51 про надання інформації про стан виконання робіт із ремонту автомотриси.

Відповідач листом № 3001/3 від 30.01.2023 на лист позивача №Е-02-06/51 від 29.01.2024 зазначив, що роботи не закінчені через форс-мажорні обставини та запропонував спільно знайти альтернативний варіант щодо вирішення питання про закриття договору та повернення дрезини Замовнику.

Листом від 02.02.2024 № Е-02-06/67 позивач повідомив, що працівники Харківської дистанцій електропостачання філії «Південна залізниця» не можуть прибути за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 15 у зв`язку із великим об`ємом робіт з відновлення залізничної інфраструктури, пошкодженої внаслідок російської агресії. У цьому же листі зазначено, що після завершення робіт з відновлення інфраструктури ТОВ «АЕРЛАЙН» буде письмово повідомлено про допуск представників служби для огляду стану готовності автомотриси.

20.03.2024 своїм листом № Е-02-06/181 позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо повернення автомотриси на станцію Нова Баварія зі всім встановленим обладнанням та заміненими матеріалами, у тому й числі лом металобрухту.

Відповідач листом № 0204/037 від 01.04.2024 повідомило позивача про те, що його побажання про відправку її на станцію Нова Баварія не є можливим, так як вона не укомплектована на сто відсотків і не прийнята підприємством позивача, як замовником виконання робіт по модернізації. Також зазначено, що позивач може самостійно транспортувати автомотрису та розрахуватись за встановлені деталі та роботу.

Своїм листом від 09.04.2024 ТОВ «АЕРЛАЙН» звернулось до позивача та зазначило, що виробнича ділянка за адресою м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 15, знаходиться в суборенді ТОВ «АЕРЛАЙН», натомість орендар даної ділянки повідомив, що орендодавцем прийнято рішення про припинення основного договору оренди (що матиме наслідком й припинення договору суборенди), а також про демонтаж частини майна, до якого входять й під`їдні колії, розташовані на земельній ділянці. Отже, найближчим часом, з незалежних від ТОВ «АЕРЛАЙН» причин, відповідач не зможе ані забезпечити переміщення автомотриси, ані забезпечити її зберігання в тому стані в якому вона є зараз. З метою уникнення погіршення стану автомотриси, рекомендовано її самостійне транспортування силами АТ «Укрзалізниця».

22 квітня 2024 комісією регіональної філії «Південня залізниця» було складено акт фактичного місцезнаходження, технічного стану, комплектації та якості виконаних робіт. За результатами складеного акту, комісія прийшла до висновку, що повернення автомотриси АДМ №1609 балансоутримувачу можливо тільки в транспортному положенні та частково розукомплектованою.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» Регіональною філією «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» було надіслано претензію № НЮ-06-07/18 від 02.02.2024 з вимогою перерахувати штраф в розмірі 10% вартості послуг Договору № П/Е-211100/НЮ з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609, за яким не виконані зобов`язання, в розмірі 457 000,00 грн, відповідно до пункту 7.4 Договору та виконати умови Договору в повному обсязі.

Відповідь на вищевказану претензію матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до умов Договору, дата видачі з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) встановлена, згідно Додатку 2 до Договору, у термін не пізніше 29.12.2021.

Відтак, зобов`язання за Договором мало бути виконано відповідачем не пізніше 29.12.2021.

Як встановлено судом, відповідачем у визначений Договором строк зобов`язання з надання послуг по капітальному ремонту автомотриси АДМ-1609 не виконано.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не подано.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.4 Договору, за невиконання своїх зобов`язань за Договором, у тому числі п. 11.1, Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% вартості Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається Плановою калькуляцією (Додаток 3) і складає 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ. Відповідно до Специфікації (Додатку 1 до Договору), вартість послуг з капітально-відновлювального ремонту (модернізації) автомотриси АДМ-1609 становить 4 570 000,00 грн у тому числі ПДВ.

Розрахунок штрафу в сумі 457 000,00 грн перевірений судом та визнається правильним.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 457 000,00 грн штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 8.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Так, постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, дію якого, у зв`язку із погіршення епідемічної ситуації, спочатку продовжили постановою КМУ від 20.05.2020 № 392, а потім постановою КМУ від 22.07.2020 р. № 641 разом з продовженням карантину запровадили посилені протиепідемічні заходи, та згодом постановою КМУ від 19.12.2020 № 1236 встановили й обмежувальні протиепідемічні заходи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 здійснив висновок про те, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Таким чином, укладаючи 11.11.2021 Договір, відповідач повинен був врахувати таку обставину як вже впроваджений на всій території України карантин у зв`язку із постійно зростаючою захворюваністю та погіршення епідемічної ситуації в країні.

Також, Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У той же час суд повинен з`ясувати чи містять наведені у сертифікаті ТПП України обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку за договором. В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Серед іншого, наявні в матеріалах справи документи суперечать висновку Запорізької Торгово-промислової палати, зробленому у сертифікаті від 14.02.2022 № 2300-22-0061 про існування у період з 01.12.2021 по 23.01.2022 форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання Договору.

Також пунктом 8.2 Договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Матеріали справи містять лист відповідача від 08.02.2022 № 080222/1, яким останній повідомив позивача про форс-мажорні обставини, однак строк виконання зобов`язання у відповідача настав 29.12.2021.

Посилання відповідача на військову агресію Російської федерації проти України, яка призвела до введення в Україні указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 воєнного стану, як обставину непереборної силу, через яку ТОВ «АЕРЛАЙН» не зміг виконати зобов`язання щодо ремонту автомотриси АДМ-1609 по Договору не заслуговують на увагу, оскільки виконання добровільно взятих на себе зобов`язань за Договором передбачалось у строк до 29.12.2021.

Крім того, відповідач посилається на те, що 26.03.2022 внаслідок потрапляння снаряду окупаційних військ та пожежі було знищене належне ТОВ «АЕРЛАЙН» майно, яке знаходилось за адресою: м. Василівка, пров. Елеваторний, 1.

Відповідно до п. 5.1.2 Договору, здача устаткування для надання послуг з технічного переоснащення (модернізації) проводиться на території ремонтного підприємства виконавця, яке розташовано за адресою вул. Північне шоссе, 15, м. Запоріжжя.

Тобто в Договорі не зазначається м. Василівка, Запорізької області, яке на даний час знаходиться у тимчасовій окупації, як місце надання послуг, а місто Запоріжжя, яке з початку війського стану та по даний час в окупації не перебувало.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у строк до 29.12.2021.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга ст. 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання до 29.12.2021, тобто, ще до введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану. Доказів того, що зобов`язання станом на час спливу строку його виконання було прострочено не з вини відповідача матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши Договір відповідач був обізнаний про існуючий порядок виконання зобов`язань та правові наслідки порушення умов Договору.

Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов`язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов`язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми неустойки у вигляді штрафу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 71, ідентифікаційний код 36465159) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) 457 000 (чотириста п`ятдесят сім тисяч) грн 00 коп штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЕРЛАЙН (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 71, ідентифікаційний код 36465159) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Південна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ 40081216) 6 855 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано після виходу судді з щорічної відпустки - 03.07.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.