Рішення

від 01.07.2024 по справі 910/2802/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2024Справа № 910/2802/24За позовом Залучанського дитячого будинку-інтернату

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД"

про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 38424,82 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Гресько В.В. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Залучанського дитячого будинку-інтернату (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:

- визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 27.01.2021 року та додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №291/21 від 18.01.2021, що укладені між Залучанським дитячим будинком-інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД";

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" на користь Залучанського дитячого будинку-інтернату грошові кошти в сумі 38424,82 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що додаткову угоду № 2 від 27.01.2021 та додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №291/21 від 18.01.2021 було укладено всупереч пп.2 п. 12.6 Договору та вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою суду від 02.04.2024 було відкрито провадження у справі №910/2802/24 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, про розгляд даної справи був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвал суду на його адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А), однак конверти з ухвалами поверталися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд також направив ухвалу суду від 02.04.2024 у даній справі на електронну адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві (sgroup-ltd@ukr.net), що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 01.05.2024 було відкладено підготовче судове засідання на 05.06.2024.

Ухвалою суду від 05.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.07.2024.

У судовому засіданні 01.07.2024 представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем як споживачем та відповідачем як постачальником було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 18.01.2021 №291/21 (далі - Договір).

Предметом цього Договору було зобов`язання відповідача передати у власність позивачу у 2021 році товар: ДК 021:2015: код 09120000-6 (природний газ), включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (далі - газ), а споживач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 2.1. Договору).

Річний плановий обсяг постачання газу становив до 75000 куб.м., а ціна газу визначена в сумі 6438 грн (в.т.ч. ПДВ - 1073,00 грн.) за одну тисячу куб.м, газу (пункти 2.2. та 4.2. Договору).

Загальна сума Договору становила 482850 грн (пункт 4.6. Договору).

Договір між сторонами було укладено за наслідками проведення процедури відкритих закупівель у порядку, що був визначений Законом України «Про публічні закупівлі», а саме: «ДК 021:2015: код 09120000-6 «Газове паливо» (Природний газ)» (ГО: ЕІА- 2020-12-14-001338-а).

Після підписання сторонами вказаного Договору, впродовж строку його дії між ними було укладено 4 (чотири) додаткові угоди, частина з яких стосувалася зміни ціни за одиницю товару в сторону збільшення (додаткові угоди № 2 та № 3), а додатковою угодою № 4 від 16.06.2021 - цей Договір було розірвано за взаємною згодою сторін через неможливість постачальником виконувати взяті на себе зобов`язання по постачанню природнього газу.

У період строку дії вказаного Договору із січня по травень 2021 року позивач отримав природний газ в кількості 21,23355 тис.куб.м, на загальну суму 175126,41 грн з ПДВ, який оплачено ним повністю за рахунок коштів загального фонду за КПКВ МБ 0813101 по КЕКВ 2274 «Оплата природного газу».

Відповідні обставини підтверджуються копіями актів приймання-передачі природного газу та платіжних доручень, які додані до позову.

У період з 05.12.2023 по 29.12.2023 посадовими особами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області було проведено перевірку закупівель позивача по предметах закупівлі «ДК 021:2015: код 09120000-6 «Газове паливо» (Природний газ)» (ГО: ІІА-2018-11-26-001113-е), «ДК 021:2015: код 09120000-6 «Газове паливо» (Природний газ)» (ГО: ІІА-2019-12-28-000854-с) та «ДК 021:2015: код 09120000-6 «Газове паливо» (Природний газ)» (ГО: ІІА-2020-12-14-001338-а) за період з 01.11.2018 по 30.11.2023, за результатами якої було складено Акт від 03.01.2024 №04-21/3-п (далі - Акт перевірки).

Перевіркою закупівель встановлено, що в порушення ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України та п.п. 2, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» позивачем внесено зміни до істотних умов Договору при укладенні додаткових угод № 2 та № 3 без документального підтвердження коливання ціни природного газу на ринку та встановленого порядку зміни ціни з врахуванням індексу споживчих цін, які призвели до зайвої оплати відповідачу вартості спожитого природного газу впродовж січня-червня 2021 року за рахунок коштів загального фонду на суму 38424,82 грн. з ПДВ.

Позивач вважає, що додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору мають бути визнані судом недійсними, а відповідач повинен повернути позивачу зайво сплачені ним кошти за природний газ в сумі 38424,82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 27.01.2021 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору якою було збільшено ціну газу до 7065 грн з ПДВ за 1000 куб, а 29.01.2021 укладено Додаткову угоду №3 до Договору якою було збільшено ціну газу до 7755 грн з ПДВ за 1000 куб.

Укладення додаткових угод супроводжувалось зі сторони відповідача наданням зробленою на його замовлення ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати №72/21 від 19.01.2021.

Відповідно до актів прийому-передачі природного газу №860 від 22.02.2021, №1735 від 17.03.2021, №2515 від 15.04.2021, №3067 від 12.05.2021 та №3343 від 15.06.2021 відповідачем було поставлено позивачу природний газ в кількості 21,23355 тис.куб.м, на загальну суму 175126,41 грн з ПДВ.

Наявними у справі платіжними дорученнями №55 від 25.02.2021, №95 від 24.03.2021, №140 від 21.04.2021, №191 від 20.05.2021, №269 від 24.06.2021 підтверджується факт оплати позивачем відповідачу природного газу на суму 175126,41 грн з ПДВ.

Отже, внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу, яка мала місце на підставі оспорюваних додаткових угод, ціна спожитого газу в цілому за Договором збільшилась на 38424,82 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності додаткових угод суд виходить з такого.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон). Метою запроваджених Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У розумінні Закону публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Принципами, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст. 5 Закону), є добросовісна конкуренція серед учасників (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону).

Однією із обставин, яка забезпечує реалізацію цих принципів, є неможливість зміни істотних умов договору про закупівлю, що знайшло своє законодавче втілення у ч. 4 ст. 41 Закону. Ця норма передбачає, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Виключні випадки зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань наведені у ч. 5 ст. 41 Закону.

Оскільки ціна є істотною умовою договору про закупівлю, за приписами п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку може мати місце у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, умовою збільшення ціни за одиницю газу до 10 відсотків є коливання ціни газу на ринку, що відбулось після укладення договору, і таке збільшення здійснюється пропорційно збільшенню ціни газу на ринку.

Сам по собі факт різниці між договірною ціною газу на час укладення договору від ціни газу на ринку не є обставиною, яка зумовлює можливість застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону для приведення ціни договору у відповідність до ціни ринку.

Коливання ціни газу на ринку на час внесення змін до договору має містити документальне підтвердження, яке відображатиме дійсну зміну ціни газу після укладення договору на час внесення змін. З огляду на це тягар засвідчення наявності підстав для збільшення ціни за одиницю газу є тягарем, що несуть сторони як особи, які шляхом укладення змін до договору засвідчують коливання ціни. Покладення на сторін такого тягарю слідує зі стверджуваної ними презумпції, під якою слід розуміти обставину, що має правове значення для зміни ціни товару.

Водночас, зазначена вище цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не підтверджує зміну ціни газу після укладення Договору на час укладення додаткових угод.

Також, в Договорі не було передбачено порядку зміни ціни у зв`язку із зміною встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, передбачених вимогами п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 7 Додатку 1 листа Мінекономіки від 24.11.20202 №3304-04/69987-06.

Оскільки відповідач став переможцем торгів внаслідок аномально низької ціни тендерної пропозиції, фактично сторони Договору шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, за відсутності коливання цін, здійснили приведення ціни за одиницю товару до ціни газу на ринку. Таке збільшення ціни не є обставиною, яка зумовлює можливість застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, що свідчить про відсутність підстав для укладення додаткової угоди № 2 від 27.01.2021 та додаткової угоди № 3 від 29.01.2021, і, відповідно, їх невідповідність цьому Закону.

Приписами частини першої статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частина 1 цієї норми містить вимогу до змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про недійсність додаткових угод є обґрунтованими.

За приписами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом першим частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

Вказаний правовий висновок міститься у поставах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 24.09.2014 у справі № 6-122цс14 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 918/101/18.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата відповідачу коштів у сумі 38424,82 грн.

Враховуючи визнання додаткових угод № 2 від 27.01.2021 та № 3 від 29.01.2021 недійсними, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 38424,82 грн.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 27.01.2021 та додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №291/21 від 18.01.2021, що укладені між Залучанським дитячим будинком-інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ГРУПП ЛТД" (код ЄДРПОУ: 38772399, адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139) на користь Залучанського дитячого будинку-інтернату (код ЄДРПОУ: 03188725, адреса місцезнаходження: 78363, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Долішнє Залуччя, вул. Шевченка, буд. 179А) 38424 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн 82 коп. переплати за природний газ, а також 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 03.07.2024.

Суддя Р.Б. Сташків