Ухвала

від 03.07.2024 по справі 911/1670/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" липня 2024 р. Справа № 911/1670/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомавтотрнас»

про звернути стягнення на майно

встановив:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс» згідно якої позивач просить в рахунок погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «РАБУС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс» за договором №AS-010-1 від 29.12.2021 про надання фінансового кредиту, у розмірі 24 050 000,00 грн (що складає частину заборгованості за комісійною винагородою), звернути стягнення на транспортні засоби, які є предметом застави за договором застави №AS-010-1/З-5, посвідчений 24.07.2023 року Лапкевич Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за номером 1984, та на праві власності належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Альткомавтотрнас».

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РАБУС» грошового обов`язку щодо повернення 68 903 313,29 грн кредитних коштів, отриманих за договором про надання фінансового кредиту №AS-010-1 від 29.12.2021, виконання основного зобов`язання за яким забезпечено укладеним з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомавтотрнас» договором застави №AS-010-1/З-5.

Так, за викладеними у позові доводами, в порушення умов кредитного договору позичальник допустив порушення умов кредитного договору, та станом на 26.06.2024 не здійснив всі необхідні платежі як це передбачено умовами кредитного договору.

У позові зазначено, що у зв`язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, станом на 26.06.2024 наявна заборгованість позичальника перед позивачем в загальному розмірі 139 457 941,91 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 68 903 313,29 грн;

- заборгованість за відсотками - 25 640 849,37 грн;

- заборгованість за комісійною винагородою - 44 913 779,25 грн.

Як зауважив позивач станом на дату звернення його до суду, заборгованість за кредитним договором позичальником не погашена, відповідач не виконав умови договору застави та вимоги чинного законодавства України, та не здійснив передачу предмета застави у власність позивача.

Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.

Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.

У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:

- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Однак в порушення наведених вище норм процесуального закону ані зміст позовної заяви, ані додані до позову документи не містять обґрунтованого розрахунку, зокрема, сум комісійної винагороди.

Саме ж лише зазначення у доданій до позову довідці про заборгованість сум комісійної винагороди у певні дати не усуває наведених вище недоліків, оскільки за умовами договору позики комісійна винагорода розраховується згідно певної формули (алгоритму), показники якої при обранні їх до розрахунку слід наводити та обґрунтовувати.

З огляду наведеного та приписів п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України суд звертає увагу на те, що:

- норми процесуального права покладають на позивача обов`язок надати не просто розрахунок сум, що стягуються/оспорюються, а саме обґрунтувати його, тобто навести підстави визначення/обрання сум і періодів/дат у такому розрахунку;

- оскільки на позивача покладено процесуальний обов`язок з подання обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум, наявність арифметичних помилок та/або описок у таких розрахунках може тлумачитись не на користь позивача, що тягне для нього відповідні наслідки у вигляді прийняття судом рішення про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення сум;

- згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 позиції: господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В порушення приписів пп. 5, 8 ч. 3 ст. 162, ст. ст. 91, 164 ГПК України, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин несплати позичальником та/або відповідачем на рахунок позивача сум кредиту та комісійної винагороди.

Попри вказане вище позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:

- бухгалтерські довідки та/або акти звірки розрахунків є лише технічними (фіксуючими) документами, несуть інформаційний характер, попри те зазначені документи не є первинними обліковими документами, як і не є такими документами додані до позову розрахунки боргу, відтак зазначені документи можуть бути оцінені судом лише у сукупності з доказами у формі первинних облікових документів;

- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;

- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов`язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;

- саме лише небажання позивача або його суб`єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов`язку виконати покладені на нього процесуальні обов`язки;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання;

- сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс» без руху.

2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:

- детального та обґрунтованого розрахунку сум комісійної винагороди, із наведенням передбаченої договором формули (алгоритму) та обраних до неї показників, окремо щодо кожної нарахованої у відповідну дату суми комісії;

- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати позичальником та/або відповідачем на рахунок позивача сум кредиту та комісійної винагороди, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду згідно ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України не підлягає.

Суддя В.А. Ярема