Рішення

від 03.07.2024 по справі 916/2176/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2176/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Конекс"; (вул. Київська, 136-Г, м. Вінниця, Вінницька область, 21022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГО НЕДВИЖ-БУД" (вул. Бугаївська, буд.21, оф.402, м. Одеса,Одеська область,65051)

про стягнення 825915,43 грн

17.05.2024 через підсистему Електронний суд Приватне підприємство "Конекс" подало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГО НЕДВИЖ-БУД" про стягнення 825915,43 грн заборгованості за договором поставки від 13.10.2021 №367, з яких - 688262,86 грн основного боргу та 137652,57 грн 20% штрафу.

Ухвалою від 22.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Суд направив ухвалу про відкриття провадження відповідачу на електронну пошту accaunt1972@ukr.net, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки від 24.05.2024.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

У постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затв. рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача accaunt1972@ukr.net, є його офіційною електронною адресою.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи 24.05.2024 шляхом направлення ухвали на його офіційну електронну адресу.

Відзиву на позов відповідач не надав. Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

13.10.2021 між Приватним підприємством "Конекс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАГО НЕДВИЖ-БУД" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №367, за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (п. 1.1).

Кількість, асортимент кожної партії товару визначається у замовленнях покупця, прийнятих до виконання постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід`ємною частиною даного договору та підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару визначається постачальником в гривнях, є договірною та фіксується в накладних на кожну партію які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарний день з моменту поставки.

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що при здійсненні безготівкового розрахунку за отриманий товар, покупець зобов`язаний зазначити підставу оплати товару в призначенні платежу (номер та дата договору), предмет договору (за лікарські засоби та вироби медичного призначення) та обов`язково вказати ставки податку на додану вартість (7%, 20% або без ПДВ).

Сторони періодично звіряють взаєморозрахунки. При цьому покупець зобов`язаний оформити зі свого боку акт звірки розрахунків та направити постачальнику раз в три місяці або протягом 3 робочих днів з моменту одержання ним відповідної вимоги (п. 2.7). Невиконання покупцем вимог п. 2.7 дає право покупцю скласти такий акт в односторонньому порядку і такий акт є доказом заборгованості відповідача (п. 2.7.1).

Сторони домовились, що для постійних поставок використовується генеральна довіреність, виклавши таку домовленість в додатку № 1 до договору (п. 3.6). В генеральній довіреності покупець за підписом керівника і главбуха або інших уповноважених осіб, повідомляє постачальника про матеріально відповідальних осіб, що завіряють своїм підписом на супровідних документах прийняття товару.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 договору строк договору з моменту підписання і до 31.12.2021, а якщо за місяць до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме припинення, то він вважається продовженим ще на календарний рік на тих самих умовах.

Позивач на виконання товару поставив відповідачу товар на загальну суму 1970335,45 грн. На підтвердження зазначеного позивачем додано до позовної заяви видаткові накладні за період з 22.09.2022 по 01.10.2022 (а.с. 66-241), які підписані представниками відповідача згідно генеральних довіреностей, які також надані до матеріалів справи (а.с. 57-64).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідач сплатив позивачу частково в сумі 1282072,59грн, що підтверджується банківською випискою. Також без зазначення платника було здійснено платіж в сумі 20000грн 10.11.2023 із зазначенням платежу за договором від 13.10.2021 № 367, який також було зараховано постачальником.

Крім того, відповідач повернув товар на суму 226,87грн згідно накладної №40-Нв-0000354 від 04.11.2021 (а.с. 65).

Таким чином, заборгованість відповідача становить 688262,86грн.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Відповідно до п. 2.2 договору поставки відповідач мав оплатити отриманий товар протягом 21 календарних днів з моменту поставки. Суд враховує, що остання поставка товару відбулась 01.10.2022 згідно за наданими видатковими накладними, тому строк оплати за отриманий відповідачем товар настав.

Відповідач доказів перерахування боргу в сумі 688262,86 грн за отриманий товар станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 688262,86 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 137652,57грн штрафу, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку несплати покупцем повної вартості товару в строк більше ніж на 60 календарних днів то покупець має сплатити 20% штрафу.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 20% штрафу в сумі 137652,57 грн підлягають задоволенню, оскільки прострочення оплати відповідачем має місце більше 60 календарних днів.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГО НЕДВИЖ-БУД" (вул. Бугаївська, буд.21, оф.402, м. Одеса, код 40147795) на користь Приватного підприємства "Конекс" (вул. Київська, 136-Г, м. Вінниця, Вінницька область, код 23060192) 825915,43 грн заборгованості та 9910,98 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 липня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова