Рішення

від 29.09.2010 по справі 5/49-1366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.

Справа № 5/49-1366

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом Прокурора Тернопільського району в інтересах держави в особі Великобірківської селищної ради, вул. М.Грушевського,53, смт.В.Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням і охороною земель у Тернопільській області, вул. Грушевського,8, м. Тернопіль

до Суб‘єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1

За участю представники від:

Прокурора: Кметик Л.Я. старший помічник прокурора (посвідчення №3 від 18.01.2010р.);

Позивача: не з‘явився;

Відповідача: ОСОБА_2 –підприємець (свідоцтво від 16.12.2003р.);

ОСОБА_3 - представник (договір про надання юридичних послуг №Ф-09/13 від 13.09.2010р.);

Третьої особи: не з‘явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні прокурору, відповідачу та його представнику роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Прокурор Тернопільського району в інтересах держави в особі Великобірківської селищної ради звернувся в господарський суд з позовом про зобов’язання суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель запасу Великобірківської селищної ради площею 0,0015га. та усунути перешкоди в її користуванні.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні прокурором, посилається на те, що за результатами проведеної державним інспектором Головного управління Держкомзему в Тернопільській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Великобірківської селищної ради встановлено, що відповідачем - суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 самовільно захоплено земельну ділянку площею 0,0021га. із земель житлової та громадської забудови, в т.ч. 0,0015га. –землі загального користування та 0,0006га. –присадибна ділянка ОСОБА_4 у АДРЕСА_2 для встановлення торгового павільйону. Однак не зважаючи на вжиті заходи, зокрема притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, останній не виконує приписів Держземінспекції та не звільняє від торгового павільйону самовільно зайняту земельну ділянку.

В судовому засіданні 15.09.2010р. представник відповідача заявив усне клопотання про надання відповідачу терміну для звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в добровільному порядку.

Прокурор, представник позивача та представник третьої особи проти даного клопотання не заперечили.

Суд, з метою надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку, задовольнив клопотання відповідача, та в порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні під розписку повноважних представників було оголошено перерву з 15.09.2010р. до 29.09.2010р. до 12год.00хв. для надання відповідачу можливості звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в добровільному порядку.

Після перерви позивач та третя особа участі повноважних представників в судовому засіданні 29.09.2010 року не забезпечили.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх.№17357(н) від 27.09.2010р.) в якому зазначає, що торговий павільйон був розташований у с. Великі Бірки по вул. Грушевського, так як це зображено на плані-схемі, що додана до акту обстеження земельної ділянки №012202 від 29.01.2010р. (частково на присадибній ділянці гр.ОСОБА_4 та землях загального користування смт.Великі Бірки), та повідомляє, що на сьогоднішній день, торговий павільйон перенесено із зазначеної ділянки та усунено перешкоди у користуванні цією ділянкою, в зв’язку з чим просить суд закрити провадження у справі у зв’язку із добровільним виконанням припису Держземінспекції у Тернопільській області №008504 від 29.01.2010р. Проте будь-яких доказів, які б свідчили про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод в її користуванні, відповідач суду не надав

Прокурор в судовому засіданні 29.09.2010 року зазначив, що відповідач частково виконав припис Держземінспекції –переніс торговий павільйон із присадибної ділянки ОСОБА_4, проте даний торговий павільйон на даний час повністю знаходиться на  землях В.Бірківської селищної ради і правовстановлюючі документи на використання даних земель у відповідач відсутні. А тому повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач та його повноважний представник пояснили, що дійсно торговий павільйон пересунуто лише із земельної ділянки ОСОБА_4, і фактично павільйон надалі знаходиться на земельній ділянці Великобірківської селищної ради, а тому позовні вимоги прокурора визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення відповідача та його представника, суд встановив:

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, перебувають у комунальній власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених  цим  Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до вимог ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а право оренди  земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст.126 ЗК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне  зайняття  земельної  ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є  правомірними.

Як випливає з матеріалів справи, зокрема акту обстеження земельної ділянки №000350 від 29.01.2010р. та актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства №012202 від 29.01.2010р., від 26.03.2010р. та від 21.05.2010р., відповідач самовільно зайняла земельну ділянку без виникнення права на неї та його державної реєстрації площею 15мІ із земель житлової та громадської забудови (загального користування) у селищі АДРЕСА_2 та площею 6 мІ із земель житлової та громадської забудови (землі гр. ОСОБА_4 в користуванні присадибна ділянка) у селищі АДРЕСА_2, яка передана у власність гр.ОСОБА_4, для встановлення торгового кіоску; винесені за результатами перевірки приписи щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства №008504 від 29.01.2010р., №000111 від 26.03.2010р. не виконав, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.ст. 53№ та 188-5 Кодексу про адміністративні правопорушення України (постанови про накладення адміністративного стягнення №001890 від 29.01.2010р., №000111 від 26.03.2010р. та №000112 від 21.05.2010р.).

Зазначені акти органів державного контролю за використанням та охороною земель, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржені. Постанови про накладення адміністративного стягнення відповідачем частково виконанні, що підтверджується долученими позивачем квитанціями №8 від 21.06.2010р. та №14 від 16.03.2010р.

Таким чином, наявними у справі документами підтверджено використання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0015га. із земель житлової та громадської забудови (загального користування) у селі АДРЕСА_2 для встановлення торгового кіоску, за відсутності на те, станом на час подання позову до суду та станом на дату прийняття рішення, передбачених законом підстав, з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Згідно ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.           

Прокурор стверджує, що відповідачем добровільно самовільно зайняту земельну ділянку не звільнено, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду про захист порушеного права.

При таких обставинах та приймаючи до уваги, що відповідач на день розгляду справи не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, а тому відповідно до вимог ст.ст.33,34 ГПК України позовні вимоги про зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку земель запасу Великобірківської сільської селищної ради площею 0,0015га. та усунути перешкодити в її в користування, підлягають до задоволення як такі, що ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 29, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                    

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1, в 15-денний строк з моменту набрання законної сили даним рішенням суду звільнити самовільно зайняту земельну ділянку для обслуговування торгового кіоску площею 0,0015га., що знаходиться на землях запасу Великобірківської селищної ради та усунути перешкоди в її користуванні.

3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1:

-  в доход Державного бюджету України - 85грн.00коп. державного мита;

- 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на  р/р 31210264700002  у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернопіль.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя                                                                                          

Повне рішення виготовлено "07".10.2010р.