Рішення

від 03.07.2024 по справі 761/24188/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24188/21

Провадження № 2/761/2553/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати інформацію поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_5" за авторством ОСОБА_2 (посилання на статтю: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) наступного змісту: «У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт»; «У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»; «Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »; « ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально "під ОСОБА_1", яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року.» - недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» (ТОВ «ІА «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ»), ЄДРПОУ: 35256286, та ОСОБА_2 розмістити на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлення наступного змісту: "Інформація поширена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_5" за авторством ОСОБА_2 (посилання на статтю: ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) наступного змісту: «У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт»; «У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»; «Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »; « ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально "під ОСОБА_1", яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року», є недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_6) таким же самим шрифтом та розміром шрифту протягом трьох днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, і не видаляти (не редагувати) текст такого повідомлення протягом одного року з моменту розміщення.

Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» (ТОВ «ІА «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ»), ЄДРПОУ: 35256286, та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч гривень) 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Міністерства освіти і науки України № 87-к від 05.03.2021 року було оголошено конкурс на заміщення посади ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Вибори були призначені на 26 травня 2021 року.

ОСОБА_1 (далі Позивач) відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України «Про проведення виборів ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна» була кандидатом на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

25 травня 2021 року у мережі інтернет, а саме на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розміщено статтю з заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» за авторством видавництва Інформаційного агентства ЛIГА БiзнесIнформ ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2

Текст даної статті містить абзаци наступного змісту:

«У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»

«Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »

«ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально "під ОСОБА_1 ", яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року.»

На думку позивача, зі змісту даної статті вбачається, що її автор ОСОБА_2 звинувачує ОСОБА_1 у плагіаті та ставить під сумнів її ділову репутацію, наукові досягнення та здобутки.

Позивач вважає, що інформація, викладена у статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, за авторством видавництва Інформаційного агентства ЛIГА БiзнесIнформ та ОСОБА_2 є не правдивою та такою, що порушує немайнові права позивача, його честь, гідність та ділову репутацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 02.11.2023 було відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ «ІА «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність, оскільки інформація, викладена у статті є оціночними судженнями її автора.

Також представник відповідача заперечував проти приєднання до справи в якості доказу висновку експертів від 29.04.2024, посилаючись на те, що позивач пропустив строк його подання.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд встановив.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 28 Конституції України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

За змістом ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.

Згідно ст. 10 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована згідно Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Тобто, перед тим як поширити непідтверджену інформацію негативного змісту щодо особи потрібно вжити певних заходів, щоб перевірити достовірність інформації, яка підлягала розголошенню, та не допустити порушення прав, свобод і законних інтересів.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня 2015 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 зазначеної статті Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеності їх правдивості.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У п. 19 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вказано, що таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Позивач стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі інтернет, а саме на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, було розміщено статтю з заголовком «У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт. Це плагіат ?» за авторством видавництва Інформаційного агентства ЛIГА БiзнесIнформ ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2

Вказана стаття за авторством ОСОБА_2 дійсно містить наступні тези:

«У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт»;

«У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»;

«Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »;

« ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально "під ОСОБА_1", яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року.»

Станом на час розгляду справи стаття не є видаленою чи зміненою.

Позивач надав до суду висновок експертів, просив поновити йому строк для подачі цього доказу, оскільки він отримав вказаний доказ лише 29.04.2024.

Суд вважає, що заява про поновлення строку на подання доказу підлягає задоволенню, оскільки вказаний доказ отриманий позивачем 29.04.2024 (дата виготовлення висновку), а тому позивач не мав можливості подати його раніше.

Згідно висновку експертів № 215/1-2/24 від 29.04.2024, що виконаний НАУКОВО-ДОСЛІДНИМ ЦЕНТРОМ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ:

у творі ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_7» частково використано твір «ІНФОРМАЦІЯ_8 в обсязі, який не перевищує такий, що відповідає зазначеній меті.

у творі ОСОБА_1 дисертація на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_9» частково використано твір «ІНФОРМАЦІЯ_10 в обсязі, який не перевищує такий, що відповідає зазначеній меті.

Відповідачем не надано суду жодного доказу того, що негативна інформація, поширена щодо ОСОБА_1 , відповідає дійсності.

Твердження відповідача про те, що в статті викладені оціночні судження її автора, спростовуються стверджувальними формулюваннями у статті.

Тези, викладені у статті, мають негативний характер відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 28 Конституції України регламентовано, що кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 зазначеної статті Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведеності їх правдивості.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ за № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст. 16, 277 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 18 зазначеної Постанови роз`яснено, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

З цього випливає, що тягар доказування достовірності негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК України.

Факт поширення інформації відносно позивача відповідачами не оспорюється.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із загибеллю близької людини.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язані із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК).

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав суду жодного доказу нанесення йому моральної шкоди та не надав обґрунтованого розрахунку розміру такої шкоди.

У відповідності до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 1,4 ст. 77 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд покладає на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 42, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО "ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ", ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати інформацію поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_5" за авторством ОСОБА_2 (посилання на статтю: (ІНФОРМАЦІЯ_2) наступного змісту: «У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт»; «У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»; «Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »; « ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально «під ОСОБА_1», яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року.» - недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» (ТОВ «ІА «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ»), ЄДРПОУ: 35256286, та ОСОБА_2 розмістити на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлення наступного змісту: «Інформація поширена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5» за авторством ОСОБА_2 (посилання на статтю: ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) наступного змісту: «У роботі кандидатки на посаду ректора ХНУ ім. Каразіна є абзаци з чужих робіт»; «У дисертації кандидатки на посаду ректора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна ОСОБА_1 є цілі абзаци і частини сторінок, які слово у слово повторюють чужі наукові роботи.»; «Текст, розміщений на сторінках 170-192, скопійований і перекладений з робіт професорів російських університетів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 »; « ОСОБА_1 уже не вперше була в центрі уваги ЗМІ - в 2005 році група професорів університету звинувачували ОСОБА_8, що він пролобіював створення юрфаку спеціально "під ОСОБА_1", яка є донькою ОСОБА_7 - колишнього губернатора і першого міського голови Харкова в незалежній Україні. ОСОБА_7 також був одним із лідерів Партії Регіонів у Верховній раді з 2006 року», є недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » у розділі «ІНФОРМАЦІЯ_11) таким же самим шрифтом та розміром шрифту протягом трьох днів з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, і не видаляти (не редагувати) текст такого повідомлення протягом одного року з моменту розміщення.

Стягнути в рівних частках з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ» (ЄДРПОУ: 35256286), та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), судовий збір в сумі 908,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 03.07.2024.

Суддя: