Рішення

від 02.07.2024 по справі 140/2957/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2957/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індевор+» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індевор+» (далі ТзОВ «Індевор+», позивач) звернулось з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобі комерційного призначення №UA205150/2023/000595.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Індевор+» о зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 15.01.2020, основними видами діяльності якого за КВЕД 2010 є, зокрема: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний), 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення.

18.09.2023 між ТзОВ «Індевор+» (покупець) та компанією «Maxitrans Sp z.o.o» (Республіка Польща) (продавець), укладено контракт №09/18-МТ предметом якого є зобов`язання продавця поставляти, а покупця прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

На виконання умов вказаного зовнішньоекономічного контракту 26.10.2023 компанією «Maxitrans Sp z.o.o» було виставлено інвойс (рахунок) №F/S/23/10/007 про продаж легкового автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 за ціною 10000,00 євро, з терміном оплати до 25.11.2023.

30.10.2023 ТзОВ «Індевор+» було сплачено повну вартість автомобіля у межах контракту, що підтверджує платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №40 АТ «Укрсиббанк».

19.12.2023 продавцем було складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 на користь покупця та доставлено автомобіль на Волинську митницю 20.12.2023, що підтверджує відповідна відмітка «під митним контролем». Відповідно до умов Контракту, поставка товару здійснюється на умовах «DAP-Струмівка», згідно правил «Інкотермс-2020» одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати ризики пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Тобто всі витрати на транспортування, витрати на завантаження та страхування несе продавець, а саме компанія «Maxitrans Sp z.o.o». База постачання DAP «Інкотермс-2020» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

06.03.2020 між ТзОВ «Індевор+» (замовник) та ТзОВ «Ілман» (виконавець) було укладено договір-доручення №99 про надання послуг по декларуванню товарів, за яким замовник доручає, а виконавець зобов`язується: а) за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, вантажів, транспортних засобів та інших предметів (товарів), що переміщуються через митний кордон України, а також надавати інші пов`язані з зовнішньоекономічною діяльність замовника послуги; б) дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені або від імені замовника, за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України. Усі процедури з декларування автомобіля марки Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 , який переміщувався на територію України здійснювало саме ТзОВ «Ілман».

Після прибуття в Україну даного автомобіля, під час митного оформлення через декларанта ТзОВ «Ілман», позивачем митному органу було подано до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі, декларування товару здійснювалося за основним методом, тобто за ціною вказаною продавцем у інвойсі і для підтвердження вартості товару були в наявності всі необхідні документи.

22.12.2023 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2, яким відмовлено у визнанні митної вартості товарів, яка була заявлена в поданій митній декларації, та визначено митну вартість цих товарів за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. Митну вартість скориговано митну вартість товару з 10000,00 євро (сума у грн. 410 664,00 за курсом 41,0664 грн/євро) до 14 800,00 євро.

Відповідно до змісту графи 33 спірного рішення, підставами для його прийняття визнано наступне: митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять у всіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство «Maxitrans Sp z.o.o», Польща. Однак, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху Італія-Польща-кордон України; відповідно до івойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак банківського платіжного документу не подано до митного оформлення; відповідно до поданого івойсу №F/S/23/10/00 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відміна від власника зазначеного у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

22.12.2023 ТзОВ «Ілман» засобами електронного зв`язку було подано заяву до Волинської митниці, що всі витрати на транспортування, витрати на завантаження та страхування несе продавець (Maxitrans Sp z.o.o) з доданням додатково звіту про оцінку транспортного засобу №268/23 від 22.12.2023, підготовлений судовим експертом ОСОБА_1 , за висновками якого митна вартість автомобіля марки Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 становить 9700,00 євро платіжної інструкції №40 від 30.10.2023 про оплату за автомобіль.

Водночас, відповідачем прийнятий цей висновок як джерело довідкової інформації, який носить консультаційний характер, а не підтверджує митну вартість на автомобіль. Також вказує, що Волинська митниця у оскаржуваному рішенні №UА205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 зазначила, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме 2а (ст, 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митного органу та декларанта.

Митна вартість визначено за резервним методом згідно статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методологічних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар 14800,00 євро за МД № UA305160/2023/303695 від 10.10.2023.

Таким чином, позивач зауважує, шо на підставі прийнятого рішення відповідачем, було донараховано суму коштів 4800,00 євро, що вплинуло на загальну вартість автомобіля.

Також, 21.12.2023 о 12.28 год. ТзОВ «Ілман», як декларантом, було подано митну декларацію №23UA2051500221730U0, за наслідками якої відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000595 у якій повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причинами для цього стало те, що при митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари та не поданням декларантом додаткових документів витребуваних митних органом згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.

Позивач вважаючи, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, тобто при винесенні оскаржуваного рішення він діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для скасування цього рішення, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.33).

У відзиві на позовну заяву (а.с.36-70) представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити з наступних підстав.

У відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 30.05.2012 №651, ст.257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «Індевор+» подано: МД №23UA205150021730U0 від 21.12.2023 року на товар: «Легковий автомобіль, Б/В: марка VOLKSWAGEN; модель - T-ROC; ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2019; модельний рік виготовлення 2019; двигун дизель; робочий об`єм цилінрів - 1968см3; потужність - 110 кВт…»

Крім того подано перелік документів, визначених в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-фактура (інвойс) №F/S/23/10/007 від 26.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 19.12.2023; декларація про походження товару №912 від 21.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №912 від 21.12.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/18-MT від 18.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №99 від 06.03.2020.

Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД №23UA205150021730U0 від 21.12.2023 документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія-Польща кордон України. Згідно частини 10 статті 58 МКУ витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023. Тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості.

У зв`язку з цим, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи; транспортно-експедиційні документи, а також документи що містять інформацію про вартість транспортування ТЗ; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці додатково надано: банківський платіжний документ №40 від 30.10.2023; висновок авто-товарознавчого дослідження №268/23 від 22.12.2023; заява б/н від 22.12.2023.

У висновку авто-товарознавчого дослідження №268/23 від 22.12.2023 експерт обчислює вартість КТЗ методом прямого порівняння згідно цін на ідентичні КТЗ у провідній країні авто-еспортері Німеччині, та додає інтернет витяги з сайту www.mobile.de на стор.4. Однак, такі витяги не відповідають дійсності, оскільки на даному інтернет-сайті найдешевші ідентичні КТЗ від 14000 євро. Крім того, витяги не містять прямого посилання, тому ми не можемо пересвідчитись у їх достовірності. Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 22.12.2023.

Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

У зв`язку з вищенаведеним відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні 14800, 00 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023.

З огляду на наведене вище, вважаємо, що рішення про коригування митної вартості №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача вказує, що вищенаведене слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000595.

Таким чином, декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205150022012U2 від 26.12.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Також відповідач заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн у зв`язку з її необґрунтованістю та неспівмірністю.

05.04.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін (а.с.71-81).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2023 між ТзОВ «Індевор+» (покупець) та компанією «Maxitrans Sp z.o.o» (Республіка Польща) (продавець), укладено контракт №09/18-МТ (а.с.12-13), предметом якого є зобов`язання Продавця поставляти, а Покупця прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні.

Згідно п.п. 2.1, 3.1. Контракту ціни на Товар будуть визначаються в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки і встановлюються у Євро та у доларах США. Умови оплати будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі інвойсі) для відповідної поставки.

Пунктом 3.3 Контракту визначено, що Товар вважається оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок Продавця, вказаного в даному Договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком в якому знаходиться рахунок Продавця і на який проводиться оплата. Товар буде поставлений згідно правил Інкотермс 2020. Умови поставки Товару DAP Струмівка. Товар буде поставлено на митну територію України (п.п. 4.1, 4.2 Контракту).

Відповідно до п. 9.1 Контракту даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025.

На виконання умов контракту, 26.10.2023 компанією «Maxitrans Sp z.o.o» було виставлено інвойс (рахунок) № F/S/23/10/007 про продаж легкового автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 за ціною 10000,00 євро, з терміном оплати до 25.11.2023 (а.с.15-16).

30.10.2023 ТзОВ «Індевор+» було сплачено повну вартість автомобіля у межах Контракту, що підтверджує платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №40 АТ «Укрсиббанк» (а.с.24).

19.12.2023 продавцем було складено міжнародну товарно-транспортну накладну про перевезення автомобіля Volkswagen T-Roc, VIN НОМЕР_1 на користь покупця та доставлено автомобіль на Волинську митницю 20.12.2023, що підтверджує відповідна відмітка «під митним контролем» (а.с.17).

Крім того, 06.03.2020 між ТзОВ «Індевор+» (замовник) та ТзОВ «Ілман» (виконавець) укладено договір-доручення №99 про надання послуг з декларування товарів (а.с.19-20). Відповідно до умов вищезазначеного договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується: а) за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, вантажів, транспортних засобів та інших предметів (Товарів), що переміщуються через митний кордон України, а також надавати інші пов`язані з зовнішньоекономічною діяльність Замовника послуги; б) дії, пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів Замовника, здійснювати самостійно від свого імені або від імені Замовника, за рахунок і за дорученням Замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Під час митного оформлення через декларанта ТзОВ «Ілман», позивачем було подано до митного оформлення всі необхідні документи для розрахунку та підтвердження вартості ввезеного товару за основним методом (за ціною вказаною продавцем у інвойсі) та сплачено на підставі проведених розрахунків всі передбачені законодавством митні платежі, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №F/S/23/10/007 від 26.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 19.12.2023; декларація про походження товару №912 від 21.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №912 від 21.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/18-MT від 18.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №99 від 06.03.2020 (а.с.12-13, 14-20, 22-24).

22.12.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000595 (а.с.11, 13).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія-Польща кордон України. Згідно частини 10 статті 58 МКУ витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023. Тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості.

У зв`язку з цим, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); банківські платіжні документи; транспортно-експедиційні документи, а також документи що містять інформацію про вартість транспортування ТЗ; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; митну декларацію країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.54-55).

Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці додатково надано: банківський платіжний документ №40 від 30.10.2023; висновок авто-товарознавчого дослідження №268/23 від 22.12.2023; заява б/н від 22.12.2023.

У висновку авто-товарознавчого дослідження №268/23 від 22.12.2023 експерт обчислює вартість КТЗ методом прямого порівняння згідно цін на ідентичні КТЗ у провідній країні авто-еспортері Німеччині, та додає інтернет витяги з сайту www.mobile.de на стор.4. Однак, такі витяги не відповідають дійсності, оскільки на даному інтернет-сайті найдешевші ідентичні КТЗ від 14000,00євро. Крім того, витяги не містять прямого посилання, тому ми не можемо пересвідчитись у їх достовірності. Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Саме тому, дані наведені у експертному висновку прийняті до уваги митницею виключно як джерело довідкової інформації і носять консультаційний характер, та не можуть бути використані для підтвердження вартості на вище вказаний товар.

Від надання інших додаткових документів декларант відмовився, про що повідомив заявою б/н від 22.12.2023 (а.с.57 зворот).

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація шляхом обміну електронними повідомленнями щодо вибору методу визначення митної вартості товару (а.с.67-68).

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: на рівні 14800, 00 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023.

Таким чином, Волинською митницею було прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023, згідно якого митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 14800,00 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023000595.

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №F/S/23/10/007 від 26.10.2023; автотранспортна накладна б/н від 19.12.2023; декларація про походження товару №912 від 21.12.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №912 від 21.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №09/18-MT від 18.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №99 від 06.03.2020 (а.с.12-13, 14-20, 22-24).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості на товар: «Легковий автомобіль, Б/В: марка VOLKSWAGEN; модель - T-ROC; ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2019; модельний рік виготовлення 2019; двигун дизель; робочий об`єм цилінрів - 1968см3; потужність - 110 кВт…».

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща). Однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща. Тобто виникає питання чи включені транспортні витрати, витрати на навантаження та страхування до митної вартості товару на шляху: Італія-Польща кордон України. Згідно частини 10 статті 58 МКУ витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари. Відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023. Тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості.

Щодо зауваження митного органу про те, що відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є підприємство MAXITRANS Sp z.o.o. (Польща), однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Італії, тобто ТЗ транспортувався з Італії. Країною відправлення товару є Польща, суд зазначає наступне.

Транспортний засіб ввезений з країни Євро Союзу, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу. Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені.

Крім того, суд зазначає, що задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі- продажу.

Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу.

До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар.

Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Таким чином, оскільки відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар вказане зауваження митниці є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо твердження, що згідно частини 10 статті 58 МКУ витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовими митної вартості товару та додаються до ціни, що є фактично сплаченою або підлягає сплаті за оцінювані товари, суд вказує, що не має жодного значення у цій справі, адже ціна автомобіля підтверджена інвойсом, наданим митному органу та долученого до матеріалів справи позивачем, №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 (а.с.15-16) та оцінкою транспортного засобу №268/23 від 22.12.2023 (а.с.58 зворот-59), підготовленим судовим експертом Панасюком В.С.

Крім того, згідно умов контракту №09/18-МТ від 19.09.2023 (а.с.12-13), умовами поставки визначено DAP «Інкотермс-2020».

Необхідно вказати, що ненадання позивачем для здійснення митного оформлення на вимогу відповідача транспортних (перевізних) та страхових документів, що містять відомості про вартість перевезення придбаного товару, пояснюється тим, що за договірними умовами поставка здійснювалась на умовах DAP (постачання в місці призначення). За визначенням «Інкотермс-2020» умови поставки DAP передбачають, що продавець виконав своє зобов`язання з поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. За вказаними умовами поставки вартість доставки товару до місця призначення та страхування входять у вартість товару та покладається на продавця.

Таким чином, усі витрати лежали на продавцеві транспортного засобу - підприємстві «Maxitrans Sp z.o.o».

Крім того, митним органом зазначено, що відповідно до інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 оплата за товар до 25.11.2023, однак, банківського платіжного документу не подано до митного оформлення. Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1. контракту, умови оплати будуть визначені у інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки. Як вбачається з інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 виплачувана сума становить 10000,00 євро, сума, що залишилася 00,00 євро.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач 22.12.2023 подав на вимогу Волинської митниці заяву у якій зазначив про долучення, зокрема платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №40 від 30.10.2023 (а.с.18).

Таким чином, оскільки митному органу було надано відповідну платіжну інструкцію твердження позивача у спірному рішенні про її відсутність є необґрунтованим.

Щодо твердження представників Волинської митниці про те, що відповідно до поданого інвойсу №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 продавцем товару (власником) є особа, відмінна від власника зазначеного в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14.11.2023, а тому, перевірити чи включені до митної вартості в повній мірі, витрати пов`язані з транспортуванням товару, його розвантаженням /навантаженням та страхуванням, не має можливості, суд вказує наступне.

Наявність розбіжності у вказаних документах щодо продавця товару у інвойсі та в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Крім того, керуючись усталеною міжнародною практикою реалізація автомобіля може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію автомобіля, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З поданих митному органу та суду документів чітко вбачається, що продавцем товару є компанія «Maxitrans Sp z.o.o». У інвойсі №F/S/23/10/007 від 26.10.2023 вбачається, що продавцем товару є компанія «Maxitrans Sp z.o.o». Крім того, з долученої до матеріалів справи платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №40від 30.10.2023 вбачається, що позивачем було сплачено суму, зазначену у інвойсі серії, а саме 10000,00 євро на рахунок компанії «Maxitrans Sp z.o.o». Таким чином, зауваження митниці щодо вказаних розбіжностей є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шостастатті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Так само ненадання виписки з бухгалтерської документації за умов, відповідно до яких товар ввозився на митну територію України, не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі документів, що підтверджують ціну товару та які були сформовані (виписані) продавцем. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, витребовуючи виписку з бухгалтерської документації, відповідач також не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннямистатті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 (а.с.11) відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Митну вартість визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: на рівні 14800, 00 євро за МД №UA305160/2023/33695 від 10.10.2023 з врахуванням статті 64 МК України.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 слід визнати протиправними та скасувати (а.с.11).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 256 МК Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2023/000595 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, суд зазначає, що дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці, якою винесені оскаржувані рішення, що стали підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у загальному розмірі 4855,72 грн, що сплачений платіжною інструкцією №154 від 18.03.2024 (а.с.9).

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає, що зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4855,72 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2023/000019/2 від 22.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобі комерційного призначення №UA205150/2023/000595.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індевор+» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені витрати в сумі 4855,72 грн (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 72 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Індевор+» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 134 А, код ЄДРПОУ 43451380).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк