Рішення

від 03.07.2024 по справі 240/28480/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/28480/23

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвроліс" до Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрєвроліс" (далі також Товариство, ТОВ "Укрєвроліс", позивач) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі також Управління, ГУ ДПС, відповідач), третя особа: Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0084150406 від 18 травня 2023 року, відповідно до якого до Товариства застосовано штраф в сумі 158254,08 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на помилковість висновків акту перевірки, які стали передумовою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податкові накладні № 13 від 10 лютого 2022 року, № 7 та № 14 від 14 лютого 2022 року, 16 від 15 лютого 2022 року були ним надіслані для реєстрації у ЄРПН в межах встановленого податковим законодавством строку й про їх прийняття та реєстрацію отримано відповідні квитанції, а отже Товариство не може нести відповідальності за те, що в подальшому інформація в ЄРПН щодо реєстрації його податкових накладних зазнала змін.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Державна податкова служба України, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та, як наслідок, спірного податкового повідомлення-рішення, просить у задоволенні позову відмовити.

Крім того, Товариство у відповіді на відзив та Управління у запереченнях на відповідь на відзив надали пояснення аналогічні тим, що вже наводились, відповідно, у позовній заяві та відзиві на неї.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Управління проведено камеральну перевірку Товариства з питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за лютий, жовтень 2022 року, за результатами якої складено акт № 4997/06-30-04-06 від 14 квітня 2023 року.

Згідно висновків акту перевірки під час її проведення встановлено порушення позивачем визначених законом граничних термінів реєстрації наступних податкових накладних:

- № 1 від 10 жовтня 2022 року - зареєстрована 04 листопада 2022 року - кількість днів прострочення 4;

- № 16 від 15 лютого 2022 року - зареєстрована 09 лютого 2023 року - кількість днів прострочення 210;

- № 14 від 14 лютого 2022 року - зареєстрована 09 лютого 2023 року - кількість днів прострочення 210;

- № 13 від 10 лютого 2022 року - зареєстрована 09 лютого 2023 року - кількість днів прострочення 210;

- № 7 від 14 лютого 2022 року - зареєстрована 09 лютого 2023 року - кількість днів прострочення 210.

Товариством було подано до податкового органу заперечення на акт перевірки № 05/05 від 05 травня 2023 року, втім оскільки їх було подано поза межами встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України) строку, то листом Управління № 11306/6/06-30-04-03-19 від 12 травня 2023 року його було повідомлено про те, що заперечення на акт перевірки залишено без розгляду. Крім того, в цьому ж листі вказано про відкликання листа ГУ ДПС № 11051/6/06-30-04-03-19 від 10 травня 2023 року щодо призначення розгляду заперечень на 18 травня 2023 року.

На підставі висновків акта перевірки Управлінням 18 травня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084150406, відповідно до якого до Товариства на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України застосовано штраф в сумі 158254,08 грн.

Матеріали справи свідчать, що Товариством вживались заходи по оскарженню вказаного індивідуального акта в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової служби України № 25097/6/99-00-06-03-01-06 від 29 серпня 2023 року та № 25416/6/99-00-06-03-01-06 від 31 серпня 2023 року скарги ТОВ "Укрєвроліс" відповідно № 81 від 27 червня 2023 року та № б/н від 05 липня 2023 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0084150406 від 18 травня 2023 року, Товариство звернулось до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Пункт 201.10 статті 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, у період спірних правовідносин ПК України закріплював обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України установлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім окремо визначених видів податкових накладних) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та триває досі.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Цим Законом підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

На підставі підпунктів 69.1, 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом від 24 березня 2022 року № 2142-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: слова "трьох місяців" замінено словами "шести місяців".

27 травня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику".

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

З набуттям чинності Законом № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України звільнення від відповідальності стало залежним від доведення, у визначеному законодавством порядку, можливості або неможливості платником виконання свого обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Відповідний Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225.

Також законодавець з 27 травня 2022 року встановив конкретний перелік податкових накладних, за не реєстрацію яких у визначений законодавством строк, платник податків, що має можливість виконувати податкові обов`язки (тобто у визначеному підзаконним нормативно-правовим актом порядку не підтвердив неможливість виконання обов`язків), підлягає відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що особа підлягала відповідальності, якщо вона мала можливість виконувати обов`язки з реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (з урахуванням змін, що набрали чинності 03 січня 2023 року), що складені у період з 1 лютого до 31 травня 2022 року, і вона не зареєструвала їх до 15 липня 2022 року.

Разом з тим, пунктом 109.1 статті 109 ПК України передбачено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд звертає увагу, що спори щодо правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в контексті наявності всіх складових правопорушення, зокрема, вини, неодноразово розглядались Верховним Судом, який, зокрема, у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2127/17, від 03 травня 2018 року у справі № 818/1070/17, виклав правову позицію, згідно з якою платник податків може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише якщо така несвоєчасна реєстрація зумовлена його винними діями.

Тобто, повинен існувати чіткий причинно-наслідковий зв`язок між тим, що платник податків мав можливість дотримуватись правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, та тим, що він не вжив достатніх заходів для такого дотримання.

Розглядаючи дану справу, суд встановив, що за наслідками господарської діяльності Товариство у лютому 2022 року сформувало податкові накладні № 13 від 10 лютого 2022 року, № 7 та № 14 від 14 лютого 2022 року, 16 від 15 лютого 2022 року, які підлягали реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У березні 2022 року позивач направив зазначені податкові накладні на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами чого 22 березня 2022 року отримав по всім зазначеним податковим накладним квитанції № 1 з відміткою "Документ прийнято".

Проте, 24 березня 2022 року позивач по тим самим податковим накладним отримав повторно квитанції № 1, але у цих квитанціях вже була проставлена відмітка "Документ не прийнято" із зазначенням помилки: "Документ не може бути прийнятий - закінчення дії форми 28.02.2022. Порушено п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, а саме: документ складено за формою, нечинною на дату реєстрації в ЄРПН".

Таким чином, позивач, подавши на реєстрацію податкові накладні та отримавши по ним квитанції з відміткою про прийняття, вчасно виконав приписи статті 201 ПК України щодо порядку та строків реєстрації податкових накладних.

При цьому, з моменту отримання у подальшому квитанцій про неприйняття податкових накладних позивач перебував у стані правової невизначеності, оскільки направлення платнику податків квитанцій з відміткою "Документ не прийнято" не передбачено після того, як щодо тих самих податкових накладних вже було отримано квитанції з відміткою про прийняття.

У контексті обставин цієї справи, суд вважає, що у діях позивача відсутні ознаки вини, а тому, виконавши обов`язок зі складання, підписання та надсилання до податкового органу податкових накладних протягом встановлених ПК України строків, він не повинен нести відповідальності у вигляді накладення штрафу за те, що такі податкові накладні не були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних або були зареєстровані, але потім їх реєстрація відмінена.

Притягнення ж Товариства до відповідальності за повторну несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є незаконним та протиправним, оскільки первинне своєчасне подання податкових накладних на реєстрацію завершилось власне фактом реєстрації (отриманням квитанцій № 1 від 22 березня 2022 року), тобто це підтверджує обставину, що сервери податкового органу працювали і документ було отримано та зареєстровано.

Можливості надсилання податковим органом повторних квитанцій № 1 від 24 березня 2022 року з відмовою в реєстрації з огляду на недотримання форми податкової накладної чинними нормативно-правовими актами не передбачено.

При цьому, всі обставини щодо особливостей, пов`язаних із введенням на території України воєнного стану (щодо роботи серверів, відсутності форми податкових накладних, надходження непередбачених законодавством повторних квитанцій), перебували поза межами об`єктивного контролю позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №320/1863/23 (адміністративне провадження № К/990/42231/23).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, всупереч приписам вказаної статті процесуального закону, відповідачем не було надано суду жодних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0084150406 від 18 травня 2023 року в частині застосування до Товариства штрафних санкцій в сумі 158253,08 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних № 13 від 10 лютого 2022 року, № 7 та № 14 від 14 лютого 2022 року, 16 від 15 лютого 2022 року.

Разом з тим, спірним податковим повідомленням-рішенням № 0084150406 від 18 травня 2023 року до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1,00 грн. за порушення строку реєстрації податкової накладної № 1 від 10 жовтня 2022 року (зареєстрована 04 листопада 2022 року, кількість днів прострочення 4).

Проте, хоча в прохальній частині позовної заяви Товариство і просить скасувати податкове повідомлення-рішення Управління № 0084150406 від 18 травня 2023 року у повному обсязі, воно при цьому не наводить жодних мотивів і обґрунтувань своїх позовних вимог в цій частині.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, зважаючи на викладене, судом оцінка питанню правомірності податкового повідомлення-рішення № 0084150406 від 18 травня 2023 року в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 1,00 грн. за порушення строку реєстрації податкової накладної № 1 від 10 жовтня 2022 року не може бути надана, адже суд не наділений повноваженнями визначати замість позивача підстави позову.

За змістом частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи все наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Управління № 0084150406 від 18 травня 2023 року в частині застосування до Товариства штрафних санкцій в сумі 158253,08 грн., а отже, як наслідок, - для задоволення позову у цій частині.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

В позовній заяві Товариством заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн., в підтвердження чого надано копії ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 27 вересня 2023 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Антонюк О.М., акта виконаних робіт № 4-23 від 27 вересня 2023 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру № 8 від 31 серпня 2023 року, № 7 від 06 липня 2023 року, № 6 від 04 липня 2023 року про оплату послуг адвоката в загальній сумі 15000 грн.

Разом з тим, відповідач (Управління) в запереченнях проти розподілу судових витрат вказує, що дана справа не є справою значної складності, у зв`язку із чим заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є необґрунтованим та завищеним.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Виходячи з положень частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Водночас, згідно положень частин 6 та 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Зазначене свідчить, що особа, яка заперечує відносно визначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Також суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні витання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та умови договору.

Згідно акту виконаних робіт № 4-23 від 27 вересня 2023 року, який поданий Товариством в підтвердження вартості наданих йому послуг на правничу допомогу, остання складалась з такого:

- укладення договору про надання правової допомоги і ознайомлення з проблематикою та матеріалами справи - 5000,00 грн.;

- написання скарги на податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України та супровід розгляду справи - 5000,00 грн.;

- написання адміністративної позовної заяви до Житомирського окружного адміністративного суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення - 5000,00 грн.

Тобто фактично вартість послуг адвоката, безпосередньо пов`язаних із розглядом даної справи в суді, складає лише 5000,00 грн.

З огляду на викладене та те, що позов у даній справі задоволено частково, а також зважаючи, що дана справа є справою незначної складності, а її розгляд відбувався у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін, беручи до уваги, що складена адвокатом відповідь на відзив не є документом, подання якого обов`язково передбачено спрощеним провадженням, й до того ж, цей документ не містить додаткових обґрунтувань і мотивів окрім тих, що стали підставою позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, а саме по собі надання послуг не вимагало великих зусиль адвоката.

Отже, суд дійшов висновку, що реальний та співмірний розмір витрат позивача на правничу допомогу, надану йому в межах розгляду даної справи, слід визначити в сумі 5000,00 грн.

Крім того, при зверненні до суду з позовом у даній справі Товариством було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, а тому у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвроліс" (вул. Низгірецька, 157, с. В.Низгірці, Бердичівський район, Житомирська область, 13352, код ЄДРПОУ 39193361) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781), третя особа - Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області № 0084150406 від 18 травня 2023 року в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвроліс" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158253,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрєвроліс" 1342,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору та 5000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Майстренко