ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/27308/23
категорія 113050100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Акт огляду медико-соціальної експертної комісії №561/15 від 23.06.2023;
- зобов`язати Житомирський обласний центр медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позову вказано, що відповідно до довідки серії 12 ААВ №428460 до акта огляду MCFK від 12.05.2021 йому безтерміново, без призначення дати переогляду, було встановлено III групу інвалідності, причинний зв`язок якої пов`язано із захистом Батьківщини. Ступінь втрати професійної працездатності, відповідно до довідки серії 12 ААА №056566 склав 30%. У зв`язку із початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації та введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 ОСОБА_1 був мобілізований. За час військової служби стан його здоров`я значно погіршився. Командиром військової частини він був направлений на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Рішенням 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 05.01.2023 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 40-а графи ІІ Розкладу хвороб. В подальшому позивачу було видано направлення на медико-соціальну комісію за формою 088/о для визначення відсотків втрати працездатності. Рішенням Бердичівської міжрайонної MCЕK ОСОБА_1 було залишено раніше встановлену ІІІ групу інвалідності. Позивач вказує, що його ступінь втрати професійної працездатності з моменту визнання непридатним до військової служби значно зріс, а тому мала б видаватись оновлена довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, однак цього не було зроблено. Позивач вважає, що відповідач в порушення положень нормативно-правових актів відносно соціальної захищеності інвалідів в Україні. реабілітації інвалідів в Україні, не прийняв рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, значно занизивши ступінь втрати працездатності, чим порушив приписи Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою від 06.11.2023 було витребувано у Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради належним чином засвідчені копії:
- акта огляду МСЕК №561/15 від 23.06.2023;
- оновленої довідки про результати визначення у застрахованої особи ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках на підставі акту огляду МСЕК №561/15 від 23.06.2023;
- протоколу засідання комісії МСЕК, якою було проведено експертний огляд ОСОБА_1 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках;
- направлення на медико-соціальну експертну комісію форми 088/о;
- медичної документації, що була розглянута при визначенні ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
На виконання вимог ухвали Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради до суду було надано медекспертну справу, інших документів надано не було.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.
Відповідно до довідки серії 12 ААВ №428460 до акта огляду MCFK від 12.05.2021 ОСОБА_1 було встановлено III групу інвалідності, причинний зв`язок якої пов`язано із захистом Батьківщини безтерміново, без призначення дати переогляду. Ступінь втрати професійної працездатності, відповідно до довідки серії 12 ААА №056566 склав 30%.
У зв`язку із початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації та введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 ОСОБА_1 був мобілізований.
Командиром військової частини він був направлений на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням 11 Регіональної військово-лікарської комісії від 05.01.2023 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби на підставі статті 40-а графи ІІ Розкладу хвороб. В подальшому позивачу було видано направлення на медико-соціальну комісію за формою 088/о для визначення відсотків втрати працездатності. Рішенням Бердичівської міжрайонної MCЕK ОСОБА_1 було залишено раніше встановлену ІІІ групу інвалідності.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не було видано оновленої довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та не прийнято рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, значно занизивши ступінь втрати працездатності, чим порушив приписи Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Основами законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII, Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, іншими нормативно-правовими актами.
Розділом IX "Медична експертиза" Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено в якості одного з виду медичної експертизи, поряд з такими видами медичної експертизи, як: судово-медична патологоанатомічні розтини, військово-лікарська експертиза тощо, такий окремий вил медичної експертизи, як експертиза стійкого розладу функцій організму (медико-соціальна експертиза).
Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Пунктом 3 Положення №1317, встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", пунктів 17 - 20 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється І, II чи III група інвалідності.
Відповідно до п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причини інвалідності наведено у п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Згідно із даним пунктом Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені, зокрема:
обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії).
Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів IIV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.
Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Відповідно до п.22 Положення 1317 повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на одинтри роки.
Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури.
Крім цього, п. 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 передбачено, що критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 2.13.3, 2.13.4 Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 № 420, при виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (II група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків.
При помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.
Аналіз наведених норм свідчить, що для визначення групи інвалідності має значення саме відсоток втрати особою працездатності.
З наявного у матеріалах медекспетрної справи акта огляду МСЕК №561/15 від 23.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено з 07.06.2023 (п.29.8) третю групу інвалідності (п.29.4) внаслідок захворювання, так, пов`язаного із захистом Батьківщини (п.29.5) безтерміново (п.29.6). Ступінь втрати працездатності немає (п.30.1).
Тобто, при визначенні повторно групи інвалідності ОСОБА_1 відповідачем не було визначено ступінь втрати придатності, що впливає на визначення групи інвалідності.
З огляду на встановлені обставини справи в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність Акту обласної МСЕК № 561/15 від 23.06.2023 та необхідності його скасування через порушення приписів пункту 27 Положення №1317.
Крім того, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин суд кваліфікує як визнання позову, що передбачено ч. 4 ст. 159 КАС України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного центру медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради (вул. Фещенко-Чопівського, 15,Житомир,10002, код ЄДРПОУ 20404662) про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Акт огляду медико-соціальної експертної комісії №561/15 від 23.06.2023.
Зобов`язати Житомирський обласний центр медико-соціальної експертизи Житомирської обласної ради повторно провести медико-соціальну експертизу щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2024 |
Оприлюднено | 05.07.2024 |
Номер документу | 120152586 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони здоров’я, з них медико-соціальної експертизи |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Токарева Марія Сергіївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Токарева Марія Сергіївна
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Токарева Марія Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні