Рішення

від 03.07.2024 по справі 380/1486/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 рокусправа № 380/1486/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» (вул. Дорогожицька, 13/4 м. Київ, код ЄДРПОУ 38008514) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 24583590) про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про корегування митної вартості товарів UA209000/2023/100438/2 від 21.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервного) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує рішення.

Позивач зазначає, що декларантом надані достовірні відомості про фактурну вартість товару та складові митної вартості, що підтверджені документально відповідно до частини другої статті 53 МК України.

Ухвалою суду від 26.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД №UA209230077661U0 від 20.07.2023 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено: що у поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності; декларантом документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні; декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, зокрема, - згідно наданих до митного контролю CMR від 14.07.2023 №Р009493/1, №Р009493/2, №Р009493/3, №Р009493/4 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізниками є РЕ DIDUKH VOLODYMYR, LLC CRUISE TRANS, WEST TRANS LOGISTIC, проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено, що вартість пакування включається у вартість товару. Однак, вищезазначені витрати не вказані у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041. Таким чином, не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено що умови поставки товару який оцінюється CFR Гданськ. Разом з тим умови поставки визначені у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041 CIF Гданськ. Ніяких змін до зовнішньоекономічної угоди декларантом не надано; відповідно до інформації, яка наведена у супроводжувальних листах від 13.07.2023 №407, 408, 409, 410 (розбивка вантажу по транспортним засобам - вартість, - вага, - найменування), загальна вартість партії товару який оцінюється складає 42737 дол. США. Разом з тим вартість товару, яка зазначена у інвойсі від 12.05.2023 Ns 23.041 та митній декларації складає 46641 дол. США. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2023/100438/2 від 21.07.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі зовнішньоекономічного договору поставки КОНТРАКТ №VIET010423 від 01 квітня 2023 року, комерційного інвойсу від 12.05.2023 р. № 23.041, ДП «Бест Альтернатива» ввезено на митну територію України:

- Товар №1. Код TH ЗЕД - 1006 30 98 00: Рис повністю обрушений довгозернистий із співвідношенням довжини і ширини 3 або більше, подрібнених зерен максимум 5%, довжина зерна 6.16мм, без ГМО, GLUTINOUSE RICE 5% BROKEN у полімерних мішках по 50 кг - 3000 кг, врожай 2023 року. Вивантажено з контейнерів TTLU2770687, CMAU1912574, BMOU2173407. Торговельна марка: VIET AGRO. Країна виробництва: VN, В`єтнам. Виробник: VIET AGRO CO., LTD

- Товар №2. Код TH ЗЕД - 1006 30 94 00: Рис CAMOLINO повністю обрушений не пропарений середньозернистий полірований неглазурований, довжина зерна 5.74мм, не у первинній упаковці, мішки по 50кг, без ГМО, CAMOLINO MEDIUM RICE 5% BROKEN, вага нетто 26000кг, врожай 2023 року. Вивантажено з контейнерів TTLU2770687, CMAU1912574, BMOU2173407. Торговельна марка МІЕТ AGRO. Країна виробництва: В`єтнам. Виробник МІЕТ AGRO CO., LTD

- Товар №3. Код TH ЗЕД - 1006 40 00 00: Рис битий, дроблений, не підданий тепловій обробці, подрібнених зерен 100%, довжина цілого зерна до подрібнення - 6.16мм, без ГМО, GLUTINOUSE RICE 100% BROKEN у полімерних мішках по 50 кг - 49000 кг, врожай 2023 року. Вивантажено з контейнерів TTLU2770687, CMAU1912574, BMOU2173407. Торговельна марка МІЕТ AGRO. Країна виробництва: В`єтнам. Виробник МІЕТ AGRO CO., LTD.

У ЕМД №23UA209230077661U0 позивачем заявлено митну вартість:

- Товар №1 - 80 422,22 грн. (0,733 Дол.США/кг.), розраховані митні платежі склали: - 20 909,78 грн., у тому числі: ввізне мито 5% -м4021,11 грн., податок на додану вартість 20% - 16888,67 грн.;

- Товар №2 - 650 417,94 грн. (0,581 Дол.США/кг.), розраховані митні платежі склали: - 169 108,67 грн., у тому числі: ввізне мито 5% -32520,90 грн., податок на додану вартість 20% - 136587,77 грн.;

- Товар №3 - 1 268 793,92 грн. (0,605 Дол.США/кг.), розраховані митні платежі склали: - 329 886,42 грн., у тому числі: ввізне мито 5% -63439,70 грн., податок на додану вартість 20% - 266446,72 грн.

20.07.2023 року Львівською митницею було прийнято до митного оформлення вищезазначений товар та електронну митну декларацію ЕМД №23UA209230077661U0.

Одночасно з митною декларацією декларантом були подані наступні документи: комерційний Інвойс № 23.041 від 12.05.2023 р.; домашній коносамент SGN1850982 від 15.05.2023 р.; CMR від 14.07.2023 № Р009493/1; № Р009493/2; № Р009493/3; № Р009493/4; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 5794 від 25.07.2023 р.; довідка про транспортні витрати № KL009493 від 13.07.2023 р.; зовнішньоекономічний договір поставки КОНТРАКТ № VIET010423 від 01 квітня 2023 р.; договір-заявка №KL009394 від 23.06.2023 р. на ТЕО вантажів; супроводжувальні листи від 13.07.2023 р. №407, №408, №409, №410.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, митний орган виставив декларанту вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

На вимогу митниці декларантом додатково було надано: банківський платіжний документ від 03.05.2023 р.; банківський платіжний документ від 07.07.2023 р.; експертний висновок ТПП № Ц-696 від 18.07.2023 р.; рішення суду по адміністративній справі №500/4324/22 від 10.02.2023 р.; експортна декларація країни відправлення № 305523259001 від 12.05.2023 р.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів, 21.07.2023 року Львівською митницею ухвалено рішення № UA209000/2023/100438/2 про коригування митної вартості товарів, в графі 33 якого вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI( далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті і 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: - згідно наданих до митного контролю CMR від 14.07.2023 № Р009493/1, № Р009493/2, № Р009493/3, № Р009493/4 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE DIDUKH VOLODYMYR, LLC CRUISE TRANS, WEST TRANS LOGISTIC проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; - відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено що вартість пакування включається у варість товару. Однак вищезазначені витрати не вказані у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041. Не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; - відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено що умови поставки товару який оцінюється CFR Гданськ. Разом з тим умови поставки визначені у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041 CIF Гданськ. Ніяких змін до зовнішньоекономічної угоди декларантом не надано; - відповідно до інформації яка наведена у супроводжувальних листах від 13.07.2023 №407, 408, 409, 410 (розбивка вантажу по транспортним засобам - вартість, - вага,- найменування), загальна вартість партії товару який оцінюється складає 42737 дол. США. Разом з тим вартість товару яка зазначена у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041 та митній декларації складає 46641 дол. США. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. На вимогу митного органу, декларантом надано: - банківський платіжний документ № 480268248.030523 згідно якого перерахована сума складає 10634 дол. США.; - банківський платіжний документ № 480264655.070723 згідно якого перерахована сума складає 20000 дол. США.; Отже загальна сума платежу склала 30634 дол. США. Відповідно до вимог п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено що не пізніше ніж 7 днів до прибуття контейнера у порт призначення має бути 100 % оплати за товар. Вартість партії товару згідно інвойсу становить 46641 дол. США. Таким чином декларантом не надано в повному обсязі документи про оплату що є порушенням вимог ст. 53 МКУ та невиконання положень зовнішньоекономічної угоди; - копію митної декларації країни відправлення; - рішення Суду. Дане рішення не стосується даної зовнішньоекономічної операції так як розгляд справи здійснювався за іншим зовнішньоекономічним контрактом; - висновок експертної організації; Дані документи, під час проведення митної оцінки, уважно розглянуті та взяті до уваги. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта І інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару № 1 слугувала МД UA100340/2023/474191 від 23.06.2023 де вартість такого товару становить 1,19 дол. США за кг (даного виду товару; - товару № 2 слугувала МД UA100180/2023/506711 від 09.05.2023 де вартість такого товару становить 1,03 дол. США за кг (даного виду товару; -товару № 3 слугувала МД UA400040/2023/020238 від 14.06.2023 де вартість такого товару становить 1,0201 дол. США за кг (даного виду товару;».

У зв`язку з коригуванням митної вартості товарів, митний орган також видав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001946.

Різниця сплачених податків та зборів, між розрахованими позивачем і скорегованими відповідачем за оскаржуваним рішенням, склала: 296 982,86 грн., у тому числі: ввізне мито 5% - 46905,04 грн., податок на додану вартість 20% - 197001,15 грн.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина перша, друга статті 51).

За приписами частин першої - шостої статті 52 цього Кодексу, визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписи статті 53 МК України, визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частини перша - п`ята статті 54 МК України, визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статті 55 МК України унормовує, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Перелік додаткових складових до ціни договору»).

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

За змістом статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із приписами статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Стаття 64 МК України, передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Так частина друга статті 53 МК України, визначає документи, які підтверджуються митну вартість товару.

Разом із митною декларацією декларант подав документи, що співвідносяться із приписами частини другої статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір №VIET010423 від 01.04.2023 року, комерційний інвойс № 23.041 від 12.05.2023 р.; домашній коносамент SGN1850982 від 15.05.2023 р.; CMR від 14.07.2023 № Р009493/1; № Р009493/2; № Р009493/3; № Р009493/4; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 5794 від 25.07.2023 р.; довідка про транспортні витрати № KL009493 від 13.07.2023 р.; зовнішньоекономічний договір поставки КОНТРАКТ № VIET010423 від 01 квітня 2023 р.; договір-заявка №KL009394 від 23.06.2023 р. на ТЕО вантажів; супроводжувальні листи від 13.07.2023 р. №407, №408, №409, №410.

Частиною другою статті 53 МК України, визначено, що крім перерахованих, до документів, які підтверджуються митну вартість товару також відносяться: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4 ч.2 ст.53); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5 ч.2 ст.53); ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (п.7 ч.2 ст.53); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (п.8 ч.2 ст.53).

Тобто, перераховані в пунктах 4, 5, 7, 8 частини другої статті 53 МК України документи необов`язково повинні бути наявні в декларанта. Наявність в декларанта таких документів пов`язується із юридичними фактами, зокрема проведенням оплати за товар (п.4 ч.2 ст.53), вчиненням інших бухгалтерських та/або розрахункових операцій (п.5 ч.2 ст.53), наявністю законодавчо встановлених вимог на отримання ліцензії для провадження декларантом діяльності щодо імпорту товару та отриманням декларантом в порядку встановленому законом такої ліцензії (п.7 ч.2 ст.53); здійсненням страхування (п.8 ч.2 ст.53).

Отже, суд погоджується із тим, що позивачем разом із митною декларацію було подано документи, які за зовнішніми ознаками відповідали приписам частини другої статті 53 МК України.

Після того, коли декларант подав митну декларацію разом із указаними документами, митний орган здійснює їх аналіз на предмет наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) ознак підробки; (3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує право митного органу скористатись правилом, що передбачене частиною третьої статті 53 МК України - витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів.

Повертаючись до переліку документів, які позивач надав разом із митною декларацією суд виокремив перелік документів, які не охоплені частиною другою статті 53 МК України, примітним, є те, що вказані документи охоплюються пунктами 6-8 частини третьої статті 53 МК України. Такі документи були надані декларантом добровільно, без вимоги митного органу.

Тож, визначеному частиною третьою статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право бути поінформованим про причину витребування та конкретизацію за переліком документів, які повинні бути надані.

Наведене має визначальне значення для митного органу, оскільки пов`язується із правом митного органу прийняти одне із таких рішень: 1) про коригування митної вартості товару (це стосується спірної ситуації) (ст. 55 МК України); про відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом вартістю (ч. 6 ст. 54 МК України).

Якщо декларант не був поінформований про конкретний перелік документів, які повинен надати на вимогу митного органу та про підстави, що обумовлюють їх витребування, то в подальшому митний орган не може зробити висновок про те, що декларантом не подано якийсь із документів для підтвердження або спростування існування обставин, для яких вони вимагалися.

Відтак, не зазначення митним органом у вимозі про надання документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, конкретизованого переліку документів, які повинен надати декларант порушує права останнього, що випливають із змісту частини третьої статті 53 МК України.

Митний орган витребував у декларанта додаткові документи із застосуванням наступного формулювання:

«Відповідно до частин 3-4 статті 53 МКУ прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів №1, 2, 3:

1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

8) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

9) виписку з бухгалтерської документації;

10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

11) копію митної декларації країни відправлення;

12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.08.2022 у справі №240/10401/19 сформував правовий висновок (неодноразово застосований раніше), згідно з яким, декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на запит митниці було надано додаткові документи: банківський платіжний документ від 03.05.2023 р.; банківський платіжний документ від 07.07.2023 р.; експертний висновок ТПП № Ц-696 від 18.07.2023 р.; рішення суду по адміністративній справі №500/4324/22 від 10.02.2023 р.; експортна декларація країни відправлення № 305523259001 від 12.05.2023 р.

При цьому, суд вважає, що долучений позивачем до митної декларації пакет документів, у розумінні частини другої ст. 53 МК України, документально підтверджує складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару, оскільки документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані декларантом позивача не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Аналізуючи наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/100438/2 від 21.07.2023 підстави його винесення, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що згідно наданих до митного контролю CMR від 14.07.2023 № Р009493/1, № Р009493/2, № Р009493/3, № Р009493/4 у графах 16 та 23 зазначено що перевізниками є PE DIDUKH VOLODYMYR, LLC CRUISE TRANS, WEST TRANS LOGISTIC проте за зазначеним маршрутом декларантом не надано, договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку, рахунок-фактуру та ін., що унеможливлює здійснити , перевірку вартості таких послуг. Отже заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини; відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено, що вартість пакування включається у вартість товару. Однак, вищезазначені витрати не вказані у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041. Таким чином, не зрозуміло як сформована ціна товару при відповідних умовах поставки, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару; відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.04.2023 № VIET010423 зазначено що умови поставки товару який оцінюється CFR Гданськ. Разом з тим умови поставки визначені у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041 CIF Гданськ. Ніяких змін до зовнішньоекономічної угоди декларантом не надано.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Консольлайн Україна» (Експедитор) та позивачем (Клієнт) укладено договір-заявку транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №KL009493 від 03.07.2023, відповідно до п. 1 якого на умовах даного Договору, Експедитор зобов`язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) та перевезення вантажів у міжнародному сполучені, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг, в тому числі, митно-брокерські послуги з митного оформлення товарів Клієнтова, за погодженням Сторін.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, до перевезення приймається вантаж по коносаменту SGN1850982, порт/місце завантаження: Gdansk, порт/місце розвантаження: Gdansk, пункт доставки: Kyiv Ukraine.

Пунктом 7 вищевказаного договору визначено, що додаткові витрати, здійснені Експедитором в порядку виконання даного Договору, по оплаті необхідних послуг третіх осіб (зберігання, демередж, простій автотранспорту, догляд вантажу, тощо), сплачуються Клієнтом протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку засобами електронного зв`язку.

Статтею 8 Закону України «Про транспорно-експедиторську діяльність» визначено, що експедитори за дорученням клієнтів, зокрема: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

З наведеного суд робить висновок, що Експедитор вправі, за необхідності, залучати третіх осіб для виконання своїх зобов`язань за договором №KL009493 від 03.07.2023, а понесені у зв`язку із цим витрати оплачуються Клієнтом.

Таким чином, позивач не міг надати митному органу договір про надання транспортних послуг та інші документи щодо фактичного перевезення, здійсненого PE DIDUKH VOLODYMYR, LLC CRUISE TRANS, WEST TRANS LOGISTIC, оскільки не мав будь-яких взаємовідносин із вказаними перевізниками. Натомість, позивачем надано митному органу договір-заявку №KL009493 від 03.07.2023 та інші надані Експедитором документи на підтвердження понесених транспортних витрат, що не заперечується відповідачем.

За наведених обставин, сумніви митного органу щодо заявлених позивачем транспортних витрат є необґрунтованими.

Щодо сумнівів митного органу в формуванні ціни товару при відповідних умовах поставки та правильності нарахування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1.1. Контракту від 01.04.2023 № VIET010423 Продавець зобов`язується продати, відвантажити та доставити до м. Одеса або до м. Гданськ, Польща, або м. Рені, а Покупець прийняти та сплатити в установленому цим Контрактом порядку, Товар - рис у кількості та за конкретними найменуваннями, що визначаються у проформі-інвойсі.

У п. 2.1. Контракту визначено, що загальна сума Контракту відповідає загальної сумі товару, що поставляється за рахунками-фактурами, що надаються з кожною партією товару.

Ціна, конкретне найменування кожної що поставляється за цим Контрактом партії товару вказується в рахунку-фактурі (інвойсі), що направляється з кожною партією товару (п. 2.2. Контракту).

Пунктом 3.1. Контракту визначено умови поставки CFR Одеса або CFR Гданськ Польща або CFR Рені за домовленістю сторін, згідно з правилами Інкотермс 2010.

Зі змісту інвойсу № 23.041 від 12.05.2023 р. загальна вартість становить 46641,00 дол.США на умовах Incoterms CIF Gdansk.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) Інкотермс за умовами поставки CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення). Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Відповідно до приписів пункту А9 Правил - А9. Перевірка, пакування, маркування

Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з перевіркою товару (перевірка якості, вимірювання, зважування, підрахунок), необхідної для постачання товару відповідно до пункту А4, а також витрати на інспектування товару перед відвантаженням, яке наказує влада країни вивезення.

Продавець зобов`язаний власним коштом забезпечити упаковку товару, крім випадків, як у цій галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати зазначений у договорі товар без упаковки. Продавець може упаковати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не сповістить продавця про специфічні вимоги до упаковки. Маркування упакованого товару має бути здійснено належним чином.

Тобто у фактурну вартість товару включені витрати перевезення від продавця до порту Гданськ Польща, завантаження на судно, а також страхування товару - які не потребують додаткового підтвердження.

Щодо тверджень митного органу про те, що відповідно до інформації яка наведена у супроводжувальних листах від 13.07.2023 №407, 408, 409, 410 (розбивка вантажу по транспортним засобам - вартість, - вага,-найменування), загальна вартість партії товару який оцінюється складає 42737 дол. США. Разом з тим вартість товару яка зазначена у інвойсі від 12.05.2023 № 23.041 та митній декларації складає 46641 дол. США, суд погоджується із доводами позивача про те, що у графі «TOTAL» супроводжувального листа від 13.07.2023 № 410 помилково зазначено суму розрахунку 9805 дол.США. Водночас, вартість товару визначена у інвойсі № 23.041 від 12.05.2023 р. та складає 46641 дол. США. Суд зауважує, що наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Щодо зауважень відповідача щодо відомостей у поданих позивачем банківських документах від 03.05.2023 р. та від 07.07.2023 р., суд звертає увагу, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №1.380.2019.001438 зробив висновок про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару і це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Також, у постанові від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів.

Отже, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленні та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Суд також звертає увагу, що митний орган, приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості, використовував цінову інформацію з центральної бази даних ЄАІС, оскільки заявлені ціни на товари, на думку митниці, є нижчими від цін за аналогічні товари, які вже є в єдиній автоматизованій інформаційній системі.

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірного рішення про коригування митної вартості, митну вартість товару №№ 1, 2, 3 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митних декларацій: №№UA100340/2023/474191 від 23.06.2023, UA100180/2023/506711 від 09.05.2023, UA400040/2023/020238 від 14.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відтак митний орган не довів ідентичність поставок для проведення коригування митної вартості товару.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів, внаслідок чого таке рішення підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд робить висновок про задоволення позову повністю.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначив, що витрати на правову допомогу складають 8500,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву клопотав про зменшення витрат за надану професійну правничу допомогу, мотивуючи тим, що дана справа незначної складності, обсяг опрацьованих адвокатом матеріалів є незначним, а підготовка позовної заяви не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та значного часу для її підготовки.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. до матеріалів справи надано договір №438-МВ від 12.12.2023 року про надання правової допомоги, відповідно до пункту 4.5. якого фіксований розмір гонорару адвоката становить 8500,00 грн.;, ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Серії АА №1394988 від 19.01.2024 року, рахунок №1 від 13.11.2023 на оплату згідно договору №13/11-2023 на суму 8500,00 грн., платіжну інструкцію №148 від 13.12.2023 щодо сплати позивачем вартості наданої правової допомоги на суму 8500,00 грн.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд висновує, що визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. є обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про корегування митної вартості товарів №UA209000/2023/100438/2 від 21.07.2023.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» (вул. Дорогожицька, 13/4 м. Київ, код ЄДРПОУ 38008514) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 24583590) 3563 (три тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

4. Стягнути на користь Дочірнього підприємства «БЕСТ АЛЬТЕРНАТИВА» (вул. Дорогожицька, 13/4 м. Київ, код ЄДРПОУ 38008514) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 24583590) 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 03.07.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович