Ухвала

від 03.07.2024 по справі 215/1972/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 липня 2024 р. Справа № 215/1972/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 від 02.07.2024 про відвід судді Любчич Любові Василівни у справі 215/1972/21

за позовом ОСОБА_1

до Харківської обласної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 у справі № 215/1972/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною.

14.06.2024 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та скаржнику наданий строк для усунення недоліків шляхом надання оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

02.07.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Любчич Л.В.

В обґрунтування вищезазначеної заяви ОСОБА_1 зазначив про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а саме, що приймаючи ухвалу від 14.06.2024 про залишення апеляційної скарги без руху суддя Другого апеляційного адміністративного суду Любчич Л.В. порушила норми чинного законодавства України, оскільки не вказано дату підписання скарги і не зазначено мотивів відхилення кожного аргументу. викладеного в скарзі, з посиланням на норми права, не підкорюється ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Вважає, що суддя штучно створює перешкоди для захисту гарантій ст. 46 Конституції України, які ганебно не вважає соціальними, тому відмовляється витребувати по своїй ініціативі необхідні докази для повного, всебічного розгляду справи для того, щоб відмовитись навести лад у судовий системі для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, та саме це доводе, на його думку, про його зацікавленість.

Вказав на перевищення влади, службових повноважень, затягування строку розгляду, його особистий інтерес, на використання його можливостей для задоволення його власних потреб, відсутність довіри до судді та власне переконання, що саме відвід судді сприяв би уникненню сумнівів щодо неупередженості суду та виконанню принципу верховенства права і правової визначеності.

Посилаючись на положення ст. 6 Конвенції прав людини і основоположних свобод, просив відвести суддю Любчич Л.В. від розгляду справи №215/1972/21, яка має не належну професійну спрямованість, упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні.

Проаналізувавши доводи, викладені заявником, матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлений відвід не може вважатись вмотивованим, оскільки наведені в заяві підстави щодо існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості судді не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно із ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У частині 4 ст. 40 КАС України зазначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Колегія суддів зазначає, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Проаналізувавши викладені в заяві ОСОБА_1 доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Любчич Л.В. у цій справі. Заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно до ст. 36 КАС України, оскільки вона вмотивована виключно незгодою з процесуальним рішенням судді (залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху).

Зазначені в заяві ОСОБА_1 про відвід судді Любчич Л.В. підстави не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, пряму чи опосередковану заінтересованість в результаті розгляду справи, а фактично відображають власну позицію позивача та незгоду щодо прийнятого суддями рішення, що відповідно до положень ч. 4 ст. 36 КАС України не може бути підставою для відводу.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у справі № 215/1972/21, колегія суддів зазначає, що стверджувальні судження учасника справи є бездоказовими, а наведені аргументи не відповідають критерію «об`єктивно обґрунтований».

Тобто, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості, необ`єктивності та заінтересованості в результаті розгляду справи колегії суддів, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Любчич Л.В. у справі №215/1972/21, оскільки заявлений відвід є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 40 КАС України передати заяву про відвід для вирішення іншим суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Керуючись ст. 31, 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 від 02 липня 2024 року про відвід судді Любчич Любов Василівни у справі № 215/1972/21 вважати необґрунтованою.

Передати справу № 215/1972/21 до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Любчич Л.В.Судді Присяжнюк О.В. Спаскін О.А.