Постанова

від 26.06.2024 по справі 400/13286/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13286/23

Головуючий І інстанції: Гордієнко Т.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

за участю секретаря - Брижкіної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду -20.03.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метбрухт» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2023р. ТОВ «Метбрухт» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2023р. №336014290703 та №336114290703.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними та безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих і помилкових висновках формально проведеної перевірки про порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, позивач у своєму позові зазначає про те, що акт перевірки не містить жодних фактів порушення підприємством норм чинного податкового законодавства та доказів, які б підтверджували ці порушення. Твердження ж контролюючого органу про те, що позивач у 2022р. та попередньому році нібито не здійснював оподатковуваних ПДВ операцій нічим не підтверджено та не обґрунтовано. Т.б., на думку позивача, усі висновки акту перевірки фактично гуртуються лише на припущеннях та не є достовірними.

Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (ухваленому у відкритому судовому засіданні) адміністративний позов ТОВ «Метбрухт» - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 25.05.2023р. №336014290703 та №336114290703. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь позивача судовий збір у сумі - 14337,31 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач17.04.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.03.2023р. і прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024р. дану апеляційну скаргу відповідача - залишено без руху.

29.04.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області та, за клопотанням апелянта (відповідача), призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін на 26.06.2024р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024р. задоволено клопотання представника ГУ ДПС у Миколаївській області про його участь у судовому засіданні 26.06.2024р. в режимі відео-конференції з використанням власних технічних засобів.

06.06.2024р. до суду 2-ї інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача мотивовано заперечував проти її задоволення та наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 26.06.2024р. представник ГУ ДПС у Миколаївській області (апелянта), будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, без поважних причин не тільки не з`явився, а навіть і не підключився до відео-конференції, яку сам просив призначити.

Представник позивача судове засідання суду апеляційної інстанції 26.06.2024р. також не прибув з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

У зв`язку з неприбуттям сторін в судове засідання та неповідомлення про поважні причини свого неприбуття, справа була розглянута у відкритому судовому засідання без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ТОВ «Метбрухт» (код ЄДРПОУ 42771553) було зареєстроване як юридична особа24.01.2019р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку в ГУДПС у Миколаївській області. Основним видом діяльності позивача є «оптова торгівля відходами та брухтом»(код КВЕД 46.77).

У січні 2023р. позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2022р., в якій в рядку 21 самостійно визначив суму «від`ємного значення», що зараховується до складу «податкового кредиту» наступного звітного податкового періоду в сумі 952421 грн., який був сформований за рахунок «податкового кредиту» по операціях з придбання послуг оренди нерухомого майна, послуг компенсації вартості розподілу електричної енергії, послуг компенсації вартості електричної енергії, придбання 2 автомобілів («Audi-S6» KA1112OI, «Land Rover»), оливи моторної, фільтра салону, фільтра повітряного, комп`ютерної діагностики, оренди нерухомого майна, обладнання та інших матеріальних цінностей, послуг у сфері охорони громадського порядку та безпеки, послуг з обробки вантажу.

У лютому-березні 2023р. співробітниками ГУ ДПС у Миколаївській області, на підставі наказу від 27.01.2023р. №118-п, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 та із урахуванням вимог п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX ПК України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Метбрухт» дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за грудень 2022р. від`ємного значення з ПДВ.

13.03.2023р. за результатами вказаної перевірки складено Акт №849/14-29-07-03/42771553, в якому зафіксовано порушення підприємством позивача вимог: п.198.5 ст.198, п.п.200.1,200.4 cт.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ на - 952 241 грн., а також п.198.5 ст.198, п.п.200.1,201.10 cт.201 ПК України, а саме, не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за грудень 2022р. на суму ПДВ - 47 232 грн.

Так, у спірному акті перевірки зазначено, що за результатами проведеного аналізу податкової звітності з ПДВ за серпень 2021 року - грудень 2022 року та даними Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «МЕТБРУХТ» за серпень 2021 року - грудень 2022 року здійснювало лише операції, звільнені від оподаткування ПДВ. ТОВ «МЕТБРУХТ» не декларувало за серпень 2021 року - грудень 2022 року обсяги постачання товарів/ послуг за основними ставками 20%, 14%, 7% (рядок 1 Декларацій).

Таким чином, ТОВ «МЕТБРУХТ» у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 року сформовано залишок від`ємного значення у розмірі 952421 грн. за рахунок придбання товарів/послуг, які, на думку перевіряючих, використовуються виключно в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, а саме:

- включення до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2022р. сум ПДВ по операціях з придбання послуг оренди нерухомого майна, послуг компенсації вартості розподілу електричної енергії, послуг компенсації вартості електричної енергії в грудні 2022 в сумі ПДВ 40565грн.,

- коригування податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ТОВ «Агропрайм Холдинг» сум ПДВ по операціях з придбання послуг з оренди нерухомого майна в сумі 6667 грн.,

- суми від`ємного значення, що включаються до складу податкового кредит поточного звітного податкового періоду за грудень 2022р., яке сформоване за попередні податкові періоди, починаючи з серпня 2021р., а саме придбання 1 автомобіля, оливи моторної, фільтра салону, фільтра повітряного, комп`ютерної діагностики, оренди нерухомого майна, обладнання та інших матеріальних цінностей, послуг у сфері охорони громадського порядку та безпеки, 2 автомобіля, послуг з обробки вантажу на загальну суму 905189грн.

ТОВ «МЕТБРУХТ» за серпень 2021 року - грудень 2022 року, на думку, також не декларує показники рядків 4.1 декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 ПК України за операціями, що оподатковуються за «основною ставкою» та згідно даних ЄРПН реєстрація податкових накладних на реалізацію товарів/послуг відсутня.

Разом з тим, на думку податкового органу, ТОВ «МЕТБРУХТ», відповідно до абз. б) а.198.5 ст.198 ПК України, було зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання на суму ПДВ 47232 виходячи з бази оподаткування по операціях звільнених від оподаткування та скласти на них та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за товари, які використовуються в операціях звільнених від оподаткування.

Однак, ТОВ «МЕТБРУХТ», на переконання перевіряючих, в порушення норм ПКУ, не нарахувало та не включило до Декларації за грудень 2022р. податкове зобов`язання на обсяг поставки 236159грн. (ПДВ 47232грн.), що призвело до порушення вимог п.201.1 ст.1201 ПК України, оскільки не було виписано та не зареєстровано у ЄРПН податкову накладну за грудень 2022р. на обсяг постачання у розмірі 236159 грн. (ПДВ 47232грн.).

25.05.2023р. на підставі вказаного вище Акту перевірки уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення (форми «В4») №336014290703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на - 952 421 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (форми «ПН») №336114290703, яким нараховано штрафні санкції в сумі - 3400 грн. за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних за грудень 2022р. на суму ПДВ - 47 232 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернуся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, неправомірності та недоведеності спірних рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (або вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; із дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Як передбачено пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до положень п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту положень п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України, «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як видно зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, «податковий кредит» - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, «об`єктом оподаткування» є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.198.1. ст.198 ПК України, до «податкового кредиту» відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у т.ч. у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п.187.9 ст.187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що «податковий кредит» звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Так, як встановлено судовою колегією та вже зазначалося вище, 19.01.2023р. ТОВ «МЕТБРУХТ» подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2022р., в якій в рядку 21 самостійно визначило суму «від`ємного значення», що зараховується до складу «податкового кредиту» наступного звітного податкового періоду в розмірі 952421 грн., який, в свою чергу, був сформований за рахунок «податкового кредиту» по операціях з придбання послуг оренди нерухомого майна, послуг компенсації вартості розподілу електричної енергії, послуг компенсації вартості електричної енергії, придбання 2 автомобілів («Audi-S6» д.н. KA1112OI, «Land Rover»), оливи моторної, фільтра салону, фільтра повітряного, комп`ютерної діагностики, оренди нерухомого майна, обладнання та інших матеріальних цінностей, послуг у сфері охорони громадського порядку та безпеки, послуг з обробки вантажу.

Як вбачається зі змісту спірного акту перевірки, податковий орган вважає, що ТОВ «МЕТБРУХТ» нібито не було дотримано пряму норму чинного законодавства, зокрема, вимоги абз. «б» п.198.5 ст.195 ПК України, якими передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, пп.197.28 п.19.1 ст.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п.197.11 ст.197 цього Кодексу).

Таким чином, відповідач вважає, що підприємство позивача повинно було нарахувати податкові зобов`язання за придбаними товарами/послугами, які призначаються для використання або починають використовуватись в операціях, звільнених від оподаткування, а саме в операціях з постачання, у т.ч. операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів.

До того ж, як видно з матеріалів справи, у судовому засіданні суду 1-ї інстанції представник відповідача, окрім іншого, пояснив, що він переконаний, що «податковий кредит» та «від`ємне значення» позивачем було сформовано по операціях, які є «супутніми» для обслуговування експорту кольорових металів.

Разом з тим, як вбачається зі змісту адміністративного позову, вказані вище твердження окремих перевіряючих контролюючого органу, як і те, що ТОВ «МЕТБРУХТ» у 2022р. та попередньому календарному році не здійснювало оподаткованих ПДВ операцій, представник позивача вважає ні чим необґрунтованим, не підтвердженим та не доведеним належними і беззаперечними доказами.

Так, представник позивача, зокрема, зазначив, що відповідач, посилаючись на господарську операцію, пов`язану з орендою у ТОВ «Агропрайм Холдінг» складського приміщення (договір оренди від 23.11.2022р.), безпідставно не прийняв до уваги факт того, що дане складське приміщення ТОВ «МЕТБРУХТ» насправді реально не використовувало та не використовує у своїй безпосередній господарській діяльності, оскільки 23.11.2022р. (т.б. в той же день) передало його у суборенду ТОВ «Карпіо» (договір суборенди від 23.11.2022р.). Обладнання ж та інші матеріальні цінності, як і послуги у сфері охорони громадського порядку та безпеки, також придбавались підприємством позивача для цілей забезпечення охорони переданого у суборенду нерухомого майна. Що ж стосується придбаних товариством автомобілів, про які йдеться у спірному акті перевірки, а також оливи моторної, фільтрів (салону і повітряного) і комп`ютерної діагностики, то останні були виключно в особистому використанні (користуванні) керівника ТОВ «МЕТБРУХТ».

Крім того, формально на користь позиції позивача також говорить і те, що у спірному акту перевірки перевіряючими було чітко зазначено, що ТОВ «МЕТБРУХТ» в охопленому перевіркою періоді не мало і не оформляло взаємовідносин з «ризиковими» контрагентами.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що в даному випадку відповідач в своєму акті перевірки чітко не зазначив та не надав судам 1-ї та 2-ї інстанцій жодних належних і допустимих доказів того, що спірні операції, по яких підприємством позивача було сформовано «податковий кредит», «від`ємне значення» сформовано по придбаних товарах та послугах, які використовуються в операціях, які звільняються від оподаткування.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд, оцінивши наявні у справі докази, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення (Форми «В4») №336014290703 від 25.05.2023р., що винесене на підставі спірного акт перевірки, який, в свою чергу, не є належним і беззаперечним доказом, дійсно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що ж стосується посилань контролюючого органу у відзиві на позов на податкову інформацію з інформаційно-аналітичних баз щодо контрагентів позивача (орендодавця і суборендаря), то ці твердження є безпідставними припущеннями, суперечать чинним нормам податкового законодавства та судовій практиці Верховного Суду (постанови від 27.02.2020р. по справі №81/7081/14, від 13.08.2020р. по справі №520/4829/19 та інш.).

Щодо іншого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (форми «ПН») №336114290703 від 25.05.2023р., то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, нормами п.120-1.2 ст.120-1 ПК України передбачено, що у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до п.198.5 ст.198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених пп. "а" - "г" п.198.5 ст.198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до ст.199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу 11 п.201.4 ст.201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5% обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3 400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, контролюючий орган застосував до підприємства позивача штрафні санкції в сумі 3400 грн. за те, що Товариство не виписало та не зареєструвало в ЄРПН податкову накладну на суму обсягу постачання - 236159 грн., з яких 47232 грн. - ПДВ. Ця сума «податкового кредиту» сформована позивачем по операціях з придбання послуг оренди нерухомого майна, послуг компенсації вартості розподілу електричної енергії, послуг компенсації вартості електричної енергії.

Так, як відомо, Єдиний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які супроводжуються оформленням податкових накладних. Однак, при цьому, слід звернути увагу на те, що платник податків не позбавлений можливості придавати товар/послуги у контрагентів-постачальників, які не є платниками ПДВ, і відповідно, в такому разі відомості про такі господарські операції в ЄРПН не відображаються.

Як достовірно встановлено з матеріалів справи, підприємство позивача дійсно отримало послуги з оренди нерухомого майна, повністю оплатило їх, а в подальшому, відповідно, правомірно сформувало свій «податковий кредит» та «від`ємне значення» з ПДВ.

Відповідач же, в свою чергу, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, належним чином не вказав і не довів суду, на підставі яких саме норм права та в зв`язку з чим позивач повинен був реєструвати податкову накладну, оскільки відповідно до норм ПК України податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань, а у позивача, в даному випадку, виник «податковий кредит».

Як чітко визначено приписами ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дане спірне податкове повідомлення-рішення (форми «ПН») №336114290703 від 25.05.2023р. також підлягає скасуванню, як протиправне.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити й на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочинів (ст.204 ЦК України) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовує.

До того ж, не зайвим буде також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А за правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 02.07.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.О. Скрипченко

І.О. Турецька