Рішення

від 27.06.2024 по справі 307/5342/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/5342/23

Провадження № 2/307/941/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

встановив :

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гримут Т.В. від імені позивачки 16 листопада 2023 року пред`явила до ОСОБА_2 позов про позбавлення батьківських прав та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, проте мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Реєстрація народження дитини проведена на підставі ч. 1 ст. 126 СК України, відповідач не зразу хотів визнавати своє батьківство.

Сторони проживають окремо та не перебувають у фактичних сімейних відносинах вже більше чотирьох років, дитина проживає з матір`ю, спорів стосовно місця проживання дитини не виникало.

Батько дитини - ОСОБА_2 самоусунувся від виховання дитини, весь цей час життям сина не цікавився, не телефонував, не виявляв бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у його вихованні, не цікавився здоров`ям сина та його успіхами в навчанні, морально не підтримував дитину та не вітав його з днем народження.

Позивачка з сином, якого вона виховує та який перебуває на її утриманні, проживає в будинку батьків.

На даний час позивачка перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 .

Соціально-підтримуюче оточення для дитини ОСОБА_3 утворює його мама, вітчим та дідо, дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення.

Між позивачкою і дитиною завжди усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, його повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей.

При розмові психолога з дитиною діагностовано, що при згадці про рідного батька ОСОБА_2 хлопчик не проявляє жодних емоцій, оскільки в його уявленні роль батька виконує його вітчим ОСОБА_5 , про що свідчить індивідуальна психологічна діагностика.

Дитині вчасно проводились регулярні амбулаторні огляди, нагляд за станом здоров`я дитини здійснює також позивачка. Батько участі в цій сфері життя дитини не приймав та не приймає, як і в будь-якій іншій сфері його життя, про що свідчить довідка, видана Новоселицькою АЗПСМ.

За рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2021 року у справі № 307/2981/20 з відповідача стягуються аліменти у розмірі з усіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 має значну заборгованість з несплати аліментів на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 .

Так як рідний батько дитини не сплачує аліменти, то станом на 01.11.2023 року існує заборгованість у розмірі 133 208 грн. 65 коп., а заборгованість зі сплати аліментів на користь стягувача - ОСОБА_1 , у межах ВП № НОМЕР_3 з штрафами, станом на 01.11.2023 року складає 155 920 грн. 82 коп.

Ця заборгованість виникла через систематичну несплату аліментів протягом трьох років, що призвело до серйозних фінансових труднощів для дитини та матері.

Що стосується стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, то правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

При проведені розрахунку взято до уваги дані зазначені в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.07.2023 року, а отже розрахунок стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 листопада 2020 року по 16 листопада 2023 року становить 727 565, 3 грн.

З урахуванням положень ст. 196 СК України, яка передбачає, що розмір пені, що підлягає стягненню за аліменти, не може бути більше 100 % заборгованості, слід стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 133 208 (сто тридцять три тисячі двісті вісім) гривень 65 копійок.

Розрахунок проведений згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа № 572/1762/15-ц).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Враховуючи ці обставини, позбавлення батьківських прав може бути розглянуто як необхідний захід для захисту інтересів та добробуту дитини. Такий крок має на меті забезпечити стабільність та безпеку виховання та розвитку дитини, особливо у випадку, коли батько не виконує своїх обов`язків щодо надання аліментів та злісно не сплачує їх.

Відповідач на жодний контакт з позивачкою чи дитиною не йде, тому 10.03.2023 року та 24.04.2023 року позивачка ОСОБА_1 на особисту адресу останнього відомого місця поживання відповідача направила лист-попередження та повторний лист-попередження про зміну ставлення відповідача до виховання та утримання дитини. Проте, відповідач так і не виправив свого відношення до виконання батьківських обов`язків, тобто він фактично самоусунувся від виховання та утримання дитини повністю.

Згідно з даними відстеження поштового відправлення «Укрпошти» повторний лист-попередження від 24.04.2023 року був вручений особисто відповідачу, а перший лист-попередження був повернутий за зворотною адресою у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання, що в котрий раз підтверджує те, що батько дитини ігнорує, не виконує своїх батьківських обов`язків та навіть не намагається змінити хоч якось свої стосунки з дитиною в кращу сторону, що говорить про його особисте ставлення до дитини. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, що в цілому створило умови, які шкодять інтересам дитини.

У зв`язку із чим просила позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 листопада 2020 року по16 листопада 2023 року, в сумі 133 208 (сто тридцять три тисячі двісті вісім) гривень 65 копійок.

Згідно з ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 травня 2024 року на 14 год. 30 хв., яке було відкладено на 27 червня 2024 року на 09 год. 30 хв.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Гримут Т.В. у судове засідання 27 червня 2024 року не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а також оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав, у зв`язку з чим суд на підставі п. 1) ч. 3 ст. 223 ЦПК України постановив ухвалу про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечення щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Із свідоцтва про народження та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є батьками дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 15).

Із свідоцтва про шлюб видно, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 03 червня 2020 року зареєстрували шлюб і після реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 (а. с. 24).

Із акта обстеження матеріально-побутових умов від 03 липня 2023 року, складеного депутатом Новоселицької сільської ради видно, що ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 , 2018 року народження, чоловіком ОСОБА_9 , 1999 року народження, проживають в будинку її батьків у АДРЕСА_1 . Сім`ю забезпечує її чоловік ОСОБА_9 , а також допомагають батьки. Батько сина ОСОБА_11 - ОСОБА_2 з ними не проживав, участі у вихованні сина ОСОБА_11 не приймав (а. с. 19).

Із довідки, виданої Новоселицькою амбулаторією сімейної медицини видно, що для проведення профілактичних оглядів і звернення з приводу захворювання дитини завжди зверталася мама дитини (а. с. 20).

Із двох письмових попереджень, квитанцій, опису вкладення видно, що ОСОБА_1 надсилала ОСОБА_2 письмові попередження про необхідність вжиття заходів для зміни ставлення до виховання та утримання сина (а .с. 27-33, 34).

Із індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданої практичним психологом ОСОБА_12 , видно, що під час діагностування дитина згадує про вітчима та маму, які приділяють належну увагу вихованню сина. Помітна прив`язаність до вітчима ОСОБА_5 , якого чекає додому, а також до діда, з яким часто проводить дозвілля. Щодо рідного батька, то при згадці про нього хлопчик не проявляє жодних емоцій, оскільки в його уявленні роль батька виконує вітчим ОСОБА_5 (а. с. 21).

Із письмових свідчень ОСОБА_13 та ОСОБА_14 видно, що батька дитини ОСОБА_3 вони ніколи не бачили від народження дитини, батько не виконує своїх обов`язків щодо дитини та не приймає участь у його вихованні (а. с. 36, 38).

Свідок ОСОБА_6 показала, що вона є кумою позивачки, батька дитини не знає, ніколи його не бачила, він дитині ніколи не допомагав, позивачка розказувала, що хотіла з ним зв`язатися, але він на контакт з нею не йшов, дитина татом називає чоловіка позивачки. Кожного року вона вітає дитину на день народження, однак за всі роки батько жодного разу дитину не вітав, жодного утримання дитина від батька не мала.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона є рідною сестрою позивачки, і ОСОБА_2 бачила лише один раз, коли позивачка народила дитину. Батько заперечував бути записаний батьком дитини погодився лише з одною умовою, що позивачка забирає дитину і перейде проживати з Ужгорода , де вони жили разом, до своїх батьків. Після цього вона відповідача жодного разу не бачила. Дитина свого батька не знає та не знає його родичів. Коли ОСОБА_3 був зовсім маленьким, ОСОБА_1 возила сина в Ужгород, щоб батько його побачив, однак відповідач не прийшов. Жодного матеріального утримання відповідач не надавав.

Згідно висновку органу опіки та піклування Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухиляється від виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому доцільно позбавити його батьківських прав щодо сина (а. с. 43-44).

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину; піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2) ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною ч. 1 ст. 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної

поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, так як не виконує передбачені обов`язки і тому є підстави для позбавлення його батьківських прав.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у випадку, якщо відношення відповідача зміниться, що буде підтверджуватись належними доказами, можливим є поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статті 169 Сімейного кодексу України.

Що стосується позовної вимоги про стягнення неустойки пені за несплату аліментів слід зазначити наступне.

Із рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року відомо, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 жовтня 2020 року, і до його повноліття (а. с. 16-18).

На підставі вказаного рішення Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист, який пред`явлено для виконання до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області (а. с. 26).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року, проведеного старшим державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області, загальна заборгованість ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження становить 155 920,82 грн., в тому числі заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2023 року становить 133 208,65 грн. (а.с.22).

Із довідки про неотримання аліментів, виданої начальником відділу Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області, видно, що ОСОБА_1 не отримувала аліменти у період з 01.01.2023 року по 30.06.2023 року (а. с. 23).

У зв`язку із несплатою аліментів, згідно виконавчого провадження НОМЕР_3 ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників, що видно із Інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 15.11. 2023 (а. с. 36).

Також ОСОБА_1 14 липня 2022 року звернулася із заявою до Тячівського РВП ГУНП Закарпатській області про внесення відомосте до ЄРДР щодо ОСОБА_2 за ст. 164 КК України за ухилення від сплати аліментів на дитину (а.с. 27).

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Як роз`яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3 передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У ст. 196 Сімейного кодексу України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), яка відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1 х 1% х Q1) + (А2 х 1% х Q2) + (An х 1% х Qn), де: р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, з яким погоджується суд, неустойка (пеня) за несплату аліментів за період з 01 листопада 2020 року по 16 листопада 2023 року становить 727 565, 30 грн.

Згідно ч.1 ст.196 СК України, розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості аліментів.

Оскільки вказаний розмір пені за прострочення сплати аліментів перевищує 100% розміру заборгованості зі сплати аліментів, а позивачка заявляє вимоги про стягнення пені в розмірі, що дорівнює розміру боргу за вказаний період, а саме 133 208,65 грн., то позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Підстав для зменшення розміру неустойки, звільнення боржника від сплати заборгованості судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 цього Кодексу, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої позивачкою квитанції ОСОБА_1 за позовну вимогу немайнового характеру сплатила судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп., виходячи з розміру, встановленого підпунктом 3) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який слід стягнути із відповідача у користь позивачки.

Також, враховуючи те, що позивачку звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення неустойки (пені), у зв`язку із задоволенням позовної вимоги, з відповідача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1332 грн. 09 коп. в дохід держави.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

У передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів, визначених рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року ( справа № 307/2981/20, провадження № 2/307/1474/20) у розмірі 133 208 (сто тридцять три тисячі двісті вісім) грн. 65 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1073, 60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1332 грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивачки: Гримут Тетяна Василівна , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , який проживає без реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська область, Тячівський район, с. Нересниця, вул. Грушевського, 25, код ЄДРПОУ 26528477.

Повне рішення суду складено 03 липня 2024 року.

Суддя Л.Р.Сас