Ухвала

від 24.06.2024 по справі 204/3927/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1031/24 Справа № 204/3927/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

представник третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12022040000000323 за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.

Ухвалою слідчогосудді Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від19квітня 2024року булозадоволено клопотанняпрокурора ОСОБА_6 про арешт нерухомогомайна укримінальному провадженні№12022040000000323від 13липня 2022року зач.4ст.190,ч.2ст.28,ч.4ст.358,ч.2ст.209,ч.2ст.364КК Українита накладеноарешт наземельну ділянкукадастровий танакладено арештна земельнуділянку, з кадастровим №1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, що перебуває у власності ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Фемелі Хаус»», код ЄРДПОУ 44849034, з тимчасовим позбавленням будь-яких осіб права на відчуження, користування та розпорядження вказаним вище майном, заборонивши пошкоджувати, псувати, знищувати, перетворювати вказане майно, здійснювати будівництво будівель, споруд та будь-яких огороджень на земельній ділянці, а також перешкоджати загальному водокористуванню водоймою («Голубе озеро»), що межує з земельною ділянкою.

Також,вказаною ухвалоюбуло накладенозаборону вноситибудь-яківідомості доДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодоземельної ділянки з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га.

Задовольняючи клопотання прокурора ОСОБА_6 про арешт нерухомого майна та накладаючи арешт на земельну ділянку з кадастровим №1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, слідчий суддя виходив із того, що дане нерухоме майно відповідно до постанови СВ розслідування особливо важливих справ та злочинів вчинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 27 березня 2024 року в розумінні положень ст. 98 КПК України є речовим доказом по кримінальному провадженню №12022040000000323 від 13 липня 2022 року, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, має доказове значення, а тому згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України потребує збереження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Представник третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про арешт майна та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 щодо накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га.

В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_8 посилається на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті суд неповно та однобічно дослідив фактичні обставини справи та наявні докази.

Так,апелянт вказує,щовідповідно до рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі №187/2013/19, яке набрало законної сили 23 лютого 2021 року, за ОСОБА_10 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим №1223780800:02:003:0565 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, що було набуте ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 грудня 2019 року, посвідченого ПН ДМНО ОСОБА_11 .

Після цього, ОСОБА_10 створила TOB «СОК «Фемелі Хаус», до статутного фонду якого внесла право власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 і на якій ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Фемелі Хаус»», здійснює свою господарську діяльність. Накладені ухвалою слідчого судді арешт та заборона ТОВ «СОК Фемелі Хаус» користуватись вищевказаною земельною ділянкою фактично паралізовано господарську діяльність товариства.

Крім того, апелянт вказує, що досудове слідство у вказаному кримінальному провадженні триває з 13 липня 2022 року, тобто більше ніж 1,5 роки. І тільки 19 квітня 2024 року прокурор звернувся із відповідним клопотанням про накладення арешту. Вказує, що слідчим суддею залишено позу увагою той факт, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №12022040000000323, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 липня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190. ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358. ч. 2 ст. 209. ч. 2 ст. 364 КК України, відсутні об`єктивні дані про потерпілих, жодну особу не залучено в якості потерпілого, не пред`явлено жодного цивільного позову.

Зазначає, що ані ОСОБА_10 , ані жодна посадова особа TOB «СОК «Фемелі Хаус» не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №12022040000000323.

Також, апелянт зазначила, що ані прокурор у своєму клопотанні, ані слідчий суддя не визначили особу, яка буде відповідальна за належне утримання та зберігання майна, яке знаходиться земельній ділянці з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га та за належне зберігання та утримання самої земельної ділянки в належному стані, у тому числі її прибирання та вивезення сміття.

На думку апелянта, судом першої інстанції залишено без належної оцінки той факт, що постановою слідчого від 27 березня 2024 року, лише земельну ділянку, з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565,площею 0,3 га визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022040000000323. При цьому об`єкти нерухомості, які знаходяться на цій земельній ділянки, а саме сторожка та дві альтанки не були визначені як речовий доказ. Однак, враховуючи зміст ухвали слідчого судді першої інстанції ТОВ «СОК «Фемелі Хаус» позбавлено можливості на користування цимб`єктами нерухомості, у тому числі в їх охороні та належному утриманні, що призведе до їх розкрадання та руйнування третіми особами.

Слідчий суддя забороняючи ТОВ «СОК «Фемелі Хаус» у користуванні її земельною ділянкою, яка набути у встановлений законом порядок, змушує останню поки буде вестися досудове слідство (термін не визначений, досудове слідство на дайни час триває майже 2 роки) сплачувати усі обов`язкові податки та збори щодо арештованої земельної ділянки, при цьому остання позбавлена можливості на її користуванні, оскільки заборона та арешт щодо земельної ділянки не позбавляє обов`язку ТОВ «СОК «Фемелі Хаус» сплачувати за арештовану земельну ділянку земельний податок на рахунок Петриківської селищної ради. Проте з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що відносно земельної ділянки на яку дуло накладено арешт існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації. Окрім того матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, що існує на теперішній час потреба в застосуванні арешту майна.

Позиції учасників судового провадження.

До початкусудового розгляду прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 , в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, який наполягав на її задоволенні, вислухавши думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність; перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені положеннями ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема, арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Такі відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, а отже відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя обмежився лише формальними висновками про відповідність земельної ділянки з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, належної на праві приватної власності третій особі TOB «СОК «Фемелі Хаус» щодо якої накладено арешт критеріям ст. 98 КПК України, та не дослідив і не надав будь-якої оцінки решті обставин, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 КПК України підлягають обов`язковому з`ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про арешт майна у кримінальному провадженні, зокрема наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КК України, обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для інших осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У той же час, колегія суддів, аналізуючи обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні №12022040000000323, в якому оскаржуваною ухвалою накладено арешт на нерухоме майно третьої особи ОСОБА_12 , приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих матеріалів провадження, СВ ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022040000000323, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до витягу ЄРДР, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022040000000323 є шахрайські дії, а саме - заволодіння шахрайським шляхом групою осіб з використанням підробленого документу Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серії Р2№148441 від 13 червня 2001 року земельною ділянкою з кадастровим номером 1223780800:03:003:0181 загальною площею 2,3 г, що знаходиться у водоохоронній зоні водного об`єкту Єлизаветівський котлован, із правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до клопотання прокурора про арешт майна, необхідність накладення арешту на земельну ділянку 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, належної на праві приватної власності третій особі TOB «СОК «Фемелі Хаус», вмотивована тим, що громадянину ОСОБА_13 в кримінальному провадженні №12022040000000323 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається зі змісту обставин, викладених в підозрі, врученої ОСОБА_13 , останній в червні 2019 року незаконно заволодів та розпорядився земельною ділянкою з кадастровим номером 1223780800:03:003:0181, площею 2,3 га, яка належала до земель державної власності та розташована за межами АДРЕСА_1 та перебувала у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

11 вересня 2019 року відділом у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Кам`янське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було зареєстровано три земельні ділянки (утворені в результаті поділу земельної ділянки 1223780800:03:003:0181, площею 2, 3 га), а саме:

земельна ділянка з кадастровим номером 1223780800:03:003:0182, площею 1, 5 га;

земельна ділянка з кадастровим номером 1223780800:03:003:0183, площею 0, 5 га;

земельна ділянка з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0, 3 га.

Постановою слідчого відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів вчинених організованими групами та злочинними організаціями СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 27.03.2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12022040000000323, оскільки остання є матеріальним об`єктом, який зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, до клопотання про арешт земельної ділянки, належної на праві власності третій особі, було долучено витяг з ЄРДР, електронні рапорти, протоколи допиту свідків, копія Державного акту на право приватної власності на землю, копія книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (громадянами) на території Єлизаветинської сільської ради Петриківського району, копії витягів Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Фактично клопотання не містить посилань на відомості щодо наявності цивільного позову, предметом якого б була арештована земельна ділянка з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, добросовісним власником якої на підставі судового рішення є TOB «СОК «Фемелі Хаус», а також, не містить відомостей про самого власника вказаного об`єкту нерухомості, якому було б спричинено матеріальну шкоду, що б свідчило про доцільність збереження цього майна в межах кримінального провадження №12022040000000323, відносно ОСОБА_13 , за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України у відповідності до вимог ст. ст. 98, 131, 132, 173 КПК України.

Крім того, до клопотання про арешт майна не додано оцінку суми збитків, завданих злочином, у зв`язку із чим судом першої інстанції накладено арешт на земельну ділянку, яка належить третій особі TOB «СОК «Фемелі Хаус» без урахування співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку, належну TOB «СОК «Фемелі Хаус», слідчий суддя фактично обмежився загальними висновками про те, що вказане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а тому є необхідність в арешті вказаного майна з подальшою забороною його відчуження, розпорядження та користування, а також забороні вчиненні будь-яких реєстраційних дій відносно вказаного майна.

При цьому, слідчий суддя вирішив питання про доцільність накладення арешту на земельну ділянку в кримінальному провадженні №12022040000000323, відносно ОСОБА_13 , за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення інших осіб, не навівши в ухвалі достатніх обґрунтувань виключності даного випадку, що б давало суду процесуальну можливість вирішувати доцільність застосування арешту щодо майна, належного на праві приватної власності третій особі TOB «СОК «Фемелі Хаус».

Вирішення питання щодо доцільності накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, власником якої є TOB «СОК «Фемелі Хаус», за відсутності сторін призвело до неповноти судового розгляду, оскільки поза увагою суду залишились невстановленими обставинами щодо законного порядку набуття TOB «СОК «Фемелі Хаус» права приватної власності на спірну земельну ділянку.

Так, в ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, колегією суддів було встановлено наступне.

TOB «СОК «Фемелі Хаус» є господарським товариством, що мають статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Фемелі Хаус»», здійснює свою господарську діяльність на земельній ділянці, з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га і основними видами діяльності товариства є: функціювання спортивних споруд; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів, діяльність інших засобів тимчасового розміщування; діяльність ресторанів; надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій; постачання інших готових страв; обслуговування напоями; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність спортивних клубів; діяльність фітнес-центрів.

Також, ТОВ СОК Фемелі Хаус було подано до Державної податкової служби України на початку 2024 року податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за земельну ділянку з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, відповідно до якої, ТОВ СОК Фемелі Хаус зобов`язано сплачувати земельний податок протягом 2024 року у розмірі 48 286 грн. 63 коп.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії №148441 на підставі рішення сесії Єлизаветівської сільської ради Петриківського району від 13 червня 2001 року ОСОБА_13 було передано у приватну власність земельна ділянка площею 2,3 га для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташовану на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

Оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії №148441 в судовому засіданні не оглядався у зв`язку із його відсутності.

Вказаний державний акт був підписаний головою Єлизаветівської сільської ради ОСОБА_14 , що підтверджується підписом, засвідчено печаткою Єлизаветівської сільради і зареєстрована в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 782, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю Серія Р2 №148441 від 13 червня 2001 року.

Відповідно до Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району був зроблений запис за №782 від 13 червня 2001 року про реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею площею 2,3 га для ведення селянського господарства за ОСОБА_13 , що підтверджується листом начальника відділу у Петриківському району міськрайонного управління у Петриківському районі та у м. Камьянське Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Зазначена земельна ділянка із кадастровим номером 1223780800:03:003:0181 площею 2,3 га яка належить ОСОБА_13 розташована на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району за межами населеного пункту с. Єлизаветівка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі 24 червня 2019 року, що підтверджується листом в.о. начальника відділу та викопіюванням із Державного земельного кадастру та листом голови Петриківської райдержадміністрації.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , реєстровий №651, ОСОБА_13 продав ОСОБА_15 земельну ділянку, що розташована на території Єлизаветівської сільської ради площею 2,3 га кадастровий номер №1223780800:03:003:0181, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1851392112237.

З витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-1212063492019, №НВ-1212123692019, № НОМЕР_1 вбачається, що 11 вересня 2019 року відділом у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Каменське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, складеної 01 серпня 2019 року ТОВ «Геоленд 2000», проведена державна реєстрація трьох окремо сформованих земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: №1223780800:03:003:0182, площею 1,5 га; №1223780800:03:003:0183, площею 0,5 га; №1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2019 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , реєстровий №960, ОСОБА_15 продав ОСОБА_10 земельну ділянку, що розташована на території Єлизаветівської сільської ради кадастровий номер №1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1922973712237.

Відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №185130314 від 17 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: НОВ 182078, реєстровий №960 від 17 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за ОСОБА_10 здійснена державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1922973712237.

Також, під час апеляційного перегляду встановлено, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі №187/2013/19 було відмовлено в задоволенні позовних вимог Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області до ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 . ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , де треті особи: ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ТОВ "Експерт Груп", ПН ДМНО ОСОБА_11 , ВК Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, ВК Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, Петриківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного.

Предметом даного цивільного спору була, в тому числі, земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565.

При цьому, рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі №187/2013/19 було задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_10 до Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 про визнання права власності на земельну ділянку та визнано за ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, що було набуте ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2019, реєстровий №960, посвідченого ПН ДМНО ОСОБА_11 .

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі №187/2013/19 було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, та набрало чинності 23 лютого 2021 року.

Відповідно до ст. 124 КУ та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зположеннями ст.ст.319,321,328ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

З огляду на вказане слід дійти висновку, що ч. 2 ст. 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі даної норми майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73, Series AN52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series AN98).

Таким чином, проаналізувавши вище встановлені обставини та норми діючого законодавства України, колегія суддів приходить до висновку про те, що TOB «СОК «Фемелі Хаус» володіє земельною ділянкою площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 на законних підставах та є добросовісним набувачем права власності на даний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року у справі №187/2013/19, і витребування такого майна в добросовісного набувача прямо заборонено нормами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Разом з тим, згідно зі ст. ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що з клопотання прокурора та доданих до нього матеріалів не вбачається підстав, що обґрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 добросовісного набувача TOB «СОК «Фемелі Хаус».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі встановлення вини ОСОБА_13 в кримінальному провадженні №12022040000000323, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі обвинувального вироку суду, відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди інтересам держави можливе лише за рахунок винної особи, а не за рахунок добросовісного набувача TOB «СОК «Фемелі Хаус». Тобто, колегія суддів зауважує, що оскільки добросовісність набувача підтверджена судовим рішенням, то земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 відчуженню в TOB «СОК «Фемелі Хаус» на користь держави в будь-якому випадку не підлягає.

При цьому, TOB «СОК «Фемелі Хаус» є третьою особою, жодній із посадових осіб якої в кримінальному провадженні №12022040000000323, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України відносно ОСОБА_13 , підозру не вручено, юридичним підтприємством, співробітники та посадові особи якої б органом досудового розслідування підозрювались у вчиненні злочинів TOB «СОК «Фемелі Хаус» не є, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для накладення арешту на майно законного володільця земельної ділянки площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565.

Належних та слушних доводів про те, що земельна ділянка площею 0,3 га з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565 добросовісного набувача TOB «СОК «Фемелі Хаус» зберегла на собі сліди вчинення злочину, а тому є речовим доказом в кримінальному провадженні №12022040000000323, за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України відносно сторонньої особи ОСОБА_13 прокурором в клопотанні про накладення арешту не наведено, як і не наведено в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції підстав, з яких слідчий суддя дійшов висновку про відповідність даної земельної ділянки критеріям речового доказу, в розумінні ст. ст. 98, 131, 170, 173 КПК України та необхідність накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості.

Таким чином, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги представника TOB «СОК «Фемелі Хаус» ОСОБА_8 та наявність правових підстав для скасування ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року, із постановленням нової ухвали, відповідно до якої колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо накладення арешту на земельну ділянку сторонньої в кримінальному провадженні №12022040000000323 особи та добросовісного набувача TOB «СОК «Фемелі Хаус» з кадастровим номером 1223780800:02:003:0565, площею 0,3 га.

А тому, керуючись положеннями ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - скасувати.

Постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12022040000000323 від 13.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4