Рішення

від 02.07.2024 по справі 947/4845/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/4845/24

Провадження № 2/947/2182/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання права власності на земельну ділянку

в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 06.02.2024 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, в якій позивачка просить суд визнати з нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, яка належала останній на праві спільної сумісної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759246, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одеса 19.10.2009 року, з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, площею 0,0446 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона є дочкою - ОСОБА_3 , яка в свою чергу померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя її мати склала заповіт, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, як в Україні, так і за її межами, і взагалі все те, що належатиме їй за законом на день смерті та на що матиме право заповіла їй - ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 13.02.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстровано в реєстрі за № 111.

За наслідком чого, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить 52/100 часток у праві власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали матері на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 травня 2008 року.

Також, позивачка вказує, що до складу спадщини також входить земельна ділянка площею 0,0446 га, кадастровий номер 5110136900:19:012:0043, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована вказана частка домоволодіння. Земельна ділянка належала матері на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759246, виданого Управлінням Держкомзему у м. Одеса 19.10.2009 року на ім`я ОСОБА_1 , співвласниками цієї земельної ділянки є спадкодавець, ОСОБА_3 , та відповідач, ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що вона у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною Аллою Олексіївною заведено спадкову справу, номер у спадковому реєстрі 69471665, номер у нотаріуса 26/2022, щодо майна померлої ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. 04.05.2023 року видано їй ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 52/100 часток у праві власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 194.

Однак, нотаріусом також надано позивачці лист від 11.09.2023 року за № 256/02-14 «Про документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину», яким повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки частка померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не визначена, що унеможливлює визначити склад спадкового майна.

З урахуванням викладеного, як стверджує позивачка, вона вимушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

08.02.2024 року до суду надійшло від позивача клопотання про витребування доказів, в якому остання просить суд витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної Алли Олексіївни належним чином завірену копію спадкової справи №26/2022, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 21.03.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної Алли Олексіївни належним чином завірену копію спадкової справи №26/2022, заведеної до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.05.2024 року на виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшли від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної Алли Олексіївни витребувані судом копії матеріалів спадкової справи.

04.06.2024 року судом у підготовчому судовому засіданні, без видалення до нарадчої кімнати, ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.07.2024 року о 12 год. 00 хв.

До судового засідання призначеного на 02.07.2024 року о 12 год. 00 хв. сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, однак:

- 02.07.2024 року від представника позивача надійшла до суду заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності;

- також до суду надійшла заява від ОСОБА_2 від 19.06.2024 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстрована в реєстрі за №424, в якій ОСОБА_2 зазначив про визнання позовних вимог ОСОБА_1 , відсутність заперечень проти їх задоволення та розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи висловлене волевиявлення сторін по справі про розгляд справи за їх відсутності, судом було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні 02.07.2024 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.07.1954 року.

Також ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за №00036278062 від 26.07.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за №00036277839 від 26.07.2022 року.

У відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб серії №0003627762 від 26.07.2022 року вбачається, що ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , не укладала шлюб.

Отже, позивачка та відповідач є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 97 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

За наслідком чого, у відповідності до приписів статті 1220 ЦК України, внаслідок смерті ОСОБА_3 , з дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_6 відкрилась спадщина, до складу якої згідно з положеннями ст.. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №331196433, №331197234, №331196914 від 04.05.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_6 , належало на праві спільної часткової власності нерухоме майно 52/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , житловою площею 35,7 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 437 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого 08.05.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, державна реєстрація права власності проведена 01.07.2008 року.

Також судом встановлено, що іншими співвласниками вказаного житлового будинку є:

- ОСОБА_1 , з часткою 48/200, яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 , виданого 08.05.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, державна реєстрація права власності проведена 01.07.2008 року;

- ОСОБА_2 , з часткою 48/200, яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5 , виданого 08.05.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, державна реєстрація права власності проведена 01.07.2008 року.

Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної схеми системи у сфері будівництва за реєстраційним №ТІ01:4897-6820-2882-4240, за № документа 79/23 від 05.04.2023 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 35,7 кв.м., та загальною площею 58,9 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043.

Судом встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759246, виданим 19.10.2009 року за підписом голови Одеської міської ради, Управлінням Держкомзему у місті Одесі, на ім`я ОСОБА_1 , на підставі рішення Одеської міської ради від 05.04.2008 року за №2529-V. У державному акті засвідчено, що співвласниками земельної ділянки є: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010950500702.

Отже, земельна ділянка, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у спільній сумісній власності співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення дій з визначення часток вказаної земельної ділянки, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, між співвласниками у відповідності до належних їм часток в житловому будинку АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , відкрилась спадщина на належне останній за час життя нерухоме майно: 52/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , та на право на частку земельної ділянки, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, перебуваючої у праві спільної сумісної власності, на якій в свою чергу розташований вищевказаний житловий будинок.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності з ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до положень ч.ч.1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за життя склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., зареєстрований в реєстрі за №111, у відповідності до якого ОСОБА_3 здійснила розпорядження на випадок своєї смерті та усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не знаходилось, як в Україні, так і за її межами, і взагалі все те, що належатиме їй за законом на день її смерті та на що вона мите право, заповіла своєї дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №69468348 від 14.07.2022 року, вказаний заповіт станом на час смерті ОСОБА_3 є чинним.

Отже, судом встановлено, що спадкоємцем до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її дочка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом.

Також спадкоємцем до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , є її син відповідач по справі ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом.

Спадкоємців які мають обов`язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , не встановлено.

Статтею 1223ЦК Українипередбачено,що правона спадкуваннямають особи,визначені узаповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , як дочка померлої та спадкоємець за заповітом, 14.07.2022 року, тобто у визначений законом шестимісячний строк, здійснила звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної А.О. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На підставі вказаної заяви, приватним нотаріусом заведено спадкову №26/22, інформація про яку зареєстрована у спадковому реєстрі за №69471665, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі за №69468242 від 14.07.2022 року.

Під час розгляду справи судом було витребувані належним чином завірені копії матеріалів вказаної спадкової справи та встановлено, що ОСОБА_1 , як дочка померлої та спадкоємець за заповітом, не здійснювала дії з відмови від прийняття спадщини,

інші спадкоємці у тому числі за законом з заявами про прийняття спадщини не звертались.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка реалізувала дії з прийняття та має право на спадщину до майна померлої ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З матеріалів спадкової справи №26/22 вбачається, що 04.05.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О. видано ОСОБА_1 зокрема свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №194, у відповідності до якого видано свідоцтво на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , що складається з 52/100 часток у праві власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шевиріної А.О. від 11.09.2023 року за №256/02-14 «Про документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину», повідомлено ОСОБА_1 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_3 , враховуючи що частка померлої у цьому майні не визначена, що унеможливлює визначити склад спадкового майна.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. ст.1216,1217 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згіднозі ст. 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 5ст.1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положеньст. 317 Цивільного кодексу Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до абз.3 п.23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності до положень статті 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначенихЗемельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Згідно з ч.2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Як передбаченост. 328 ЦК України,право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до нормист. 392 ЦК Українивбачається, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_3 за життя набула право власності на 52/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, державний акт на яку видано на ім`я ОСОБА_1 з визначеними співвласниками: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 набула за життя право на частку вказаної земельної ділянки пропорційно до розміру частки житлового будинку розташованого на цій ділянці.

Однак, як вбачається, за життя ОСОБА_3 , належна останній частка у земельній ділянці, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, не була визначена.

Також судом встановлено, що іншими співвласниками вказаного житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0446 га з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, на якій розташований вказаний будинок, є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , яким визнано заявлені позовні вимоги.

За наслідком чого, оскільки позивачка, будучи єдиним спадкоємцем за заповітом до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснивши дії з прийняття спадщини, а також враховуючи відмову нотаріуса у видачі свідоцтва, суд вважає встановленим порушене право позивача, що полягає у позбавлені права на оформлення спадкових прав на спадщину та набуття права власності на спадкове майно.

При вище встановлених обставинах в цілому, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, наявність факту та належних доказів набуття спадкодавцем за час життя у власність частки нерухомого майна, що становить спадкове майно, суд вважає, що право позивача підлягає захисту, а позовні вимоги задоволенню.

Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права на спадкове майно не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у позові не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 89, 141, 211, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на належну ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №759246, виданого 19.10.2009 року Управлінням Держкомзему у місті Одесі, земельну ділянку, площею 0,0446 га, з кадастровим номером 5110136900:19:012:0043, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови

Головуючий Калініченко Л. В.