Рішення

від 03.07.2024 по справі 759/16633/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16633/22

пр. № 2/759/297/24

03 липня 2024 рокуСвятошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Шум Л.М.

при секретарі: Мовчані О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрводсервіс» про нарахування та виплату заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ДП «Укрводсервіс» про нарахування та виплату заробітної плати. В обгрунтування свого позову зазначає, що починаючи з 20І5 року позивач є внутрішньо-переміщеною особою, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. №81 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» з 28.05.2020 року був прийнятий на посаду начальника виробничо-технічного відділу з встановленим йому посадовим окладом згідно із штатним розписом в розмірі 13 000, 00 грн., про що відповідачем видано наказ за №11 від 27.05.2020року.

Так, за приписами постанови, на період проведення антитерористичної операції положення пунктів 2-4 постанови КМУ від 03.04.1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організвцій» щодо тривалості роботи за сумісництвом, порядку надання відпустки та заборони роботи за сумісництвом не застосовуються до працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції.

Таким чином, облік трудової діяльності позивача у період з 28.05.2020 року по дату звільнення виключали можливість застосування роботодавцем положення пунктів 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій".

В подальшому, на підставі наказу відповідача №29/06-1 від 29.06.2022 року позивача звільнено з посади начальника виробничо-технічного відділу з 29.06.2022 рику за власним бажанням.

Отже, у відповідності до п.2 вказаного наказу №29/06-1 від 29.06.2022 року, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати розрахунків та виплати компенсацій за 48 днів за період 28.05.2020 -29.06.2022 рр. на користь позивача.

Втім, позивач зазначає, що до цього часу відповідні розрахунки згідно наказу №29/06-1 від 29.06.2022 року, відповідачем не здійснено.

Більш того, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату згідно з посадовим окладом, визначеному у наказі №11 від 27.05.2020 року.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено невірний розрахунок належної позивачу заробітної плати у період з липня 2021 року по червень 2022 року.

Так. згідно зазначеного документу (довідка №3 від 06.09.2022 року) у період з липня 2021 року по червень 2022 року, відповідачем здійснено нарахування заробітної плати лише у розмірі 43 826 грн. 39 коп. При цьому, з невідомих позивачу обставин, у період з лютого 2022 року по травень 2022 року заробітна плаза не нарахована відповідачем взагалі.

Позивач просить суд врахувати ту обставину, що він є внутрішньо-переміщеною особою, заробітна плата, що нараховувалась і виплачувалась відповідачем є єдиним можливим джерелом доходу позивача. При цьому, позивач є особою з хронічними захворюваннями, у період роботи на ДП "Укрводсервіс" тяжко хворів на СОVID-19, викликаний коронавірусною інфекцією SARS CoV-2та з огляду на складний перебіг хвороби, до цього часу потребує тривалої та дороговартісної реабілітації.

Втім, незважаючи на важкі життєві обставини позивача, права та інтереси останнього неодноразово порушуються неправомірними діями відповідача, а саме: відносно здійснення невірного розрахунку позивач заробітної плати за період часу з 01.07.202 і року по 29.06.2022 року; відносно невиплати заробітної плати за період часу з 01.07.2021 року по 29.06.2022 року; відносно не нарахування та невиплати при звільненні компенсації за невикористані 48 днів відпустки.

Таким чином, станом на сьогоднішній день відповідачем неправомірно нараховано позивачу заробітну плату у розмірі лише 43 826 грн.39 коп., в той час як до нарахування позивачу за вказаний період підлягає заробітна плата у розмірі 156 000грн.00 коп.

При цьому, в порушення вимог чинного законодавства України з питань оплати праці та всупереч розмірі встановленого посадового окладу, станом на сьогоднішній день, позивачу не нараховано та не виплачено заробітної плати згідно посадового окладу к розмірі 112 173 грн. 61 коп.

Водночас, позивач зазначає, що до цього часу відповідачем не здійснено розрахунок щодо виплати йому належної компенсації за невикористані 48 днів відпустки за період з 28.05.2020 року по 29.06.2022 року.

Просить суд, стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 179 916 грн.00 коп., з яких: 156000,00 грн. у якості заробітної плати у розмірі з липня 2021 по червеь 2022 року включно, згідно наказу №11 від 27.05.2020 року, 20 916,00 грн. у якості компенсацій за невикористані дні відпусток.

Відповідно до Розпорядження Святошинського районного суду м. Києва № 118 від 07.06.2023 р., у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді, зазначене вище цивільне провадження шляхом повторного автоматичного розподілу було передано у моє провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2023року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з"явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив суд задовольнити позов.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутність та просив суд відмовити в задоволенні позову в зв"язку з його необгрунтованістю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом ДП «УКРВОДСЕРВІС» від 27 травня 2020 року за №11, ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника виробничо-технічного відділу (код за КП 1221.2) з 28 травня 2020 року та встановлено йому посадовий оклад згідно із штатним розписом в розмірі 13000,00 грн.

Судом встановлено, що наказом ДП «УКРВОДСЕРВІС» від 28.01.2021 року за №28/01-01 «Про встановлення режиму роботи», у зв`язку з сімейними обставинами, та обмежувальними заходами, пов`язаними з метою посилення захисту від розповсюдження коронавірусу, Відповідачу установлено на період з 01.02.2021 по 31.03.2021 режим роботи з двохгодинним робочим днем.

Судом встановлено, що наказом ДП «УКРВОДСЕРВІС» від 24 лютого 2021 року за №24/02 «Про встановлення неробочих днів» (надалі іменується як «наказ від 24.02.2021 року за №24/02»), з метою оптимізації виробничої діяльності, а також раціонального та ощадливого використання енергоресурсів, у період з 24 квітня 2021 року та до закінчення дії карантину для працівників підприємства п`ятницю визначено неробочим днем. Згідно вказано наказу, встановлено можливість залучати працівників у зазначений день та здійснювати нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час лише на підставі табелю обліку робочого часу.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно- екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України встановлено карантин, що в подальшому протягом 2020-2022 років неодноразово подовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України (зокрема, №239 від 25.03.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 р., №104 від 17.02.2021 р., №405 від 21.04.2021 р., №611 від 16.06.2021 р., №855 від 11.08.2021 р„ №981 від 22.09.2021 р., №1336 від 15.12.2021 р., №229 від 23.02.2022р., №630 від 27.05.2022 р„ №928 від 19.08.2022р.). Постановою КМУ від 23 грудня 2022 р. № 1423 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

Судом встановлено, що позивач згідно з наказом від 24.02.2021 року за №24/02 не залучався до виконання будь- яких робіт у період з 24.04.2021 року у визначені неробочі дні (по п`ятницях), що посвідчується табелями обліку робочого часу.

Судом встановлено, що згідно наказу ДП «УКРВОДСЕРВІС» від 20.12.2021 за №20/12-21, позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати з 17.01.2022 р. до закінчення карантину. У разі виробничої необхідності можливо залучати працівника у зазначені дні та здійснювати нарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час, на підставі табелю обліку робочого часу.

Судом встановлено, що нарахування заробітної плати позивачу відбувалось за фактично відпрацьований час на підставі табелів обліку робочого часу.

Судом встановлено, що позивач значиться боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 29.01.2021 року, згідно якого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. видано виконавчий напис №62911 від 05.10.2020 року про стягнення з позивача на користь TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», код ЄДРПОУ 42642578 грошових коштів на суму 16 827, 95 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень 95 копійок), що підтверджується листом приватного виконавця Мельника Ю.А. від 29.01.2021 року. Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 29.01.2021 року у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 та повідомленням №1-AJI-4135 від 23.02.2021 року.

Судом встановлено, що на виконання законних вимог приватного виконавця Мельника Ю.А. та з урахуванням виплати позивачу заробітної плати, відповідачем систематично здійснювались відрахування з заробітної плати позивача на користь стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та виплата заробітної плати на картковий рахунок позивача, що підтверджується платіжними документами .

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, на підставі вищевказаних офіційно-розпорядчих документів та табелів обліку робочого часу, відповідачем правомірно нараховано заробітну плату за період з липня 2021р оку по дату звільнення позивача, а саме у розмірі 45 080 грн. 72 коп.

При цьому, згідно з даними відпускної записки від 29.06.2022 року, згідно наказом від 29.06.2022 року проведено розрахунок компенсацій за невикористану відпустку для позивача. Нараховані відпускні становлять 115,68 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

У частині першій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Як передбачено статтею 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Зокрема, ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».

У табелі обліку використання робочого часу (типова форма N п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, у тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Крім того, у листі Міністерства праці та соціальної політики України «Про роз`яснення деяких питань законодавства» від 13 травня 2010 року № 140/13/116-10 зазначено, що ведення табеля обліку використання робочого часу для підприємств є обов`язковим.

Отже, зміст вищенаведених норм та локальних актів свідчить, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи шляхом ведення табеля обліку робочого часу.

Відповідач надав суду відповідні письмові докази щодо перебування позивача на робочому місці, а саме табелі обліку використання робочого часу за період з 01.07.2021 по 29.06.2021 року, складенні відповідно до наказу Держкомстату України №489 від 05 грудня 2008 року.

Не відповідають дійсності наведені позивачем припущення щодо заповнення табелю обліку робочого часу та його використання в процесі визначення дійсного розміру нарахованої заробітної плати працівникові.

У відповідності до підпункту 1.4 пункту 1 наказу Держкомстату від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» Табель обліку використання робочого часу є типовою формою первинної облікової документації, що має використовуватись на підприємстві. Тобто є документом використання якого для визначення фактично відпрацьованого часу є нормативним і таким, що не підлягає додатковому узгодженню з працівником.

Судом встановлено, що у спірні періоди позивач згідно з наказом від 24.02.2021 року за №24/02 не залучався до виконання будь-яких робіт у період з 24.04.2021 року у визначені неробочі дні (по п"ятницях), що посвідчується табелями обліку робочого часу.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу заробітної плати за той час, коли він не виходив на роботу та не виконував відповідних трудових обов`язків, що підтверджується наявними в матеріалах табелями обліку використання робочого часу за період з з 01.07.2021 по 29.06.2021року.

Вказаний висновок суду узгоджується із положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» та статті 94 КЗпП України, згідно з якими заробітна плата нараховується та виплачується за виконану роботу.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч покладеному обов`язку доказування, позивач після отримання відзиву на позовну заяву не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин виконання ним трудових обов`язків у періодз з 01.07.2021 по 29.06.2021 року, доказів виконання завдань та доручень, що входили до його посадових обов`язків відповідно до посадової інструкції, відвідування місця роботи (відомості автоматизованої системи обліку, журнали відвідування та ін.) тощо, відповідних клопотань про витребування таких доказів, допит свідків позивач суду не подавав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 363 - 365ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрводсервіс» про нарахування та виплату заробітної плати- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Л.М. Шум