Рішення

від 01.07.2024 по справі 344/9368/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 344/9368/23

Провадження № 2/202/309/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі

цивільну справу 344/9368/23

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

про позбавлення батьківських прав

за участю в режимі відеоконференції:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.05.2023 ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним позовом, який мотивувала тим, що має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 (відповідач по справі), з яким у зареєстрованому шлюбі вона не перебувала.

ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, зовсім не піклується ро фізичний та духовний розвиток сина, його навчанням, не спілкується з ним, не виявляє інтересу до внутрішнього світу сина, а також не надає грошові кошти на утримання сина та має заборгованість по сплаті аліментів.

Також зазначила, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.02.2020 місце проживання сина визначено разом із нею.

Враховуючи викладене просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.05.2023 справа передана за підсудність до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та 28.06.2023 надійшла до канцелярії суду.

29.06.2023 справа прийнята до загального позовного провадження та відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

10.08.2023 до участі у справі залучена третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Івано-Франківської міської ради.

11.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов з якого випливає, що позовні вимоги він не визнає у повному обсязі з тих підстав, що він є внутрішньо переміщеною особою, а його житло у м. Лиман Донецької області пошкоджене внаслідок бойових дій. Він змушений оплачувати житло в більш безпечному регіону України. На життя заробляє різними підробітками. Вказані обставини є для нього непереборними і через них він не має можливості виконувати належним чином свої аліментні зобов`язання. Крім того, позивач систематично чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, які полягають у неможливості здійснення телефонних та відеодзвінків, розмов з сином. У 2015 році він звертався до поліції у зв`язку з діями позивача. В процесі вирішення спірної ситуації щодо сина вони з ОСОБА_1 примирилися і певний період він мав можливість та реалізовував своє право та виконував батьківський обов`язок щодо участі у вихованні та ставленні особистості сина.

Позивач безпідставно, протиправно та необґрунтовано продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином та участі у його вихованні. Його вимоги про те, що він бажає приймати участь у вихованні сина є достатньо зваженими.

Також зазначив, що між ним та позивачем існують непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідуванні, але це не є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо сина, оскільки матір`ю дитини створюються штучні перешкоди стосовно його участі у житті сина. Всі його намагання, з моменту окремого проживання, нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводили лише до конфліктів, оскільки позивач зайняла позицію, яка утискає його батьківські права.

Позивач блокує його спроби вийти на зв`язок із сином, як і спроби домовитись про побачення та спілкування з дитиною, надати можливість привітати його з днем народження та передати подарунки.

Вважає, що дійсним мотивом звернення з даним позовом є бажання позивача звільнити від мобілізації свого нинішнього чоловіка, з яким у них є двох дітей.

Позивач змінила свою і сина ОСОБА_6 адресу проживання, йому про неї не повідомляє, чим також чинить перешкоди в участі у вихованні сина.

Просив суд також врахувати, що відчуває всю повноту відповідальності перед сином. Він бажає мати із сином не тільки кровний зв`язок, а і правовий.

Враховуючи викладене просив у задоволенні позову відмовити.

29.09.2023 відповідач також надав письмові пояснення щодо позову, у яких зазначив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла через широкомасштабне вторгнення і він втратив можливість стабільно працювати та отримувати дохід, але повністю розуміє, що має обов`язок по сплаті аліментів.

07.02.2024 підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Додатково пояснила, що була у стосунках з ОСОБА_2 1 рік та 4 місяці. Він працював вахтовим методом. Під час стосунків вони постійно сварилися, оскільки він погано ставився до її старших дітей. Вона забрала свої речі та повернулася до м. Костянтинівка. Через деякий час стосунки вони поновили і до лютого 2015 року вони намагалися їх налагодити, але нічого не вийшло і вона вирішила переїхати до м. Івано-Франківська. До 2017 року ОСОБА_2 приїздив до неї та дитини раз на рік влітку. Під час першого візиту стався конфлікт з викликом поліції через те, що він намагався відібрати дитину. Також зазначила, що ОСОБА_7 знає хто його батько, але не згадує його. З 2017 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , від якого має двох дітей. Необхідність звернення до суду обумовлена тим, щоб ОСОБА_9 не лише фактично, а і юридично став батьком для ОСОБА_6 .

Представник позивача адвокат Денега Д.М. також просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`яивився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Через свого представника повідомив суд, що немає технічної можливості прийняти участь у судовому засіданні у режимі ВКЗ, а також через скрутний матеріальний стан не має можливості прибути у судове засідання у м. Дніпро особисто.

Представник відповідача адвокат Нахамко В.І. доводи відзиву та додаткових пояснень щодо позову підтримав та просив суд відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, але надав заяву про розгляд справи без участі органу опіки та піклування, а також надав висновок про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 .

У судовому засіданні, в присутності педагога, з`ясована думка дитини ОСОБА_5 , який пояснив, що ОСОБА_2 є його біологічним батьком, а мешкає він з мамою, братиком та батьком ОСОБА_8 . Свого біологічного батька він знає, але бачився з ним у 5 років і тоді ж отримував подарок від нього на день народження. Телефоном з ним не спілкується. Батьком вважає нинішнього чоловіка мами - ОСОБА_10 .

За клопотання позивача у судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_11 показав суду, що є другом ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 бачив лише один раз у 2015 році. У ОСОБА_14 та ОСОБА_2 є син ОСОБА_7 , якого ОСОБА_14 виховує разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 .

Також зазначив, що ОСОБА_2 бачив при дуже дивних обставинах, а саме ОСОБА_14 у сльозах просила допомогти їй не дати ОСОБА_2 насильно забрати у неї ОСОБА_6 .

Зі слів позивача йому відомо, що ОСОБА_2 участі у житті та вихованні сина не приймає, матеріально не допомагає. Від ОСОБА_6 він ніколи не чув про біологічного батька. Також зазначив, що ОСОБА_1 не створює перешкод для ОСОБА_2 у вихованні сина.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що повернувшись у 2017 році з АТО до Івано-Франківська одружився на ОСОБА_1 , з якого раніше вже був одружений. Після розлучення у неї були стосунки з ОСОБА_2 від яких у 2014 році них народився ОСОБА_15 . У 2017 році ОСОБА_2 приїздив до ОСОБА_16 -Франківська, а потім ще один раз. Більше він ОСОБА_2 не бачив. Також показав, що ОСОБА_2 життям сина не цікавиться, не виховує та не спілкується з ним. Натомість він виховує ОСОБА_6 як рідного сина. Вважає, що поведінка ОСОБА_2 відносно сина є свідомою.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що є знайомою ОСОБА_1 з якою познайомились у 2015 році, коли ОСОБА_1 приїхала жити до ОСОБА_17 . Вона допомагала ОСОБА_14 з дітьми, який остання на той час виховувала сама. ОСОБА_2 жодного разі у житті не бачила. Чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_9 виховує ОСОБА_6 як рідного сина.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків, думку дитини, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2014 у місті Костянтинівка Донецької області народився ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний актовий запис №422 від 13.08.2014 ВДРАЦС по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Матір`ю дитини є громадянка України ОСОБА_1 , а батьком громадянин України ОСОБА_2 , які у шлюбі між собою не перебували.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з принципом шостим Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959р., дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Рішенням №156 від 13.02.2020 Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 .

З довідки від 04.07.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом встановлено, що ОСОБА_15 фактично мешкає у м. Івано-Франківську, а зареєстрований у м. Костянтинівці Донецької області.

У той же час судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає у м. Лиман Донецької області, певний час, як внутрішньо переміщена особа, мешкав у м. Тетієв Київської області.

З висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини від 13.02.2020 судом встановлено, що ОСОБА_2 висловлював свою думку з вказаного питання та заперечував проти цього, оскільки вважав, що це зашкодить інтересам сина.

Також судом встановлено, що заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11.12.2014 у справі №233/6095/14-ц з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі частини від його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.11.2014 і до повнолітня дитини, або до зміни матеріального чи сімейного стану сторін.

Виконавчий лист №233/6095/14-ц перебуває на виконанні у Лиманському міському ВДВС у Краматорському районі Донецької області.

З довідки про заборгованість по аліментам судом встановлено, що у січні 2021 ОСОБА_2 сплатив аліменти у розмірі 7650,00 грн, після чого платежів не здійснював.

Станом на 31.03.2024 загальна заборгованість ОСОБА_2 по аліментам за період з 14.11.2014 по 31.03.2024 складає 122522,57 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 12.04.2024 №4-50488194.

Судом встановлено, що ОСОБА_15 здобуває освіту у Ліцеї №25 Івано-франківської міської ради. Згідно даних довідки з навчального закладу вихованням займається мати. Батько участі у вихованні не бере, не спілкується з вчителями, не забирає дитину, не бере участь у батьківських зборах.

Під час спілкування з практичним психологом ліцею ОСОБА_15 біологічного батька під час розмови першим не згадував, він також є відсутнім на малюнку ОСОБА_6 (інформація щодо результатів психодіагностичного обстеження від 26.02.2024 №75).

З показань свідків судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із сином з 2015 року мешкає у м. Івано-Франківськ куди декілька разів приїздив відповідач ОСОБА_2 з метою відвідування сина. Крім того, між ними виникали конфліктні ситуації з приводу дитини.

Звертаючись до суду з позовними вимогами пропозбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 зазначала, що аліменти на сина відповідач не сплачує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, не спілкується з ним, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням та дозвіллям, тим самим самоусунувся від виховання.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо позбавлення батьківських прав суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ст. 19 СК передбачено, що при розгляді судом спорів позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, за загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).

Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

В даній справі суду надано витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №69 від 19.01.2024 про розгляд питань органу опіки та піклування яким вирішено надати суду висновок у справі по позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Так, орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5 .

До вказаного висновку орган опіки та піклування дійшов у відповідності до вимог Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, оскільки він складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, після обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Суд зазначає, що ОСОБА_2 брав активну участь у засіданні комісії, надавав свої пояснення та категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав.

Відтак, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки орган опіки та піклування вжив необхідних заходів щодо встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Тобто, висновок є таким, що узгоджується з встановленими судом обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

У частині першій статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою дляпозбавлення батьківських правлише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських правє винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).Позбавлення батьківських правдопускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.Позбавлення батьківських правє виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, щопозбавлення батьківських правє крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином,позбавлення батьківських правдопускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Правовий висновок про те, щопозбавлення батьківських правє крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою для позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача.

У даній справі суд не надано доказів, тобто не встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно свого сина ОСОБА_5 .

Наведені позивачем обставини неналежної участі відповідача в утриманні івихованні сина, невчасної сплати аліментів на його утримання, знайшли своє підтвердження, однак не є безумовними підставами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Позивач не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно сина, що могли б бути підставою для позбавлення його батьківських прав.

Участь відповідача у засіданнях комісій органу опіки та піклування, подання суду відзиву, в яких він категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, зазначаючи про наявність у нього бажання спілкуватися із сином, що на цей час повною мірою він позбавлений можливості робити через поведінку позивача, відсутність постійної роботи та проживання в районі активних бойових дій, віддаленість місця проживання батька від місця проживання сина, а також часткова сплата аліментів на сина протягом всього періоду їх нарахування може свідчити про його інтерес до сина, про бажання брати участь у його вихованні.

Тобто суд вважає необхідним також врахувати у цій справі об`єктивні причини неможливості активної участі одного з батьків у житті дитини, зокрема через існування між батьками неприязних стосунків, що простежується з матеріалів справи та про що зазначає відповідач у відзиві та зазначав під час засідань органу опіки та піклування.

В даній справі судом з`ясована думка дитини, який повідомив, що його виховує ОСОБА_9 , а біологічного батька він бачив давно, але Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 дійшов висновку про те, що: «озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання пропозбавлення батьківських прав,оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу нанеї».

Тобто достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідно до статті 164 СК України не встановлено.

Держава несе позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо.

Позбавлення батьківських правза встановлених судами обставин небуде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 04.07.2024

Суддя А. О. Михальченко