Рішення

від 03.07.2024 по справі 397/264/24

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/264/24

н/п : 2/397/269/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.07.2024 сел. Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Максимовича І.В.,

секретаря судового засідання Рум`янцевої О.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 1,3900 га кадастровий номер 3520584000:02:001:5061, згідно технічної документації розробленої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , з правом реєстрації права власності.

В огрунтування позову позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки. Після смерті матері відкрилася спадщина на земельну ділянку щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Він є спадкоємцем після її смерті та своєчасно звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадщини. 07.09.2018 Олександрівським районним судом Кіровоградської області за його позовною заявою прийнято рішення по справі №397/1055/18 яким позов задоволено та визнано за ним право на реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,39 га на території Красносільської сільської ради, надану згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації №239-р від 22.05.2007 та додатку до розпорядження, для вндення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 09.10.2018. Вказані обставини встановлені в судовому рішенні у цивільній справі №397/1055/18 та відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Реалізовуючи в подальшому намір приватизувати земельну ділянку він звернувся до Олександрівської селищної ради Кропивницького району, однак листом селищної ради його було повідомлено про те, що в рішенні Олександрівського районного суду по справі №397/1055/18 відсутні кадастрові номери земельних ділянок, тому провести державну реєстрацію не можливо.

Вважає, що він як спадкоємець за законом після смерті матері ОСОБА_2 має право на завершення приватизації з правом реєстрації права власності на земельну ділянку.

А тому звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 05.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.39-40).

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити (а.с.47).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі (а.с.48).

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.4ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи клопотання представника відповідача про те, що не заперечує проти задоволення вимог позивача, таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе розглянути дану цивільну справу без участі сторін, за наслідками чого у підготовчому судовому засіданні винести рішення про задоволення позовних вимог, оскільки вони є обґрунтовані та не суперечать законодавству, яке регулює відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 (а.с.7, 9, 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

Згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 22.05.2007 року №329-р «Про надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» та доданого до нього додатку ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок резервного фонду на території Красносільської сільської ради площею 1,39 га (а.с.14-16).

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2018 року визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,39 га на території Краснолісьської сільської ради, надану згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації №329-р від 22.05.2007 та додатку до розпорядження, для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-13).

Згідно договору №0053 від 02.07.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 , яка перебуває у власності для ведення особистого селянського господарства на території Красносільської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області кадастровий номер 3520584000:02:000:5061 (а.с.17-34).

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, складених Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.01.2024 №541/295-24, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3520584000:02:001:5061 складає 40400,95 грн. (а.с.35).

Листом від 21.02.2024 №Ф-40/01 Олекандрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області повідомила позивача ОСОБА_4 про те, що відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомостями про земельну ділянку, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про кадастровий номер, в рішенні суду №397/1055/18 від 07.09.2018 року кадастровий номер земельної ділянки відсутній, тому провести державну реєстрацію неможливо (а.с.36).

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 81 ЦПК України,кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, № 63566/00Л).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання прав а.Суд можезахистити цивільнеправо абоінтерес іншимспособом,що встановленийдоговором абозаконом чисудом увизначених закономвипадках.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Частиною 2 ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1, 2, 4, 5 ст.319 ЦК України ,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Власністьзобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно доч.1,2ст.321ЦК України,право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації .

У відповідності з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цьогоКодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Проземлеустрій"технічна документаціяіз землеустроющодо встановлення(відновлення)меж земельноїділянки внатурі (намісцевості),що замовляєтьсягромадянином безнадання дозволуна їїрозроблення. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст.27 ЗаконуУкраїни Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяженьта цимПорядком,що підтверджуютьнабуття спадкодавцемправа власностіна майно,витяг ізСпадкового реєструпро наявністьзаведеної спадковоїсправи тадокумент,що міститьвідомості просклад спадкоємців,виданий нотаріусомчи уповноваженоюна цепосадовою особоюоргану місцевогосамоврядування,якими заведеновідповідну спадковусправу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Пунктом «а» ч.3 ст.152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом , зокрема, визнання прав.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07.09.2018 року встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_2 та своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а тому є особою, що прийняла спадок. Вказаним рішенням суду від 07.09.2018 року визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,39 га на території Краснолісьської сільської ради, надану згідно розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації №329-р від 22.05.2007 та додатку до розпорядження, для ведення особистого селянського господарства, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12-13).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали його матері на підставі ст.1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Крім того, суд звертає увагу на те, що права та інтереси інших осіб не порушуються, відповідачем - селищною радою, визнано позов у повному обсязі.

На теперішній час, за вказаних обставин єдиним способом захисту особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права.

Враховуючи встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності та беручи до уваги те, що позивач захистити своє порушене право в інший спосіб, крім як звернутися до суду з даним позовом, не може, відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати, за клопотанням позивача, віднести за його рахунок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 206, 259, 263, 264, 265, 268, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки площею 1,3900 га кадастровий номер 3520584000:02:001:5061, згідно технічної документації із землеустрою, розробленої фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , з правом реєстрації права власності.

Нарішеннясуду протягом30днівз дняйогоскладення можебути подана апеляційна скаргадо Кропивницького апеляційногосуду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, селище Олександрівка, вул. Незалежності України, 42а, код ЄДРПОУ 04364035.

Суддя: І.В. Максимович