Постанова

від 03.07.2024 по справі 229/739/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3855/24 Справа № 229/739/23 Суддя у 1-й інстанції - Рибкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого суддіКорчистої О.І.

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №229/739/23 запозовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»,

на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2024 року,

встановив:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що з 01 квітня 1985 року по теперішній час ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі Коледж), де працює на посаді старшим викладачем механічних дисциплін, є спеціалістом категорії В, має 14 розряд.

З квітня 2022 року позивачу не виплачується заробітна плата, відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення до відпустки за учбовий рік з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2021 року, всього в розмірі 49 642, 50 гривень.

Позивач звертався до відповідачів з приводу виплати йому заборгованості із заробітної плати, але заробітна плата залишається невиплаченою.

Так, відповіддю № 1/9898-22 від 30 серпня 2022 року Міністерство освіти і науки повідомило позивача про те, що грошові кошти на виплату заробітної плати надані, але потрібно, щоб відповідні відомості подав Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» до МОН через свої структурні підрозділи, тобто, бездіяльність посадових відповідальних осіб з боку відповідачів призвела до виникнення заборгованості із сплати заробітної плати позивача. Таким чином, зазначає, що відповідач Міністерства освіти і науки України не профінансував, а Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» не виплатив позивачу заробітну плату, тому просить стягнути з відповідачів солідарно вказану суму.

Оскільки відповідачі самоусунулися від вирішення питання щодо організації виплати боргу із заробітної плати, відпускних виплат та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки, то дана позиція спричинила додаткові незручності та душевні страждання для позивача. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачами прав позивача, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди. Заподіяння відповідачами шкоди позивачу, що виявилися у душевних стражданнях та переживаннях, яких зазнав позивач у зв`язку із порушенням його прав, позбавлення права на отримання заробітної плати, яка так вкрай важлива для позивача в теперішньому стані, самоусунення відповідачів від вирішення питання по суті в досудовому порядку (перекладання обов`язків один на одного щодо організації виплати заробітної плати позивачу), вимагає від позивача вжиття додаткових заходів для захисту своїх прав, враховуючи необхідність зміни його нормального життєвого стану, зокрема у зв`язку із витрачанням часу та коштів на звернення до суду, що також спричинило значні незручності позивачу, оскільки він не отримував заробітну плату.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, позивач оцінив свої моральні страждання у 20 000 гривень.

Крім того позивач наполягав на незастосуванні судом до вимог про стягнення заробітної плати позовної давності, з яких вбачається, що строк для звернення до суду з позовом не сплинув, оскільки, відповідно до пункту першого прикінцевих положень глави ХІХ КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який закінчився 30 червня 2023 року, з позовом позивач звернувся 30 травня 2023 року, тобто строки щодо звернення до суду з позовними вимогами не пропущено.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по заробітній платі за період, що був уточнений в судовому засіданні, з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з урахуванням щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення до чергової щорічної відпустки за відпрацьований учбовий рік з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року, в розмірі 49 642,50 гривень, моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 25484, 30 гривень,з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі13348, 90 гривень.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь держави судові витрати в розмірі 1 342 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 805, 20 гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про стягнення заробітної плати, моральної шкоди відмовлено.

Державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час дії карантину, строки, визначені у статті 233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину, тобто що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до суду.

Вважає неправильним висновок суду про встановлення факту невиплати позивачу та часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року включно. Факт виконання позивачем, як старшим викладачем механічних дисциплін, має бути підтверджено виключно табелем обліку робочого часу. Позивачем не доведено, що в спірний період він виконував будь-які трудові обов`язки.

Відповідач наголошує на тому, що навчальний заклад тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету, який розташований у місті Луцьку, Волинської області, тому пояснення позивача про те, що він в спірний період виконував обов`язки старшого викладача механічних дисциплін, слід оцінювати критично, оскільки позивач не міг не усвідомлювати, що не виконує свої обов`язки у приміщенні, яке зруйновано, що в навчальному закладі відсутні інші працівники, відсутній безпосередній керівник.

Не погоджується відповідач і з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 01 листопада 2022 року активних бойових дій в районі місцезнаходження ВСП БІФК ДонНТУ не проводилось, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та положенням наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

Скаржник звертає увагу на те, що наданими табелями обліку робочого часу підтверджено, що позивач не працював і не виконував ніякої роботи.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, суд не з`ясував чи було порушення прав працівника у сфері трудових відносин та які дії чи бездіяльність власника призвели до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв`язків.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд у рішенні не зазначив у чому саме полягає співмірність і справедливість розміру витрат на правничу допомогу в сумі 2500 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство освіти і науки України, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. Рішення в частині, де у задоволенні позову до МОН відмовлено залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить змінити судове рішення шляхом доповнення його резолютивної частини та додатково стягнути з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь позивача середній заробіток за період з 06 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року в сумі 17 760 гривень, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідно наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 року № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» з метою збереження життя та здоров`я громадян України, а також створення безпечного освітнього середовища, організації здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану, відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (ВСП БІФК ДонНТУ), тимчасово переміщений на базу Луцького національного технічного університету за адресою: вул. Софії Ковалевської, 29, м. Луцьк, Волинська область, 43012, до завершення дії воєнного стану.

До позовної заяви для підтвердження трудових відносин позивачем надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 (т.3 а.с.48-51) та витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 5792 7406 7877 8711. ( т.1 а.с.62-69)

Як вбачається, починаючи із запису № 11 копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб позивач ОСОБА_1 з 01 квітня 1985 року знаходиться у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», 21 грудня 1992 року переведений на посаду викладача спеціальних електричних дисциплін, записи в трудовій книжці про його звільнення відсутні.

А також, з відповіді ГУ ПФУ України в Донецькій області від 26 жовтня 2023 року №0400-9194-8/91787 вбачається, що за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_1 наявна інформація про суми нарахованого доходу за період з березня 2006 року по березень 2022 року страхувальником Відокремлений структурний підрозділ Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».( т. 2 а.с.168-169)

Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2022 року № 1/4444-22 «Про оплату праці працівників закладів освіти» - посадові особи (керівники, голови, начальники), органи управління (структурні підрозділи) у сфері освіти приймають у межах своєї компетенції рішення, обов`язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану (особливого періоду).( т.1 а.с.111-113)

Позивач звертався до відповідачів з приводу виплати йому заборгованості із заробітної плати, але заробітна плата залишається невиплаченою.

30 серпня 2022 року Листом № 1/9898-22 Міністерство освіти і науки , у зв`язку із надходженням численних звернень з приводу переміщення співробітників та невиплати заробітної плати працівникам Бахмутського коледжу звернулось до ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» та правонаступника коледжу - Відокремленого структурного підрозділу «Костянтинівський індустріальний коледж ДВНЗ ДНТУ» з проханням терміново повідомити про стан справ з виконанням наказів МОН, вжиття заходів щодо забезпечення виплати заборгованих коштів та проінформувати заявників та МОН ( т.1 а.с.114).

З виписок з рахунку НОМЕР_2 відкритого в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області на ім`я Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж» (код ЄДРПОУ 33670479) за період з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року вбачається, що:

- 04 квітня 2022 року (Термін сплати 05 квітня 2022 року) на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за I половину 04.2022 року» в сумі 525570,39;

-13 квітня 2022 року (Термін сплати 14 квітня 2022 року) на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; Вiдпускнi за 04.2022 року в сумі 150550, 94 гривень;

-28 квітня 2022 року на рахунок відділення ПУМБ в м. Бахмут здійснено перерахування за кодом 2201420; 2282; «З/плата за II половину 04.2022 року; сплати 28.04.2022 року» в сумі 17 579, 86 гривень;

-20 травня 2022 року здійснено банківську операцію по списанню коштів та по перерахуванню на рахунок Відділення ПУМБ в м. Бахмут за кодом 2201420; 2282; З/плата за I половину 05.2022 року; Т.сплати 10 травня 2022 року в сумі 351487, 35 гривень. (т.3 а.с. 18-21)

З реєстру № 48 від 05 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 спецфонд АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 96, 92 гривень, (т.3 а.с.12)

З реєстру № 49 від 05 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 9 000 гривень. ( т.3 а.с.12 зворот)

З реєстру № 54 від 27 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ зарплати за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 809, 58 гривень. (т.3 а.с.13 зворот)

З реєстру № 55 від 27 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ зарплати за квітень 2022 спецфонд АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 215, 37 гривень. (т.3 а.с.14)

З реєстру № 51 від 14 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускні за квітень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 5 474, 70 гривень. (т.3 а.с.16)

З реєстру № 52 від 14 квітня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відпускні за квітень 2022 спецфонд АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 10,77 гривень. (т.3 а.с.17)

З реєстру № 70 від 23 травня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ аванс за травень 2022 спецфонд АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 107,69 гривень. (т. 3 а.с. 14 зворот)

З реєстру № 72 від 23 травня 2022 року перерахування на рахунки отримувачів ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ авансу за травень 2022 АТ «ПУМБ» вбачається, що ОСОБА_1 виплачено 7595,72 гривень. (т.3 а.с. 15)

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача ДВНЗ ДонНТУ пояснила, що табелі робочого часу щодо ОСОБА_1 ДВНЗ ДонНТУ не складались, та, оскільки нарахування заробітної плати відбувається на підставі табелю обліку робочого часу, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених та оцінених доказів, наданих сторонами по справі, виходив з того, що відповідачемДВНЗ «Донецький національний технічний університет» не спростовано факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним своїх трудових обов`язків,позивач не зобов`язаний вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується відомостями з ГУ ПФУ України в Донецькій області, відомостями з реєстру застрахованих осіб, копією трудової книжки, інформацією про виплату їй заробітної плати з АТ «ПУМБ».

Суд першої інстанції, встановивши в судовому засіданні, зі слів представника відповідача ДВНЗ ДонНТУ, що табелі робочого часу щодо ОСОБА_1 ДВНЗ ДонНТУ не складались, та, оскільки нарахування заробітної плати відбувається на підставі табелю обліку робочого часу, заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем нараховувалась та виплачувалась по день переміщення ВСП БІФК ДВНЗ ДонНТУ відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 09 травня 2022 № 420 «Про тимчасове переміщення відокремлених структурних підрозділів ДВНЗ «Донецький національний технічний університет». Після 09 травня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 відповідачем не нараховувалась та, відповідно, залишається невиплаченою.

Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку про встановлення факту невиплати заробітної плати позивачу та часткового задоволення його позовних вимог про стягнення заробітної плати за період з 10 травня 2022 року по 06 липня 2022 року включно за 16 робочих днів травня 2022 року, червень 2022 року та 4 робочі дні липня 2022 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, що були пов`язані з невиплатою заробітної плати, щопозивач є мешканцем міста, де проходять активні бойові дії, в період воєнного стану позбавлений основного джерела доходів та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив до стягнення на відшкодування моральної шкоди5 000 гривень.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог, заявлених до Міністерства освіти і науки України, суд виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено, що Міністерством освіти і науки України вживалось всіх заходів, створювалось умови та механізми щодо належного виконання ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» своїх обов`язків по виплаті заборгованості по заробітній платі працівникам Відокремленого структурного підрозділу «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», та з того, що Міністерство освіти і науки України не є роботодавцем позивача, його вини у невиплаті заробітної плати позивачу судом не встановлено, томувідсутні підстави для задоволення позову до вказаного позивачем відповідача Міністерства освіти і науки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, які належним чином обґрунтовані в оскаржуваному судовому рішенні та не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст. 263,264 ЦПК Українирішення суду повинноґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим.

Відповідно ст. 367 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог до відповідача Міністерства освіти і науки України не оскаржується і у цій частині не переглядається.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що у період з 01 квітня 1985 року по теперішній час він знаходиться в трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».

Відповідно ст.48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно Закону України від 05 лютого 2021 року №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» роботодавцю доступна історія трудової діяльності працівника в електронному вигляді і може бути врахована під час обчислення трудового стажу та ін.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем суду надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 та витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування № 5792 7406 7877 8711, якими встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 2022 році знаходився у трудових відносинах з Відокремленим структурним підрозділом «Бахмутський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на посаді викладача спеціальних електричних дисциплін, записи в трудовій книзі про її звільнення відсутні.

Окрім того, з відповіді ГУ ПФУ України в Донецькій області від 26 жовтня 2023 року № 0400-9194-8/91787 вбачається, що за інформацією, що міститься в реєстрі застрахованих осіб по ОСОБА_1 наявна інформація про суми нарахованого доходу за період з 03.2006 по 03.2022 страхувальником Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет».(т. 2 а.с.168-169)

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Отже, трудовій договір передбачає, що саме роботодавець повинен забезпечити умови праці працівника, тобто забезпечити працівника роботою. Працівник отримує заробітну плату за факт виконаної роботи (за процес), а не за кінцевий результат (в протилежність цивільно - правової угоди, де оплачується саме кінцевий результат роботи). Таким чином оплаті підлягає весь час знаходження працівника у трудових відносинах до дати звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 57-1 Закону України «Про освіту» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» від 15 березня 2022 року № 2126-ІХ, що набув чинності 20 березня 2022 року) працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема, організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку та інших виплат, передбачені законом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» не спростовано факт перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем та виконання ним своїх трудових обов`язків,апозивач не зобов`язаний вести облік виконаної роботи, щоб доводити це при нарахуванні заробітної плати, не надано також і доказів звільнення ОСОБА_1 із займаної посади. Перебування позивача у трудових відносинах з роботодавцем підтверджується відомостями з ГУ ПФУ України в Донецькій області, відомостями з реєстру застрахованих осіб, копією трудової книжки, інформацією про виплату їй заробітної плати з АТ «ПУМБ».

Твердження відповідача ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» про те, що в м. Бахмуті велись активні бойові дії і позивач не міг там виконувати будь-яку роботу у період з 01 квітня 2023 року до 01 листопада 2023 року, були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, суд не взяв до уваги ці доводи, з огляду на те, що Відокремлений структурний підрозділ «Бахмутський індустріальний фаховий коледж ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» територіально розташований на західній околиці міста по вул. Чайковського, 63. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, довколишні села поблизу Бахмута, наприклад, с.Іванград, яке розташоване на південному сході за 6 км від ВСП БІФК ДонНТУ, було окуповано 18 листопада 2022 року, селище Опитне, розташоване на півдні за 5 км від ВСП БІФК ДонНТУ, окуповане 17 лютого 2023 року, смт. Красна Гора (північ Бахмута) за 8,5 км від ВСП БІФК ДонНТУ - 11 лютого 2023 року, с.Берхівка, с.Ягідне (північ Бахмута) за 4 км від ВСП БІФК ДонНТУ 27 лютого 2023 року.

Суд встановив, що станом на 01 листопада 2022 року активних бойових дій в районі місцезнаходження ВСП БІФК ДонНТУ не проводилось. Як зазначав представник позивача в судовому засіданні, позивач виходив на роботу. Вказівок припинити працювати від керівництва Коледжу позивач не отримував, хоча звертався із заявами про надання щорічної відпустки та подальшої її роботи до в.о. директора БІФК Дон НТУ Ноженко І.В., ОСОБА_2 , ректора Дон НТУ, однак його звернення залишались без уваги.

Відповідно ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами) - заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати та не звільняється від обов`язку виплати заробітної плативнаслідок ведення бойових дій.

Проведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості по заробітній платі узгоджується як з визначеним періодом стягнення, так і з розміром невиплаченої позивачу заробітної плати в сумі 25 484, 30 гривень.

Постановою Кабінету міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383строк діїкарантину,встановлений Кабінетом міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236з 19 грудня 2020 року було продовжено до 30 червня 2023 року.

Позивач з позовом до суду звернувся у травні 2013 року, строк дії карантину наведеною вище Постановою Кабінету міністрів України було продовжено до 30 червня 2023 року, тому, висновок суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом є правильним, оскільки, відповідно до п.1главиXIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначеністаттею233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а позивач звернулася до суду під час дії карантину.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода не може бути виміряна квитанціями чи матеріальними витратами на її послаблення.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується і з визначеним судом першої інстанції до стягнення розміром моральної шкоди, спричиненої позивачу, вважає його належним чином обґрунтованим, таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача - адвокатом Деменковою Є.С. надано договір про надання правової допомоги від 17 жовтня 2022 року (т.3 а.с.52-53) ,ордер (т.2 а.с. 3), розрахункову квитанцію від 17 жовтня 2022 року (т. 2 а.с. 179).

Відповідачі у відзиві та в судовому засіданні заявляли про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача до суду подано низку позовних заяв аналогічного змісту, відрізняються тільки дані позивача та прохальна частина, тому така позовна вимога підлягає зменшенню.

Суд першої інстанції, з урахуванням обставин справи, враховуючи її значення для позивача, категорію справи, яка розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений адвокатом час, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 500 гривень.

Колегія суддів і у цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень, є достатніми, співмірними і справедливими у даній справі.

З урахуванням того, щодоводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, колегія суддів не знаходить підстав повторно давати відповідь на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як, неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року № 303А, §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, § 2).

ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вимога представника позивача про зміну судового рішення шляхом доповнення його резолютивної частини та додаткового стягнення з Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на користь позивача середній заробіток за період з 06 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року в сумі 17760 гривень, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговує на увагу, оскільки позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому колегією суддів апеляційного суду не перевіряється рішення суду першої інстанції в частині відмовлений позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період з 06 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.

Керуючись ст.367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 15 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста