Рішення

від 04.07.2024 по справі 501/3910/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 04.07.2024

Справа № 501/3910/23

2/501/611/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

третьої особи - ОСОБА_5 ,

представника третьої особи - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_5 ) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 в якому просить:

- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити опіку над неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначивши її опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до повноліття дитини;

- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перераховувати на розрахункових рахунок наданий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.2-7).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 23.02.2011 було розірвано. У зв`язку з тим, що її мати ОСОБА_3 не виконувала батьківські обов`язки, самоусунулась від виховання та утримання дочки, а батько ОСОБА_8 з початку війни знаходився у лавах ЗСУ, Наказом за №23 від 15.05.2023 року служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово передано на виховання та утримання ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько позивача, ОСОБА_8 помер, а її мати ОСОБА_3 відмовилась від обов`язку батьківського піклування над дочкою.

Позивач стверджує, що за час її мешкання з матір`ю вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_9 постійно вживали алкоголь, вчиняли сварки, вели себе агресивно по відношенню до неї. Позивач не мала можливості нормально жити та навчатись, тому вона була змушена у серпні 2022 року переїхати жити до своєї бабусі ОСОБА_5 , де вона зараз постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Весь цей час позивач повністю знаходиться під піклуванням і на утриманні своєї бабусі ОСОБА_5 , яка забезпечує її належним харчуванням, одягом, сплачує додаткові заняття для можливості її вступу до вищого навчального закладу. При цьому, мати ОСОБА_3 жодного разу не цікавилась життям своєї дитини, її навчанням, розвитком, тощо. Не цікавилась її здоров`ям, не купувала одяг та ліки, хоча, мала таку можливість, оскільки покійний батько ОСОБА_8 за життя сплачував аліменти на утримання ОСОБА_1 приблизно 10000,00 гривень, однак, всі ці кошти відповідач витрачала тільки на себе.

Позивач вважає, що її мати ОСОБА_3 не бажає виконувати свої батьківські обов`язки. Вона неодноразово зверталась до матері за порадою, допомогою, однак остання відмовляла їй, як своїй дочці в будь-яких виниклих у побуті та навчанні питань, запевняючи, що в неї не має часу та бажання цікавитись її життям.

За вказаних обставин, вважаючи, що відповідач усунулась від виховання та утримання доньки та не бажає виконувати свої батьківські обов`язки, позивач бажає щоб саме бабуся ОСОБА_5 була її піклувальником до досягнення нею повноліття, тому і звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідач надала суду відзив на позовну заяву (а.с.108-112) в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що вона не є антисоціальною особою, яка негативно впливає на свою дитину, перешкоджає нормальному життю дитини та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а навпаки, вона сама була жертвою домашнього насильства, яке вчиняв її колишній чоловік ОСОБА_9 , за що неодноразово був притягнутий до відповідальності. Відповідач підтверджує, що її дочка ОСОБА_1 дійсно проживає у своєї бабусі ОСОБА_5 , однак вказує, що таке рішення було узгоджено батьками дитини з метою зробити життя дитини більш безпечним у умовах воєнного стану. Відповідач стверджує, що вона з донькою постійно проводила багато часу, цікавилась її життям, приймала активну участь у житті дитини та її виховані. Більш того, позивач, як дитина, яка досягла віку 14 років, в розумінні частини 3 статті 160 Сімейного Кодексу України та частини 2 статті 29 Цивільного Кодексу України, вільно вибирає своє місце проживання. Також, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що її матір не бажає з нею спілкуватися, брати участь у її житті, утриманні та вихованні, і свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

Від третьої особи, служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, надійшов висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні ОСОБА_1 (а.с.69-70).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали в повному обсязі та просили задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в повному обсязі у задоволенні заявлених вимог.

Представник третьої особи, служби у справах дітей, в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування, наданий до суду, вважає доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні її дочки ОСОБА_1 .

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьки, згідно свідоцтва про народження (а.с.11): ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 23.02.2011 було розірвано (а.с.12).

Згідно свідоцтва про смерть (а.с.13), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно свідоцтва про народження (а.с.14), матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_5 .

Отже, ОСОБА_5 приходиться бабусею ОСОБА_1 .

Чорноморський ліцей №7 видав на ОСОБА_1 позитивну характеристику (а.с.15), в якій також вказано, що з серпня 2022 року ОСОБА_1 мешкає разом з бабусею, класного керівника про це не повідомили, дізнався від подруг ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 причиною переїзду до бабусі стало зловживання мамою алкоголем.

Наказом №23 від 15.05.2023 служби у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, тимчасово передано неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виховання та утримання ОСОБА_5 , до вирішення питання про її подальше влаштування (а.с.16).

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 26.05.2023, що був складений комісією з представників Чорноморського ліцею №7 встановлено, що ОСОБА_1 мешкає разом з бабусею ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у дитини є все необхідне для задовільного проживання та розвитку. Стосунки з бабусею дружні, бабуся здійснює контроль за дитиною. З мамою дитина спілкується, але проживати разом з нею не хоче через зловживання (зі слів дівчинки) мамою алкоголем (а.с.17).

Згідно наданих КНП «Чорноморська лікарня» довідок №1896 та №96 (а.с.21), ОСОБА_5 за психіатричною допомогою не зверталася, ознак психічних розладів не виявлено, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно характеристики від 26.05.2023, наданої начальником ЖЕД №3, за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , скарг і заяв в ЖЕД №3 на ОСОБА_5 з приводу поведінки в побуті і способу життя не надходило (а.с.23).

У відповіді №01-25/434 від 22.11.2023, адміністрація Чорноморського ліцею №7 Чорноморської міської ради Одеського району, Одеської області, повідомила, що за словами ОСОБА_1, вона переїхала жити до матері батька ще у серпні 2022 року. Вона відчувала постійну небезпеку та занепокоєння через те, що матір часто знаходилась у стані алкогольного сп`яніння, запрошувала до дому своїх друзів, на кілька днів уходила з дому, не поставивши до відома дитину. Поліна побоювалась сама залишатись вдома через те, що квартира в якій вони проживають, частково належить колишньому чоловікові матері, вітчиму, який вживав алкоголь і бив матір. У травні 2023 року ОСОБА_1 розповідала, що мати цікавиться її шкільними успіхами, слідкує за повідомленнями у чаті класу. Дівчинка любить матір, але вважає, що на даний момент, умови проживання у бабусі є більш комфортними та безпечними і надають їй можливість краще вчитись. У середині листопада 2023 року, дівчинка звернулась на консультацію до психолога через те, що не може порозумітись із матір`ю. Мати приходить до школи, намагається поговорити з нею, встановити контакт, але ОСОБА_1 цього контакту уникає. Через це виникають сварки і дівчинка переживає, що все це відбувається на очах у однокласників. На момент зустрічі ОСОБА_1 виглядала розгубленою та засмученою. Вона скаржилась на те, що конфліктні відносини з матір`ю та судові справи емоційно і фізично її виснажують, займають багато часу, який вона могла б приділити навчанню, відпочинку або спілкуванню з друзями (а.с.36-37).

Згідно висновку за результатами психологічних дослідних робіт ОСОБА_1 ,2008 року народження, складеному практичним психологом ОСОБА_13 , за результатами психодіагностики дівчина має ознаки травмованої людини. ОСОБА_1 повідомила, що під час проживання з матір`ю відчувала постійне відчуття тривоги та страху. Мати була відсутня декілька днів неодноразово. Якщо ОСОБА_1 намагалась їй зателефонувати, то під час розмов відчувала злість та неповагу від матері. Зараз ОСОБА_1 проживає з матір`ю свого батька, ОСОБА_5 , де відчуває себе в теплому та підтримуючому оточенні. Поліна відчуває, що пережила багато пригнічуючих неприємностей та образ, тому почувається ущемленою та обділеною. Дівчина в наслідок цього має середню тривожність, допустимого рівня. Поліна має стабільні, теплі та безпечні стосунки з бабусею. Намагається розвивати свої здібності, використовує всі можливості, щоб впоратися зі ситуацією, яка склалася. Поліна має тісний та теплий емоційний зв`язок з матір`ю та родичами загиблого батька, всі контакти з матір`ю ОСОБА_3 визивають обурення, сльози та тривогу. Це пов`язано з травмованістю дівчини, бажання мати стабільні та підтримуючи стосунки від свого близького оточення. Зі слів ОСОБА_1 , вона зараз надолужує шкільні предмети має гарні успіхи в цьому, їй спокійно, затишно та безпечно проживати у матері свого батька, ОСОБА_5 (а.с.54).

Згідно висновку служби у справах дітей (а.с.71), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути піклувальником.

За інформацією комунального некомерційного підприємства «Чорноморський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, на прийом до лікаря - педіатра звертались матір та батько. З серпня місяця 2022 року з дитиною ОСОБА_1 на прийом до лікаря звертається бабуся ОСОБА_5 , яка сумлінно виконує усі призначення та рекомендації лікаря у разі хвороби дитини (а.с.72).

За інформацією Чорноморського міського центру соціальних служб Чорномосрької міської ради Одеського району Одеської області мати ОСОБА_3 на обліку Центру не перебувала, будь-які повідомлення від суб`єктів стосовно цієї особи не надходили. За заявою бабусі ОСОБА_5 у червні місяці 2023 року Поліні була надана послуга кризового психологічного консультування у зв`язку із втратою батька. Зараз стан дитини стабілізований (а.с.73).

Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була запрошена до служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на бесіду, під час якої надала заяву, в якій зазначила, що з серпня місяця 2023 року вона постійно мешкає в сім`ї бабусі ОСОБА_5 , яка займається її вихованням та утриманням. Мати дівчинки мешкає окремо. Зі слів ОСОБА_1 , її мати зловживає алкогольними напоями, участі у її вихованні та утриманні не приймає. Раніше дівчинку забезпечував всім необхідним батько, який ІНФОРМАЦІЯ_8 загинув. Мати постійно залишала ОСОБА_1 одну вдома на тривалий час не цікавилась її життям. За час, який ОСОБА_1 проживає в сім`ї бабусі, в неї значно покращилися успіхи у навчанні, з бабусею дитина почувається комфортно та спокійно. ОСОБА_1 бажає, щоб її мати позбавили батьківських прав щодо неї (а.с.78).

ОСОБА_3 надала до служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області заяву, в якій зазначила, що вона проти того, щоб її позбавили батьківських прав щодо доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.77).

ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який було розірвано 15 червня 2022 року (а.с.113).

Постановами Іллічівського міського суду Одеської області від 23.06.2022 та 11.08.2022 ОСОБА_9 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. З вказаних постанов вбачається, що ОСОБА_9 вчинив домашнє насильство по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_3 (а.с.114,115).

Згідно довідок, виданих КНП «Чорноморська лікарня» №238 та 185 (а.с.116), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку у лікаря-нарколога, та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за допомогою не зверталась.

З наданого витягу з інформаційно-аналітичної системи (а.с.117) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 17.02.2024 незнятої чи непогашеної судимості не має.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №206694403 від 13.04.2020 (а.с.118) ОСОБА_3 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 .

Згідно довідки №03-07/22 від 02.04.2024, ОСОБА_3 працює в Чорноморській спеціальній школі Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, на посаді прибиральниці з 11.03.2023 (а.с.119).

Виконавчий комітет Чорноморської міської ради, ради Одеського району Одеської області, як орган опіки і піклування, згідно висновку №443 від 22.12.2023 р., вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.69-70).

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями норм Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно неї є свідомим нехтуванням своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому саме полягає захист інтересів неповнолітньої ОСОБА_1 шляхом позбавлення її матері по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Частиною 3 ст.171 СК України визначено, що суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Пояснення свідків, які були допитані в судовому засіданні, не підтвердили факт свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дочки ОСОБА_1 .

Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача) ОСОБА_3 , враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, суд приходить до висновку, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, ні на створення додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я та не сприятиме захисту її прав взагалі. Не вжиття такої процедури створює для дитини та її матері умови для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, коли мати виявила таке бажання, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.

Особливості правовідносин, що склались між сторонами свідчать, що відповідач протягом певного часу недостатньо приділяла уваги своїй дочці, що вимагає від неї зміни свого ставлення до виховання дитини і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, що на цьому можливо наголосити в рамках даного провадження і це охоплюється компетенцією Суду (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.

Також, в таких правовідносинах важливим буде те, що відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо її участі у вихованні дитини, яка буде знаходитись під постійним контролем органів опіки та піклування, і у випадку, якщо відповідач цього не зробить, буде ухилятись від виховання дитини, позивач в подальшому, з врахуванням обставин даної справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав.

Відносно наданого органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її неповнолітньої дитини, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч.4 - 6 ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов`язків жодного з батьків.

Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Отже, суд відзначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).

Суд приймає до уваги обставини, які встановлені судом в ході судового розгляду справи, демонстрацію відповідачем суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною, небажання позбавлення її батьківських прав стосовно своєї дитини і в такій ситуації держава має можливість посприяти матері у виконанні нею своїх батьківських обов`язків.

Беручи до уваги всі наведені вище обставини, суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивача, якими вона обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав, відповідно не підлягають задоволенню вимоги про призначення опікуна та стягнення на її користь аліментів на утримання дитини, оскільки суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину у разі задоволення позову про позбавлення батьківських прав (ч.3 ст.166 СК України), а призначення опікуна, піклувальника можливе над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ч.1 ст.243 СК України, ст.59 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_5 ) про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над неповнолітньою дитиною та стягнення аліментів, - відмовити в повному обсязі.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04 липня 2024 року.

Суддя