Постанова

від 30.05.2024 по справі 910/15855/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. Справа№ 910/15855/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 30.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (повний текст рішення складено 30.01.2024)

у справі № 910/15855/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд»

про стягнення 994 692,32 грн

В С Т А Н О В И В :

Керівник Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» про стягнення 994692,32 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки - Київської міської ради зберіг у себе кошти у сумі 994692,32 грн, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на користь Київської міської ради 994 692 грн 32 коп. безпідставно набутих коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на користь Київської міської прокуратури 14 920 грн 38 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» звернулося 19.02.2024 електронною поштою на адресу Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, яка сформована в системі «Електронний суд» 19.02.2024, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15855/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15855/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 заяву суддів Шапрана В.В., Андрієнка В.В. та Буравльова С.І. про самовідвід у справі № 910/15855/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» задоволено. Матеріали справи №910/15855/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу № 910/15855/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15855/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15855/23.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15855/23.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2024 по 27.03.2024, у відрядженні з 28.03.2024 по 31.03.2024 та у відпустці з 01.04.2024 по 02.04.2024 та з 03.04.2024 по 04.04.2024. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після виходу судді з відпустки (05.04.2024).

У зв`язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Гончарова С.А. у відпустках, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.04.2024 у справі №910/15855/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 прийнято справу №910/15855/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Коробенко Г.П., Хрипун О.О. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15855/23. Справу призначено до розгляду на 18.05.2023.

15.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечив проти доводів відповідача, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

09.05.2024 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив відкласти судове засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 30.05.2024.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2024 не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 30.05.2024 заперечили проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/15855/23 залишити без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 23.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Дубовий Яр-ріелті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» був укладений договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, за умовами якого ТОВ «Дубовий Яр-ріелті» продав, а ТОВ «Аструм Холд» купило єдиний майновий комплекс, нежитлове приміщення, загальною площею 13341,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, буд. 9.

Згідно з п.4 договору нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, площею 1561,68 га, кадастровий номер - не присвоєний, код земельної ділянки 72:213:0151, та на земельній ділянці, площею 48295,52 га, кадастровий номер - не присвоєний, код земельної ділянки 72:213:0001, згідно Довідки, виданої Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) Департаментом земельних ресурсів 20.04.2021 року №05702-8390.

23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Наталією Вікторівною на підставі договору №368 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, буд. 9.

04.11.2021 здійснена державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування майнового комплексу за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Амосова Миколи, 9, розробленого ТОВ «Земпроект-Груп».

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вiд 24.10.2022 №HB-0001139672022 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Миколи Амосова, 9, зареєстрована 04.11.2021, її площа складає 5,0747 га.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 сформована та є об`єктом цивільних прав.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна, а саме: Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), який належать ТОВ «Аструм Холд», знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки №349654050 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно речові права ТОВ «Аструм Холд» на земельну ділянку площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва не зареєстровані.

Отже, відповідач набувши в 2021 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване не оформив. Договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9922848052023 від 21.06.2023 та №НВ-9925602292023 від 07.08.2023, які наявні в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:213:0003 становить 124 565 856,42 грн.

У своїй відповіді №05708-8509 від 28.06.2023 на лист прокуратури Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРУМ-ХОЛД» зверталося з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Миколи Амосова, 9 (реєстраційний номер 390137306 від 08.06.2021), за результатом розгляду якого Департаментом надано лист від 16.06.2021 № 0570202/1-14877. Листом від 20.07.2021 №08/17658 Товариство повідомило Київську міську раду про замовлення розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київської міської ради за принципом мовчазної згоди, у відповідь на який Департаментом надано завдання на проектування від 28.07.2021 №МЗГ/2019- 26117, про що повідомлено Товариство листом від 17.08.2021 №05715-22010.

Разом з тим, Департамент зазначив, що з Центру надання адміністративних послуг до Департаменту неодноразово (протягом листопада 2021 року - червня 2023 року) надходили заяви дозвільного характеру Товариства з доданим до них проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі (кадастровий номер 8000000000:72:213:003). За результатами розгляду Заяв Департамент повертав надані матеріали на доопрацювання. Але на час надання відповіді (28.06.2023) зауваження не усунуті.

До вказаної відповіді №05708-8509 від 28.06.2023 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було долучено розрахунок розміру коштів, які відповідач повинен сплатити за користування земельною ділянкою на вул. Миколи Амосова, 9 у м. Києві.

Так, відповідно до розрахунку, відповідач мав сплатити за період з 04.11.2021 по 31.12.2021 469 423,55 грн, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 3 249 544,08 грн. та за період з 01.01.2023 по 06.06.2023 1 812 177,25 грн.

Проте, доказів оплати за користування спірною земельною ділянкою відповідачем матеріали справи не містять.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з ч. 1-5, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що в даному випадку земельна ділянка площею 5,0747 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003) по вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2021, то стягненню з ТОВ «Аструм Холд», підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати, починаючи з 04.11.2021.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір купівлі продажу нерухомого майна був укладений 23.04.2021, але прокурор просить стягнути кошти саме за період з 04.11.2021, тобто коли спірна земельна ділянка була сформована, а тому не приймаються до уваги доводи скаржника в цій частині.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, в тому числі, в період з 04.11.2021 (з дня формування земельної ділянки та її державної реєстрації) по 28.02.2022.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ «Аструм Холд» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 шляхом укладення відповідного договору оренди з 04.11.2021 (дата формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав), що свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) неодноразово (протягом листопада 2021 року - червня 2023 року) отримував заяви дозвільного характеру Товариства з доданим до них проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі (кадастровий номер 8000000000:72:213:003), проте, за результатами розгляду заяв Департамент повертав надані матеріали на доопрацювання і станом на 28.06.2023 зауваження не усунуті.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що ТОВ «АСТРУМ ХОЛД» не мав змоги впливати на ухвалення / чи не ухвалення Київською міською радою відповідного рішення про передачу земельної ділянки в оренду, а оскільки КМР було обізнано про існування фактичного землекористувача, та враховуючи що між сторонами на сьогодні відсутні будь-які господарські правовідносини, у Відповідача відсутній обов`язок сплати орендної плати, оскільки неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою. Подібні правової висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10.02.2020 у справі № 922/931/18 та від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Більше того, не приймаються доводи скаржника, що саме дії/бездіяльність КМР призвели до зволікання від ухвалення відповідного рішення, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи. Скаржник в свою чергу не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження своїх доводів.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Колегія суддів зазначає, що наявність/відсутність вини відповідача, у даному випадку, не має значення. Вина є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового Кодексу України з метою визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, наданого прокурором, у період з 04.11.2021 по 31.12.2021 нормативна грошова оцінка землі становила 98471032,74 грн., у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 108318136,02 грн. відповідно до відомостей станом на 04.11.2021 щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.10.2022 № НВ-0001139672022; відповідно до витягу № НВ-9925602292023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 07.08.2023) з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації: у 2021 - 1,1; у 2022 році -1,15.

При цьому розрахунок орендної ставки за користування ТОВ «Аструм Холд» земельною ділянкою прокурор здійснив в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24; рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 №3704/3745; рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869.

Отже, місцевий господарський суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок орендної плати за період з 04.11.2021 по 28.02.2022, дійшов вірного висновку про правомірність нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 994692,32 грн.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

За змістом ст. 1212 Цивільний кодекс України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Ураховуючи викладене, місцевий господарський суд, встановивши фактичні обставини у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Така правова позиція підтверджується постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15855/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Холд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/15855/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/15855/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/15855/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 02.07.2024 після виходу судді з відпустки.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Г.П. Коробенко

О.О. Хрипун