Ухвала

від 03.07.2024 по справі 686/29597/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/29597/23

Провадження № 1-кс/686/5643/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12023243000003885 від 06.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08.11.2023 року у кримінальному провадженні №12023243000003885 від 06.11.2023 на автомобіль марки «Mercedes-Benz Citan» д.н.з. НОМЕР_1 , який йому належить на праві власності.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що усі необхідні слідчі дії та експертизи із транспортним засобом у межах кримінального провадженні проведені, транспортний засіб йому необхідний для користування.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про розгляд клопотання повідомлений телефонограмою.

Слідчий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій не заперечив проти задоволення клопотання у частині користування транспортним засобом.

Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Слідчий суддя установив, що слідчим відділом ХРУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023243000003885 від 06.11.2023за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08.11.2023 накладений арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль марки «Mercedes-Benz Citan» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .

Згідно з ухвалою суду, арешт накладався з метою забезпечення збереження речового доказу.

За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів.

Статтею 1 протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.

Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Отже, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.

За змістом положеньст.2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ у вказаному питанні, необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з`ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»).

Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Окрім того, статтями 7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з наданих матеріалів та письмового заперечення слідчого, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023243000003885 проведена експертиза технічного стану транспортного засобу та його огляд.

У своєму письмовому запереченні слідчий ОСОБА_4 , зазначаючи, що транспортний засіб можливо передати у користування, не навів переконливих доводів про необхідність збереження заборон розпорядження та відчуження транспортного засобу.

З урахуванням викладених обставин слідчий суддя приходить до висновку про недоцільність подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження до транспортного засобу.

А тому клопотання власника майна про можливість скасування арешту є обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08.11.2023 у кримінальному провадженні №12023243000003885 від 06.11.2023 на автомобіль марки «Mercedes-Benz Citan» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали для виконання направити відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СВ ХРУП ГУНП в Хмельницькій області.

Слідчий суддя