Постанова

від 24.06.2024 по справі 493/456/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1199/24

Справа № 493/456/22

Головуючий у першій інстанції Мясківська І.М.

Доповідач Стахова Н. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Стахової Н.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.

за участю секретаря

судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Балтської міської ради Одеської області,

скаржник - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , на рішення Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересовані особи: Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Балтської міської ради Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Балтського районного суду Одеської області із заявою про встановлення факту батьківства, за участі заінтересованих осіб: Балтського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), органу опіки та піклування Балтської міської ради Одеської області.

Позов мотивувала тим, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким проживали однією сім`ю, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5 . Враховуючи, що шлюб між ними не був зареєстрований, реєстрація народження дитини відбулася відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України за її прізвищем, а ім`я та по батькові дитини записали за її вказівкою.

З моменту народження сина ОСОБА_5 , ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, виховував його та піклувався про нього.

ОСОБА_4 , який з 08.04.2021 року перебував на військовій службі в ЗСУ, ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання службових обов`язків на території військової частини в смт. Городок Радомишльського району Житомирської області.

Встановлення факту батьківства необхідно для оформлення для дитини пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, за участі заінтересованих осіб: Балтського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), органу опіки та піклування Балтської міської ради Одеської області - задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 122 від 16.06.2020 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Балтським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зазначивши батьком дитини - громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2022 року, направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 26.04.2022 по справі № 493/456/22 та додатковим рішенням Балтського районного суду Одеської області від 26.04.2022 по справі № 493/456/22 було вирішено питання, що стосується прав ОСОБА_2 оскільки вона з квітня 2021 року фактично перебувала на утриманні померлого онука, а тому має право на отримання виплат, пільг та гарантій передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про військовий обов?язок та військову службу», Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року. Для документального підтвердження факту перебування на утриманні онука ОСОБА_2 звернулась через свого представника до Балтського районного суду Одеського області. На підставі вище зазначеного, у разі залишення в законній силі рішення Балтського районного суду Одеської області від 26.04.2022 по справі № 493/456/22 та додаткового рішення Балтського районного суду Одеської області від 26.04.2022 по справі № 493/456/22 ОСОБА_2 буде позбавлена можливості отримати частину одноразової грошової допомоги в зв?язку із смертю онука під час захисту Батьківщини у якого вона перебувала на утриманні. Також це вплине на черговість спадкування майна онука за законом.

Посилається, що ОСОБА_1 відповідно до приписів Сімейного Кодексу України спочатку батьком її дитини було записано ОСОБА_7 , а не ОСОБА_4 . Вважає, що зазначений факт свідчить тільки про те, що або ОСОБА_1 не була добре знайома із ОСОБА_4 у зв?язку з чим не знала його справжнього по батькові, або вона не була впевнена в тому, що дитина дійсно походила від ОСОБА_8 .

Щодо витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 50 про виключення ОСОБА_4 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Вище зазначений витяг з наказу оформлений із порушенням Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, оскільки в ньому не правильно зазначено прізвище ОСОБА_4 , а також відсутні ряд відомостей які є необхідними для такого виду документу відповідно до Додатку 1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України.

Вважає, що інформація яка була зазначена у довідці командира військової частини НОМЕР_1 № 92 від 15.03.2022 про перебування на утриманні солдата ОСОБА_4 сім?ї у складі: цивільної дружини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4., та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. є фіктивною та немає жодної юридичної сили.

Щодо довідки виданої виконавчим комітетом Балтської міської ради Одеської області від 17.03.2022 № 449 про склад сім?ї померлого зазначає, що дана довідка немала жодної юридичної сили у зв?язку із тим, що довідка видана органом який не наділений повноваженнями видавати зазначені довідки оскільки форма довідки про склад сім?ї втратила чинність згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2019 року № 1106. Останній вніс суттєві зміни до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, а зазначення ОСОБА_5 як сина ОСОБА_4 було необґрунтованим та передчасним оскільки тільки 26.04.2022 року суд виніс рішення про визнання факту батьківства останнього.

Посилається, що ОСОБА_1 заявниця в суді першої інстанції, зазначила основну підставу для встановлення факту батьківства «оформлення для дитини пенсії у зв?язку з втратою годувальника», завідомо вводячи суд в оману, оскільки основною ціллю заявниці було отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від ІНФОРМАЦІЯ_3, яку вона в решті й отримала практично відразу після набрання законної сили рішення суду, зазначений факт може підтвердити ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ).

Крім того зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з ІНФОРМАЦІЯ_5 (день народження ОСОБА_5 ) по день загибелі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 не звертались до органу ДРАЦС для реєстрації шлюбу, у період часу з ІНФОРМАЦІЯ_5 (день народження ОСОБА_5 ) по день загибелі ОСОБА_4 , останній не подавав заяви про себе батьком дитини відповідно до положень Сімейного Кодексу України, ОСОБА_1 не заявляла клопотання про проведення експертизи ДНК, або молекулярно-генетичної експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кресюн В.А., просив суд оскаржуване рішення залишити в силі та без змін, а апеляційну скаргу без задоволення у повному обсязі.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_2 - адвокат Дворецький О.Р. підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Кресюн В.А. просив суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області надіслала до суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що ним отримані достатні докази, які достовірно підтверджують факт походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на час зачаття дитини перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, що також підтверджено показами заявника і свідків та наявними у матеріалах справи документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свідоцтві про його народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.06.2020 року Балтським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), матір`ю зазначена - ОСОБА_1 , батьком зазначений - ОСОБА_7 .

Відомості про батька дитини внесено згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, тобто за вказівкою матері, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00035332219 від 01.04.2022 року.

Згідно актового запису про смерть № 157 від 03.03.2022 року, складеного Балтським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Городок Житомирської області.

Як вбачається з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року № 50, солдата військової служби за контрактом ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 № 92 від 15.03.2022 року, на утриманні солдата ОСОБА_4 знаходиться сім`я у складі: цивільна дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4, та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки Балтської міської ради Одеської області від 17.03.2022 року № 449, на день смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу його сім`ї входили: цивільна дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебували на його утриманні, та проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час розгляду справи судом першої інстанції факт походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на час зачаття дитини перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, підтверджено показами заявника і свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21, висновки якої відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує, зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справі, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За положеннями статті 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні (надалі Правил), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно із п.2.13 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є в т.ч. рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису (п.2.13.1 Правил).

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (п.2.16.4 Правил).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з цим є правові підстави для задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини у частині відомостей про батька.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була добре знайома із ОСОБА_4 , у зв`язку з чим не надала його справжнього по батькові, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки запис про батька дитини був записаний за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Твердження скаржника про те, що заявниця не була впевнена в тому, що батько дитини - ОСОБА_4 , колегія суддів вважає припущенням.

Посилання скаржниці на те, що інформація, яка була зазначена у довідці командира військової частини НОМЕР_1 № 92 від 15.03.2022 є фіктивною, є безпідставними, оскільки на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2 не надано належних доказів.

Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, тому апеляційний суд дійшов до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковими для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, ОСОБА_1 не заявляла клопотання про проведення експертизи ДНК або молекулярно-генетичної експертизи, то заявити клопотання це право учасника справи, а не його обов`язок.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, представник ОСОБА_2 зазначив, що остання проти призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 380, 391 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 26 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 28 червня 2024 року.

Головуючий Н.В. Стахова

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький