Постанова

від 17.06.2024 по справі 910/13524/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2024 р. Справа№ 910/13524/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;

представників сторін

від позивача: Невідомий О.М.

від відповідача: Терещенко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024

у справі №910/13524/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Когорта"

про стягнення 482 731,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"(далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Когорта" (далі-відповідч) про стягнення 482 731,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, 01.11.2017 року між ТзДВ «Страхова компанія «Віді-Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір CLAU №10210 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 застрахував у позивача автомобіль «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_1 . 07.09.2018 у м. Києві по вул. Харченка мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю, транспортного засобу «Lexus RX350» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Згідно із висновком судової авто-технічної експертизи від 22.01.2019 №12-1/2509 в діях водія ОСОБА_2 встановлено невідповідність вимогам п.10.1 ПДР України, що перебуває в причинному зв`язку із скоєнням ДТП. Позивач, після звернення потерпілого із відповідною заявою, вжив всіх заходів для виплати останньому відшкодування в розмірі 482731,01 грн.

У подальшому позивач звертався до ОСОБА_2 з вимогою відшкодувати завдану матеріальну шкоду в добровільному порядку, але ОСОБА_2 не вжив заходів щодо відшкодування коштів, тому позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП виконував свої трудові обов`язки, працюючи водієм у ТОВ «Агрофірма «Когорта», тому суд першої інстанції дійшов висновку, та з цим погогодився суд апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у даному випадку шкода, завдана внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 , який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю під час виконання трудових обов`язків, відшкодовується власником цього автомобіля, а не безпосередньо водієм.

Враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини, позивач відповідно до ст. 1172 ЦК України вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП, спричиненої з вини ОСОБА_2 покладається на роботодавця ТОВ «Агрофірма «Когорта» у розмірі 482 731,01 грн, у зв`язку з чим, звернувся з даним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд зазначив, що позивачем не надано до суду, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Когорта" на законних підставах володіє транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від29.01.2024 та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення взяв до уваги виключно усне твердження представника відповідача, що транспортний засіб не належить ТОВ «Агрофірма «Когорта» і при цьому повністю проігнорував обставини встановлені під час розгляду справи №754/12856/21, де було встановлено, що шкода завдана ОСОБА_2 у робочий час та під час безпосереднього виконання трудових обовзків на автомобілі, який належить керівнику ТОВ «Агрофірма «Когорта» та використовується Товаристом у своїй господарській діяльності.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №910/13524/23 між суддями від 20.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофіра Когорта».

28.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофіра Когорта» надійла заява про усунення недоліків з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофіра Когорта».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 та призначено до розгляду на 22.04.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13524/23.

07.03.2024 на виконання вимог ухвали від 04.03.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13524/23.

У судовому засіданні 22.04.2024 було оголошено переву у розгляді апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 до 03.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 за клопотанням представниці відповідача, адвоката Терещенко Л.В. про відкладення розгляду справи, також оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 до 17.06.2024.

У судовому засіданні 17.06.2024 судом протокольною ухвалою було було залишено без розгляду клопотання представника позивача про витребування із Дарницького УП ГУНП м.Києві копії матеріалів кримінального провадження та залишено без розгляду клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої соби ОСОБА_2. на підставі ст.207 ГПК України.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 17.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказала, що рішення суду першої інстанції є вірним та законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 01.11.2017 між ОСОБА_1 та ТДВ «СК "Страхова компанія "Віді-Страхування" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 10210, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Lexus 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07.09.2018 на вул. Харченка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

По факту дорожньо-транспортної пригоди було розпочато кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12018100020007985.

25.01.2019 до ТДВ «СК "Віді-Страхування" звернувся ОСОБА_1 з заявою про виплату страхового відшкодування в зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування.

Позивач, посилаючись, на висновок експерта та лист Дарницького управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, вказує про винність відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22.01.2019 №12-1/2509, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимогам п.10.1 ПДР України.

З листа-відповіді Дарницького управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 26.04.2019, вбачається, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи було встановлено, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності п.10.1 ПДР України.

27.02.2019 ТДВ «СК "Віді-Страхування" згідно з договором страхування на підставі зазначеної заяви і страхового акту № 2889 від 05.02.2019, виходячи з рахунку № ЕЛюС-0000867 від 17.01.2019, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 482 731,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 885 від 27.02.2019.

Позивач зазначив, що на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про відшкодування завданої матеріальної шкоди в добровільному порядку, але ОСОБА_2 не вжив заходів щодо відшкодування коштів, тому позивач посилаючись на винність ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та керуючись ст.ст. 1166, 1188 ЦК України звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 482 731,01 грн.

Рішенням Дарницького районнного суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 754/12856/21 у задоволенні позову ТДВ «СК «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Агрофірма Когорта» про відшкодування шкоди відмовлено, оскільки позов пред`явлений до не належного відповідача і суд позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Також судом встановлено, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , виконував свої трудові обов`язки, працюючи водієм у ТОВ «Агрофірма Когорта».

Відповідно до довідки від 08.08.2022 № 5 ОСОБА_2 станом на 07.09.2018 працював у ТОВ «Агрофірма «Когорта» на посаді водія автотранспортного засобу.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винна особа - ОСОБА_2 на час скоєння ДТП працював у ТОВ "Агрофірма Когорта", позивач просив стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 482 731,01 грн. в порядку суброгації.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦКУкраїни до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша оосба, що одержала відшкодування, має до соби, відповідальної за завдані збитки.

Як зазначалось вище, 01.11.2017 між ОСОБА_1 та ТДВ «СК "Страхова компанія "Віді-Страхування" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU № 10210, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Lexus 350, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

07.09.2018 на вул. Харченка в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ та транспортного засобу ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали значні механічні пошкодження, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.

По факту дорожньо-транспортної пригоди розпочато кримінальне провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12018100020007985.

27.02.2019 ТДВ «СК "Віді-Страхування" згідно з договором страхування на підставі заяви ОСОБА_1 і страхового акту № 2889 від 05.02.2019, виходячи з рахунку № ЕЛюС-0000867 від 17.01.2019, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 482 731,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 885 від 27.02.2019.

На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач звернувся до суду із позовом про стягнення шкоди з ТОВ "Агрофірма Когорта", де на час вчинення ДТП працював ОСОБА_2 .

З наданих позивачем до суду документів видно, що згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22.01.2019 №12-1/2509, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 вимогам п.10.1 ПДР України.

З листа-відповіді Дарницького управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 26.04.2019, вбачається, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи було встановлено, що в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності п.10.1 ПДР України.

У свою чергу, представником відповідача надано до суду висновок експертного дослідження за результатами проведення комплексного транспортно- трасологічного дослідження обставин і механізму ДТП, яка сталася 07.09.2018р. по АДРЕСА_1 за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до вказаного дослідження, технічною причиною виникнення пригоди є дії водія ОСОБА_1 , пов`язані з невиконанням вимог п.12.3 ПДР України та виходячи з обставин пригоди, викладених ОСОБА_1 не є можливим, через технічну неспроможність викладених ним обставин пригоди в частині просторово-часових параметрів взаємного зближення транспортних засобів.

Отже, у матеріалах справи наявні два протилежні висновки, що унеможливлює встановлення вини або невинуватості кожного з учасників ДТП, що має наслідком відсутності підстав для притягнення до цивільно-правової відповідальності за майнову шкоду ТОВ "Агрофірма Когорта", з яким перебував у трудових відносинах ОСОБА_2 . Інші докази у матеріалах справи відсутні.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, на час звернення позивача до суду так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, учасниками процесу не надано до суду рішення органу досудового розслідування, а також не заявлялось клопотання про витребування у органа досудового розслідування рішення у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР за № 12018100020007985 за даним фактом ДТП.

Водночас, на запит адвоката позивача від 11.03.2024 надійшла відповідь із Дарницького УП ГУНП у м.Києві про завершення досудового розслідування в порядку ст.284 КПК України.

Частиною першою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (частина перша статті 76 ГПК України). Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Згідно із частиною першою ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин першої-третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ГПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду першої інстанції. Це передбачено статтями 73, 74, 76, 78, 81, 86 ГПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений страховою компанією позов не підлягає задоволенню, що у свою чергу не виключає можливість у подальшому звернутись до суду із даними вимогами із врахуванням матеріалів органу досудового розслідування, які у даній справи відсутні.

Стосовно висновку суду першої інстанції, що позивачем не надано до суду, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Когорта" на законних підставах володіє транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди), тому у позові слід відмовити, колегія суддів не погоджується із ним, виходячи із наступного.

Так, рішенням Дарницького районнного суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 754/12856/21 за позовом ТДВ «СК «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Агрофірма Когорта» про відшкодування шкоди встанолено та на підставі ст. 75 ГПК України не підлягає докузуванню при розгляді даної справи та обставина, що ОСОБА_2 станом на 07.09.2018 працював у ТОВ «Агрофірма Когорта» на посаді водія автотранспортного засобу та на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 на правових підставах керував транспортним засобом ЗАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконуючи свої трудові обов`язки. Іншого у даній справі № 754/12856/21 не встановлено.

Вказана обставина підтверджується довідкою від 08.08.2022 № 5, де ОСОБА_2 станом на 07.09.2018 працював у ТОВ «Агрофірма «Когорта» на посаді водія автотранспортного засобу.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що рішення в цій частині підлягає зміні, хоча суд дійшов вірного висновку про відмову у позові.

Щодо посилань представника позивача на рішення Дарницького районнного суду міста Києва від 09.08.2022 у справі № 754/12856/21 за позовом ТДВ «СК «Віді-Страхування» до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Агрофірма Когорта» про відшкодування шкоди, яким встановлено та на підставі ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню та обставина, що ДТП сталася у зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України, колегією суддів відхиляється як неспроможне, оскільки з аналізу рішення вбачається, що суд, приймаючи рішення про відмову у позові не встановлював винуватості ОСОБА_2 , а встановив, що підчас ДТП, останній перебував у трудових відносинах із Товариством, тобто позов пред`явлений до не належного відповідача і суд позбавлений можливості вирішити спір по суті і дійшов до висновку про відмову у позовних вимогах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 задоволенню не підлягають. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції даної постанови.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/13524/23 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

5. Матеріали справи №910/13524/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім