Рішення

від 26.06.2024 по справі 904/1231/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1231/24Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» с. Першотравневе, Нікопольський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рест Фуд» м. Київ

про стягнення суми боргу в розмірі 1509136грн10коп, пені в розмірі 51618грн50коп та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп.

Представники:

від позивача: Шеєнко Юрій Олександрович, довіреність від 23.02.2024, адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рест Фуд» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 1509136грн10коп, пені в розмірі 51618грн50коп та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати вартості товару, поставленого на підставі договору поставки від 20.11.2023.

Позивач повідомив про поставку відповідачу на виконання умов договору товару на суму 1609136грн10коп, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №60009915 від 29.01.2024 на суму 1445400грн та №60009916 від 29.01.2024 на суму 171418грн50коп.

Позивач зазначив, що відповідач не сплатив вартість поставленого 29.01.2024 товару у встановлений договором строк та здійснив лише одну оплату за поставлений товар 13.02.2024 в розмірі 100000грн. Станом на день складання позову відповідач має заборгованість за поставлений 29.01.2024 товар в розмірі 1509136грн10коп.

Посилаючись на пункт 5.1 договору, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 51618грн50коп за загальний період 02.02.2024 - 13.03.2024.

На підставі пункту 5.2 договору за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп за загальний період 12.02.2024 - 13.03.2024.

Позивач повідомив, що очікує нести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 16.04.2024.

Суд звернув увагу відповідача, що статтею 6 Господарського процесуального кодексу України, встановлений обов`язок юридичних осіб зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Суд роз`яснив відповідачу право у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду від 22.03.2024 направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 22.03.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (restfudzakupka@gmail.com).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2024 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Шеєнка Ю.О. №17 від 05.04.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 суд відклав підготовче засідання до 21.05.2024.

Ухвала суду від 16.04.2024 направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 16.04.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (restfudzakupka@gmail.com).

На адресу суду 08.05.2024 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Позивач просив долучити докази отримання відповідачем заяви позивача від 05.04.2024 про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості доказу обізнаності відповідача із розглядом Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/1231/24.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.06.2024.

Ухвала суду від 21.05.2024 направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 21.05.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (restfudzakupka@gmail.com).

На адресу суду 11.06.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява позивача від 11.06.2024 про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 490000грн.

Позивач повідомив, що після відкриття провадження у справі відповідач перерахував 490000грн в якості оплати за товар. Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості поставленого товару, позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 490000грн та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1019136грн10коп, пеню в розмірі 51618грн50коп, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 23891грн68коп, інші судові витрати.

Призначене на 12.06.2024 об 11:00год. судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням на території Дніпропетровської області повітряної тривоги. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2024 суд призначив судове засідання на 26.06.2024.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 12.06.2024 доставлена до електронної скриньки відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (restfudzakupka@gmail.com).

Ухвала суду від 12.06.2024 направлялась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернена до суду відділенням поштового зв`язку із застереженням про відсутність адресата за вказаною адресою.

У судове засідання 26.06.2024 відповідач не забезпечив явку свого представника.

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з частиною 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

В даній справі господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення представника позивача, що надавались під час розгляду справи, суд установив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рест Фуд» (далі - покупець) укладений договір поставки від 20.11.2023 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 договору за цим договором продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити продавцю ціну товару на умовах, передбачених цим договором.

Товаром у цьому договорі є м`ясо птиці та продукти його переробки.

Асортимент, кількість товару, дата і місце поставки затверджуються сторонами в заявці, узгодженої шляхом направлення факсом, електронною поштою або узгодженої в усній формі, що в подальшому підтверджується видатковою накладною, підписаною в момент поставки і передачі товару.

Перелік пунктів прийому товару узгоджується сторонами в додатку №1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору передача товару покупцю здійснюється на умовах СРТ (правила Інкотермс 2020) - пункт приймання товару покупця, згідно з додатком №1 до цього договору, якщо інші умови поставки не передбачені сторонами в заявці (видатковій накладній).

Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що передача товару здійснюється на підставі належним чином оформленої видаткової накладної, підписаної уповноваженим представником покупця. Покупець погоджується з тим, що продавець не зобов`язаний перевіряти і не несе відповідальність за дійсність підписів і повноважень осіб покупця на первинних документах в межах виконання умов цього договору, в тому числі які відсутні в додатку №2 до цього договору. Цим покупець підтверджує і схвалює будь-який документ, підписаний від його імені, що є наслідком виконання умов цього договору, за умови, якщо він містить відбиток печатки або штампа покупця, а при відсутності таких - містить підпис уповноваженої нате особи.

У разі відсутності у покупця в пункті приймання товару штампа або печатки сторони в останній день місяця здійснюють звірку фактично прийнятого товару за місяць, шляхом підписання акту прийому-передачі, відповідно до форми, зазначеної в додатку №3 до цього договору. Підставою для проведення звірки та підписання акту прийому-передачі є видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару.

Датою передачі товару покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній.

Право власності на товар, всі ризики загибелі чи пошкодження товару, у т.ч. ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, переходять до покупця з дати передачі йому товару в пункті прийому товару покупця відповідно до умов поставки, які зазначені в п. 2.1 цього договору.

Відповідно до умов пунктів 3.1 - 3.3 договору ціна кожної окремої партії товару фіксується сторонами у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесенням грошових коштів в касу продавця. Датою оплати за цим договором є дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця або дата внесення грошових коштів в касу продавця

Умови оплати: покупець зобов`язується оплатити товар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту передачі товару покупцю. Передача товару покупцю і дата такої передачі підтверджується відповідною видатковою накладною.

Пунктом 3.5 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар послідовно в хронологічному порядку по кожній видатковій накладній.

Сторонами узгоджено, що при наявності простроченої заборгованості покупця за отриманий товар для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі сплачені покупцем суми першочергово зараховуються в погашення зобов`язання за раніш отриманий покупцем, але ще не сплачений (частково сплачений) товар (в хронологічному порядку) не зважаючи на цільове призначення платежу у платіжному документі.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару в терміни, узгоджені сторонами, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого (несвоєчасно сплаченого) товару за кожен день прострочення оплати. Нарахування пені за несвоєчасну оплату товару здійснюється за весь час до повного погашення покупцем заборгованості з оплати за товар.

У разі, якщо прострочення оплати товару становить більше 10 календарних днів, то покупець, крім пені, передбаченої п. 5.1 цього договору, сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами (згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України) у розмірі 25% річних від несплаченої (несвоєчасно сплаченої) суми за кожен день користування грошовими коштами (починаючи з 11 календарного дня).

Відповідно до пункту 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє по 31.12.2024 включно, а в частині оплати покупцем вартості отриманого товару до повного виконання таких зобов`язань. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати закінчення терміну дії цього договору жодна сторона письмово не повідомить іншу сторону про небажання продовжувати дію цього договору, то цей договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік без укладення додаткової угоди до цього договору.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.

Відповідно до матеріалів справи поставив відповідачу товар на суму 1609136грн10коп на підставі підписаних сторонами видаткових накладних №60009915 від 29.01.2024 на суму 1445400грн, №60006616 від 29.01.2024 на суму 171418грн50коп.

З огляду на положення пункту 3.3 договору, відповідач був зобов`язаний оплатити отриманий товар в строк до 01.02.2024 (включно).

Відповідач 13.02.2024 перерахував позивачу грошові кошти у сумі 100000грн для часткової оплати вартості отриманого товару.

Залишилась несплаченою вартість товару у сумі 1509136грн10коп. Це і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Після відкриття провадження у справі відповідач перерахував позивачу суму в загальному розмірі 490000грн. Так, 16.04.2024 відповідач сплатив 150000грн, 18.04.2024 - 100000грн, 23.04.2024 - 100000грн, 30.04.2024 - 50000грн, 06.05.2024 - 90000грн.

З урахуванням часткової оплати суми боргу під час розгляду справи, позивач подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми боргу в розмірі 490000грн.

Пунктом 1 частини 2 статі 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Положеннями частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно частини 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Дослідивши заяву позивача від 11.06.2024 та перевіривши повноваження особи, яка її підписала, суд встановив, що подана заява відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає заяву позивача від 11.06.2024 про відмову від позову. Провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення суми боргу у розмірі 490000грн, у зв`язку із відмовою позивача від позову і прийняття відмови судом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми боргу у розмірі 1019136грн10коп. Строк оплати вказаної суми боргу є таким, що настав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1019136грн10коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Позивач на підставі пункту 5.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 51618грн50коп за загальний період з 02.02.2024 по 13.03.2024.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 51618грн50коп за загальний період з 02.02.2024 по 13.03.2024 підлягають задоволенню.

Посилаючись на статтю 536 Цивільного кодексу України та пункт 5.2 договору, за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп за загальний період 12.02.2024 - 13.03.2024.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (постанови від 10.10.2018 у справі №910/10156/17 (пункт 34), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 78)).

При цьому в обох значеннях не йдеться про "користування" боржником коштами в юридичному значенні (яке можливо лише шляхом однократної сплати коштів, до того ж і визначати кошти як чужі чи свої в таких випадках неможливо).

Тому Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності розрізняти наслідки правомірної та неправомірної поведінки боржника, оскільки такі наслідки регулюються різними нормами права.

Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункт 35), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 78)).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункт 37), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 78)).

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що поведінка боржника не може бути однозначно правомірною та неправомірною, тому регулятивні норми і охоронні норми не можуть застосовуватися одночасно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 96)).

Зі змісту частини другої статті 625 Цивільного кодексу України випливає, що проценти, передбачені цією частиною, мають такі ознаки: 1) проценти є грошовою сумою; 2) їх розмір визначається законом або договором, тобто цей розмір є наперед відомим; 3) проценти підлягають сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Та обставина, що законом диспозитивно встановлений розмір процентів (три проценти) саме за період прострочення протягом року, не означає, що ознакою процентів є їх нарахування саме за річною ставкою, оскільки встановлення договором розміру процентів за інший період (день, місяць тощо) завжди можна математичним способом перетворити у проценти за річною ставкою (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункт 30)). Зазначений висновок підтверджується численною судовою практикою, за якою у разі, коли період прострочення не є кратним року, здійснюється перерахунок річних процентів шляхом їх множення на кількість днів прострочення та ділення на кількість днів у році.

За другою із ознак, наведених вище (розмір процентів визначається законом або договором, тобто цей розмір є наперед відомим), проценти за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відрізняються від збитків, розмір яких залежить від майнових втрат кредитора, наперед невідомий і підлягає доведенню позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 8.23)).

До відносин сторін слід застосовувати частину третю статті 692 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. При цьому розмір таких процентів у зазначеній частині не встановлений.

За буквального розуміння цієї норми для задоволення вимоги продавця про стягнення "процентів за користування чужими грошовими коштами" останній мав би довести, що протягом часу, за який позивач вимагає стягнення процентів, 1) відповідач мав грошові кошти принаймні в сумі, яку позивач використав як базу нарахування процентів, 2) ці грошові кошти були чужими, 3) при цьому відповідач користувався цими коштами. Законодавець не мав на увазі поставити відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару в залежність від цих обставин.

Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у справі №904/2295/22 виходив з такого. Оскільки цією частиною встановлені наслідки порушення зобов`язання, то зазначена норма є охоронною. Відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункт 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 108)).

При цьому наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 102)).

Отже, частину третю статті 692 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що під "процентами за користування чужими грошовими коштами", про які йдеться у цій частині, слід розуміти проценти, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума, названа сторонами в пункті 5.2 договору "проценти за користування чужими грошовими коштами", є 1) грошовою сумою, 2) її розмір визначений договором, тобто цей розмір є наперед відомим, 3) підлягає сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, зазначені проценти мають всі ознаки процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Якщо об`єкт має всі ознаки певного поняття, то він входить до об`єму цього поняття. Отже, у пункті 5.2 договору сторони передбачили сплату процентів за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили договірний розмір цих процентів. Таке тлумачення пункту 5.2 договору відповідає частині третій статті 692 Цивільного кодексу України, тлумачення якої наведено вище.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №904/2295/22.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 25% річних. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення 25% річних в розмірі 32024грн06коп за загальний період 12.02.2024 - 13.03.2024 підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У заяві про часткову відмову від позовних вимог у зв`язку з оплатою відповідачем частини суми боргу, позивач просив покласти на відповідача 100% судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду. Тобто в даному випадку при розподілі судових витрат наявні підстави для застосування частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та покладення на відповідача витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 7350грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на суми боргу в розмірі 1019136грн10коп, пені в розмірі 51618грн50коп, 25% річних в розмірі 32024грн06коп, норми статті 129 та частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 23891грн68коп.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 86, 91, 129, 130, 231, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рест Фуд» про стягнення суми боргу в розмірі 1509136грн10коп, пені в розмірі 51618грн50коп та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 32024грн06коп - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 490000грн, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рест Фуд» (ідентифікаційний код: 36424683; місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, оф. 177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (ідентифікаційний код: 36020648; місцезнаходження: 53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, 15) суму боргу в розмірі 1019136грн10коп, пеню в розмірі 51618грн50коп, 25% річних в розмірі 32024грн06коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 23891грн68коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 26.06.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 04.07.2024.

Суддя Р.Г. Новікова