Ухвала

від 04.07.2024 по справі 910/7875/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу в частині вимог

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/7875/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши заяву Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-1111» заборгованості в розмірі 78031,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-1111» заборгованості в розмірі 78031,66 грн, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами Договору поставки №9183 від 24.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Розглянувши подану Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

У відповідності до приписів ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.2 ст.148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Пунктами 5, 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №9183 від 24.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару

Зі змісту заяви про видачу судового наказу вбачається, що пеню в розмірі 21712,73 грн заявлено стягувачем на підставі пункту 5.2 Договору, згідно з яким при порушені Покупцем п.4.2. даного Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України «про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, при цьому, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Необхідно також враховувати, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання, в тому числі до дня фактичної оплати боргу, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, суд дійшов висновку, що сторонами у Договорі не було встановлено іншого строку, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, за який нараховується пеня.

З наведеного у заяві про видачу судового наказу розрахунку пені вбачається, що заявником нараховано пеню за період з 31.10.2020 по 17.06.2024, тобто стягувачем нараховано пеню за більший період, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи ту обставину, що з моменту виникнення права вимоги на стягнення з боржника частини заявленого розміру пені пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, а також нарахування пені за період, більший, ніж встановлений законом, у суду відсутні правові підстави для видачі судового наказу про стягнення з боржника пені у заявленому стягувачем розмірі.

Оскільки процесуальним законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та видачі судового наказу в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника пені в розмірі 21712,73 грн.

Згідно зі статтею 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 150, 152, 153, 154, ч.2 ст.232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємству «Торговий дім Поляков» у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс-1111» пені в розмірі 21712,73 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Дата підписання: 04.07.2024.

Суддя Я.В. Маринченко